Проведено вивчення клітинного та гуморального імунітету у новонароджених дітей із Rh- та AB0-гемолітичною хворобою. У дітей з Rh-ГХН відмічено зменшення кількості T- і B-лімфоцитів, а також зниження субпопуляції T-хелперів. Зміни гуморального імунітету представлені появою сироваточного IgA, підвищенням концентрації IgM і зниженням кількості IgG. Дослідження імунного статусу у новонароджених дозволяють розробити адекватні методи терапії дітей із гемолітичною хворобою.

Вивчено клітинний (КІ) і гуморальний імунітет у Rh- та AB0-ізоімунізованих вагітних жінок. У Rh-ізоімунізованих вагітних виявлено значні зміни КІ, які виражаються у підвищенні кількості T- і B-лімфоцитів, T-хелперів і суттєвому зниженні кількості T-клітин із супресорними функціями. Rh-конфліктна вагітність супроводжується розвитком дисімуноглобулінемії за рахунок суттєвого підвищення концентрації Ig G. У AB0-ізоімунізованих вагітних, у порівнянні з Rh-ізоімунізацією, зміни імунологічної реактивності є менш значимими.

Проведено теоретичні узагальнення та наведено практичні результати використання нових підходів до діагностування та лікування ізоімунізації за системою AB0 у вагітних. Уточнено фактори ризику щодо розвитку цієї патології. Вивчено стан імунної системи жінок у разі ізоімунної вагітності та доведено, що найбільш суттєві зміни наявні у разі тяжкого ступеня ізоімунізації. Запропоновано алгоритм ведення вагітних з ізоімунізацією за системою AB0 залежно від ступеня тяжкості з використанням методу дискретного плазмаферезу за тяжкої ізоімунізації у жінок. Для лікування тяжкої гемолітичної хвороби новонароджених (ГХН) розроблено та впроваджено метод дискретного плазмаферезу в дітей та доведено його переваги у порівнянні з замінним переливанням крові. Установлено, що застосування плазмаферезу у комплексі лікувальних заходів у вагітних на ізоімунізацію за системою AB0 дозволило в 12,1 раза зменшити кількість випадків тяжкої гемолітичної хвороби у дітей, а застосування дискретного плазмаферезу у немовлят з тяжкою формою ГХН дало змогу у 2,1 раза зменшити кількість ускладнень у разі ГХН і в 4,1 раза - вартість лікування цієї патології.

На підставі аналізу перебігу вагітності у жінок з резус-негативним типом крові за сучасних умов виявлено, що найпоширенішою патологією у випадку імунної несумісності є плацентарна недостатність (ПН). Встановлено наявність хибного кола в результаті впливу ПН, що створює умови для фетоматеринської трансфузії, яка посилює прояв ПН. Доведено вплив фетоматеринської трансфузії у жінок групи ризику з розвитку ізоімунізації та різних доз антирезус-імуноглобуліну на ефективність профілактики імунізації, перебіг вагітності та попередження розвитку гемолітичної хвороби новонароджених. Вперше встановлено залежність ефективності антенатальної специфічної профілактики гемолітичної хвороби плода та новонародженого від доз і терміну використання антирезус-імуноглобуліну. Визначено роль ендотеліну-1 (ЕТ-1), стабільних метаболітів оксиду азоту, фактора Віллєбрандта (ФВ) в розвитку ПН за ізоімунної несумісності крові матері та плода, проявом якої є домінування вазоконстрикторних субстанцій. Вперше науково обгрунтовано можливість застосування гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини (ККПТ) під час ізоімунізації, що підвищує ефективність лікування даної патології в результаті поступового зниження титру АТ і забезпечує сприятливий перебіг і результат вагітності. Показано комплексний вплив застосування препаратів-донаторів оксиду азоту на організм вагітної жінки. Встановлено антиоксидантні властивості зазначених лікувальних засобів та їх роль як модуляторів рівнів оксиду азоту та ЕТ-1 в сироватці крові.

Досліджено механізми реалізації спадкової схильності, з'ясувано роль імунологічної реактивності та метаболічних змін в організмі матері у патогенезі резус-конфлікту. Виявлено маркери спадкової схильності до реалізації резус-конфлікту у матері. Резус-конфлікт супроводжується змінами популяційного і субпопуляційного складу, а також функціональної активності імунокомпетентних клітин, інтенсифікацією процесів перекисного окислення ліпідів та вільнорадикального окислення в усіх ланках системи мати - плацента - плід. Виразність змін імунологічних і метаболічних показників зумовлено ступенем тяжкості гемолітичної хвороби. Визначено діагностичні і прогностичні критерії розвитку важких форм гемолітичної хвороби. Обгрунтовано підходи та оптимальні програми лікувально-профілактичних заходів, що включають селективну імунну і метаболічну корекції змін гомеостазу материнського організму з метою поліпшення перинатальних результатів.

Минорный антиген "с" системы резус, который выявляют в популяции как у резус-отрицательных, так и резус-положительных лиц с частотой 80 %, считают высокоиммуногенным, он вызывает тяжелые гемолитические осложнения при гемотрансфузии, у беременных - иммунный конфликт, и, как следствие, гемолитическую болезнь новорожденных (ГБН), что требует проведения заменного переливания крови (эритроцитов). Для предупреждения иммунного конфликта необходимо определять фенотип резус донора и реципиента, а также исследовать наличие аллоизоиммунных антител у реципиента. При ГБН обязательно определяют титр антител к эритроцитам в сыворотке крови роженицы с индивидуальным подбором эритроцитсодержащей среды для заменного переливания новорожденному.