Розглянуто основні напрями державного регулювання інвестиційного клімату в Україні, питання становлення інвестиційної привабливості та інвестиційного клімату. Проаналізовано динаміку обсягу прямих іноземних інвестиції в економіку України, що надало можливість оцінити інвестиційний клімат України на сучасному етапі розвитку, визначити причини, що зумовлюють несприятливий інвестиційний клімат і стримують її економічний розвиток. Визначено, що інвестиційні ресурси покликані впливати на економіку і соціальний сектор країни з метою її трансформації в міжнародний простір шляхом пошуку нових джерел залучення цих ресурсів для забезпечення перспективного розвитку України. Проаналізовано основні фактори, які впливають на інвестиційний клімат, і причини зменшення інвестиційних потоків в економіку України, виокремлено проблеми, з якими зіштовхуються іноземні та національні інвестори. Наголошено, що ефективний розвиток галузей економіки України має перспективу в залученні іноземних інвестиційних ресурсів і формуванні сприятливого інвестиційного клімату інвесторам. Акцентовано, що брак послідовних реформ заважає секторам економіки в залученні потрібних інвестицій в основні засоби виробництва та поліпшенні управлінських навичок для підвищення ефективності виробничих потужностей. Проаналізовано індекс інвестиційної привабливості за версією топ-менеджерів членських компаній Європейської бізнес-асоціації. Оцінено інвестиційну привабливість України на сучасному етапі розвитку. Зазначено, що повільні темпи соціально-економічних реформ, неефективна податкова політика, високі ставки кредитування фінансово-кредитними установами, анексія Криму і воєнні дії на Сході України, бюрократія в ухваленні управлінських рішень, контрабанда, наявність тіньового сектору економіки - усе це є проблемами, які впливають на погіршення інвестиційного клімату в Україні та її інвестиційну привабливість. Визначено шляхи розв'язання зазначених проблем і запропоновано напрями поліпшення інвестиційного клімату.

Досліджено масштаби і перспективи впровадження нефінансової звітності за сучасних умов соціально-економічного розвитку. Обгрунтовано необхідність аналізу результатів фінансово-господарської діяльності (ФГД) вітчизняних суб'єктів господарювання приватного та державного секторів економіки з використанням фінансових і нефінансових показників. Запропоновано методику розрахунку Індексу результативності ФГД, який визначається системою комплексних показників: індексу досягнення економічних показників, індексу показників екологічної ефективності, індексу показників соціальної ефективності суб'єкта господарювання.

Запропоновано підхід до оцінки рівня соціальної кризи в Україні, що базується на використанні методів експертного оцінювання, факторного та кластерного аналізу. Виявлено фактори, що найбільше впливають на кризові процеси в українському суспільстві, а саме: рівень життя, рівень безробіття, екологічна ситуація в Україні, політична нестабільність, корумпованість влади, соціальна безпека та матеріальне становище. Для аналізу соціальної кризи в регіонах використано дані, отримані експертним шляхом, та статистичні дані, що надало можливість визначити більш адекватну та реальну оцінку стану речей. На базі факторів, які формують соціальну кризу в регіонах, здійснено класифікацію регіонів України на групи з високим, середнім і низьким рівнем соціальної кризи. Здійснений аналіз надасть можливість враховувати стан розвитку соціальних процесів у регіонах у разі впровадження програм соціально-економічного розвитку.

Узагальнено попередні дослідження впливу інфляції на економічне зростання у довгострокову та короткостроковому періодах. Проаналізовано економічну та інфляційну динаміку 2012 - 2017 рр. Проаналізовано причинно-наслідковий зв'язок між інфляцією та економічним зростанням за аналізований період. Встановлено тісноту та достовірність зв'язку між зазначеними категоріями у 2012 - 2017 рр.

Проаналізовано сучасне податкове середовище підприємництва; оцінено вплив податкових новацій на діяльність господарювадьнх суб'єктів в аграрній галузі економіки України; запропоновано більш ефективні умови оподаткування сільгосптоваровиробників, які зменшать податкове навантаження,стимулюватимуть до підприємницької ініціативи, розширення виробництва та стануть джерелом наповнення бюджету країни.

Викладено результати авторської систематизації досвіду країн Карибського регіону щодо запровадження та використання фінансових інструментів стимулювання модернізації сектору виробництва електричної енергії. Сформульовано припущення про наявність додаткових факторів стимулювальної активності держави, що обумовлюють неідентичність результативних трансформацій енергетичної матриці навіть за умов запровадження аналогічної кількості фінансових інструментів. До згаданих факторів запропоновано віднести об'єктивні реалії економічної дійсності та внутрішні сутнісні відмінності між самими інструментами.

Розроблено підходи до пояснення процесу ремонетизації перехідних фінансових систем, а на цій основі - обгрунтовано пріоритетні напрями проведення центральним банком грошово-кредитної політики в Україні.

Досліджено основні положення Закону України "Про державно-приватне партнерство", які сприяють становленню та розвитку в Україні відносин у сфері державно-приватного партнерства (ДПП), соціально-економічних відносин, залученню інвестицій в економіку тощо. Зосереджено увагу на нормах цього Закону, які є дискусійними. Запропоновано нові норми до цього Закону, а також шляхи вдосконалення в Україні відносин у сфері ДПП. Як емпіричні дані використано матеріали реалізації проектів та укладення договорів ДПП, оприлюднені на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі в Україні. Акцентовано увагу, що для розвитку економічних відносин і врегулювання відносин у сфері ДПП в Україні було ухвалено Закон України "Про державно-приватне партнерство". Результати дослідження основних положень Закону надали підстави вважати, що державні та приватні партнери поєднують повноваження з реалізації соціально важливих проектів у різних сферах економічної діяльності на всій території країни (на національному рівні) або на деяких територіях України (регіональні або місцевий рівень). Упровадження проектів ДПП відповідає вимогам суспільства, суспільство отримує кращі продукти та послуги, прискорює будівництво та модернізацію інфраструктурних об'єктів, залучення інвестицій в економіку тощо. Зроблено висновок про те, що розвиток ДПП в Україні потребує вдосконалення положень Закону. Вони повинні бути гнучкими та надавати можливість співробітництва у різних форматах "державно-приватний партнер". Корисним доповненням до чинної системи координації та контролю буде створення спеціального органу на зразок того, що функціонує в деяких інших країнах, - Private Finance Initiative.

Обгрунтовано, що одним із шляхів поліпшення фінансового стану підприємства є вибір правильної антикризової стратегії, яка б гарантувала зниження фінансових проблем, ризиків банкрутства та ліквідації підприємства, координацію узгодження управлінських рішень із практичними діями, виявляла пріоритетність проблем і забезпечувала поліпшення діяльності за умов кризи. Доведено, що вживання антикризових заходів має бути комплексним, обов'язковим у цьому випадку є здійснення постійних досліджень. З'ясовано, що основними антикризовими заходами для підприємств повинні стати: зменшення чи оптимізація витрат, ефективне використання маркетингової та кадрової політики, правильне використання процесів планування, оптимізація бюджетування тощо. Запропоновано застосування антикризових заходів на кожному з етапів життєвого циклу підприємства, зокрема, на стадії створення підприємства повинна бути чітко поетапно розроблена стратегія просування товару на ринок, а також цінова та комунікаційна стратегія; на стадії підйому підприємства для попередження кризової ситуації потрібне використання ефективної та професійної системи управління, за потреби залучення кваліфікованих спеціалістів; на стадії зрілості мета вживання антикризових заходів полягає у стабілізуванні ситуації та недопущенні зменшення ринкового сегмента; стадія реорганізації чи банкрутства характеризується використанням заходів, спрямованих на оптимізацію бюджетування. Установлено, що досягнення позитивних результатів від використання інструментів антикризового управління можна за комплексного їх застосування та цілеспрямованого узгодження дій між працівником і керівником, чіткої послідовності виконання поставлених завдань, терміновості ухвалення рішень тощо, важливе значення у разі практичного використання антикризового управління має оптимізаційний економічний характер його застосування, що може бути виявлено шляхом постійного моніторингу середовища підприємства з використанням комплексу маркетингових досліджень, методів стратегічного аналізу та контролінгу.

Сформовано напрями коригування фінансової політики держави для забезпечення підвищення фінансового потенціалу (ФП) публічно-приватного партнерства (ППП), що передбачають врахування: стану ФП секторів ППП, тенденцій і напрямів розвитку регіонів України для підвищення ФП ППП; цільових показників фінансової політики, що найбільше впливають на ФП ППП за секторами. Напрями коригування обгрунтовано за допомогою тривимірного позиціонування регіонів України відповідно до їх ФП ППП, що надає уявлення про можливості участі у реалізації ППП.

Досліджено аспекти розвитку та впровадження фінансової стратегії вищого навчального закладу. Зокрема, визначено роль і місце фінансової стратегії вищого навчального закладу в загальній стратегії його розвитку. Оцінено ризики впровадження фінансової стратегії вищого навчального закладу.

Обгрунтовано ефективний методичний підхід щодо використання методу аналізу ієрархій для здійснення оцінки ефективності роботи банку з електронними грошима. Розкрито основні етапи аналізу згідно з алгоритмом даного методу та виділен його переваги. Надано числові розрахунки процедури вибору найбільш оптимального варіанту для конкретного банку на базі обгрунтованої пріоритетної множини фінансових показників аналізу. Апробація методики підтвердила можливість її застосування під час оцінювання діяльності банку з електронними грошима.

Досліджено особливості функціонування банків у розрізі різних концепцій ведення банківського бізнесу. Проаналізовано глобальні тренди банківського бізнесу та їх наслідки. У порядку наукової дискусії сформульовано характерні риси банку майбутнього, серед яких виокремлено наступні: висока технологічність, інформатизація діяльності, трансформація банківської інфраструктури, інтеграція банківської сфери з соціальними мережами, мессенджерами і інтернет-платформами. Аргументовано, що майбутнє банкінгу за клієнторієнтованими та високотехнологічними банками.

Зазначено, що банкрутства страхових компаній стають досить поширеним явищем в Україні, а їх результатом є економічна, фінансова та соціальна нестабільність у державі та зниження рівня довіри населення до різних видів фінансових установ. Проаналізовано динаміку кількості та значень основних показників діяльності страхових компаній на фінансовому ринку України. Визначено причини банкрутств сучасних страхових компаній. Мета роботи - виявлення шляхів оптимізації фінансового стану страховиків та напрямів покращення результативності їх функціонування з метою запобігання їх банкрутству та ліквідації у перспективі.

Розроблено комплекс економіко-математичних моделей підтримки прийняття рішень з управління фінансовою безпекою комерційного банку (УФБКБ). Запропоновано агреговану модель системи УФБКБ. Розроблено базисну концептуальну схему процесу УФБКБ. Запропоновано сучасний інструментарій моделювання на підставі оцінки та аналізу виживаності та розповсюдження кризових ситуацій на банківському ринку, дослідження динаміки рівня фінансової безпеки конкретного банку за умов зовнішніх і внутрішніх факторів впливу для формування та вибору сценаріїв забезпечення фінансової безпеки, їх впровадження та оцінки ефективності реалізації.

Наведено результати дослідження щодо визначення, порівняння та аналізу поведінкових стратегій персоналу, які притаманні представникам українських і монгольських підприємств у процесі крос-культурної взаємодії (ККВ). Мета дослідження - визначення, порівняння та аналіз поведінкових стратегій персоналу, які притаманні представникам українських і монгольських підприємств у процесі ККВ як передумови ефективного розвитку підприємства. Для визначення поведінкової стратегії персоналу в процесі ККВ використано методичний підхід, заснований на опитувальнику "Типи етнічної ідентичності". У результаті дослідження виявлено, що персонал українських підприємств дотримується поведінкової стратегії "посередників", а персонал монгольських підприємств - трьох різних категорій поведінкових стратегій ("посередники", "націонали" і "невротики-етнофобії"). У результаті дослідження визначено, що персонал проаналізованих українських підприємств у порівнянні з персоналом монгольських підприємств має більш позитивну етнічну ідентичність, яка свідчить про готовність до ККВ. Персонал українських підприємств потребує лише в надання додаткової інформації про ту культуру, з представниками якої буде проходити взаємодія. У той час як лише частина персоналу монгольських компаній (60 %) є готовою до ККВ і проявляє відповідну поведінкову стратегію, а 35 % персоналу не готові до ККВ, при цьому 5 % персоналу взагалі ще не визначилися зі своєю поведінковою стратегією у процесі ККВ. Тобто персонал проаналізованих монгольських підприємств потребує проведення додаткових тренінгів і навчання в контексті крос-культурного менеджменту щодо підвищення етнічної ідентичності та доведення її до позитивного рівня, оскільки майже половина персоналу не готова здійснювати процес ККВ. Результати проведених досліджень можуть стати одним із ключових аспектів для розробки практичних рекомендацій щодо розроблення стратегії ефективного розвитку цих підприємств з урахуванням особливостей поведінки персоналу у процесі ККВ.

Перетворення, що відбуваються в останні десятиріччя у фінансовому секторі, суттєво впливають на безпеку його операцій. Ці зміни збільшили вплив кризи на національну економіку. Таким чином, діяльність фінансового сектора є предметом спеціального нагляду держави. Створено цілу структуру мережі фінансової безпеки, яка працює для стабілізації фінансової системи. Метою деятельности мережі є зниження ризиків, пов'язаних з функціонуванням фінансового сектора, до яких відноситься й системний ризик. Наведено ризики, пов'язані з функціонуванням фінансового сектора, інституційну структуру мережі фінансової безпеки на прикладі Польщі і ризики, які можуть виникнути в результаті функціонування вказаної структури. Розглянуто правила, які обмежують вплив інституційної мережі фінансової безпеки на негативні явища, які відбуваються на фінансовому ринку.

Доведено можливість і необхідність використання збалансованої системи показників для контролю та оцінки реалізації банками інноваційних стратегій. Розроблено стратегічну карту інновацій для банку. Запропоновано ключові показники ефективності для всіх проекцій збалансованої системи показників інновацій. Обгрунтовано напрями інтеграції збалансованої системи показників інновацій із системою управління банком.

Досліджено тенденції та особливості процесів бізнес-консолідації, що відбуваються останніми роками в агропромисловому секторі економіки України. Встановлено основні мотиваційні фактори, що спонукають підприємницькі структури аграрного сектору до бізнес-консолідації у формі злиття та поглинання. Доведено потенційні можливості задля залучення іноземних інвестицій у процеси укрупнення агробізнесу на території України. Досліджено основні проблеми, вирішення яких забезпечить активізацію бізнес-консолідації підприємств АПК, що в кінцевому результаті сприятиме подальшому розвитку галузі.

Обгрунтовано необхідність інформування фінансовими установами підприємств про орієнтовну сукупну вартість фінансування. Враховано податковий щит як вхідний грошовий потік позичальника - юридичної особи у процесі визначення повної вартості кредиту. Амортизаційний захист, за аналогією, визначено як складову частину алгоритму розрахунку, який ураховує всі умови кредитування у разі оновлення основних фондів.