Представлена безопасная и достаточно гибкая программа, которая позволит заболевшему преодолеть последствия инсульта и вести активный образ жизни. Рассмотрено использование физических упражнений для профилактики и восстановления после инсульта как пути преодоления нарушений трудоспособности, обусловленной этим заболеванием. Дано точное определение инсульта, показан процесс восстановления головного мозга, приведены четыре программы физических упражнений для полной реабилитации. Изложены принципы безопасности при выполнении физических упражнений лицами, перенесшими инсульт.

Проаналізовано методи об'єктивізації клінічного стану хворого, які дають реальну можливість активно використовувати математичний апарат для розв'язання діагностичних завдань, прогнозування та вибору оптимального лікувального методу з застосуванням строго індивідуалізованого підхіду до терапії. Описано методологічні підходи до визначення таких понять, як захворювання, хвороба, діагноз, симптом, синдром. Запропоновано зважений варіант оцінки кожного лабораторно-клінічного показника, з яким лікар зустрічається у своїй роботі. Витлумачено такі поняття, як норма і патологія та проведено між ними межу.

Проведены двухмерное и допплер-эхо-кардиографическое исследования у 115 больных с хронической постинфарктной аневризмой левого желудочка (ЛЖ). Изучены сегментарная и глобальная систолическая, а также диастолическая функции ЛЖ. В результате проведенных исследований отмечено, что хроническая постинфарктная аневризма ЛЖ имела место у 84,3 % мужчин и 15,7 % женщин, а наиболее часто - у лиц в возрасте 50 - 60 лет (53 % от общего количества наблюдений). Верхушечноперегородочная локализация аневризмы наблюдалась у 57 (49,6 %) больных, нижневерхушечная - у 18 (15,6 %), переднеперегородочная и задняя локализации - одинаково часто - у 20 (17,4 %) больных. У пациентов с переднеперегородочной локализацией аневризмы регистрировались наибольший индекс локальной сократимости (1,35 +- 0,02) и наименьшая фракция выброса (37,6 +- 1,52 %). Эти показатели для больных с верхушечноперегородочной, нижневерхушечной и задней локализацией аневризмы составляли: 1,29 +- 0,02 и 41,4 +- 1,83 %; 1,33 +- 0,02 и 37,9 +- 2,02; 1,29 +- 0,02 и 42,3 +- 1,95 % соответственно. Степень укорочения переднезаднего размера ЛЖ (DELTA S) была максимальной у больных с верхушечной аневризмой (30 +- 1,03 %). При ее локализации в базальных отделах перегородки и задней стенки величина DELTA S составляла 25,1 +- 0,96 и 23,7 +- 0,83 % соответственно. Анормальное расслабление миокарда ЛЖ наблюдалось у 85 (73,9 %) больных, нормальное - у 21 (18,3 %),

псевдонормализация наполнения - у 7 (6,1 %) и рестриктивное наполнение у 2 (1,7 %) больных соответственно. Псевдонормализация наполнения ЛЖ и рестриктивное расслабление отмечались у больных с крупной верхушечной аневризмой.

Вивчено ефективність відновлювального лікування інвалідів, що перенесли гострий інфаркт міокарда й були оглянуті медико-соціальною експертною комісією. З урахуванням кількості проведених етапів реабілітації розроблено додаткові критерії оцінки ефективності їхньої реабілітації. Застосовано експрес-метод оцінки функціонального стану нервової системи із використанням Теппинг-тесту. З огляду на новизну методики запропоновано її докладний опис.

Изучена эффективность восстановительного лечения пациентов, перенесших острый инфаркт миокарда и освидетельствованных в медико-социальной экспертной комиссии. С учетом количества пройденных этапов реабилитации разработаны дополнительные критерии эффективности реабилитации. Был применен экспресс-метод оценки функционального состояния нервной системы с использованием Теппинг-теста. Ввиду новизны методики предложено ее подробное описание.

Обследованы 50 больных инфарктом миокарда (ИМ) с зубцом Q (46 мужчин и 4 женщины, средний возраст которых составлял <$E57~ symbol С ~11> лет). У данных больных фракция выброса (ФВ) левого желудочка (ЛЖ) определялась в пределах <$E46~ symbol С ~10~%>. В процессе проведения исследования вариабельность сердечного ритма (ВСР) оценивалась с помощью 24-часового холтеровского мониторирования аппаратным комплексом "Diagnostic monitoring" (США) на фоне терапии ингибиторами АПФ, аспирином, нитратами. Конечно-систолический (КСД) и конечно-диастолический диаметр (КДД) ЛЖ, ФВ ЛЖ определяли эхокардиографическим методом на 3 - 5-е сутки острого ИМ, а также через 3 и 6 месяцев. Пациенты были разделены на 2 группы: с исходным значением показателя ВСР <$Eroman {SDNN~<<~70~мс}> и <$Eroman {SDNN~>>~70~мс}>. По истечении 6-ти месяцев с начала проведения обследования были обнаружены достоверные признаки дилатации ЛЖ (увеличение КСД и КДД) у пациентов с вегетативным дисбалансом. В этой же группе наблюдалось снижение ФВ ЛЖ с <$E43~ symbol С ~10~%> до <$E36~ symbol С ~11~%>. Сделан вывод, что выраженное снижение показателей ВСР в ранние сроки ИМ является чувствительным маркером последующей дилатации полости ЛЖ, даже при условии проведения терапии ингибиторами АПФ, и требует дополнительной антиремоделинговой терапии.

Проведено эходопплеркардиографическое обследование 280-ти больных, перенесших Q-инфаркт миокарда. Изучены структурно-геометрические и функциональные показатели сердца на 4-й неделе, через 3, 6, 12 месяцев длительного применения (на протяжении года) различных комплексов из нитровазодилататоров, <$Ebeta>-блокаторов, антагонистов кальция, ингибиторов АПФ. На основании полученных данных установлено, что в раннем послеинфарктном периоде систолическая функция левого желудочка (ЛЖ) была сохранена у 34,6 % пациентов, а систолическую дисфункцию имеют 65,4 % больных. Выявлено, что послеинфарктное ремоделирование сердца в 22,1 % случаев сопровождается сохранностью диастолической функции ЛЖ ("адаптивный" тип) и формированием диастолической дисфункции ЛЖ в 53,6 % случаев по типу "нарушенной релаксации", у 20,7 % - по "рестриктивному" типу, в 22,1 % случаев формируется "адаптивный", а в 77,9 % - "дезадаптивный" варианты ремоделирования сердца. Выяснено, что длительная базисная терапия нитровазодилататорами с аспирином не предостерегает от прогрессирования патологического ремоделирования, систолической дисфункции ЛЖ, но улучшает диастолическую функцию. Включение в базисную терапию <$Ebeta>-блокаторов сопровождается замедлением процессов патологического ремоделирования, улучшением систолической и диастолической функции ЛЖ. Применение антагонистов кальция дигидропиридинового ряда на фоне базисной терапии <$Ebeta>-блокаторами, нитровазодилататорами, аспирином позитивно влияет на процессы патологического постинфарктного ремоделирования сердца, систолическую функцию и не оказывает существенного влияния на диастолическую функцию ЛЖ. Показано, что

применение ингибиторов АПФ на фоне <$Ebeta>-блокаторов, нитровазодилататоров, аспирина сопровождается торможением процессов патологического ремоделирования сердца, улучшением систолической и диастолической функции ЛЖ. В остром периоде после тромболизиса включение в комплексную терапию <$Ebeta>-блокаторами, нитровазодилататорами, аспирином имеет преимущества перед аналогичной комбинацией препаратов без тромболизиса, благодаря способности влиять на процессы патологического ремоделирования, систолическую и диастолическую функции серца уже на 3-м месяце лечения.

Порівняно результати стрес-ехокардіографії з добутаміном за гострого інфаркту міокарда у 113-ти пацієнтів з різною виразністю раннього ремоделювання порожнини лівого шлуночка. Під час проведення стрес-ехокардіографії з добутаміном вивчалися наявність і функціональний стан життєздатного міокарда в зоні гострого інфаркту міокарда. Визначено варіант ремоделювання ранньої дилатації порожнини лівого шлуночка зі сприятливим віддаленим прогнозом і можливістю його самостійного відновлення.

Проведена сравнительная оценка результатов стресс-эхокардиографии с добутамином при остром инфаркте миокарда у 113-ти пациентов с различной выраженностью раннего ремоделирования полости левого желудочка. Во время проведения стресс-эхокардиографии с добутамином изучались наличие и функциональное состояние жизнеспособного миокарда в зоне острого инфаркта миокарда. Определен вариант ремоделирования ранней дилатации полости левого желудочка с благоприятным отдаленным прогнозом и возможностью его самостоятельного восстановления.

Досліджено 90 хворих після недавно перенесеного інфаркту міокарда. Всі хворі були розділені на дві групи: А (42 особи віком від 39-ти до 72-х років) з неускладненим інфарктом міокарда, які перебували у відділі інтенсивної терапії один день і не одержували бетаблокатори. Ця група проходила реабілітацію за розробленою 7-денною моделлю. Група В (48 хворих віком від 37-ми до 56-ти років) з ускладненим інфарктом міокарда, які перебували у відділі інтенсивної терапії два дні, приймали бетаблокатори й 7-денну модель реабілітації. Отримані функціональні показники цих груп хворих порівнювали з контрольною групою хворих (39 пацієнтів віком від 36-ти до 76-ти років), які перебували на лікуванні у відділі інтенсивної терапії 3 дні й проходили реабілітацію за 10-денною моделлю. Метою роботи була оцінка ефективності розробленої моделі ранньої реабілітації з використанням субмаксимального навантажувальної проби на велоергометрі й з'ясування залежності між вихідними даними й параметрами навантаження. Установлено залежність у групі А-систолічного тиску за напруги від його вихідних величин, а в групі В-пульсового тиску навантажувальної напруги від вихідних величин цього параметра.

Исследовано 90 больных после недавно перенесенного инфаркта миокарда. Все больные были разделены на две группы: А (42 особы в возрасте от 39-ти до 72-х лет) с неосложненным инфарктом миокарда, которые пребывали в отделе интенсивной терапии один день и не получали бетаблокаторы. Эта группа проходила реабилитацию по разработанной 7-ми дневной модели. Группа В (48 больных в возрасте от 37-ми до 56-ти лет) с осложненным инфарктом миокарда, находились в отделе интенсивной терапии два дня, принимали бетаблокаторы и 7-ми дневную модель реабилитации. Полученные функциональные показатели этих групп больных сравнивали с контрольной группой больных (39 пациентов в возрасте от 36-ти до 76-ти лет), которые пребывали на лечении в отделе интенсивной терапии 3 дня и проходили реабилитацию по 10-ти дневной модели. Целью работы была оценка эффективности разработанной модели ранней реабилитации с использованием субмаксимальной нагрузочной пробы на велоэргометре и выяснение зависимости между исходными данными и параметрами нагрузки. Установлена зависимость в группе А-систолического давления при напряжении от его исходных величин, а в группе В-пульсового давления нагрузочного напряжения от исходных величин этого параметра.

The study group consisted of 90 patients who recently underwent myocardial infarction (MI). The study group was divided into two subgroups: A (42 patients, mean age of 52 years) with non-complicated MI, with 1-day stay at Intensive Care Unit (ICU), who were not receiving beta blockers and who were subjected to 7-day inpatient rehabilitation program; B (48 patients, mean age of 48 years) with complicated MI, with 2-day stay at ICU, who were receiving beta blockers and who were subjected to 7-day inpatient rehabilitation program. The obtained results were contrasted to those obtained in control group of 39 patients (mean age of 56,7 years), who were treated for 3 days or more at ICU and who were subjected to 10-day inpatient rehabilitation program without stairs exercise test. The objective of the present study was to evaluate our modified early rehabilitation program based on submaximal exercise test performed on cycle ergometer and to assess a possible correlation between values of exercise and resting parameters and to find out which exercise test parameters may be used for establishing of appropriate program of phase II rehabilitation. The correlation between exercise and resting systolic pressure was found in group A and between exercise and resting heart rate in group B. Maximal exercise load [WATs], energy expenditure [METs], exercise test time duration [min], maximal heart rate and time of parameters normalization constitute exercise test parameters, which should be taken into considerationfor planning of phase II rehabilitation program.

Зазначено, що поряд зі збільшенням кількості хворих, яким після перенесеного інфаркту міокарда були проведені операції АКШ і АКС, як і раніше актуальними залишаються питання розробки оптимальних моделей їхньої реабілітації. Мета роботи - оцінка рівня функціонального стану 68-ми тематичних хворих. I група - після операції АКШ - 35 пацієнтів (середній вік 51,7 р.), II група - після операції АКС - 33 пацієнти (середній вік 54,1 р.). Зазначеним хворим проводилася фізична реабілітація за розробленою програмою. Оцінка їх функціонального стану проводилася за допомогою субмаксимальних навантажувальних тестів на біговій доріжці (тредмилле) у період трьох тижнів до та трьох тижнів після проведеної операції. Установлено, що використана модель фізичної реабілітації була ефективна у випробуваних обох груп. Проведений аналіз групових розходжень у початковому тесті показав істотні статистичні розходження тривалості тесту (p=0,0056), пройденої дистанції (p=0.0065), максимального пульсу (p=0.0336) і максимального споживання кисню (p=0,001). Зазначені показники виявилися кращими у хворих, яким призначалась операція АКС. Після проведеної операції статистичне розходження спостерігалося за двома параметрами: пройдена дистанція (p=0.04) і максимальне споживання кисню (p = 0.0037). Констатовано більш істотне покращання рівня функціонального стану серед пацієнтів, яким виконана операція АКШ.

Отмечено, что наряду с ростом числа больных, которым после перенесенного инфаркта миокарда были проведены операции АКШ и АКС, по-прежнему актуальными остаются вопросы разработки оптимальных моделей их реабилитации. Целью работы является оценка уровня функционального состояния 68-ми тематических больных. I группа - после операции АКШ - 35 пациентов (средний возраст 51,7 г.); II группа - после операции АКС - 33 пациента (средний возраст 54,1 г.). Указанным больным проводилась физическая реабилитация по разработанной программе. Оценка их функционального состояния проводилась с помощью субмаксимальных нагрузочных тестов на беговой дорожке (тредмилле) в период трёх недель до и трёх недель после проведенной операции. Установлено, что использованная модель физической реабилитации была эффективна у испытуемых обеих групп. Проведенный анализ групповых различий в тесте начальном показал существенные статистические различия продолжительности теста (p=0,0056), пройденной дистанции (p=0.0065), максимального пульса (p=0.0336) и максимального потребления кислорода (p=0,001). Указанные показатели оказались лучше у больных, направляемых на операцию АКС. После проведенной операции статистическое различие наблюдалась по двум параметрам: пройденная дистанция (p=0.04) и максимальное потребление кислорода (p = 0.0037). Констатировано более существенное улучшение уровня функционального состояния среди пациентов, подвергнутых операции АКШ.

Along with the increasing number of patients treated with coronary artery bypass grafting CABG) and coronary artery stent implantation (CASI), the problem of establishing ppropriate rehabilitation programme for these two groups of patients arises. The objective of he present study was to assess the level of exercise tolerance in 68 patients post myocardial nfarction (Ml), treated invasively: 35 patients after CABG, with mean age of 51 and 33 atients after CASI with mean age of 54. l. Both groups were subjected to the presented rogramme of rehabilitation. The assessment of exercise tolerance was based on submaximal readmill stress test (according to Bruce's protocol) performed 3 eks prior to and 3 weeks fter the procedure. The employed programme ofrehabilitation resulted in considerable improvement of exercise tolerance in both studied groups. The analysis of differences between groups in initial test showed statistical significance of test time duration (p=0.0056), covered distance (p=0.0065), maximal heart rate (p=0,0336) and test load in METs (p=0.001) in favour of patients referred for CASI procedure. In the final test statistically different results were noted only in two parameters: covered distance (p=0.004) and test load (p=0.0037). Therefore it may be stated that patients after CABG procedure showed the most significant improvement of exercise tolerance.

Наголошено, що біль у грудній клітці є розповсюдженим симптомом, причиною якого можуть бути різні стани, зокрема інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, гострий коронарний синдром. Для диференційної діагностики повинні використовуватись різні методи - як рутинні - анамнез, фізікальне обстеження, ЕКГ, рентген, так і сучасні візуалізаційні - ехоГК, сцинтиграфія.

Акцентировано, что боль в грудной клетке является распространенным симптомом, причиной которого могут быть различные состояния, в том числе инфаркт миокарда, нестабильная стенокардия, острый коронарный синдром. Для дифференциальной диагностики должны использоваться разные методы - как рутинные - анамнез, физикальное обследование, ЭКГ, рентген, так и современные визуализационные - эхоКГ, сцинтиграфия.

Изучение эффективности применения кардоната у больных, перенесших инфаркт миокарда, показало, что включение в комплекс обновленного лечения таких больных данного препарата оказывает содействие расширению физической трудоспособности больных, улучшает сократительность левого желудочка сердца, сдерживает его патологическое ремоделирование и развитие застойной сердечной недостаточности, коррегирует психоэмоциональную сферу и др. Препарат хорошо объединяется с ингибиторами ангиотензин-превращающего фермента, бета-адреноблокаторами и дезагрегантами.

Викладено основи фундаментальної імунології, висвітлено питання етіології, патогенезу та реактивності організму у хворих на інфаркт міокарда. Проаналізовано роль імунної системи у його виникненні, перебігу та лікуванні в гострому, підгострому та ранньому післяінфарктному періодах.

Изложены основы фундаментальной иммунологии, освещены вопросы этиологии, патогенеза и реактивности организма у больных на инфаркт миокарда. Проанализирована роль иммунной системы в его возникновении, протекании и лечении в остром, подостром и раннем послеинфарктном периодах.

Вивчено можливості підвищення ефективності відновлювального лікування хворих на інфаркт міокарда у підгострому періоді на лікарняному етапі реабілітації шляхом включення озонотерапії до комплексу заходів. Згідно з одержаними даними, позитивна динаміка є більш виразною у групі пацієнтів, які одержували озонотерапію. Показано, що її застосування у підгострому періоді інфаркту міокарда сприяє зменшенню частоти чи зникненню приступів ішемії (у тому числі безбольової), екстрасистолії, підвищує варіабельність серцевого ритму.

Изучены возможности повышения эффективности восстановительного лечения больных инфарктом миокарада в подостром периоде на госпитальном этапе реабилитации путем включения озонотерапии в комплекс мероприятий. Согласно полученным данным, позитивная динамика проявилась более отчетливо в группе пациентов, получающих озонотерапию. Показано, что использование озонотерапии в подостром периоде инфаркта миокарда способствует уменьшению частоты или исчезновению приступов ишемии (в том числе безболевой), экстрасистолии, повышает вариабельность сердечного ритма.

На підставі клінічних досліджень вивчено вплив настойки гриба медузоміцету на пацієнтів, які перенесли гострий ішемічний інфаркт міокарда. Обстежено дві групи хворих, перша з яких, крім основного курсу лікування, приймала настій чайного гриба,а друга була контрольною. Через 30 днів у пацієнтів першої групи було виявлено достовірне зниження вмісту загального холестерину та холестерин-ліпопротеїдів низької густини на 24 % та 31 % відповідно, рівня ТБК-активного продукту - на 34 %; спостережено виразну активізацію клітинного імунітету, зниження циркулювальних імунних комплексів на 38 % і титру антитіл до ураженого міокарда - на 44 %. Одержані дані свідчать про виражену антиоксидантну, гіполіпідемічну та імуномодулювальну дію настойки чайного гриба, а також перспективну роль у подальших фармакологічних дослідженнях медузоміцету.

Целью проведенных клинических исследований было изучение влияния медузомицета на пациентов, которые перенесли острый ишемический инфаркт миокарда. Было обследовано II группы больных, первая из которых кроме основного курса лечения принимала настой чайного гриба, а вторая была контрольной. Определен ряд показателей. Через 30 дней у пациентов первой группы было отмечено достоверное снижение содержания общего холестерина и холестерин-липопротеидов низкой плотности на 24 % и 31 % соответственно, уровня ТБК-активного продукта - на 34 %, наблюдалась выразительная активизация снижения клеточного иммунитета, снижение циркулирующих иммунных комплексов на 38 % и титра антител к пораженному миокарду - на 44 %. Полученные данные свидетельствуют о выраженном антиоксидантном, гиполипидемическом и иммуномодулирующем действии настоя чайного гриба.

The aim of the clinical trials conducted was the study of medusomycetum effects on patients suffered from the acute ischemic myocardium infraction. Two groups of patients have been examined, one of them was treated with tea mushroom infusion in addition to the basic therapy; while another group served as a control one. We determined a number of parameters. In 30 days the first group patients showed 24 % and 31 % decrease in total cholesterol and low density lipoproteins respectively; 34 % decrease in the level of TBK-active substance. A notable activation of cell immunity decrease, 38 % decrease of circulating immune complexes and 44 % decrease in cardiac antibodies titres have been observed. The data obtained prove a marked anti-oxidative, hypolipidemicand immuno-modulating action of the tea mushroom infusion.

Вивчено особливості порушення систолічної та діастолічної функцій лівого шлуночка (ЛШ) й оцінено їх прогностичне значення у хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ), ускладнений гострою серцевою недостатністю (СН). Обстежено 86 хворих з ГІМ. Показано, що в даних хворих визначаються різні типи дисфункції ЛШ: систолічна - у 26,8 %, діастолічна (рестриктивний тип) - у 12,5 % і змішана - у 32,1 %. У 28,6 % хворих не виявлено порушень систолічної та діастолічної функції ЛШ. Рестриктивний тип діастолічної дисфункції несприятливо впливає на прогноз і процеси післяінфарктного ремоделювання ЛШ. Встановлено, що параметри діастолічної функції (пік А, час уповільнення кровообігу раннього діастолічного наповнення і час ізоволюмічного розслаблення ЛШ), визначені в першу добу інфаркту міокарда, є прогностично значимими у розвитку хронічної СН у віддалений термін захворювання і летальності хворих.

В исследовании проведено изучение особенностей нарушения систолической и диастолической функций левого желудочка (ЛЖ) и оценено их прогностическое значение у больных острым инфарктом миокарда (ОИМ), осложненным острой сердечной недостаточностью (СН). Обследовано 86 больных ОИМ. Показано, что у больных ОИМ, осложненным острой СН, определяются различные типы дисфункции ЛЖ: систолическая - у 26,8 %, диастолическая (рестриктивный тип) - у 12,5 % и смешанная - у 32,1 %. При этом у 28,6 % больных не выявлено нарушений систолической и диастолической функции ЛЖ. Выявление рестриктивного типа диастолической дисфункции неблагоприятно влияет на прогноз и процессы постинфарктного ремоделирования ЛЖ. Установлено, что параметры диастолической функции (пик А, время замедления кровотока раннего диастолического наполнения и время изоволюмического расслабления ЛЖ), определенные в первые сутки инфаркта миокарда, являются прогностически значимыми в отношении развития хронической СН в отдаленные сроки заболевания и летальности больных.

3 метою вивчення ролі факторів ендотеліальної дисфункції (ендотелін-1, цГМФ) у формуванні гострого інфаркту міокарда (ГІМ), а також рівнів специфічних маркерів ушкодження міокарду та запалення (КФК-МВ фракція, інтерлейкіни) проводили обстеження 114-ти хворих на ГІМ з 1-ї до 28-ї доби захворювання. Виявлено підвищення маркерів запалення ІЛ-l-бета і ІЛ-6 у хворих на ГІМ, більш виражене в перший тиждень захворювання. Спостерігали підвищення вазоконстриктора ЕТ-1 та зменшення концентрації вазодилататора цГМФ, що свідчить про превалювання процесів вазоконстрикції. Доведено вплив обсягів некрозу на підвищення прозапальних цитокінів (ІЛ-1-бета, IЛ-6) та експресію ЕТ-1.

С целью изучения роли факторов эндотелиальной дисфункции (эндотелин-l, цГМФ) в формировании острого инфаркта миокарда, а также уровней специфических маркеров повреждения миокарда и воспаления (КФК-МВ фракция, интерлейкины) проводилось обследование 114-ти больных с острым инфарктом миокарда с l-х по 28-е сутки заболевания. Обнаружено повышение маркеров воспаления ИЛ-l-бета и lЛ-6 у больных острым ИМ, более выраженное в первую неделю заболевания. Наблюдалось повышение вазоконстриктора ЭТ-l и уменьшение концентрации вазодилататора цГМФ, что свидетельствует о превалировании процессов вазоконстрикции. Было доказано влияние размера некроза на повышение провоспалительных цитокинов (ИЛ-l-бета, ИЛ-б) и экспрессию ЭТ-l.

Досліджено особливості перебігу відновлювального періоду за умов санаторію у хворих на інфаркт міокарда після проведеної системної тромболітичної терапії. Порівняльний аналіз фази реконвалесценції інфаркту міокарда виявив більш сприятливий її перебіг у хворих, які одержували окрім базисної системну тромболітичну терапію.

Исследованы особенности течения восстановительного периода в условиях санатория у больных инфарктом миокарда после проведенной системной тромболитической терапии. Сравнительный анализ фазы реконвалесценции инфаркта миокарда показал более благоприятное ее течение у больных, получавших, помимо базисной, системную тромболитическую терапию.

Проведено аналіз рентгенологічних проявлень альвеолярного набряку легень у 110-ти хворих з інфарктом міокарда. За результатами рентгенопатоморфологічних порівнянь зроблено висновок, що рентгенологічні зміни обумовлені заміною альвеолярного транссудату ексудатом з випадінням фібрину в просвіток альвеол з переходом набряку у вогнищево-дифузний пневмосклероз.

Проведен анализ рентенологических проявлений альвеолярного отека легких у больных инфарктом миокарда. По результатам рентгенопатоморфологических сопоставлений рентгенологические изменения обусловлены заменой альвеолярного транссудата экссудатом с выпадением фибрина в просвет альвеол с переходом отека в очагово-диффузный пневмосклероз.

Проаналізовано екологічний стан зони з підвищеним техногенним навантаженням - Дніпропетровської області. Вивчено динаміку показників забруднення атмосферного повітря та захворюваності на гострий інфаркт міокарда. Запропоновано шляхи профілактики та реабілітації гострого інфаркту міокарда з урахуванням особливостей регіону.

Проанализировано экологическое состояние зоны с повышенной техногенной нагрузкой - Днепропетровской области. Изучена динамика показателей загрязнения атмосферного воздуха и заболеваемости острым инфарктом миокарда. Предложены пути профилактики и реабилитации острого инфаркта миокарда с учетом особенностей региона.

Зазначено, що виникненні коронарних і цереброваскулярних тромбозів існує певна циклічність. Мета дослідження - оцінка циркадності показників системи гемостазу (СГ) у 40-ка хворих на Q-інфаркт міокарда (Q-ІМ), половині із яких проводилась тромболітичну терапію (ТЛТ). На 10 день захворювання з періодичністю через 6 год оцінювали основні показники СГ. Аналіз СГ у хворих на Q-ІМ за різних медикаментозних режимів встановив зміни всіх її ланок. Під час проведення ТЛТ фібринолітична система (ФС) зазнавала найбільших змін, її фібринолітичний потенціал був найвищим, особливо зранку. В обох групах спостерігали найвищі значення плазміногену зранку, хоча в групі ТЛТ він високим був ще з ночі. Таке гальмування природної активації плазміногену може індукувати гіперкоагуляцію, призводити до повторного тромбоутворення. Встановлено циркадні коливання плазміногену зі спадом в ранкові години, коли ймовірність ІМ, раптової смерті є найбільшою. Високий протизгортуючий потенціал, який полягав в сумарному ефекті АТ ІІІ і протеїну С був зранку. Проведена ТЛТ утримувала варіабельність антикоагулянтної відповіді. Високий рівень фібриногену обох груп зранку і з ночі свідчить про готовність системи згортання крові до повторного тромбоутворення в цей час. Зроблено висновок що, оцінка варіабельності змін системи гемостаза може стати одним із пускових тригерів в розвитку дестабілізації ІХС з урахуванням доби.

The main problem of systemic thrombolysis are rethrombosis. That is why we consider that determining of coagulation and fibrinolysis parameters and their circadian variability is important. Two groups of 40 patients with acute myocardial infarction (Q-AMI) were included into the study. Among them treatment of 20 pts was initiated by thrombolytic therapy (TLT). We have evaluated the coagulative and fibrinolytic links of haemostasis by standart methods. Analysis of haemostatic indexes in groups of pts with Q-AMI and different medical regimens established changes of all the links. While carrying out TLT fibrinolytic system sufferd biggest changes; its fibrinolytic potential in this group was the highest. The most high activity of fibrinolysis was at morning hours in both groups. Studyings of level of Plasminogen (Pg) showed their most highest absolute meanings at morning period, though in group of TLT it was very high from nighthours. The high anticoagulative potential, which consists in summary effect AT-III and PC was at morning hours. SO, the estimation of variability of changes of system of haemostasis can be one of the stages of deep learning, understanding that setting up of triggers in developing of destabilisation IHD taking to the pointof time of the day.