Обгрунтовано існування трансчасового інваріанту ідеї Університету. Розкрито основні закономірності й особливості трансформації історичних типів Університету (докласичного, класичного, посткласичного) та концептуальних моделей (дослідницьких, романтично-ліберальних і прагматичних) від їх зародження до сучасного періоду. Осмислено зміну соціокультурного статусу Університету на різних етапах його розвитку. Визначено, що втілення ідеї Університету у її трансчасовому інваріанті вбачається можливим завдяки інституалізації структур громадянського суспільства як зовнішньої регулювальної сили, яка актуалізує суспільну відповідальність університетів через політику звітності та відкритості, а також візьме на себе зобов'язання захищати їх інтереси та свободи, виступаючи посередником між приватним і державним секторами.

Розкрито складові процесу творення та діяльності державних українських університетів. Висвітлено перші спроби українізувати російськомовні упіверситети в Україні, заснування та діяльності Київського народного українського університету, процесу формування та відкриття державних українських університетів, нормативно-правової бази національної університетської освіти, з'ясуванню кадрового потенціалу та студентського контингенту, матеріально-технічної й інформаційної бази нових вишів, освітньої та наукової діяльності українських університетів, проблеми соціального захисту науково-педагогічних, навчально-допоміжних і технічних працівників і студентів, а також місця нових університетів у державотворенні й освітньо-культурному відродженні країни.

На основі архівно-документальної бази, здобутків вітчизняних і учених діаспори досліджено багатогранний процес утворення та діяльності державних українських університетів у зазначений період через з'ясування основних чинників університетотворення й усіх важливих складових життя національних вищих шкіл. Висвітлено перші спроби українізації російськомовних університетів в Україні, заснування та діяльність Київського народного українського університету (березень 1917 р. - квітень 1918 р.). Проаналізовано процес формування та відкриття державних українських університетів, нормативно-правову базу національної університетської освіти (січень 1918 р. - жовтень 1920 р.). Розглянуто кадровий потенціал і студентський контингент, творення матеріально-технічної й інформаційної бази державних українських університетів (серпень 1918 р. - лютий 1921 р.). Значну увагу приділено освітній і науковій діяльності українських університетів, проблемі соціального захисту науково-педагогічних, навчально-допоміжних і технічних працівників і студентів (серпень 1918 р. - лютий 1921 р.). Охарактеризовано діяльність українських університетів як опори національного державотворення та рушіїв освітньо-культурного відродження країни (1917 - 1920 рр.).

Проведено ретроспективний логіко-системний аналіз генези діяльності вчених рад в зарубіжній і вітчизняній системах університетської освіти. Обгрунтовано етапи та виявлено провідні тенденції діяльності вчених рад університетів України XIX ст. Охарактеризовано нормативно-правове забезпечення та узагальнено досвід реалізації покладених на них функцій.

Вперше комплексно висвітлено, як самостійну наукову проблему особливості розвитку університетської освіти в УССР у 1933 - 1941 рр. і розкрито невідомі факти з історії відновлення та діяльності університетів. Досліджено маловідомі аспекти відновлення університетів в УСРР, становлення структури університетів, формування професорсько-викладацького складу та студентського контингенту. Розглянуто та проаналізовано особливості навчально-методичної роботи в університетах, визначено основні завдання та методи виховної роботи в університетах. Вперше цілісно розглянуто, проаналізовано та вивчено навчальну, наукову та виховну роботу, що проводилася університетами УРСР у 1933 - 1941 рр.

На підставі аналізу архівних документів, науково-педагогічної літератури, нормативних документів уперше цілісно в широких хронологічних межах досліджено організацію самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині XX ст. Розкрито сутність, дидактичні цілі, основні функції, принципи, особливості класифікації видів самостійної роботи студентів вітчизняних університетів даного періоду, науково обгрунтовано етапи розвитку ідеї її організації. Узагальнено досвід організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів другої половини XX ст, зокрема, охарактеризовано форми й умови її ефективної організації, особливості діяльності викладача як її керівника. Визначено шляхи реалізації накопиченого досвіду за сучасних умов.

Висвітлено теоретичні основи та досвід роботи університетських регіональних комплексів у системі неперервної педагогічної освіти. Розкрито сутність і структуру підготовки фахівців до професійної діяльності за умов педагогічних комплексів. Розглянуто питання впровадження в практику роботи експериментальної програми розвитку регіонального педагогічного комплексу.

Освещены теоретические основы и опыт работы университетских региональных комплексов (УРК) в системе непрерывного педагогического образования. Раскрыты сущность и структура подготовки специалистов к профессиональной деятельности в условиях педагогических комплексов. Рассмотрены вопросы внедрения в практику работы экспериментальной программы развития регионального педагогического комплекса.

Обгрунтовано теоретичні та методологічні засади розвитку інформаційно-освітнього середовища (ІОС) університету, зокрема: методологічні підходи до проблеми розвитку ІОС, тенденції розвитку університетської освіти, які впливають на розвиток ІОС, принципи побудови складників ІОС. Розроблено модель ІОС університету як сукупність взаємопов'язаних структур - просторово-семантичної, технологічної, інформаційно-компетентнісної, комунікативної, імовірнісної. Наведено методику експертизи складників ІОС, порталу університету як головного елементу ІОС університету, модель педагогічного супроводу розвитку ІОС університету. Визначено критерії та показники щодо експертизи компонентів ІОС, критерії та показники ефективності супроводу розвитку ІОС. Удосконалено зміст, форми та методи підготовки студентів і викладачів до взаємодії в сучасному ІОС. Набули подальшого розвитку поняття "ІОС університету", "співтворчість викладача та студента в ІОС", "супровід розвитку ІОС університету", класифікація видів педагогічного супроводу розвитку навчально-дослідницької діяльності студентів в ІОС.

Увагу приділено аналізу перспектив розвитку методології дослідження етичних цінностей сучасної університетської освіти. Розглянуто сучасні тренди теорії пізнання у їхньому стосунку до філософії освіти й етики: аксіологію, комунікативну філософію, оновлений інституціоналізм і теорію практик. Проаналізовано основні складові предметного поля морально-етичної проблематики сучасного університету: співвідношення когнітивних та аксіологічних характеристик вищої освіти, особливості набуття ідентичності особистістю та спільнотами у сучасному суспільстві загалом і сучасному університеті зокрема, взаємозв'язок історичних етапів розвитку суспільної моралі й освітніх цінностей, особливості етичного заломлення проблематики соціальної рівності/нерівності у сучасній освіті загалом і вищій освіті зокрема та нарешті ціннісну проблематику визначення якості вищої освіти і перспектив її надання протягом усього життя. Приділено увагу аналізу співвідношення фактичного та контрфактичного у вищій освіті - від визначення її цілей та до оцінювання повноти й якості їх досягнення. Розглянуто основні аспекти формування етики викладача вищої школи - послідовно від аналізу етичної специфіки професій, пов'язаних із суспільною комунікацією, через розгляд різних вимірів здійснення такої комунікації викладачем вищої школи та до осмислення основних вимог до укладання сучасного етичного кодексу викладача вищої школи.

Узагальнено проблеми якості університетської освіти. Розглянуто актуальні питання теорії та практики, окреслено перспективи розвитку якісної підготовки майбутніх фахівців у ВНЗ України. Проаналізовано особливості акредитації ВНЗ у США. Розглянуто співвідношення критичного та дивергентного мислення як передумову розвитку творчої особистості. Увагу приділено технології оцінювання якості освіти, актуальним питанням теорії та практики дистанційного навчання, розвитку готовності до професійної діяльності майбутніх викладачів за умов аспірантури. Розкрито питання оптимізації алгоритмів надання першої долікарської допомоги постраждалим за умов військових конфліктів і антитерористичних операцій в структурі викладання дисципліни "Безпека життєдіяльності людини".

Розглянуто питання якості й оступності вищої освіти в Україні. Охарактеризовано активні (інтерактивні) методики викладання дисциплін облікового спрямування. Приділено увагу діловій грі як інтерактивному методу проведення практичних і семінарських занять. Вивчено методико-педагогічні аспекти викладання корпоративної культури за умов соціально-гуманітарної діяльності ВНЗ. Досліджено проблему формування психологічної готовності спеціаліста. Проаналізовано методичні принципи викладання в інформаційному суспільстві.

Наведено етапи розвитку і становлення університетської освіти в Україні й у світі в цілому. Охарактеризовано особливості сучасної вітчизняної та європейської вищої освіти, охарактеризовано основні структурні підрозділи ВНЗ та студентські організації. Подано інформацію про основні етапи формування та впровадження принципів Болонського процесу.

Розглянуто проблеми та тенденції розвитку інноваційної діяльності університету як важливої складової національної інноваційної системи. Досліджено еволюцію моделей фінансування університетської науки, розподіл функцій у системі відносин "держава - наука - бізнес". Визначено основні передумови розвитку форм співпраці з міжнародним і вітчизняним бізнесом у сфері трансферу технологій. Проаналізовано вплив сучасного університету на формування інтелектуальної еліти в Україні та за її межами. Узагальнено досвід провідних університетів світу в науково-технічній сфері та визначено пріоритетні напрями розвитку інноваційного менеджменту в університетах України.

Розглянуто питання університетської освіти України в контексті Болонського процесу. Висвітлено світові освітні тенденції та розкрито питання державної політики України в галузі освіти. Наведено формування парадигми вищої освіти. Розкрито індивідуалізацію освіти як шлях формування конкурентоздатного фахівця. Висвітлено особливості інженерно-технічної спеціальності. Розглянуто самостійну роботу студентів як основну форму навчального процесу.

Проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження проблеми університетської педагогічної освіти. Обгрунтовано сутність категорії "система професійно-педагогічної підготовки студентів університетів у контексті єдиного європейського освітнього простору". Розкрито становлення і розвиток європейської університетської традиції як джерела прогресивних ідей. Виявлено особливості реформування вищої освіти в євроінтеграційному контексті. Обгрунтовано концепцію моделювання системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів за умов євроінтеграційних процесів в освіті. Перевірено модель системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів і технологію її впровадження. Обгрунтовано перспективи розвитку системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів з урахуванням європейських освітніх принципів. Розкрито зміст основних блоків навчально-методичного комплексу професійно-педагогічної підготовки студентів університетів.

Висвітлено методологічні основи дослідження проблеми розвитку інформаційно-освітнього середовища (ІОС) ВНЗ. Розглянуто питання моделювання ІОС у контексті побудови структурної моделі як сукупності просторово-семантичного, технологічного, інформаційного, комунікативного й імовірнісного компонентів. Розглянуто методологічні питання психолого-педагогічної експертизи, наведено результати дослідження порталів ВНЗ як головних елементів ІОС, а також інструментарій та результати оцінювання викладачами та студентами компонентів ІОС, описано факторну модель ІОС.

Освещены вопросы разработки современной интегрированной клиент-серверной университетской информационно-управляющей системы. Обобщен опыт разработки соответствующей системы и реализации комплексной программы компьютеризации в Университете внутренних дел. Предложено оригинальное современное видение перспектив информационных технологий в вузах.

Теоретично обгрунтовано педагогічні умови та модель професійної підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі. Визначено особливості, компоненти, критерії та рівні готовності студентів класичного університету до виховної діяльності у загальноосвітній школі. Удосконалено теоретичні положення щодо професійної підготовки майбутнього вчителя, розкрито сутність його виховної діяльності, показано її роль у навчальному процесі. Розглянуто можливості впровадження нової моделі професійної підготовки студентів до виховної діяльності у процесі вивчення психолого-педагогічних та інших дисциплін, під час проведення педагогічної практики, позааудиторної та науково-дослідної роботи. Охарактеризовано основні етапи педагогічної підготовки студентів до виховної діяльності. Розглянуто різні види діяльності студентів у процесі педагогічної підготовки, зокрема, навчання, педагогічну практику, волонтерство та позааудиторну роботу. Створено варіативно-елективний курс "Виховна діяльність педагога в загальноосвітній школі" для обраних тем з педагогіки. Експериментально підтверджено ефективність запропонованої моделі та педагогічних умов професійної підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності. Результати наукового дослідження впроваджено у навчально-виховний процес класичних університетів України та Польщі.

Висвітлено теоретико-методологічні аспекти формування організаційно-педагогічних моделей сучасної університетської освіти в Україні для забезпечення сталого розвитку за умов глобалізації та регіоналізації. Розкрито сутність моделювання для дослідження та проектування розвитку університетської системи освіти. Проаналізовано особливості процесу розвитку ринку освітніх та наукових послуг. Розглянуто умови освітнього середовища, питання творчого використання концепції сталого розвитку в навчанні та вихованні у системі професійної освіти.

Освещены теоретико-методологические аспекты формирования организационно-педагогических моделей современного университетского образования в Украине для обеспечения устойчивого развития в условиях глобализации и регионализации. Раскрыта сущность моделирования для исследования и проектирования университетской системы образования. Проанализированы особенности процесса развития рынка образовательных и научных услуг. Рассмотрены условия образовательной среды, вопросы творческого использования концепции устойчивого развития в обучении и воспитании в системе профессионального образования.

Розкрито сутність та напрями трансформаційних змін в системі вітчизняної університетської освіти ХІХ - початку ХХ ст. на основі вивчення архівних джерел та офіційних документів, матеріалів громадсько-педагогічних видань, новітньої соціогуманітарної літератури та новітньої методології. Висвітлено педагогіко-історіографічні, теоретико-методологічні та історичні аспекти дослідження тенденцій і особливостей підготовки педагогічних кадрів у структурі класичних університетів України.

Раскрыты сущность и направления трансформационных изменений в системе отечественного университетского образования ХІХ - начала ХХ ст. на основе изучения архивных источников и официальных документов, материалов общественно-педагогических изданий, новейшей социогуманитарной литературы и новейшей методологии. Освещены педагогико-историографические, теоретико-методологические и исторические аспекты исследования тенденций и особенностей подготовки педагогических кадров в структуре классических университетов Украины.