У роботі розглядаються аксіологічні характеристики сучасного політичного дискурсу Сполучених Штатів Америки, риторичні принципи його організації, шляхи поповнення глосарію політичної термінології, а також особливості риторики американських президентів, й у першу чергу особливості дискурсу Президента Білла Клінтона. Обгрунтовується необхідність урахування широкого спектру соціальних факторів, що впливають на формування та розвиток американського політичного дискурсу.

Доведено, що результати аналізу функціонування мовних одиниць у дискурсі визначено різновидом дискурс-аналізу його використання. Дискурсно-мовний напрямок аналізує, як мовні одиниці різних рівнів характеризують окремі параметри комунікативної ситуації та дискурсу. Мовно-дискурсний підхід аналізує залежність функціонування окремої мовної одиниці від різних параметрів комунікативної ситуації та дискурсу. Дискурсний підхід зі своїми принципами та категоріями орієнтовано на виділення мовних одиниць дискурсного рівня.

Дисертацію присвячено кількісному, функціональному і якісному аналізу і класифікації трьох видів композиційно-мовленнєвої форми "опис" - опис персонажа (портрет), опис відкритого простору (пейзаж), опис закритого простору (інтер'єр) - у науково-фантастичному тексті. Науково-фантастична література визначається як жанровий різновид художньої літератури, націлений на словесно-художнє зображення фантастичного світу як реально існуючого з дотриманням головного прийому остранення. Ефект чужинності, ірреальності зображеного світу в науково-фантастичній літературі досягається двома основними засобами: за рахунок відповідного конструювання референтного простору (що зображено) і за рахунок засобів його вербалізації (як зображено). Дослідження підтвердило жанрово детермінований характер портретних і просторових описів, що виявляється кількісними і якісними особливостями. Референтний простір науково-фантастичного тексту, предмети і істоти, які його складають, будується за принципом відхилення від норми, закону і стандартів людського буття. Особливості вербалізації референтного простору в науково-фантастичному тексті виявляються в численних структурах хезитації, порівняльних конструкціях, описових замість таксономічних номінацій, у використанні лексичних одиниць, що підкреслюють чужинність, незвичайність і частіше усього неприйняття автором (оповідачем) референтів.

Досліджено англійські рецензії як тип тексту в межах лінгвістичного аналізу, розроблено теоретично-практичний підхід до аналізу функціонування реальних текстів рецензії у сучасній комунікації. Виявлено основні принципи використання засобів мови комунікантами у процесах породження та сприйняття різних типів тексту рецензії. Комплексне дослідження відбувалось із залученням декількох філологічних наук: лінгво- та прагмастилістики англійської мови, лінгвістики тексту, прикладної лінгвістики, сучасної теорії інформації та теорії декодування текстів і літературознавства на матеріалі писемних критичних творів англійською мовою XVII - XX ст.

Досліджено прагматичні особливості стратегії та тактики конфліктного дискурсу, що реалізуються у мовленнєвих ситуаціях суперечки та сварки. Запропоновано відповідні критерії побудови дискурсу. Значну увагу приділено опису мовних і позамовних характеристик конфліктного дискурсу в статичному та динамічному аспектах з урахуванням критеріїв комунікативного статусу, ролі та дотримання або порушення конвенційних правил спілкування. Наведено сценарії типових ситуацій та властивих їм засобів мовленнєвого впливу. Розглянуто роль емоційної напруженості ситуації у лінгвістичній репрезентації комунікативних стратегій. Запропоновано класифікацію мовленнєвих тактик реалізації комунікативних стратегій на групи раціонального, емоційного та емоційно-раціонального впливу на адресата. Описано мовні засоби їх реалізації на лексичному, лексико-синтаксичному та синтаксичному рівнях. Встановлено основні лінгвістичні та екстралінгвістичні характеристики двох типів конфліктного дискурсу - аргументованого та вербально агресивного, комунікативну стратегію та засоби її реалізації на рівнях тактики й оперативної діяльності.

Досліджено мовленнєву поведінку представників різних вікових груп та проаналізовано стратегії й тактики англійського дискурсу, зумовлені віком комунікантів. За результатами системного аналізу виявлено універсально-вікові, преферентно-вікові та ексклюзивно-вікові особливості мовленнєвої поведінки дітей/підлітків і дорослих, виділено три класифікації форм звертань представників різних вікових груп за критеріями: кількість адресатів, ступінь вираження адресата, типовість/нетиповість даної форми звертання до адресата певної вікової групи. Проаналізовано функції форм звертань у мовленні представників різних вікових груп, виявлено універсально-вікові, преферентно-вікові та ексклюзивно-вікові мовленнєві стратегії та тактики представників різних вікових груп у 14 найчастіших ситуаціях спілкування. Розглянуто особливості реалізації інформативної та комунікативної інтенції, проаналізовано вибір форми реалізації мовленнєвих актів представниками різних вікових груп.

Дисертацію присвячено дослідженню еволюційних змін зображення світу речей в англійській художній прозі XVIII - XX століть. За результатами комплексного композиційно-структурного та лексико-семантичного аналізу розроблено загальну характеристику мовних особливостей текстових форм і способів зображення світу речей для різних літературних напрямків зазначеного періоду. У композиційно-структурному плані простежено зміни об'єму та модифікації структури текстових форм; у лексико-семантичному плані досліджено виділені в описах семантичні ознаки та лексико-стилістичні засоби їх репрезентації. Розглянуто зв'язок мовних засобів зображення світу речей із його функціональним навантаженням, ідейно-прагматичною спрямованістю твору, індивідуальним авторським стилем та стильовими константами певної літературної епохи. Встановлено, що вибір засобів літературного зображення світу речей обумовлений екстралінгвістичними факторами, а саме, загальною культурологічною ситуацією епохи та процесом взаємодії літератури з іншими видами мистецтва.

Дисертацію присвячено вивченю емотивності як однієї з базових категорій художнього тексту, дослідження якої пов'язано з вилученням із тексту емоціогенних знань і визначенням специфіки їх текстового означування. Встановлено, що реалізація емотивності в художньому тексті здійснюється через її показники - емоційно значущі компоненти тексту, які характеризуються лінгвосеміотичною, лінгвокогнітивною, формально-семантичною та функціональною неоднорідністю. З погляду текстової статики показники емотивності (сигнали емотивності, емотивні ситуації та топіки) розглянуто як емотивно навантажені текстові компоненти, за допомогою яких у тексті експліковані емоціогенні знання про мову та в мові, про світ, а також текстову дійсність. У ракурсі текстової динаміки показники емотивності відбивають процес експлікації даних знань у тексті через вказівку на внутрішньорівневі та міжрівневі зв'язки між ними. Сукупності функціонально-однорідних показників емотивності, що базуються на відношеннях аналогії, контамінації та амальгамування, об'єднуються у конфігурації. Показники емотивності різних рангів утворюють емотивний профіль як емотивно значущу підструктуру художнього тексту.

мРозглянуто підходи до аналізу дискурсу як структури та процесу. Приділено увагу дискурсивно-функціональному, структурно-функціональному підходам до вивчення дискурсу, теорії жанрів і регістрів, стилістичним аспектам дискурсу, дослідженням наративу та художнього дискурсу, аргументативним, риторичним, семіотичним і когнітивним проблемам дискурсу. Визначено перспективи дослідження етикетних особливостей англомовного наукового дискурсу.

Монографію присвячено вивченню проблеми оцінних значень і способів їх реалізації у мові та мовленні. Виявлено закономірності використання мовних засобів для створення оцінного висловлювання. Розглянуто загальні питання семантики та структури оцінки, специфіку основних елементів оцінної структури, функціональні особливості оцінних висловлювань, а також їх контекстуальну зумовленість і типологію з позиції теорії фреймів.

Досліджено інтертекстуальність і процеси об'єктивації фольклорної традиції у художньому тексті. Британську літературну казку розглянуто як семантично двоплановий текст-матрицю, що перебуває в інтертекстуальній взаємодії з прецедентним текстом, який формує його другий план, - чарівною народною казкою, що є сукупністю типологічних структурно-семантичних рис. Адекватне сприйняття другого плану оптимізується наявністю на рівні лінгвостилістичної організації тексту-матриці елементів інтертексту чарівної народної казки - формул казки і характерних номінацій персонажів. Аналіз їх асиміляції в британській літературній казці визначає еволюцію співвідношення стереотипних і оригінальних елементів її лінгвостилістичної організації внаслідок змін семантики казкового тексту, обумовлених лінгвокреативною діяльністю автора у процесі діахронічного розвитку.

Вивчено текстові аномалії (ТА) як стрижневі елементи художніх текстів постмодернізму, дослідження яких пов'язане з установленням лінгвокогнітивних механізмів їх виникнення та функціонування в тексті. Встановлено, що текстові аномалії є виявом зовнішнього та внутрішнього текстового напруження. З концептуальної точки зору механізм виникнення ТА в англомовній постмодерністській художній прозі переважно базується на взаємодії (перетині, накладанні або злитті) текстових світів через їх суб'єктно-об'єктний або просторово-часовий фокуси, а також може грунтуватися на співіснуванні в тексті паралельних текстових світів, можливі точки дотику яких реконструюються читачем. Основними функціональними характеристиками ТА в англомовній постмодерністській художній прозі малої форми є спрямованість на іронічну характеризацію персонажа як суб'єкта текстового світу, на акцентоване підкреслення текстової невизначеності як одного з виявів діалогізації художньої комунікації, використання ігрового моменту шляхом маніпуляції символікою контакту текстових світів.

Здійснено комплексний комунікативно-когнітивний аналіз дискурсу акцентуйованих мовних особистостей в сучасній американській художній прозі. Висвітлено ідіосинкратичні особливості паранояльних, депресивних та демонстративних мовних особистостей. Комунікативні особливості виражені у співвідношенні вербального самовираження та самоствердження, комунікативних стратегій, засобів аргументації та вирішення вербальних конфліктів. Когнітивні - в особливостях Я-концепції, ціннісних, емотивних та концептуальних домінант, ключових концептуальних метафорах. Виявлено зв'язок комунікативних девіацій персонажів - акцентуйованих мовних особистостей у вигляді порушення максим комунікації. З'ясовано залежність концептуальних девіації та кількості ірраціональних елементів від ступеня когнітивної складності та абстрактності.

Досліджено прагматико-комунікативні характеристики категорій повтору в текстах-анонсах. Визначено статус текстів-анонсів (ТА) у парадигмі інформаційно-рекламних текстів. Проаналізовано загальні та індивідуальні текстові категорії та статус повторів у процесі їх використання, а також реалізації інформативної та рекламної функцій ТА англомовних публікацій. Внаслідок комплексного аналізу феномену рекурентності в ТА надано визначення повтору з урахуванням психологічного, лінгвістичного та прагматико-комунікативного аспектів. Запропоновано узагальнену класифікацію структурно-семантичних видів повтору, зважаючи на імпліцитні та експліцитні повтори. Вивчено функціонування повтору на текстовому рівні, розроблено класифікацію повторів за їх функціональним навантаженням. Наведено концептуальну модель ТА з урахуванням рекурентної представленості концептів. Експериментально доведено, що частотність, варіативність і дистрибуція повторів за комунікативними блоками визначається прагматико-комунікативною настановою ТА на спонукання реципієнта до звернення до первинного тексту, а також те, що повтори мають вплив на реалізацію прагматико-комунікативної настанови.

На материале современного английского языка рассмотрен аргументативный дискурс как способ реализации аргументации в коммуникации. В контексте коммуникативной и когнитивной функций языка охарактеризован аргументативный потенциал категорий негативности, модальности и каузативности, показана их первостепенная роль в формировании данного дискурса. Освещена теория аргументации как интегральная и научная дисциплина.

Зроблено спробу комплексного порівняльного дослідження портретних описів у текстах різних типів за різними критеріями, що дає змогу виявити набір тих ознак та особливостей, які визначають специфіку даного виду опису. Проведено багатовекторне вивчення композиційних особливостей включення портретного опису до тексту твору. Досліджено проблему мовленнєвих особливостей портретних описів у різних типах тексту, які характеризують специфіку їх сприйняття.

Визначено основні лінгвальні та позалінгвальні компоненти авторитарного дискурсу, проаналізовано комунікативні риси авторитарних особистостей, їх комунікативні стратегії та ідіолекти. Обгрунтовано, що основними критеріями авторитарності є особлива адресантно-адресатна конфігурація комунікативної ситуації, ілокутивна мета комуніканта здійснити авторитарний тиск чи домінувати у комунікації, порушення комунікативних максим, принципів кооперації та ввічливості, авторитетність. Досліджено мовну реалізацію авторитарної поведінки, ефективний і неефективний вплив авторитарного дискурсу.

Розглянуто гендерний аспект владних відносин в англомовному суспільстві та його відображення у сучасному публіцистичному дискурсі.

Рассмотрен гендерный аспект властных отношений в англоязычном обществе и его проявления в современном публицистическом дискурсе.

The paper addresses the gender aspect of power distribution in the English-speaking society and its representation in the modern publicistic discourse.

Вивчено взаємодію невербальних і вербальних компонентів комунікації, що використовуються у ситуаціях комунікативного домінування, яке має соціальні або ситуативні передумови. Досліджено функціонально-прагматичні особливості невербальних компонентів комунікативної поведінки домінантних індивидів та особливості номінації невербальних компонентів ситуації комунікативного домінування засобами сучасної англійської мови. Невербальними компонентами комунікації (НВК) є просодичні, кінесичні та проксемічні комунікативні компоненти. Запропоновано засоби їх номінації розподілити на групи номінацій просодичного, кінесичного та проксемічного компонентів відповідно. Визначено лексичний каркас номінацій НВК та встановлено основні засоби та принципи номінації невербальних компонентів комунікації соціально- та ситуативно-домінантних індивидів. Досліджено функціонування НВК у взаємодії з вербальними засобами, що дозволило упровадити понятття комплементарності невербальних і вербальних компонентів комунікації, у межах якої виділено два типи: квалітативну та кватитативну. Установлено основні чинники звернення соціально- та ситуативно-домінантних комунікантів до автономного використання НВК. Визначено принципи застосування НВК у комунікації соціально- та ситуативно-домінантних індивидів, виявлено соціально-дейктичну та образостворюючу функції невербальних компонентів.

Рассмотрены различные подходы к анализу дискурсивных маркеров информативности в англоязычном дискурсе, в частности маркеров and и but. Маркеры дискурса изучены как элементы, определяющие процессуальность дискурса с одной стороны, и как элементы дискурса в тексте с другой. Функции маркеров приводятся на различных структурных уровнях дискурса, что дает возможность сравнения и подчеркивает значение маркеров дискурса для поддержания когеренции.