Розглянуто легалізацію суб'єктів підприємницької діяльності як предмет правового регулювання. Висвітлено історію адміністративно-правового регулювання відносин легалізації суб'єктів підприємницької діяльності, проаналізовано законодавство України про легалізацію суб'єктів підприємницької діяльності. Розкрито адміністративно-правову сутність державного управління легалізацією суб'єктів підприємницької діяльності як частини державного управління легалізацію суб'єктів господарської діяльності. Досліджено принципи, функції, форми та методи державного управління легалізацією суб'єктів підприємницької діяльності, проаналізовано систему та правовий статус органів державної влади, що його здійснюють. Розглянуто проблеми та визначено перспективи вдосконалення державного управління та правового регулювання таких процедур легалізації суб'єктів підприємницької діяльності, як державна реєстрація, ліцензування, сертифікація та стандартизація, отримання дозвільних документів. Висвітлено адміністративно-правові засади гармонізації законодавства України в сфері легалізації суб'єктів підприємницької діяльності до законодавства ЄС і запозичення позитивного досвіду у даній сфері окремих країн-учасниць ЄС.

Досліджено історію ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України. Розкрито загальну характеристику ПЕК країни. Обгрунтовано доцільність використання поняття "ліцензована діяльність" у правовій системі України. Проаналізовано ліцензування та ліцензію у сфері вітчизняного ПЕК. Охарактеризовано механізм, визначено коло суб'єктів і запропоновано шляхи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України.

Виокремлено історичні етапи становлення органів юстиції в Україні. Окреслено завдання, функції, компетенцію та принципи діяльності органів юстиції України щодо надання реєстраційних адміністративних послуг. Охарактеризовано розвиток нормативно-правових засад надання адміністративних послуг в Україні. Сформульовано поняття та визначено види реєстраційних адміністративних послуг, які надаються органами юстиції України. Окреслено критерії оцінки якості надання реєстраційних адміністративних послуг органами юстиції України. Охарактеризовано види юридичної відповідальності посадових осіб органів юстиції України за порушення законодавства у сфері надання реєстраційних адміністративних послуг. Проаналізовано зарубіжний досвід надання адміністративних послуг органами публічної влади та визначено можливості його використання в Україні. Окреслено шляхи удосконалення організаційно-правової діяльності органів юстиції України у сфері надання реєстраційних адміністративних послуг.

Вирішено наукове завдання щодо встановлення сутності й особливостей адміністративних процедур державної реєстрації (ДР) в Україні, міжнародному та зарубіжному законодавстві. Проаналізовано історичний розвиток правових засад ДР в Україні. Обгрунтовано поняття, розглянуто теорії адміністративних процедур ДР з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду. Проаналізовано систему органів, які здійснюють адміністративні процедури ДР. Виділено суб'єктно-об'єктний склад адміністративно-реєстраційних проваджень. Охарактеризовано стадії адміністративно-реєстраційного провадження. Досліджено особливості правового регулювання окремих видів адміністративно-реєстраційних проваджень - нормативно-правових актів, окремих видів юридичних осіб публічного права, речових прав на майно, на яке поширено режим нерухомих речей. Висвітлено перспективи систематизації адміністративно-реєстраційного законодавства України, а також запровадження технологій щодо електронної реєстрації. Проаналізовано певні проблеми застосування адміністративної відповідальності за порушення у сфері ДР. Виділено прогалини та колізії у чинному законодавстві, що регулює порядок здійснення ДР. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства України, яке регулює вказані відносини.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми адміністративно-правового регулювання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Проаналізовано рівень наукових розробок та еволюцію інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Визначено зміст поняття Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за допомогою таких категорій, як "орган виконавчої влади" та "державне управління", з’ясовано його правове становище. Охарактеризовано діючий нормативно-правовий базис діяльності органів реєстрації прав, проблеми його практичної реалізації. Розкрито основні принципи організації та функціонування органів реєстрації прав, випадки їх порушення. Встановлено місце і роль органів реєстрації прав у системі органів виконавчої влади, з’ясовано специфіку та характер взаємозв’язків учасників даних правовідносин. Визначено мету, основні завдання та функції Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Класифіковано його повноваження за функціональним критерієм, розглянуто їх взаємозалежність від компетенції вищих органів. Досліджено структуру процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та виокремлено основні стадії порядку надання інформації з Державного реєстру прав. Охарактеризовано форми управлінської діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визначено основні методи їх реалізації. Виокремлено акти, найбільш характерні для практичної реалізації Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно своїх повноважень.

Викладено авторську позицію щодо сутності реєстраційної діяльності (РД) публічної адміністрації. Розглянуто місце інституту реєстрації в системі адміністративного права, зміст та особливості РД та її видів, принципи РД у публічній адміністрації, а також питання реформування РД відповідно до європейських стандартів. З'ясовано особливості правового регулювання РД публічної адміністрації. Визначено місце реєстраційного впровадження у структурі адміністративного процесу. Досліджено зміст та особливості, а також стадії реєстраційного провадження.

Виявлено історичні передумови виникнення державної реєстрації прав на нерухоме майно починаючи із часів Київської Русі й до теперішнього часу. Проаналізовано системи реєстрації прав на нерухомість, що сформувалися у світовій практиці з метою запозичення позитивного досвіду правового регулювання цих правовідносин. Зосереджено увагу на особливостях правової природи нерухомого майна, яке виступає об'єктом державної реєстрації. Визначено галузеву природу норм і правовідносин у зв'язку з державною реєстрацією та перспективи розвитку інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Запропоновано на рівні закону гармонізувати норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з Цивільним, Господарським, Земельним кодексами України, Законом України "Про іпотеку" та відповідними підзаконними нормативними актами.

Викладено теоретичні та практичні засади реєстраційного провадження в діяльності органів виконавчої влади. Розглянуто історичні етапи становлення та розвитку реєстраційного провадження, а також його місце у структурі адміністративного процесу. Здійснено аналіз основних засад реалізації реєстраційно-процедурної діяльності органів виконавчої влади. Визначено загальні, спеціальні та особливі принципи реєстраційного провадження та надано їх характеристику. Досліджено поняття "реєстраційне провадження", запропоновано авторське визначення такої дефініції. Визначено структуру, етапи, зміст та завдання реєстраційного провадження, окреслено правовий статус його учасників, а також досліджено юридичні гарантії забезпечення законності при здійсненні реєстраційного провадження. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, яке регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реєстраційно-процедурної діяльності.

Висвітлено організаційно-правові засади державної реєстрації й ідентифікації сільськогосподарських тварин. Розроблено пропозиції та рекомендації щодо удосконалення законодавства з даних питань, підвищення ефективності механізму адміністративно-правового регулювання належної якості та безпеки продукції тваринництва, форм і методів здійснення державної реєстрації й ідентифікації сільськогосподарських тварин у зв'язку з інтеграцією України до світової спільноти. Наведено сучасні правила міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією, розкрито проблеми та перспективи її лібералізації на світовому ринку.

Науково обгрунтовано положення щодо періодизації діяльності держав-власниць флоту з нормативного регулювання надання суднам права плавання з державним прапором і реєстрації даних суден. Визначено мету, зміст і процедури даної діяльності на кожному з етапів. Акцентовано увагу на положенні про особливу важливість періоду, який розпочався з прийняття Конвенції ООН з морського права в 1982 р. Висвітлено наукові положення про необхідність виокремлення реєстрації торговельних суден, визначення реєстрації суден і неможливість створення Українського міжнародного реєстру суден як частини Державного суднового реєстру України. Вдосконалено визначення поняття джерел адміністративного права та складу адміністративних процедур.

Вперше надано авторське тлумачення понять "принципи реєстраційної системи", "принципи реєстраційної діяльності", "предмет правового регулювання реєстраційної діяльності", які забезпечують їх використання в реєстраційній діяльності публічної адміністрації. З'ясовано ознаки реєстрації та реєстраційного провадження суб'єктами реєстраційної діяльності. Визначено види реєстраційної діяльності та здійснено їх класифікацію. Здійснено систематизацію принципів реєстраційної діяльності публічної адміністрації. Запропоновано більш ефективні критерії оцінювання якості реєстраційної діяльності з урахуванням дотримання європейських стандартів. Вдосконалено структуру та класифікацію стадій реєстраційного провадження. Наведено пропозиції щодо вдосконалення системи суб'єктів і напрями реформування реєстраційної системи.

Запропоновано конкурентоспроможний економічний механізм реєстрації суден в Україні як систему захисту майнових інтересів суб'єктів судноплавного бізнесу й економічної привабливості функціонування й розвитку національного судноплавства. Розроблено методичні основи формування плати за реєстрацію флоту завдяки встановленню залежності між рівнем платежів за реєстрацію та віком судна, спрямовані на забезпечення омолодження флоту. Вдосконалено економічний інструментарій морської економічної науки завдяки уточненню термінів і дефініцій

Визначено проблемну ситуацію у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності небанківських фінансових установ і проведено її всебічний аналіз. Дано визначення таких понять, як "небанківські фінансові установи", "державне регулювання небанківських фінансових установ", "адміністративно-правове регулювання діяльності небанківських фінансових установ", "базове та спеціальне законодавство, що регулює діяльність небанківських фінансових установ", "легітимація небанківських фінансових установ", "нагляд за діяльністю небанківських фінансових установ", які найбільш повно й адекватно визначають зміст досліджуваних правовідносин. Запропоновано науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності небанківських фінансових установ в Україні. Розроблено науково-обгрунтовані пропозиції щодо внесення змін і доповнень у нормативно-правові акти з проблематики дослідження.

Виявлено історичні передумови виникнення державної реєстрації прав на нерухоме майно починаючи з часів Київської Русі й до сьогодні. Проаналізовано системи реєстрації прав на нерухомість, що сформувалися в світовій практиці з метою запозичення позитивного досвіду правового регулювання даних правовідносин. Акцентовано увагу на тому, що у більшості країн світу державна реєстрація -- це юридичний акт визнання та підтвердження державою виникнення, обмеження, переходу або припинення прав на нерухомість, де змістом державної реєстрації виступає не встановлення певного юридичного акта, а проведення дій, спрямованих на внесення у відповідний реєстр відомостей про речові права з метою упорядкування цивільно-правового обороту нерухомості. Проведено аналіз норм чинного законодавства та доктринальних поглядів на співвідношення обмежень та обтяжень суб'єктивних цивільних прав. Зосереджено увагу на особливостях правової природи нерухомого майна, яке виступає об'єктом державної реєстрації, здійснено розмежування понять "нерухома річ", "нерухоме майно" та "нерухомість", а також доведено необхідність розмежування понять "будівля" та "споруда". Встановлено галузеву природу норм і правовідносин з приводу державної реєстрації та визначено перспективи розвитку інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Наведено результати дослідження історії ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України. Обгрунтовано доцільність використання поняття ліцензована діяльність у вітчизняній правовій системі. Розглянуто питання ліцензування та ліцензії у сфері паливно-енергетичного комплексу країни. Подано інформацію про суб'єкти та механізм адміністративно-правового забезпечення лізензованої діяльності у зазначеній сфері, обгрунтовано шляхи її вдосконалення.

Вивчено сутність і зміст якості продукції, розглянуто її як предмет сертифікації й об'єкт адміністративно-правового регулювання. Розкрито теоретичні та практичні проблеми реалізації якості продукції. Застосовано науковий підхід "від загального до конкретного" й обгрунтовано висновок про те, що сертифікація якості продукції має законодавче закріплення, охоплює широку сферу законодавчо врегульованих і законодавчо неврегульованих відносин та є структурно-функціональною, невід'ємною складовою дозвільної діяльності. Визначено принципи здійснення сертифікації та надано їх класифікацію. Виокремлено й охарактеризовано систему суб'єктів здійснення сертифікації в Україні. На основі вивчення зарубіжного досвіду правового регулювання здійснення сертифікації якості продукції розкрито перспективні напрямки та можливості адаптування їх до відчизняної системи підтвердження відповідності. Наведено напрямки розвитку правового регулювання здійснення сертифікації якості продукції в Україні.

Розглянуто теоретичні засади адміністративно-правового регулювання державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, становлення та досвіду зарубіжного законодавства з питань його практичної реалізації. Досліджено етіологію поняття та сутності державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, узагальнено її розуміння в науці та практиці. Розкрито поняття та обсяг компетенції органів державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, досліджено організаційно-правові основи їх діяльності. Проведено аналіз доктринальних підходів до поняття, ознак і підстав адміністративної відповідальності. Досліджено елементи та склад адміністративних проступків у сфері державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Визначено напрями удосконалення законодавства у сфері забезпечення реєстрації цих прав. Розкрито основні пріоритети кодифікації законодавства у даній сфері.

Досліджено порядок здійснення реєстраційних процедур (РП) в діяльності ОВС. Проаналізовано місце реєстраційних процедур в системі адміністративного процесу. Визначено поняття "РП" та досліджено її зміст. Розглянуто зміст і сутність РП в діяльності ОВС. Досліджено класифікацію та впорядковано систему основних принципів РП в діяльності ОВС. Розглянуто організацію та порядок здійснення РП в діяльності ОВС, наведено вимоги до такої діяльності. Визначено та сформульовано основні напрями вдосконалення РП в діяльності ОВС.

Науково обгрунтовано теоретико-методологічні засади та розроблено науково-практичні рекомендації з формування, розвитку та вдосконалення механізмів державного регулювання підприємницької діяльності на регіональному рівні за умов євроінтеграції. Розглянуто й охарактеризовано "державне регулювання підприємницької діяльності" та "надання адміністративних послуг" як спеціальні функції державного управління. Узагальнено вітчизняний досвід застосування принципів дозвільної системи, сформовано підхід до їх вдосконалення. Визначено вимоги, принципи та критерії оцінювання якості надання адміністративних послуг з питань ведення підприємницької діяльності. Узагальнено досвід країн ЄС з організаційного забезпечення надання адміністративних послуг органами державного управління. Проведено оцінювання стратегічних можливостей державного регулювання підприємницької діяльності на регіональному рівні. Запропоновано науково-практичні рекомендації для органів влади України щодо формування механізмів державного регулювання підприємницької діяльності за умов євроінтеграції.

Наведено результати порівняльно-історичного аналізу правового забезпечення реєстрації нерухомого майна та прав на нього в Україні. Доведено, що окремі реєстраційні заходи щодо нерухомого майна були впроваджені в Україні у добу Київської Русі, які у Литовсько-польський період і Гетьманщині не набули правовстановчого значення. Запропоновано визначення поняття реєстрації нерухомого майна як технічної, облікової процедури - складової реєстрації прав на нерухоме майно. З урахуванням історичних закономірностей формування досліжуваного інституту обгрунтовано доцільність збереження окремих підсистем реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, щодо земельних ділянок, а також будівель, споруд і їх частин. Доведено необхідність відмови від окремої реєстрації правочинів щодо нерухомого майна. Проаналізовано ознаки реєстраційної системи (публічна достовірність, відкритість) та їх законодавче забезпечення на різних історичних етапах. Наведено пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення процедури реєстрації нерухомого майна та прав на нього.