Освещены вопросы создания современных препаратов инсулина и их применения в медицинской практике с учетом достижений последнего десятилетия ХХ века. Изложена история открытия инсулина с оценкой вклада исследователей, имена которых были незаслуженно забыты. Приведены основные сведения о биосинтезе, секреции и структуре инсулина, о видах и типах лекарственных препаратов инсулина, их составе, профиле действия и возможном взаимодействии с другими фармакологическими средствами. Рассмотрены современные представления о структуре, свойствах, клиническом применении и перспективах создания аналогов инсулина. Представлены схемы проведения инсулинотерапии в различных условиях и ситуациях, а также возможные виды возникающих осложнений и их предупреждение. Особое внимание уделено описанию показателей качества препаратов инсулина, методам их определения и особенностям производства.

Наведено дані про особливості сучасної інсулінотерапії хворих на цукровий діабет. Подано інформацію про препарати інсуліну, методи їх введення, засоби контролю глікемії та глюкозурії у даних хворих. Охарактеризовано різні режими інсулінотерапії, особливості лікування інсуліном окремих категорій хворих.

Наведено результати клінічних випробовувань ефективності та безпечності застосування амарилу (глімепіриду) - похідного сульфонілсечовини III генерації. Встановлено диференційовану терапевтичну цукрознижувальну дію препарату залежно від рівня інсулінемії. Одержані дані свідчать про наявність певних переваг амарилу перед існуючими цукрознижувальними препаратами ІІ генерації та доцільність його використання в клінічній діабетології.

Обстежено 29 жінок, хворих на цукровий діабет ІІ типу, віком 53,6 +- 1,18 років та індексом маси тіла 31,1 +- 1,15 кг/м². Доповнювальна терапія з використанням антиоксидантних вітамінів Е та С (alpha-токоферолу ацетату 600 мг + аскорбінової кислоти 500 мг per os щоденно протягом 4-х тижнів) проводилась на фіксованому тлі антидіабетичної дієти та прийому цукрознижувальних препаратів. Одержані результати свідчать про те, що вищезазначена комбінація вітамінів гальмувала ліпідну пероксидацію та індукувала зростання рівнів складових антиоксидантного захисту за відсутності динаміки показників глікемічного контролю. Гальмівний вплив антиоксидантної вітамінотерапії на ліпідну пероксидацію супроводжувався частковими сприятливими зрушеннями ліпідного профілю (зниження концентрації холестерину ліпопротеїнів низької густини та підвищення холестерину ліпопротеїнів високої густини).

Обследовано 29 женщин, больных сахарным диабетом ІІ типа, в возрасте 53,6 +- 1,18 лет и с индексом массы тела 31,0 +- 1,15 кг/м². Дополнительная терапия антиоксидантными витаминами (alpha-токоферола ацетата 600 мг + аскорбиновая кислота 500 мг (per os ежедневно на протяжении 4 недель) проведена на фоне фиксированной антидиабетической диеты и приема сахароснижающих препаратов. Полученные результаты свидетельствуют о том, что вышеуказанная комбинация витаминов ингибировала липидную пероксидацию и индуцировала увеличение составляющих антиоксидантной защиты в отсутствие динамики показателей гликемического контроля. Тормозящее влияние антиоксидантной витаминотерапии на активность пероксидации липидов сопровождалось частичными благоприятными сдвигами липидного профиля (снижением концентрации холестерина липопротеинов низкой плотности и повышением холестерина липопротеинов высокой плотности).

Twenty nine women with Type II diabetes mellitus (age 53,6 +- 1,18 yrs, BMI 31,0 +- 1,15 kg/m²) were enrolled in the study. Diabetic patients pretreated with solely a diet or that combined with oral hypoglycemic agents were assigned to adjunct antioxidant vitamins. Vitamin supplementation consisted of vitamin E (alpha-tocopherol) 600 mg + vitamin C 500 mg per day during the meal per os for 4 weeks. The results suggest that above-mentioned vitamin therapy decreases lipid peroxidation and induces partial rehabilitation of antioxidant defense parameters against the background of stable glycemic control. The antiperoxidative improvement in atherogenic and antiatherogenic lipoproteins was also accompanied by partial favorable changes in lipid profile (a decrease in VLDL + LDL cholesterol and an increase in HDL cholesterol levels).

Представлены данные о новом направлении в лечении больных сахарным диабетом - гликомодуляции с помощью ингибитора alpha-глюкозидаз препарата акарбозы - первого препарата новой группы лекарственных веществ, замедляющих всасывание глюкозы вследствие ингибирования alpha-глюкозидаз кишок. Содержится подробная информация о фармакодинамике и фармакокинетике акарбозы, ее клиническом применении.

З метою оцінки ефективності унітіолу в лікуванні діабетичного ураження автономної нервової системи проведено сліпе плацебо-контрольоване дослідження 37 хворих на цукровий діабет І типу з діабетичною кардіоваскулярною автономною нейропатією. Окрімі інсулінотерапії, проведеної всім хворим, 22 було призначено парентеральний курс лікування унітіолом. Інші 15 пацієнтів того ж віку та статі, які склали контрольну групу, приймали плацебо. У хворих, які приймали унітіол, на відміну від контрольної групи, відзначалася позитивна динаміка клінічної симптоматики кардіоваскулярної автономної нейропатії та функціонального стану автономної нервової системи за даними спектрального аналізу серцевого ритму у вигляді підвищення загальної спектральної потужності та її компонент: низькочастотної (LF) - з 4,7/0,9 мс² до 15,2/3,4 мс² (Р < 0,01), дуже низькочастотної (VLF) - з 28,0/5,0 мс² до 94,3/15,3 мс² (Р < 0,001) і тенденція до зростання високочастотної компоненти (HF) - з 19,9/3,2 мс² до 61,3/19,9 мс² (0,1 > Р > 0,05). За цих умов спостерігалося зростання у напрямку до нормального рівня співвідношення LF/HF з 0,430/0,053 до 0,573/0,042 (P < 0,05). Лікування унітіолом призвело до зникнення у 10 із 22 хворих і зменшення у решти пацієнтів клінічних проявів кардіоваскулярної автономної нейропатії. Таким чином, унітіол позитивно впливає на перебіг діабетичної кардіоваскулярної автономної нейропатії.

С целью оценки эффективности унитиола в лечении диабетического поражения автономной нервной системы проведено слепое плацебо-контролированное исследование 37 больных сахарным диабетом І типа с диабетической кардиоваскулярной автономной нейропатией. На фоне инсулинотерапии, которая проводилась у всех больных, 22 из них прошли парентеральный курс лечения унитиолом. Остальные 15 пациентов того же возраста и пола, составившие контрольную группу, получали плацебо. У больных, принимавших унитиол, в отличие от контрольной группы, отмечалась положительная динамика клинической симптоматики кардиоваскулярной автономной нейропатии и функционального состояния автономной нервной системы по данным спектрального анализа сердечного ритма в виде повышения общей спектральной мощности и ее компонент - низкочастотной (LF) - с 4,7/0,9 мс² до 15,2/3,4 мс² (Р < 0,01), очень низкочастотной (VLF) - с 28,0/5,0 мс² до 94,3/15,3 мс² (Р < 0,001) и тенденция к возрастанию высокочастотной компоненты (HF) - с 19,9/3,2 мс² до 61,3/19,9 мс² (0,1 > Р > 0,05). При этом наблюдалось повышение в направлении к нормальному уровню соотношения LF/HF с 0,430/0,053 до 0,573/0,042 (P < 0,05). Кроме того, лечение унитиолом привело к исчезновению у 10 из 22 больных и уменьшению у остальных клинических проявлений кардиоваскулярной автономной нейропатии. Таким образом, унитиол положительно влияет на течение диабетической кардиоваскулярной автономной нейропатии.

In order to estimate the efficacy of unithiol in the treatment of diabetic lesions of the autonomic nervous system, blind placebo-controlled study in 37 patients with type I diabetes mellitus with cardiovascular autonomic neuropathy has been carried out. In the presence of insulin therapy administered to all patients, 22 of them received a parenteral course of unithiol therapy. The other 15 sex and age matched patients of the control group received a placebo. In patients who received unithiol, unlikethe control group, a positive dynamics of clinical symptoms of cardiovascular autonomic neuropathy and of the functional state of the autonomic nervous system was registered according to the data of spectral analysis of heart rate variability in the formof an increase of the total spectral power and of its components. Low-frequency (LF) component increased from 4,7/0,9 ms² to 15,2/3,4 ms² (Р < 0,01), very low-frequency (VLF) - from 28,0/5,0 ms² to 94,3/15,3 ms² (Р < 0,001), and high-frequency (HF) component had a tendency to increase from 19,9/3,2 ms² to 61,3/19,9 ms² (0,1 > Р > 0,05). At the same time, LF/HF ratio increased towards normal level: from 0,430/0,053 to 0,573/0,042 (P < 0,05). In addition, unithiol therapy led to disappearance of clinical symptoms of cardiovascular autonomic neuropathy in 10 out of 22 patients, and to improvement in the rest of them. Thus, unithiol had a positive effect on the course of diabetic cardiovascular autonomic neuropathy.

Обгрунтовано доцільність включення у стандартну фармакотерапію хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН) і інсулінорезистентністю (ІР) метформіну (500 мг/добу) і триметазидину (80 мг/добу). У дослідженні взяли участь дві групи хворих (1 група - 55 чоловік, 2 група - 53) з ХСН ІА - ІІБ стадій за класифікацією Українського наукового товариства кардіологів (1997), причиною якої була ІХС. У ході першого етапу дослідження (1 - 2-ий місяці лікування) хворі 2-ї групи у складі стандартної фармакотерапії (органічні нітрати, інгібітори АПФ, <$Ebeta>-адреноблокатори, сечогінні, статини) одержували метформін. На другому етапі (3 - 4-ий місяці) хворим обох груп у складі стандартної терапії призначали метформін, а в ході третього етапу (5 - 6-ий місяці) хворі 2-ї групи додатково до стандартної терапії одержували метформін + триметазидин, а хворі 1-ї групи продовжували одержувати стандартну терапію + метформін. Встановлено, що включення в стандартну фармакотерапію метформіну на ранніх етапах забезпечує більш виражене зниження клінічних проявів ХСН на 23,8 %. Включення триметазидину у фармакотерапію хворих з ХСН і ІР забезпечує поліпшення цього показника на 36,7 %, а без застосування препарату - на 24,0 %.

Проведено доклінічні дослідження нового інсулін-вмісного букального препарату для хворих на діабет I типу. Досліджено парадонтопротекторну дію препарату на щурах зі стрептозотоциновим діабетом. Результати свідчать, що локальний ефект від введення композиції аналогічний ефекту від ін'єкційного інсуліну і знижує ступінь атрофії альвеолярних відростків у щурів зі стрептозотоциновим діабетом до рівня недіабетичних тварин. Введення препарату діабетичним щурам протягом 70-ти діб вірогідно знижувало на 27 % відносну величину індукованої діабетом атрофії альвеолярних відростків. Дані дозволяють припустити, що парадонтопротекторна дія препарату забезпечується за рахунок проникнення інсуліну з препарату у тканини слизової оболонки порожнини рота. Це свідчить про те, що розроблено ефективний носій для інсуліну, який стимулює всмоктування гормону у слизову оболонку рота.

Проведены доклинические испытания нового инсулин-содержащего буккального препарата для больных диабетом I типа. Исследовано парaдонтопротекторное действие препарата на слизистую оболочку полости рта крыс со стрептозотоциновым диабетом. Результаты показали, что локальный эффект от препарата аналогичен действию инъекционного инсулина и замедляет атрофию альвеолярного отростка у диабетических крыс до уровня здоровых животных. Введение препарата диабетическим животным на протяжении 70-ти суток достоверно понижало относительную величину индуцированной диабетом атрофии альвеолярных отростков на 27 %. Данные позволяют предположить, что парадонтопротекторное действие препарата обеспечивается за счет проникновения инсулина из препарата внутрь тканей слизистой оболочки. Это свидетельствует о том, что нами разработан эффективный носитель для инсулина, который стимулирует всасывание гормона слизистой оболочкой полости рта.

A new insulin-containing buccal preparation has been developed and tested. The effect of our preparation on processes of resorption of the alveolar bone was studied in healthy and diabetic animals. We obtained results on paradontosis-protective activity of our preparation in diabetic animals. The obtained results suggested that the preparation has the effect on the mucous membrane of the oral cavity of diabetic rats similar to the injection of insulin due to the presence of insulin in composition. Buccal administration of the preparation during 70 days decreases the resorption of the alveolar bone by 27%. Pays attention those non-diabetic rats, which were treatment by preparation, is constant showed parameters worse than intact control animals. The obtained results suggest that the drug has the effect on the mucous membrane of the oral cavity of diabetic rats due to the transfer of insulin from the composition to the mucous shell of the cavity. It shows, that we have developed an effective carrier for insulin, which stimulated insulin absorption in buccal tissues

У межах доклінічних досліджень нового інсуліновмісного букального препарату для хворих на цукровий діабет було досліджено ранозагоювальну дію препарату на слизові оболонки порожнини рота щурів зі стрептозотоциновим діабетом. Результати досліджень показали, що зазначений препарат прискорює в 2 - 2,5 рази процеси загоєння травм слизової оболонки рота у тварин з діабетом. В той же час у недіабетичних щурів прискорення процесів загоєння не спостерігалось, що дозволяє віднести розроблений препарат до групи нормалізаторів метаболізму, а не стимуляторів загоєння. Отримані результати дають підставу припустити, що у тварин з цукровим діабетом препарат прискорює процеси загоєння ран за рахунок проникнення інсуліну з композиції у тканини слизової оболонки порожнини рота.

A new insulin-containing buccal drug has been developed and tested. The purpose of pre-clinical study was to investigate the influence of our preparation on healing of wounds of the tunica mucosa of mouth in rats with streptozotocin-induced diabetes mellitus. The data obtained showed 2-2,5 times acceleration of wound repair in oral cavity in diabetic rats. At the some time there was no effect diabetic animals that allows referring the preparation to metabolism normalizers but not to healing stimulators. The data obtained suggests that the preparation promotes wound repair in the tunica mucosa of mouth due to insulin transfer from the composition into the mucous membrane

Проаналізовано біофармацевтичні характеристики цукрознижувальних засобів, а також лікарських засобів для запобігання ускладненням цукрового діабету II типу. Представлено відмінності між фармакокінетичними параметрами для двох лікарських форм гліклазиду та їх вплив на якість і ефективність фармакотерапії. Проаналізовано інновації у сучасній технології інсулінів та їх вплив на покращання якості фармакотерапії цукрового діабету II типу та досягнення комплайєнсу пацієнта.

Проанализированы биофармацевтические характеристики сахароснижающих лекарственных средств, а также лекарственных средств, используемых для предупреждения осложнений сахарного диабета II типа. Представлены различия в фармакокинетических параметрах для двух лекарственных форм гликлазида и их влияние на качество и эффективность фармакотерапии. Проанализированы инновации в современной технологии инсулинов и обсуждена их роль в улучшении качества фармакотерапии сахарного диабета II типа и достижении комплайенса пациента.

Analysis of biopharmaceutical properties of antidiabetic medicines and those used for prevention of type 2 diabetes complications has been performed. Differences between certain pharmacokinetic parameters of two formulations of gliclazide tablets, as well as their impact on quality and efficiency of pharmacotherapy have been presented. Innovations in contemporary insulin technology have been analyzed and their role in quality improvement of the pharmacotherapy of type 2 diabetes and achieving of patient's compliance has been discussed.

Проанализированы современные представления о механизме действия гипогликемизирующих препаратов "Метформин" (бигуанид) и "Розиглитазон" (тиазолидиндион) в аспекте совместного применения для лечения сахарного диабета II типа. Оба препарата снижают глюконеогенез, уровень свободных жирных кислот и глюкозы. Розиглитазон повышает чувствительность к инсулину за счет увеличения количества Глют-4 и снижения продукции медиаторов инсулинорезистентности, активируя гликолиз, повышает уровень липопротеидов высокой плотности, способствует профилактике возникновения сахарного диабета II типа у лиц с повышенным риском заболевания, снижает микроальбуминурию и артериальное давление. В то же время розиглитазон повышает уровень липопротеидов низкой плотности, стимулирует липогенез. Последние свойства розиглитазона могут быть нивелированы метформином, который содействует снижению массы тела, подавляет продукцию липопротеидов низкой плотности и очень низкой плотности, триглицеридов, улучшает коагуляционные свойства крови, снижая активацию ингибитора активатора плазминогена-1. При этом метформин усиливает гипогликемизирующий эффект розиглитазона за счет увеличения свободной фракции инсулина без стимуляции его продукции бета-клетками поджелудочной железы.

The article gives a review of the modern views on the mechanism of action of hypoglycemic agents such as metformin (biguanid) and rosiglitazone (thiazolidinediones) in their combination for treatment of type 2 diabetes mellitus (DM). Both drugs decrease gluconeogenesis, free fatty acids and glucose levels. Rosiglitazone increases sensitivity to insulin because of augmentation of quantity of Glut-4 and decreases production of mediators of insulin resistance, activates glycolysis, increases HDLP, prevents type 2 DM in persons with high risk, decreases microalbuminuria and blood pressure. At the same time rosiglitazone raises LDLP level, stimulates lipogenesis. The latter effects of rosiglitazone can be counteracted by metformin, which promotes loss of body mass, suppresses production of LDLP, VLDLP and triglycerides, improves blood coagulation characteristics by decreasing of PAI-1 activation. In addition, metformin enhances hypoglycemic effect of rosiglitazone due to augmentation of free insulin fraction without stimulation of its production by beta-cells of the pancreas

Досліджено вплив роздільного й сумісного введення окситоцину й інсуліну на глюкозний гомеостаз і глюкозотолерантність у діабетичних тварин. Встановлено, що двотижневе уведення окситоцину щурам зі стрептозотоциновим діабетом сприяло зниженню рівня базальної гіперглікемії та фруктозамінемії, підвищенню толерантності до навантаження глюкозою, збільшенню чутливості тканин до дії інсуліну у порівнянні з діабетичними тваринами, які одержували плацебо. Однак уведення лише окситоцину не дозволило досягти компенсації діабетичних порушень у тварин. Застосування інсуліну у поєднанні з окситоцином забезпечило стабільніші результати корекції гіперглікемії, ніж введення тільки інсуліну. Сумісна дія цих препаратів запобігала розвитку гіпоглікемічних станів у діабетичних тварин та дала можливість зменшити загальну дозу екзогенного інсуліну. В основі вказаних ефектів, ймовірно, лежить явище потенціювального синергізму препаратів на глюкозний гомеостаз.

The purpose of the present work was the investigation of separate and combined oxytocin and insulin administration on glucose homeostasis and glucose tolerance in diabetic animals. It has been established that oxytocin administration for two weeks promoted a decrease of basal hyperglycemia and fructosaminemia level, increased glucose tolerance and tissue sensitivity to insulin action as compared to diabetic animals receiving placebo. However, the injection of oxytocine alone failed to achieve the compensation of diabetic disorders in animals. The application of insulin in combination with oxytocin allowed to receive more stable results of hyperglycemia correction than administration of insulin alone. The combination of these two drugs prevented the development of hypoglycemic conditions in diabetic animals and allowed to reduce at total dose of exogenous insulin. These effects are probably based on the phenomena of potentiative synergism of the drugs on glucose homeostasis

Запропоновано фармакоекономічні аспекти покращення лікарського забезпечення хворих на цукровий і нецукровий діабет шляхом обгрунтування стандартизованих варіантів підбору лікарських засобів та витрат на їх придбання з урахуванням терміну лікування, результатів експертної оцінки терапевтичної ефективності їх поєднання у різних схемах лікування.

Предложены фармакоэкономические аспекты улучшения лекарственного обеспечения больных сахарным и несахарным диабетом путем обоснования стандартизованных вариантов подбора лекарственных средств и затрат на их приобретение с учетом продолжительности лечения, результатов экспертной оценки терапевтической эффективности их сочетания в разных схемах лечения.

The pharmacological aspects for improving the drug supply for patients suffering from diabetes mellitus and diabetes insipidus by substituating of the standardized variants of drug selection and expenses for their purchase, taking into account the term of treatment, the results of the therapeutic effectiveness expert evaluation in different treatment regimens, have been proposed.

Проаналізовано тенденції у розробці нових систем вимірювання рівня цукру у крові, приладів уведення інсуліну, неін'єкційних лікарських форм інсуліну, які використовуються за сучасних технологій лікування цукрового діабету, забезпечуючи найвищий "соmpliance" та покращуючи деякі критерії якості життя хворих.

З метою вивчення впливу унітіолу на скоротливу активність жовчного міхура у хворих на діабетичний холецистопарез обстежено 28 пацієнтів з цукровим діабетом I типу. На тлі інсулінотерапії, проведеної у всіх хворих, 15 з них пройшли парентеральний курс лікування унітіолом по 5 мл 5 % розчину одноразово щодня протягом 15 днів. Iнші 13 пацієнтів того ж віку і статі, які склали контрольну групу, приймали плацебо. Одночасно вивчено скоротливу активність жовчного міхура за допомогою ультразвукової холецистографії та функції автономної нервової системи за даними спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму. У хворих, які приймали унітіол, на відміну від контрольної групи, виявлено позитивну динаміку клінічної симптоматики діабетичного холецистопарезу та супутніх йому шлунково-кишкових порушень, а також підвищення скоротливої активності жовчного міхура (процент його скорочення (фракція спорожнення) на 15-, 30-, 40- та 60-й хвилинах після вживання яєчних жовтків збільшився з <$E-12,6~ symbol С ~9,5~%>, <$E-11,0~ symbol С ~8,4~%>, <$E8,2~ symbol С ~8,4~%> i <$E24,8~ symbol С ~8,1~%> перед лікуванням до, відповідно, <$E19,6~ symbol С ~7,6~%>, <$E39,7~ symbol С ~7,8~%>, <$E44,4~ symbol С ~9,0~%>, i <$E65,4~ symbol С ~5,0~%>пiсля (P <$E<<> 0,02-0,001). За даних умов спостерігалося зменшення залишкового об'єму жовчного міхура з <$E14,3~ symbol С ~2,1~ roman мс sup 3> до <$E8,0~ symbol С ~1,4~ roman мс sup 3> (<$E roman P~<<~0,05>) у порівнянні з контрольною групою <$E19,5~ symbol С ~5,2~ roman мс sup 3> i <$E15,7~ symbol С ~4,3~ roman мс sup 3> (<$Eroman P~>>~0,1>) відповідно, до після лікування.

С целью изучения влияния унитиола на сократительную активность желчного пузыря у больных с диабетическим холецистопарезом обследовано 28 пациентов с сахарным диабетом I типа. На фоне инсулинотерапии, проводимой у всех больных, 15 из них прошли парентеральный курс лечения унитиолом по 5 мл 5 % раствора одноразово ежедневно на протяжении 15 дней. Остальные 13 пациентов того же возраста и пола, составившие контрольную группу, принимали плацебо. Одновременно изучалась сократительная активность желчного пузыря с помощью ультразвуковой холецистографии и функции автономной нервной системы по данным спектрального анализа вариабельности сердечного ритма. У всех больных, принимавших унитиол, в отличие от контрольной группы, отмечалась положительная динамика клинической симптоматики диабетического холецистопареза и сопутствующих ему желудочно-кишечных нарушений, а также повышение сократительной активности желчного пузыря ( процент его сокращения (фракция опорожнения) на 15-, 30-, 40- и 60-ой минутах после яичных желтков возрос с <$E-12,6~ symbol С ~9,5~%> , <$E-11,0~ symbol С ~8,4~%>, <$E8,2~ symbol С ~8,4~%> и <$E24,8~ symbol С ~8,1~%> перед лечением до, соответственно, <$E19,6~ symbol С ~7,6~%>, <$E39,7~ symbol С ~7,8~%>, <$E44,4~ symbol С ~9,0~%>, и <$E65,4~ symbol С ~5,0~%> после (P <$E<<> 0,02-0,001). При этом наблюдалось уменьшение остаточного объема желчного пузыря с з <$E14,3~ symbol С ~2,1~ roman мс sup 3> до <$E8,0~ symbol С ~1,4~ roman мс sup 3> (<$Eroman P~<<~0,05>) по сравнению с контрольной группой <$E-19,5~ symbol С ~5,2~ roman мс sup 3> и <$E15,7~ symbol С ~4,3~ roman мс sup 3> (<$Eroman P~>>~ 0,1>),

соответственно, до и после лечения. Изменение моторики желчного пузыря в этой группе в отличие от контрольной произошло на фоне увеличения спектральных мощностей компонент сердечного ритма: VLF - с <$E19,5~ symbol С ~3,6~ roman мс sup 2> до <$E49,9~ symbol С ~11,7~ roman мс sup 2> (<$Eroman P~<<~0,05>), LF - с <$E2,2~ symbol С ~0,4~ roman мс sup 2> до <$E5,8~ symbol С ~1,3~ roman мс sup 2> (<$Eroman P~<<~ 0,05>). Таким образом, унитиол обладает свойством повышать сократительную активность желчного пузыря при диабетическом холецистопарезе и его применение может быть рекомендовано в лечении больных с этим осложнением сахарного диабета.

В огляді літератури узагальнено клінічні та експериментальні дані про фармакотерапевтичні властивості нового класу протидіабетичних засобів з великим діапазоном дії - тіазолідинедіонів або глітазонів. Проаналізовано ефективність і безпечність застосування препаратів цього класу - "Троглітазону", "Розіглітазону" та "Піоглітазону" у клінічній практиці для лікування хворих на цукровий діабет II типу. Розглянуто можливість використання препаратів тіазолідинедіонів у терапії патологічних станів, пов'язаних з інсулінорезистентністю.

В обзоре литературы обобщены клинические и экспериментальные данные о фармакотерапевтических свойствах нового класса противодиабетических средств с большим диапазоном действия - тиазолидинедионов или глитазонов. Проанализированы эффективность и безопасность применения препаратов этого класса - "Троглитазона", "Розиглитазона" и "Пиоглитазона" в клинической практике для лечения больных сахарным диабетом II типа. Рассмотрена возможность использования препаратов тиазолидинедионов в терапии патологических состояний, связанных с инсулинорезистентностью.

A review summerizes clinical and experimental data on pharmacotherapeutic properties of a new class of antidiabetic drugs with a wide range of action - thiazolidinediones or glitazones. Efficacy and safety of this group drugs - troglitazone, rosiglitazone and pioglitazone - for treatment of patients with type 2 diabetes mellitus were analyzed. Possibility to use thiazolidinediones for treatment of disorders associated with insulin resistance is shown.

Розглянуто особливості глюкозного метаболізму в панкреатичних бета-клітинах та можливі механізми порушення секреторної функції останніх у хворих на цукровий діабет ІІ типу. Зазначено, що специфічні дефекти можуть спостерігатися на рівні транспорту гексоз через плазматичну мембрану бета-клітин, у процесі їх фосфорилювання та подальшого дефосфорилювання або катаболізму шляхом оксидативного гліколізу. У контексті даної концепції застосування неглюкозних секретогенів, зокрема, похідних бурштинової кислоти, які не спричинюють даних метаболічних дефектів, є перспективним напрямком розробки нових антидіабетичних агентів. Наведено позитивні результати тривалого використання оригінального похідного бурштинової кислоти фенсукциналу на інсулінпродукуючий апарат підшлункової залози у кролів з дитизоновим діабетом.

Рассмотрены особенности глюкозного метаболизма в панкреатических бета-клетках и возможные механизмы нарушения секреторной функции последних у больных сахарным диабетом 2-го типа. Отмечено, что специфические дефекты могут наблюдаться на уровне транспорта гексоз черезплазматическую мембрану бета-клеток, в процессе их фосфорилирования и дальнейшего дефосфорилирования или катаболизма путем окислительного гликолиза. В свете данной концепции применение неглюкозных секретогенов, в частности, производных янтарной кислоты,которые способны обойти данные метаболические дефекты, является перспективным направлением разработки новых антидиабетических агентов. Приведены данные относительно положительного влияния длительного использования оригинального производного янтарной кислоты фенсукцинала на инсулинпродуцирующий аппарат поджелудочной желези у кроликов с дитизоновим диабетом

The particularity of glucose metabolism in pancreatic beta-cells and possible mechanisms of its dysfunction in type 2 diabetes mellitus are reviewed. The specific defects may be revealed in either transport of hexose across the beta-cell plasma membrane, its phosphorylation and further dephosphorylation or its catabolism by oxidative glycolysis. In the light of this concept, it is proposed that the use of non-glucidic secretagogues able to bypass these metabolic disorders, such as succinic acid derivative, may represent perspective direction of novel antidiabetic agents development. The positive impact of long-term treatment with the original succinic acid derivative phensuccinal on insulin secretion in rabbits with dithizone-induced diabetes is discussed.

Узагальнено дані літератури про фармакотерапевтичні властивості 5-ти основних класів пероральних цукрознижувальних засобів (інгібітори (-глюкозидаз, тіазолідинедіони, бігуаніди, похідні сульфонілсечовини, регулятори прандіальної глюкози). Наведено результати їх застосування у клінічній практиці як окремо, так і в різних поєднаннях. Обгрунтовано необхідність впровадження в життя сучасної стратегії лікування цукрового діабету ІІ типу, основою якої є регуляція рівня прандіальної глюкози.

Обобщены данные литературы о фармакотерапевтических свойствах 5-ти основных классов пероральных сахароснижающих средств (ингибиторы (-глюкозидаз, тиазолидинедионы, бигуаниды, производные сульфонилмочевины, регуляторы прандиальной глюкозы). Приведены результаты их применения в клинической практике в режиме монотерапии и в различных сочетаниях. Аргументирована необходимость внедрения в жизнь современной стратегии лечения сахарного диабета 2-го типа, основой которой является регуляция прандиальной глюкозы.

The review summarizes literature data on pharmacotherapeutic properties of five major classes of peroral hypoglycemic agents (alpha-glucosidase inhibitors, thiazolidinediones, biguanides, derivatives of sulphonylurea, regulators of prandial glucose). The results of their use in clinical practice both in monotherapy and in various combinations are given. The necessity to implement modern treatment strategies for type 2 diabetes mellitus based on regulation of prandial glucose is emphasized

Розглянуто принципи та методику застосування у разі цукрового діабету об'ємного пневмопресингу на апараті "Біорегулятор". На конкретних даних обгрунтовано діяльність даного методу як альтернатива інсулінотерапії.

Наведено результати лікування препаратом "Еспа-Ліпон" (сіль <$Ealpha>-ліпоєвої кислоти) в комплексній терапії 66-ти хворих (131 око) на цукровий діабет І та ІІ типів. Контрольну групу склали 20 хворих на ЦД. Показано, що даний засіб дійсно підвищує ефективність традиційного медикаментозного лікування: сприяє зниженню ступеня та площі парацентральних скотом на 19,4<$Esymbol С>2,5 % у 65 % випадків, зменшенню вертикального розміру сліпої плями рогівки на 27,0<$Esymbol С>2,0 % у 55 % випадків, підвищенню показників КЧЗМ на 9,0<$Esymbol С>0,7 % на червоне світло та на 10,5<$Esymbol С>0,5 % на зелене світло у 32 % випадків, покращенню стану очного дна у 49,6 % очей, частота і ступінь позитивних наслідків залежать від стадії змін очного дна. Використання препарату "Еспа-Ліпон" у комплексній терапії хворих на ЦД доцільно призначати вже на доклінічній стадії ДР.

Приведены результаты лечения препаратом "Эспа-Липон" (соль <$Ealpha>-липоевой кислоты) в комплексной терапии 66-ти больных (131 глаз) сахарным диабетом І и ІІ типов. Контрольную группу составили 20 больных СД. Показано, что данный препарат достоверно повышает эффективность традиционного медикаментозного лечения: уменьшилась степень и площадь парацентральных скотом на (19,4<$Esymbol С>2,5) % в 65 % случаев, уменьшился вертикальный размер слепого пятна роговицы на (27,0<$Esymbol С>2,0) % в 55 % глаз, увеличились показатели КЧСМ на (9,0<$Esymbol>0,7) % на красный свет и на (10,5<$Esymbol С>0,5) % на зеленый свет в 32 % случаев, улучшилось состояние глазного дна в 49,6 % глаз, причем частота и степень положительных изменений зависят от стадии изменений глазного дна. Указано, что препарат "Эспа-Липон" в комплексной терапии больных СД целесообразно назначать уже на доклинических стадиях ДР.