Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*445.4

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено результати цитогенетичного аналізу клітин злоякісної лімфоми людини перещеплюваної лінії Namalwa після їх інкубації з субтоксичними дозами інгібіторів реплікації та синтезу ДНК - етопозиду та флударабіну. Модальний клас хромосом у інтактних клітинах розташовувався в диплоїдній області; частка аберантних клітин дорівнювала (<$E 16,0~symbol С~0,5>) %. Під впливом етопозиду підвищувався вміст клітин з абераціями хромосом - від (<$E 26,1~symbol С~2,9>) до (<$E 39,8~symbol С~1,7>) % (в залежності від тривалості впливу та дози хіміопрепарату) та збільшувалась кількість поліплоїдних клітин зі збереженням модальної лінії у диплоїдній області. Після культивування з флударабіном рівень клітин з абераціями хромосом досягав (<$E 57,1~symbol С~2,9>) %; відзначено два модальних класи у білядиплоїдній і поліплоїдній областях. У разі дії досліджених препаратів відзначено підвищення числа аберацій хроматидного типу, найчастіше у хромосомах 1, 2, 5, 6, 7, 11, 13, 14, 16 і 17. Одержані результати свідчать про чутливість клітин лінії Namalwa до субтоксичних концентрацій інгібіторів реплікації та синтезу ДНК і про можливість виникнення нових життєздатних клонів, стійких до дії хіміопрепаратів.

Исследовано влияние эпоксипроизводного дефосфорилированного <$E 2 prime , 5 prime>-триолигоаденилата (<$E 2 prime , 5 prime>ApApAepoxy), устойчивого к действию клеточной фосфодиэстеразы, на культивируемые in vitro клетки нейробластомы человека линии IMR 32. Через 22 ч после введения в среду <$E 5~cdot~10 sup -6~roman M> <$E 2 prime , 5 prime>ApApAepoxy количество культивируемых клеток уменьшалось на 20 % (<$E P~<<~0,05>), а содержание белка в клетках увеличивалось в среднем на 52 % (<$E P~<<~0,01>) по сравнению с контролем. Обнаружено, что активность <$E roman {Na sup + , K} sup +>- и <$E roman {Ca sup 2+ , Mg} sup 2+>-АТФаз в микросомальной фракции, полученной из клеток, которые культивировались в присутствии <$E 2 prime , 5 prime>ApApAepoxy, была вдвое ниже (<$E P~<<~0,001>), чем в контрольных клетках. Полученные данные свидетельствуют о том, что <$E 2 prime , 5 prime>ApApAepoxy обладает антипролиферативной активностью. Согласно результатам настоящего исследования, антипролиферативное действие <$E 2 prime , 5 prime>ApApAepoxy может быть связано с тем, что это производное олигоаденилата существенно модулирует активность <$E roman {Na sup + , K} sup +>- и <$E roman {Ca sup 2+ , Mg} sup 2+>-АТФаз.

Представлены результаты определения активности протеасомы в изолированных моноцитах людей с различными аллельными вариантами генов, кодирующих большие мультифункциональные протеазы LMP2 (<$E roman {Arg sub 60 ~symbol О~His}> полиморфизм) и LMP7 (<$E roman {Lys sub 145 ~symbol О~Gln}> полиморфизм). Установлено, что трипсиноподобная активность протеасомы при генотипе Arg/Arg в 1,6 раза (P = 0,19) выше, чем при генотипе His/His, и в 2,0 раза (P = 0,03) меньше по сравнению с гетерозиготами (Arg/His). Наибольшая химиотрипсиноподобная активность протеасомы наблюдалась у гетерозигот (на 29,7 % выше, чем при генотипе Arg/Arg, P = 0,43), а наименьшая - у гомозигот His/His (на 29,7 % меньше по сравнению с генотипом Arg/Arg, P = 0,40). При определении уровня экспрессии РНК LMP2 и LMP7 в изолированных моноцитах с помощью обратной транскрипции и полимеразной цепной реакции установлено, что существенных отличий в активности экспрессии генов указанных субъединиц иммунопротеасомы у лиц с различным генотипом не наблюдается. Полученные результаты свидетельствуют о влиянии аллельного полиморфизма гена LMP2 на пептидазную активность иммунопротеасомы.

Одержано моно- (МКА) та поліклональні (ПКА) антитіла у порівнянні з рекомбінантними GST-кон'югованими формами білків, що вміщують відповідні N- та C-кінцеву частини адаптерного білка Ruk/CIN85. Проаналізовано профілі експресії ізоформ (ПЕІ) Ruk/CIN85 та їх субклітинну локалізацію (СКЛ) у клітинних лініях різного тканинного походження та зразках меланоми людини. Методи: рекомбінантні GST-кон'юговані фрагменти Ruk/CIN85 (GST-3SH3/CIN85 і GST-Ruks) експресовано в бактеріальній системі з подальшим афінним очищенням на глутатіон-сефарозі. Для одержання МКА у порівнянні з 3SH3 фрагментом CIN85 використано гибрідомну технологію. ПКА у порівнянні з C-кінцевим суперспіралізованим доменом Ruk очищено з сироватки імунізованого кроля афінною хроматографією на Ruks-сефарозі. ПЕІ Ruk/CIN85, їх олігомеризацію та СКЛ вивчено за допомогою методів Вестерн-блот аналізу, імунопреципітації та імунофлуоресцентної мікроскопії. Висновки: профілі експресії множинних ендогенних варіантів Ruk/CIN85 і здатність до формування олігомерних комплексів між різними ізоформами є характерними для кожної дослідженої лінії клітин. Не виключено, що такі особливості можуть визначати специфічну біологічну значимість ізоформ Ruk/CIN85 у різних типах клітин залежно від клітинного контексту. Наслідком високого рівня експресії повнорозмірної форми RukI/CIN85 у зразках меланоми людини може бути порушення контролю процесів проліферації та апоптозу у трансформованих меланоцитах. Охарактеризовані антитіла можна використовувати для вивчення експресії та функцій Ruk/CIN85 у пухлинах людини.

Зазначено, що мікроРНК (miRNAs) - це малі некодуючі РНК, що негативно регулюють експресію генів на посттранскрипційному рівні та беруть участь у процесах розвитку, диференціювання й апоптозу клітин, а також виконують важливу роль у пухлинному процесі. В огляді обговорено біогенез miRNA, функції цих молекул у нормальних клітинах, зміни набору miRNA в пухлинних клітинах і роль протипухлинних та онкогенних miRNAs в пухлинній прогресії.

Мета: вивчення взаємозв'язку між передчасною конденсацією хромосом і схильністю клітин до злоякісної трансформації. Методи: стандартні методи цитогенетичного аналізу клітин кісткового мозку (ККМ) і культивованих нормальних і пухлинних клітин. Результати: проведено порівняльний аналіз відношення частоти виявлення клітин із передчасною конденсацією хромосом (РСС) (арешт клітин у G2/M фазі) до клітин, що діляться, в культурах іморталізованих клітин людини кровотворного походження та злоякісно трансформованих (ЗЯТ) клітин рака легені людини лінії A-549, а також у популяціях ККМ двох ліній миші: лінії BALB/c з високою схильністю до розвитку мієлом і C57BL/6, без такої схильності. Виявлено, що в популяціях ККМ мишей низькоракової лінії C57BL/6 відношення клітин із РСС до тих, що діляться, в 2 - 3 рази менше, ніж в інших досліджених клітинних популяціях. Іморталізовані та ЗЯТ клітинні лінії людини характеризувалися високою частотою присутності клітин із РСС. У клітинах сублінії A-549R, що характеризується пригніченням ознак злоякісності, цей показник є помітно нижчим, ніж у клітинах вихідної лінії A-549. Висновки: одержані дані дозволяють припустити наявність зв'язку між порушенням проходження клітинами точки перевірки під час переходу від G2 фази клітинного циклу до мітозу та підвищеною генетичною гетерогенністю їх нащадків, асоційованою зі схильністю клітин до іморталізації та злоякісної трансформації.

Оценена радиочувствительность здоровых лиц на уровне хромосом лимфоцитов и определены индивидуумы с повышенным риском радиоиндуцированных новообразований. Цитогенетическое исследование радиационно индуцированных поврежедений в лимфоцитах здоровых доноров (n = 103) проведено на основании G2-теста. Использована тест-система лимфоцитов периферической крови с последующим метафазным анализом. На основании построения калибровочных кривых "стадия - эффект", "доза - эффект" разработана схема цитогенетического обследования условно здоровых лиц. Анализ величин цитогенетических показателей, полученных при облучении в G2-периоде клеточного цикла в дозе 1,5 Гр, выявил их значительную вариабельность. Наибольшая вариабельность наблюдалась для аберраций хроматидного типа (CV = 42,1 %), в спектре которых преобладали одиночные хроматидные разрывы (CV = 37,5 %). Статистический анализ распределений индивидуальных значений полученных показателей позволил выявить 12 % лиц с повышенной радиационной чувствительностью хромосом. Сделан вывод, что цитогенетическая оценка индивидуальной радиочувствительности на хромосомном уровне, основанная на G2-тесте, имеет перспективы применения при формировании групп повышенного риска радиоиндуцированных злокачественных новообразований и их первичной профилактики среди населения.

Отмечено, что эпителиально-мезенхимальная трансформация (ЭМТ) является сложным многоступенчатым процессом, контролируемым многими генами различных сигнальных путей, решающим значением в развитии которого является активация факторов транскрипции, возникающая под действием сигналов из микроокружения или даже внешней среды. Процесс может быть обратимым, либо поддерживаться в течение всей жизни организма. В эмбриогенезе и развитии организма он играет ключевую роль в процессе гаструляции, формирования мезенхимы и поддержания фенотипа мезенхимальных клеток; в образовании нервной системы, как центральной, так и периферической, включая парные органы чувств, нейроэндокринную систему; в органогенезе; в образовании и поддержании стволовых клеток, асимметричности их деления; в асимметрии формирования организма. ЭМТ играет важную роль в процессах регенерации, в частности в заживлении ран, инфаркта миокарда, течении хронического воспаления, однако длительное поддержание этого процесса, иногда необратимость его ведет к избыточному образованию фиброзной ткани, возможно ремоделирование органа с различным влиянием его на функцию органа. В опухолях ЭМТ лежит в основе прогрессии, важнейшие этапы ее - изменение клеточно-клеточной и клеточно-матриксной адгезии, приобретение способности к движению, миграции клеток, угнетение апоптоза и увеличение выживаемости клеток, иногда симметричное деление опухолевых стволовых клеток создает предпосылки для усиленной инвазии и метастазирования опухолей, агрессивности течения их, устойчивости к терапии, плохому прогнозу.

За результатами генної експресії (SAGE) та диференційної гібридизації охарактеризовано зміни експресії генів в астроцитарних гліомах, асоційовані з певними властивостями пухлинних клітин. За допомогою SAGE ідентифіковано 129 генів, експресія яких суттєво здійснюється у гліобластомах. Ці гени можна використовувати для молекулярної характеристики пухлин головного мозку. Гени становлять обмежену кількість функціональних груп. Диференційну експресію деяких генів показано вперше у пухлинах головного мозку. У гліобластомі, найбільш злоякісній формі гліом, знайдено акумуляцію гетерогенних Alu-вмісних нуклеотидних послідовностей, а також генералізовану інактивацію транскрипції мітохондріального геному, асоційовану з деструкцією мітохондрій у пухлинних клітинах. На підставі зіставлення результатів SAGE і мікроарейного аналізу 117-ти диференційно експресованих генів можна визначити як гени, продукти яких є потенційними молекулярними маркерами гліальних пухлин.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*445.4*739.177.52 + Р569.627.7

Рубрики:

Біологія людини

Пухлини головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: РА354533 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено експресію та локалізацію білкового продукту онкогена PT1-1/eEF1A у пухлинах передміхурової залози людини, а також визначено можливі функції PT-1 у трансляційному процесі. На клінічному матеріалі виявлено підвищену експресію eEF1A та/або білка PT1 в аденокарциномах передміхурової залози людини у порівнянні з експресією в умовно нормальних тканинах. У більшості пухлин показано дифузне цитоплазматичне поширення антигену, у деяких пухлинах спостережено чітку ядерну локалізацію антигену. Проведено експериментальні дослідження та показано, що модифікований трипсином eEF1A, за допомогою якого було змодельовано білковий продукт онкогена PT-1, здатний брати участь в обміні нуклеотидфосфатів, утворювати неканонічні третинні комплекси з деацилованою <$Eroman {тРНК sup Фен }> та ГДФ, а також брати участь у синтезі поліфенілаланінового ланцюга в безклітинній системі трансляції полі (U), хоча з меншою ефективністю, ніж нативний eEF1A. У дослідах in vitro під час визначення помилкового включення дейцину за умов трансляції полі(U) за участі аналога білкового продукту PTI-1, було виявлено підвищення помилок трансляції майже у шість разів у порівнянні з нативним eEF1A.

За даними статево-вікової структури населення Харкова та медичної статистики захворюваності на рак розраховано популяційну частоту онкопатології. Виявлено, що за сучасних умов рак може розвинутися протягом життя у 7 % населення. Встановлено, що успадкованість раку легень та шлунка складає 45 - 53 %, частка середовищного фактора - 47 - 55 %. Обгрунтовано припущення щодо існування схильності до формування взагалі онкологічного фенотипу. Запропоновано концепцію онкологічного генеалогічного синдрому, існування якого доведено за допомогою генетичного аналізу. Встановлено, що генетична схильність до раку легенів та шлунка складає більше ніж 70 %. З'ясовано значення фактора професійної шкідливості, що підвищує ймовірність розвитку даної патології, але не впливає на локалізацію пухлини. Зазначено, що успадковуваність віку маніфестації раку у харківській популяції складає 85 %. Встановлено явище антипатії, доведено, що захворювання у нащадків починається раніше, ніж у батьків. Визначено, що фактором підвищеного ризику розвитку раку у нащадка є рак легенів у батьків, наявність захворювання у батька, жіноча стать у особи, що консультується.

Уперше одержано й охарактеризовано монокліальні антитіла до N-кінцевого SH3A домену адаптерного білка Ruk/CIN85. Досліджено особливості експресії ізоформ Ruk/CIN85 у пухлинах нирки, передміхурової залози та головного мозку людини на рівні мРНК та на рівні білка. Установлено зниження, а також підвищення експресії повнорозмірної форми Ruk/CUIN85 у зразках світлоклітинної карциноми нирки людини у порівнянні з відповідними контрольними зразками. Виявлені зміни у рівні експресії <$Eroman {Ruk sub I "/"CINK85}> корелюють зі ступенем злоякісності досліджених зразків пухлин. Показано, що зниження рівня експресії <$Eroman {Ruk sub I "/"CINK85}> у зразках світлоклітинної карциноми нирки людини супроводжується змінами субклітинної локалізації адаптерного білка - транслокацією до ядра та переважним накопиченням у примембранній зоні. Низький рівень експресії або практичну відсутність p85 продемонстровано у зразках аденокарцином передміхурової залози людини, а у разі доброякісної гіперплазії детектовано значний поліморфізм у рівні експресії досліджуваного адаптерного білка. Серед аденокарцином мінімальний рівень експресії Ruk/CINK85 відповідав зразкам з найагресивнішими параметрами злоякісного росту (ступінь злоякісності <$Eroman {G sub 3 ~-~G sub 4 }>). Показано суттєве зниження рівня експресії <$Eroman {Ruk sub I "/"CINK85}> у центральній ділянці зразків гліобластом у порівнянні з периферійною ділянкою, що обернено корелює з рівнем експресії рецептора епідермального фактора росту (ERGFR).

Визначено можливість використання мутацій у генах BRCA1, BRCA2 та мітохондріальній ДНК як молекулярно-генетичних маркерів ризику виникнення раку молочної залози (РМЗ) в осіб різних вікових груп з Ірану й України. Досліджено поширеність сімейного та несімейного РМЗ в жінок з Ірану. В обох зазначених країнах виявлено аналогічні рівні зростання частоти захворюваності жінок старших вікових груп. Одержано дані про частоту мутацій 5382insC і 185delAG у гені BRCA1 та 6174delT в гені BRCA2 у хворих на РМЗ з Ірану та України. Показано, що мутації мтДНК4977 можна використовувати як молекулярно-генетичні маркери, які доцільно враховувати під час визначення ступеня спадкової схильності до РМЗ. Установлено вірогідну асоціацію досліджених молекулярно-генетичних маркерів з виникненням РМЗ в осіб різних вікових груп.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*445.4 + Р569.133.1

Рубрики:

Біологія людини

Пухлини молочних (грудних) залоз

Шифр НБУВ: РА356113 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Із використанням сучасних методів дослідження сформовано бібліотеки NorI-зв'язувальних і NotI-стрибаючих клонів 3-ї хромосоми людини. Уперше картовано 3-ю хромосому людини з використанням NotI-клонів. Визначено найбільш часто делетовані ділянки в області 3p21.3 у разі різноманітних типів злоякісних пухлин, побудовано їх фізичну та генетичну карти. На даних ділянках локалізовано понад 50 генів. Ідентифіковано понад 20 нових генів, визначено їх первинну структуру, а також білкові продукти, що ними кодуються. Розроблено метод для визначення супресорної активності потенційних генів-супресорів росту злоякісних пухлин. З використанням даного методу, названого тестом на інактивацію генів, досліджено понад 20 генів. Виявлено, що гени RASSF1A, RASSF1C (в KRC/Y), RBSP3A, RBSP3B, G21/NPRL2, SEMA3B, HYAL1, HYAL2, FUS1, EP53, RB1 супресували ріст злоякісних пухлин у мишей SCID. Відкрито нові потенційні маркери для створення діагностикумів. Показано, що потенційні гени-супресори росту пухлин можуть бути інактивовані не лише за рахунок мутацій і делецій, але й епігенетично - внаслідок метилування їх промоторних ділянок.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*445.4 + Р56-2

Рубрики:

Біологія людини

Онкологія

Шифр НБУВ: РА363200 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено функціональну роль бета-дефенсину-2 в пухлинних клітинах. Шляхом трансфекції плазмідними векторами, які містять кДНК гена повної та процесованої форми бета-дефенсину-2, на основі ліній ембріональної нирки людини (НЕК293) та карциноми легені Л'юїс миші (3LL) створено клітинні модельні системи з різним рівнем експресії бета-дефенсину-2. В експериментальних дослідженнях in vitro, проведених на трансфікованих сублініях, створених на основі лінії НЕК293, показано, що підвищення рівня експресії hBD-2 та його внутрішньоклітинне накопичення призводить до втрати клоногенної активності клітин і зниження їх проліферативних показників більш ніж утричі. Виявлено зниження фосфорилювання рибосомного S6 білка - одного з ключових компонентів білкового синтезу. На модельних системах, створених на основі лінії 3LL, продемонстровано, що зниження рівня експресії мPHK mBD-2 викликає підвищення здатності клітин до колонієутворення та зростання їх проліферативної активності. У дослідах in vitro на експериментальних пухлинах, одержаних з клітин 3LL з різним рівнем експресії мPH< mBD-2 встановлено зворотню кореляцію між експресією дефенсину та швидкістю росту пухлин. У пухлинах і клітинних лініях встановлено пригнічення експресії mBD-2.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-1 + Е70*445.4

Рубрики:

Онкологія

Біологія людини

Шифр НБУВ: РА362508 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою NotI-мікрочипів установлено генетичні / епігенетичні зміни генів / локусів трьох хромосом людини у пухлин епітеліального походження. Вивчено статус метилування гена FHIT у разі світлоклітинної карциноми нирок. З 192-х NotI-зв'язувальних клонів третьої хромосоми людини виявлено делеції / метилування більше, ніж у 30 % зразків пухлин для 32-х генів / локусів у разі раку шийки матки (11-ти - уперше), для 35-ти генів / локусів - у разі раку яєчників (17-ти - уперше), для 15-ти генів / локусів - у разі карциноми нирок (7-ми - уперше). Знайдено 7 генів / локусів з високою частотою генетичних / епігенетичних змін за умов всіх досліджених типів раку. Для гена GORASPI у аденокарциномах і гена GNAI2 в усіх досліджених зразках злоякісних пухлин яєчників уперше показано зниження експресії. Установлено значне гіперметилування <$E5 prime>CpG-острівця гена FHIT у разі світлоклітинної карциноми нирок, зменшення експресії FHIT для всіх досліджених пухлин з метильованим <$E5 prime>CpG-острівцем цього гена у порівнянні з пухлинами з неметильованим <$E5 prime>CpG-острівцем і немалігнізованою тканиною, що уможливлює використання FHIT як одного з прогностичних маркерів у разі світлоклітинної карциноми нирок.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-2 + Е70*445.4

Рубрики:

Онкологія

Біологія людини

Шифр НБУВ: РА361607 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено нові функціональні зв'язки між фосфатазою PTEN і білками-учасниками різних сигнальних шляхів за допомогою двогібридної дріжджової системи та підтвердити виявлену у дріжджах взаємодію з використанням молекулярно-біологічних методів за умов in vitro та у системах вищих еукаріотів. За допомогою двогібридного скринування кДНК-бібліотек з використанням мутантних форм фосфатази PTEN/S3 70D і <$EDELTA roman {N"/"PTEN}> як "байтів" ідентифіковано 9 PTEN-зв'язувальних білків, до яких належать переносник жирних кислот FABP4 репресор транскрипції гена aP2 білок AEBP1. Специфічність знайдених взаємодій підтверджено за допомогою аналізу статевого злиття дріжджів. Одержано моноклональні антитіла проти FABP4 та поліклональні антитіла проти фосфатази PTEN. Доведено утворення комплексу PTEN/FABP4 in vitro. Визначено <$Eroman {K sub D }> міжбілкового комплексу, що становить 2,78 мкМ. Установлено, що експресія PTEN у клітинах лінії NIH3T3L1 зростає за диференціації, що корелює з динамікою експресії FABP4. Показано можливість утворення комплексу PTEN/FAP4 в адипоцитах NIH3T3L1. Запропоновано модель функціонування фосфатази PTEN у клітинах жирової тканини.

Изучена гетерогенность углеводных детерминант клеточной поверхности в популяции асцитных клеток лимфомы NK/Ly и лейкоза L-1210 по признаку связывания лектинов чечевицы, пшеницы, арахиса и конканавалина A. Связанные с клетками лектины выявлены непрямым иммунохимическим методом с помощью полученных антилектиновых поликлональных антител, меченных коллоидным золотом, с последующей проявкой ацетатом серебра. Выявлены достоверные различия в уровне связывания конканавалина A клетками NK/Ly (67 % Con A<^>+) и L-1210 (7,2 % Con A<^>+). Различия между штаммами опухолевых клеток в связывании других лектинов не были статистически достоверными. Относительно высокое процентное содержание PNA<^>+ клеток может свидетельствовать о значительной степени десиалирования мембранных гликопротеинов.

Проведен эксперимент по культивированию фидерных клеток яйцепровода. В процессе пролиферации клеток эпителия яйцепровода в культуре с добавлением инсулина пролонгированного действия и эпидермального фактора роста отмечена экспрессия фукозо-специфических рецепторов лектина LABA (золотого дождя) на поверхности эпителиоцитов и в специфических волокнистых тяжах.