Розкрито сутність поняття, досліджено правове регулювання та проаналізовано процедуру здійснення адміністративного провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Визначено місце реєстраційного провадження в адміністративному процесі. Розкрито сутність поняття провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, описано систему його правового регулювання. Охарактеризовано види та правовий статус учасників адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розглянуто його структурні елементи. Досліджено способи забезпечення законності здійснення реєстраційних процедур. Обгрунтовано шляхи удосконалення провадження з державної реєстрації прав на нерухоме майно, наведено пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів про регулювання даної процедури.

Вирішено наукове завдання щодо встановлення сутності й особливостей адміністративних процедур державної реєстрації (ДР) в Україні, міжнародному та зарубіжному законодавстві. Проаналізовано історичний розвиток правових засад ДР в Україні. Обгрунтовано поняття, розглянуто теорії адміністративних процедур ДР з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду. Проаналізовано систему органів, які здійснюють адміністративні процедури ДР. Виділено суб'єктно-об'єктний склад адміністративно-реєстраційних проваджень. Охарактеризовано стадії адміністративно-реєстраційного провадження. Досліджено особливості правового регулювання окремих видів адміністративно-реєстраційних проваджень - нормативно-правових актів, окремих видів юридичних осіб публічного права, речових прав на майно, на яке поширено режим нерухомих речей. Висвітлено перспективи систематизації адміністративно-реєстраційного законодавства України, а також запровадження технологій щодо електронної реєстрації. Проаналізовано певні проблеми застосування адміністративної відповідальності за порушення у сфері ДР. Виділено прогалини та колізії у чинному законодавстві, що регулює порядок здійснення ДР. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства України, яке регулює вказані відносини.

У дослідженні вперше здійснено систематизацію положень, які сприяють створенню цілісного уявлення про торговельну марку як об'єкт промислової власності та об'єкт адміністративно-правової охорони та захисту. Доведено, що предмет права промислової власності включає, перш за все, відносини на стадії визнаня та експертизи її об'єктів, зокрема і торговельних марок, які за своєю суттю є відносинами, що характеризуються правовою нерівністю сторін і тому регулюються, в першу чергу, нормами адміністративного права. Запропоновано розгорнуту класифікацію юридичних фактів, які припиняють дію права на торговельну марку: негативні правоприпинні юридичні факти, наслідком яких є юридичне знищення торговельної марки як об'єкта правовідносин та позитивні правоприпинні юридичні акти, наслідками яких є припинення суб'єктивного права на торговельну марку в однієї особи, яке є підставою виникнення чи можливістю за передбачених законом обставин виникнення такого права в іншої особи. Запропоновано авторське визначення поняття "легітимація права на торговельні марки" як адміністративний порядок набуття права на торговельну марку, первинний спосіб набуття права власності на торговельну марку.

Проаналізовано зміст та розкрито суть дозвільної діяльності щодо підприємництва й особливостей її адміністративно-правового регулювання. Сформульовано визначення поняття дозвільної діяльності щодо підприємства та визначено принципи цієї діяльності. Обгрунтовано висновок, що певною сферою підприємницької діяльності, що може бути предметом адміністративно-правового регулювання, коли вона не здійснюється у сферах, які становлять загрозу національній безпеці, й обов'язковим учасником відносин у сфері підприємництва, є управлінський інститут публічної влади (його посадова чи службова особа), засобом діяльності якого є, зокрема, надання дозволів. У тих сферах підприємницької діяльності, які становлять загрозу національній безпеці, дозволи не повинні видаватись, а сама підприємницька діяльність має бути заборонена. Здійснено класифікації: документів, які надаються суб'єктами дозвільної діяльності у процесі реалізації дозвільних повноважень; видів дозвільної діяльності щодо підприєництва; органів виконавчої влади - суб'єктів дозвільної діяльності щодо підприємництва. Розкрито особливості адміністративно-правового регулювання окремих видів даної діяльності. Розроблено конкретні пропозиції та рекомендації з метою вдосконалення адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва.

Вивчено сутність і зміст якості продукції, розглянуто її як предмет сертифікації й об'єкт адміністративно-правового регулювання. Розкрито теоретичні та практичні проблеми реалізації якості продукції. Застосовано науковий підхід "від загального до конкретного" й обгрунтовано висновок про те, що сертифікація якості продукції має законодавче закріплення, охоплює широку сферу законодавчо врегульованих і законодавчо неврегульованих відносин та є структурно-функціональною, невід'ємною складовою дозвільної діяльності. Визначено принципи здійснення сертифікації та надано їх класифікацію. Виокремлено й охарактеризовано систему суб'єктів здійснення сертифікації в Україні. На основі вивчення зарубіжного досвіду правового регулювання здійснення сертифікації якості продукції розкрито перспективні напрямки та можливості адаптування їх до відчизняної системи підтвердження відповідності. Наведено напрямки розвитку правового регулювання здійснення сертифікації якості продукції в Україні.

Розглянуто легалізацію суб'єктів підприємницької діяльності як предмет правового регулювання. Висвітлено історію адміністративно-правового регулювання відносин легалізації суб'єктів підприємницької діяльності, проаналізовано законодавство України про легалізацію суб'єктів підприємницької діяльності. Розкрито адміністративно-правову сутність державного управління легалізацією суб'єктів підприємницької діяльності як частини державного управління легалізацію суб'єктів господарської діяльності. Досліджено принципи, функції, форми та методи державного управління легалізацією суб'єктів підприємницької діяльності, проаналізовано систему та правовий статус органів державної влади, що його здійснюють. Розглянуто проблеми та визначено перспективи вдосконалення державного управління та правового регулювання таких процедур легалізації суб'єктів підприємницької діяльності, як державна реєстрація, ліцензування, сертифікація та стандартизація, отримання дозвільних документів. Висвітлено адміністративно-правові засади гармонізації законодавства України в сфері легалізації суб'єктів підприємницької діяльності до законодавства ЄС і запозичення позитивного досвіду у даній сфері окремих країн-учасниць ЄС.

Досліджено поняття публічної послуги, узагальнено її розуміння в науці та практиці. Визначено поняття й ознаки дозвільної послуги та її місце серед інших публічних послуг. Проаналізовано чинне в Україні законодавство, яке регулює порядок надання дозвільних послуг, встановлено ознаки адміністративно-правових відносин у сфері надання дозвільних послуг на основі загальних ознак адміністративно-правових відносин, конкретизовано їх відповідно до специфіки тієї сфери, у якій вони виникають. На основі комплексного дослідження запропоновано класифікацію дозвільних послуг, які надаються суб'єктами публічної адміністрації, та з'ясовано сутність й особливості дозвільних процедур у сфері забезпечення окремих напрямків національної безпеки. Особливу увагу приділено адміністративній відповідальності та механізму застосування адміністративних стягнень за вчинення правопорушень у сфері надання дозвільних послуг, який регулюється поряд із Кодексом України про адміністративні правопорушення іншими нормативними актами, більшість із яких є незаконними, та мають відомчу спрямованість, що ускладнює процедуру їх реалізації.

Проаналізовано генезис дослідження адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності TOB у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині та нормативного закріплення у законодавстві України. Визначено поняття адміністративної процедури за участю TOB та їх класифікаційний розподіл. Охарактеризовано реєстраційні, ліцензійно-дозвільні та контрольно-наглядові процедури за участю TOB в Україні як різновиди адміністративних процедур. Визначено зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності TOB і сформульовано передумови й основні пріоритети його запозичення для України. Окреслено основні проблеми та перспективи розвитку адміністративних процедур створення та функціонування TOB в Україні на сучасному етапі.

Розглянуто теоретичні засади адміністративно-правового регулювання державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, становлення та досвіду зарубіжного законодавства з питань його практичної реалізації. Досліджено етіологію поняття та сутності державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, узагальнено її розуміння в науці та практиці. Розкрито поняття та обсяг компетенції органів державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, досліджено організаційно-правові основи їх діяльності. Проведено аналіз доктринальних підходів до поняття, ознак і підстав адміністративної відповідальності. Досліджено елементи та склад адміністративних проступків у сфері державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Визначено напрями удосконалення законодавства у сфері забезпечення реєстрації цих прав. Розкрито основні пріоритети кодифікації законодавства у даній сфері.

Розкрито сутність, ознаки та напрями підприємницької діяльності як об'єкта адміністративно-правового регулювання. Визначено функції та засоби адміністративно-правового регулювання підприємницької діяльності. Проаналізовано чинне законодавство України, що регулює суспільні відносини, які виникають з приводу здійснення державними органами публічно-владних повноважень у сфері підприємницької діяльності. Визначено обсяг регулювання підприємницької діяльності як однієї з функцій державних регуляторних органів у межах їх повноважень. Досліджено поняття, зміст і структуру адміністративно-правового режиму. Розроблено класифікацію адміністративно-правових режимів підприємницької діяльності, визначено їх сутність і місце у системі адміністративно-правових режимів в Україні. Висвітлено особливості окремих видів адміністративно-правових режимів підприємницької діяльності в Україні. Наведено рекомендації щодо удосконалення правового регулювання режимів підприємницької діяльності.

Наведено результати дослідження історії ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України. Обгрунтовано доцільність використання поняття ліцензована діяльність у вітчизняній правовій системі. Розглянуто питання ліцензування та ліцензії у сфері паливно-енергетичного комплексу країни. Подано інформацію про суб'єкти та механізм адміністративно-правового забезпечення лізензованої діяльності у зазначеній сфері, обгрунтовано шляхи її вдосконалення.

Досліджено історію ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України. Розкрито загальну характеристику ПЕК країни. Обгрунтовано доцільність використання поняття "ліцензована діяльність" у правовій системі України. Проаналізовано ліцензування та ліцензію у сфері вітчизняного ПЕК. Охарактеризовано механізм, визначено коло суб'єктів і запропоновано шляхи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України.

Визначено проблемну ситуацію у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності небанківських фінансових установ і проведено її всебічний аналіз. Дано визначення таких понять, як "небанківські фінансові установи", "державне регулювання небанківських фінансових установ", "адміністративно-правове регулювання діяльності небанківських фінансових установ", "базове та спеціальне законодавство, що регулює діяльність небанківських фінансових установ", "легітимація небанківських фінансових установ", "нагляд за діяльністю небанківських фінансових установ", які найбільш повно й адекватно визначають зміст досліджуваних правовідносин. Запропоновано науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності небанківських фінансових установ в Україні. Розроблено науково-обгрунтовані пропозиції щодо внесення змін і доповнень у нормативно-правові акти з проблематики дослідження.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми адміністративно-правового регулювання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Проаналізовано рівень наукових розробок та еволюцію інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Визначено зміст поняття Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за допомогою таких категорій, як "орган виконавчої влади" та "державне управління", з’ясовано його правове становище. Охарактеризовано діючий нормативно-правовий базис діяльності органів реєстрації прав, проблеми його практичної реалізації. Розкрито основні принципи організації та функціонування органів реєстрації прав, випадки їх порушення. Встановлено місце і роль органів реєстрації прав у системі органів виконавчої влади, з’ясовано специфіку та характер взаємозв’язків учасників даних правовідносин. Визначено мету, основні завдання та функції Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Класифіковано його повноваження за функціональним критерієм, розглянуто їх взаємозалежність від компетенції вищих органів. Досліджено структуру процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та виокремлено основні стадії порядку надання інформації з Державного реєстру прав. Охарактеризовано форми управлінської діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визначено основні методи їх реалізації. Виокремлено акти, найбільш характерні для практичної реалізації Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно своїх повноважень.

Розглянуто адміністративно-правові засади регулювання порядку створення та діяльності товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ) як різновиду госпадарюючих суб'єктів. Увагу приділено особливостям державної реєстрації ТОВ, питанням ліцензування, патентування, контролю та припинення їх діяльності, а також проблемам взаємодії ТОВ з іншими суб'єктами правовідносин. Проаналізовано зарубіжний досвід в даній сфері, визначено перспективи вдосконалення адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності ТОВ в Україні.

Рассмотрены административно-правовые основы регулирования порядка создания и деятельности обществ с ограниченной ответственностью (ООО) как разновидности хозяйствующих субъектов. Уделено внимание особенностям государственной регистрации ООО, вопросам лицензирования, патентования, контроля и прекращения их деятельности, а также проблемам взаимодействия ООО с другими субъектами правоотношений. Проанализирован зарубежный опыт в данной сфере, определены перспективы усовершенствования административно-правового регулирования порядка создания и деятельности ООО в Украине.

Проаналізовано питання адміністративно-правового регулювання у сфері захисту прав споживачів, визначено його сутність і специфіку. Надано авторське визначення поняттям "адміністративний примус", "адміністративно-правовий захист прав споживачів", "адміністративна відповідальність за порушення прав споживачів". Проаналізовано організаційні та правові засоби, що утворюють адміністративно-правовий механізм захисту прав споживачів. Досліджено основні елементи цього механізму на прикладі інституту ліцензування підприємницької діяльності та технічного регулювання. Запропоновано напрями вдосконалення адміністративного законодавства у сфері забезпечення прав споживачів, наведено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів України.

Вперше упорядковано історичні етапи розвитку ліцензування господарської діяльності з часів Київської Русі до сьогодення. Визначено сутність адміністративно-правового статусу суб'єктів господарської діяльності в Україні з позиції науки адміністративного права. Удосконалено дефініцію правової категорії "процедура ліцензування певних видів господарської діяльності", під якою слід розуміти процедуру публічного посвідчення компетентним органом ліцензування права суб'єкта господарювання, який є здобувачем ліцензії, здійснювати конкретний вид господарської діяльності, визначений законодавством України в цій сфері. Визначено позицію, згідно з якою суб'єкт ліцензування має адміністративно-правову природу, оскільки наділяє спеціальною правоздатністю суб'єктів господарювання.

Проаналізовано суперечності української системи ліцензування та їх негативні наслідки для підприємництва. Обгрунтовано необхідність відновлення єдиного законодавчого регулювання системи ліцензування на базі Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)307.056 + Х819(4УКР)120.014

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещены проблемы совершенствования правового механизма осуществления государственной регистрации в сфере предпринимательства. Охарактеризована единая национальная система государственной регистрации. Проанализирован административно-правовой статус субъектов регистрации. Рассмотрены вопросы совершенствования регистрационных процедур и реализации принципа "единого окна" в рамках государственно-регистрационной деятельности.