Після дії дефектного профага з окремої спорулюючої колонії газону суцільного лізису Streptomyces globisporus 1912 відібрано мутант Spo1. Показано, що мутант Spo1 проявляє надвисоку чутливість до дії ультрафіолету та має підвищений рівень чутливості до метилметансульфонату, несе мутацію в кластері генів біосинтезу антибіотика, не чутливий до дії перекису водню й азотистої кислоти. Крім цього, у мутанта Spo1 виявлено високу УФ-мутабільність. Так, після дії УФ на спори цього мутанта проаналізовано 4 620 колоній і відібрано 17 ауксотрофних мутантів (0,36 %). У чотирьох ауксотрофів синтез ландоміцину E відновився, тоді як у шести з них спостерігалося неповне блокування синтезу антибіотика. Сім білих (lndE) ауксотрофів проаналізовано за допомогою тесту на косинтез. Установлено, що два мутанти не синтезують даїдзеїн і мають генотип lndE dai aux uvs, а інші п'ять синтезують цей флавоноїд і є потрійними мутантами. Показано, що вихідний штам S. globisporus 1912 проявляє підвищений рівень чутливості до дії ультрафіолету. Припущено, що мутант Spo1 несе дві uvs-мутації.

Відзначено, що дослідження динаміки росту Streptomyces sp. 1382 - продуцента кератинолітичного ферменту - показало, що максимум біосинтезу його в культуральному середовищі досягається на 5-ту добу, що корелює з максимумом накопичення біомаси. Ферментний комплекс, одержаний з культуральної рідини, активний в широких діапазонах рН (4 - 11) і температури (10 - 70 <$E symbol Р >C). За цих умов він стабільний і не втрачає своєї активності протягом кількох годин. Препарат має різні рН-оптимуми кератиназної та загальної протеолітичної активностей: у нейтральній (рН 7,0) і слабколужній (рН 8,0) зонах, а також різні термооптимуми - за температури 37 - 40 і 50 - 60 <$E symbol Р >C відповідно. Під час аналізу гетерогенності популяції штаму-продуцента виявлено чотири типи колоній, які суттєво не відрізнялися за рівнем кератиназної активності. В ході вивчення впливу різних джерел вуглецю й азоту на синтез протеаз культурою встановлено активуючу дію арабінози, мальтози, пептону та дріжджового автолізату. В цьому разі синтез кератинолітичного ферменту зростав у 6 - 7 разів лише під час додавання овечої шерсті та курячого пір'я як єдиного джерела вуглецю й азоту. Обговорено індукцію субстратом як можливий механізм регуляції синтезу кератиназ.

Дослідження динаміки росту Streptomyces sp. 1349 - активного продуцента колагенази - показало, що фермент у культуральному середовищі накопичується на 3 - 4-ту добу, що корелює з максимумом накопичення білка та біомаси. Ферментний комплекс, одержаний з культуральної рідини, має pH-оптимуми колагеназної активності в нейтральній (pH 6 - 7 ) і лужній (pH 9 - 10) зонах і термооптимуми за температури 37 і 60 <$E symbol Р>C. За даних оптимумів препарат стабільний. В ході аналізу гетерогенності популяції штаму-продуцента виявлено чотири типи колоній з різним рівнем колагеназної активності. Для подальшої роботи відібрано варіант основного типу, активність якого перевищувала контрольну в 2,3 рази.

Відзначено, що під впливом нітрозогуанідину у штамів 3-1 і RSp2 S. globisporus 1912 - високоактивних продуцентів полікетидного антибіотика ландоміцину Е одержано 24 ландоміцинонедостатні мутанти, з яких два утворюють червоний та один - жовтий пігменти. Спектри поглинання пігментів, очищених за допомогою тонкошарової хроматографії, характеризуються трьома максимумами абсорбції в ацетоні - 446 - 448, 472 - 474 і 501 - 507 нм, подібними до таких самих характеристик лікопіну. Показники Rf виділених пігментів і лікопіну не розрізняються між собою. Кукурудзяне середовище є більш оптимальним для синтезу лікопіну мутантами S. globisporus 1912 у порівнянні з соєвим середовищем. Високоактивні мутанти синтезують 2 мг лікопіну на 1 г сухої біомаси. Високу спонтанну мінливість ознаки синтезу лікопіну у виділених штамів стрептоміцета можна пояснити локалізацією пучка генів біосинтезу каротиноїдів на одному з кінців хромосоми, де відбуваються часті генетичні перебудови (ампліфікації, делеції, рекомбінації) через наявність кінцевих інвертованих повторів ДНК.

Вивчено характер спонтанної та індукованої мінливості ознак за морфологією колоній і антибіотичною активністю Streptomyces aureofaciens ТБ 633ФУ та одержаних від нього варіантів. Показано, що всі дослідні штами дисоціюють на 4 типи колоній. Спостережено корелятивний зв'язок між антибіотикоутворенням і типом колонії. Після комбінованої дії нітрозогуанідину та УФ-променів на проростаючі спори одержано 27 варіантів, активність яких перевищувала активність штаму ТБ 633ФУ на 30 - 35 % і які були стабільними за біосинтезом антибіотика впродовж 7-ми - 10-ти генерацій.

Досліджено резистентність штаму Streptomyces globisporus 3-1 - високоактивного продуцента нового протиракового антибіотика ландоміцину Е з групи ангуциклінів до власного та відомих полікетидних антибіотиків тетрацикліну, олеандоміцину та доксорубіцину, а також до аміноглікозидного антибіотика стрептоміцину. Встановлено залежність виживання міцелію штаму 3-1 від концентрації антибіотиків. Показано чотири рівні резистентності стрептоміцета до антибіотиків у межах концентрацій 5 - 30 мкг/мл. Виживання фрагментів міцелію штаму 3-1 у випадку концентрації антибіотика 5 мкг/мл становить для тетрацикліну 1,8, олеандоміцину - 0,7, доксорубіцину та ландоміцину E - (-0,7), стрептоміцину - (-4,6) lg %. За інтенсивністю летальної дії на штам 3-1 антибіотики розмістилися в такій низхідній послідовності: стрептоміцин, ландоміцин Е, доксорубіцин, олеандоміцин і тетрациклін. Високу чутливість штаму 3-1 до власного антибіотика можна пояснити підвищеною проникністю фрагментів міцелію до ландоміцину Е в порівнянні з інтактним міцелієм.

Одержано варіанти Streptomyces avermitilis УКМ Ac 2161 з підвищеною біосинтетичною активністю після дії N-метил-<$E roman N prime>-нітро-N-нітрозогуанідину на спори актиноміцета. Відбір здійснювали за умов рівнів виживання 0,1 - 0,01 %. Активність одержаних варіантів у 5 - 6 разів перевищує активність вихідного штаму. Якісний склад авермектинового комплексу відібраних варіантів, визначений за допомогою методу високоефективної рідинної хроматографії, характеризувався наявністю фракцій авермектинів A1, A2, B1, B2. Вміст фракції B, що є основою багатьох антипаразитарних препаратів, становив 40 %.

Досліджено продукування протипухлинного ангуциклінового антибіотика ландоміцину E в динаміці поверхневого і глибинного росту культури Streptomyces globisporus 3-1 на різних повноцінних середовищах: соєвому, кукурудзяному і пептонно-дріжджовому. Показано, що найбільший вихід ландоміцину E спостерігали на кукурудзяному, дещо менший - на соєвому і найнижчий - на пептонно-дріжджовому середовищах незалежно від способу вирощування. На стабільність антибіотика негативно впливав лужний pH середовища. Динаміка росту культури в кукурудзяному і соєвому середовищах в лабораторному 2-літровому ферментері характеризувалася інтенсивним засвоєнням глюкози, поглинанням розчиненого кисню, накопиченням біомаси і ландоміцину E з 24-ї до 48-ї години ферментації. Антибіотик синтезувався як первинний метаболіт, досягаючи максимуму (180 - 200 мг/л) на 48-му годину росту культури. Висунуто гіпотезу про інгібування двокомпонентної системи передачі сигналів ізофлавоном геністеїном, який стимулює синтез ландоміцину E.