Розглянуто загальні питання текстолінгвістики та дискурсознавства. Уточнено методику аналізу та запропоновано модель опису дискурсу наратора у двох напрямах англомовної художньої літератури ХХ ст.: модернізмі та постмодернізмі.

Рассмотрены общие вопросы текстолингвистики и дискурсоведения. Уточнена методика анализа и предложена модель описания дискурса наратора в двух направлениях англоязычной художественной литературы ХХ ст.: модернизме и постмодернизме.

Досліджено власні імена, що є облігаторним елементом казкового дискурсу та несуть когнітивне, семантичне та комунікативне навантаження. Когнітивний підхід до дослідження функціонально-прагматичних властивостей власних імен в англомовному казковому дискурсі розкриває смислове наповнення, екстралінгвальні особливості та прагматичну спрямованість власних імен як трансферів когнітивної інформації.

Проведено порівняльне дослідження іншокодових включень, що функціонують у англомовних наукових та художніх творах. Описано зв'язок вербального тексту та іншокодових включень за допомогою спільної змістовно-фактуальної інформації, теми, образу автора, концепту, художнього простору, часу та стилістичних засобів. Вивчено формально-структурні зв'язки різнокодових повідомлень: їх змістову, мовну зв'язність та візуальну співвіднесеність. У процесі дослідження змістової зв'язності вербальних та іншокодових повідомлень використано поняття автосемантії та синсемантії складників полікодового тексту. Розглянуто фактори, які впливають на засоби інтеграції іншокодових фрагментів у цілісний текст, доведено вплив функціонального стилю твору, його жанрової специфіки та фактора адресата на типи іншокодових повідомлень, їх функції у комунікативній та мовній структурі цілого тексту, а також на засоби їх інтеграції у текст.

Визначено структурні та прагматичні ознаки виділення завершальної фази конфліктної взаємодії персонажів з використанням матеріалу англомовної прози XX ст., а також способи її розташування у межах конфліктної мовленнєвої взаємодії. Проаналізовано когнітивні особливості дискурсивного втілення зазначеної фази з використанням теорії структурного балансу. Виокремлено концепти, на яких грунтується завершальна фаза, базується моделювання фреймових структур розгортання виявлених концептів. Установлено комунікативно-прагматичні типи завершення конфліктного дискурсу. Визначено основні мовленнєві стратегії та тактики, якими користуються комуніканти на завершальній фазі конфліктного дискурсу. Досліджено особливості функціональної взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікацій у цій фазі та розкрито гендерну специфіку дискурсивного втілення завершальної фази англомовної конфліктної взаємодії.

Визначено зміст поняття прозаїзації поетичного тексту. Досліджено лінгвостилістичні та лінгвопоетичні аспекти даного явища на прикладі вивчення англомовних пісенних текстів другої половини XX ст. На підставі використання методології сучасної комунікативно-когнітивної парадигми встановлено специфіку епізації, колоквіалізації, дестилізації та стереотипізації як аспектів прозаїзації поетичного твору. Виявлено мовні та позамовні чинники реалізації досліджуваного явища в англомовних пісенних текстах другої половини XX ст. Запропоновано формулу визначення коефіцієнта прозаїзації англомовної пісенної поезії. На підставі аналізу впливу процесу спрощення на формування англомовних пісенних текстів досліджуваного періоду здійснено реконструкцію інваріанта текстів інтимної лірики групи Beatles та побудовано мапу їх скупченості навколо інваріанта. Встановлено, що еволюція досліджуваної сфери пісенної поезії відбувається шляхом інтенсифікації процесу прозаїзації.

Вивчено текстові аномалії (ТА) як стрижневі елементи художніх текстів постмодернізму, дослідження яких пов'язане з установленням лінгвокогнітивних механізмів їх виникнення та функціонування в тексті. Встановлено, що текстові аномалії є виявом зовнішнього та внутрішнього текстового напруження. З концептуальної точки зору механізм виникнення ТА в англомовній постмодерністській художній прозі переважно базується на взаємодії (перетині, накладанні або злитті) текстових світів через їх суб'єктно-об'єктний або просторово-часовий фокуси, а також може грунтуватися на співіснуванні в тексті паралельних текстових світів, можливі точки дотику яких реконструюються читачем. Основними функціональними характеристиками ТА в англомовній постмодерністській художній прозі малої форми є спрямованість на іронічну характеризацію персонажа як суб'єкта текстового світу, на акцентоване підкреслення текстової невизначеності як одного з виявів діалогізації художньої комунікації, використання ігрового моменту шляхом маніпуляції символікою контакту текстових світів.

Запропоновано схеми ієрархічної структури Художнього Світу та Художнього Часу і встановлено їх кореляцію. З'ясовано взаємозалежність темпоральної структури літературного твору та його композиції. Внесено суттєві корективи у тлумачення "сюжетного теперішнього" та з'ясовано його гетерогенність на різних рівнях репрезентації у тексті. Виявлено можливість розшарування хронотопу та розкрито закономірності даного явища. Розроблено типологію структури Можливого Світу, визначено основні типи "вертикальних зламів" Художнього Часу, зокрема, наведено характеристику Ретроспекції та Проспекції. Виокремлено опозицію "Час, який зображується (Час Зображуваний) та Час, який переживається (Час Переживаний)". Досліджено результати впливу її членів на стягнення/розтягнення Часу. Уточнено та/або переглянуто поняття інтертекстуальності, перспективи (точки зору), художньої комунікації та її компонентів. Проведено дослідження темпоральної структури Можливого Світу, створюваного текстом. Здійснено ієрархічну структуризацію Можливого Світу тексту - Художнього (фікціонального) Світу, охарактеризовано його рівні. Показано, що нижчий рівень Можливого Світу тексту представлений окремими мікросвітами персонажів/нараторів/автора та позначається, відповідно, як мікрорівень.

Визначено, що основними способами творення є семантична деривація та словоскладання. Встановлено, що поява різноманітних інновацій зумовлена необхідністю концептуалізації нового досвіду, категоризації нових знань людини про можливий світ. Виявлено особливості їх мовної та ментальної презентації. Проаналізовано концептуальні категорії "людина", "простір", "час", "артефакт", "природа", "культура", "суспільство" у творах жанру фентезі. Концептуальна категорія "людина" має складну ієрархічну структуру та подана чисельними номінативними одиницями, що свідчить про антропоцентричний характер можливої картини світу.

Проаналізовано онтологічний аспект готицизму, визначено його сучасний етичний та естетичний зміст, ускладнений психологічними, соціальними, епістемологічними концепціями. Досліджено особливості формування готичної традиції у літературі США у XIX - другій половині XX ст. з урахуванням впливу провідних літературних і філософських течій даного періоду. Проаналізовано творчість видатного американського романіста В.А. Персі, розкрито сутність його антропологічних, семіотичних, літературно-філософських побудов. Досліджено літературний феномен В.А. Персі як митця, що поєднує у своїй творчості літературу та філософську антропологію, культурні традиції США й Європи, класики та сучасності, художні твори якого є плідним полем естетичного функціонування субстрату готики та її модифікацій. Визначено структурно-змістові домінанти готики, показано їх дифузний, еклектичний та інтертекстуальний характер, виділено основні поетикальні й естетичні константи. Проаналізовано специфіку взаємодії готики з художніми течіями XIX ст. Розглянуто історію розвитку готичної традиції у літературі США на прикладі творчості Ч.Б. Брауна, Н. Готорна, Е.А. По та В. Фолкнера, досліджено її синкретичне поєднання з концепціями екзистенціалізму, мультикультуралізму та постмодернізму. Проведено діахронний аналіз трансформацій готичної традиції у літературі Англії та США протягом XVIII - XX ст. Наведено загальну характеристику творчості В.А. Персі як видатного американського романіста, філософа, семіотика, розглянуто його провідні світоглядні концепції, проаналізовано особливості їх втілення у творах митця.

Художній доробок В.А. Персі проаналізовано у контексті діалектичної єдності його концептуального змісту та готичних формально-змістових моделей, показано універсальний характер та поліфункціональність структур готики в американській філософській прозі другої половини XX ст. Розглянуто основні історико-філософські дискусії даного історичного періоду - феноменологію моралі й ідентичності, проблеми духовних аномалій нації в історіософському контексті та релігійної антропології у ситуації постмодерну, розкрито високі креативні можливості готики XX ст.

Вперше на матеріалі репрезентативного корпусу німецько- й англомовних текстів у гендерному аспекті розглянуто один з найпопулярніших масових жанрів - романс, запропоновано його типологію, систематизовано його історію, визначено його основні структурні та мовні параметри та виявлено їх кореляцію із соціальними факторами. Введено поняття та терміни "канонічний" та "постканонічний романс" і доведено їх незалежність від локусу та залежність від часу. Узагальнено та систематизовано етапи жіночого руху/фемінізму в Європі та Північній Америці та результати німецько- й англомовних гендерних досліджень у галузі лінгвістики та поетики.

Досліджено спонукальний дискурс в англомовному художньому тексті на рівні волевиявлення текстових комунікантів - спонукувача та спонукуваного, що реалізується з урахуванням впливу позамовного контексту та взаємозв'язку когнітивних процесів учасників взаємодії з їх мовним вираженням. Спонукальний дискурс складається зі спонукальних мовленнєвих актів, які корелюють між собою як одиниці різних, але взаємопов'язаних рівнів. З'ясовано, що на ментальному рівні спонукальний дискурс існує у вигляді моделі, репрезентація якої здійснюється з позицій фреймової реалізації. На мовному рівні реалізація ментальних процесів учасників спонукального дискурсу відбувається за допомогою індикаторів спонукання - граматичних, лексичних, стилістичних і невербальних компонентів комунікації. Розкрито й охарактеризовано інтердискурсні особливості спонукання, які простежуються у його взаємодії з аргументативним, авторитарним й оцінним дискурсами. Частотність використання мовних засобів вираження спонукання в тому чи іншому дискурсі пов'язана з їх семантичними особливостями та специфікою сфери чи характеру функціонування дискурсу.

Проаналізовано логіко-філософський і психолінгвістичний аспекти впливу на семантику прикметників. Проведено інвентаризацію лексико-семантичної групи (ЛСГ), визначено її структуру, а саме: ядро, основний склад, периферію. Зазначено, що дистрибутивно-статистичний аналіз слугує для опису парадигматичних і синтагматичних властивостей даної категорії слів. Виявлено найтиповіші семантичні зв'язки між самими складниками групи та з певними класами та підкласами іменників. Наведено комплексну характеристику даних прикметників за трьома рівнями, з урахуванням даних епідигматичного аналізу, тобто внутрішньоструктурних дериваційних особливостей значення.

Рассмотрены актуальные вопросы современной когнитивной лингвистики, в частности, проблемы текстовых аномалий, являющихся стержневыми компонентами постмодернистской художественной прозы. Дано определение понятия "текстовая аномалия" с учетом четырех основных параметров - когнитивного, коммуникативного, эмотивного и референциального. Идентификация текстовых аномалий в ткани текста раскрыта сквозь призму их разнообразных структурно-композиционных и семантико-содержательных проявлений. Глубинные механизмы формирования текстовых аномалий раскрыты с помощью концептуальных моделей, разработанных в рамках теории возможных миров в ее нарративной версии. Функции текстовых аномалий рассмотрены в связи с основными дифференциальными признаками прозы постмодернизма - "корригирующей" иронией, намеренностью повествовательного хаоса и фрагментарности дискурса - и определены как характерологическая, диалогизирующая и игровая.

Узагальнено методологічні засади вивчення персуазивності в мовознавстві. Персуазивність розглянуто як певний вплив автора повідомлення на його адресата з метою переконання, заклику до здійснення чи нездійснення певних дій. Визначено основні типи персуазивних стратегій і тактик у любовному дискурсі на основі модусу взаємодії. Встановлено основні ознаки любовного дискурсу. Проаналізовано лінгвальні й екстралінгвальні чинники, що впливають на вибір мовних засобів для реалізації персуазивних стратегій у любовному дискурсі. Конкретизовано засоби реалізації персуазивних стратегій у любовному дискурсі, виявлено метапрограмну маркованість мовних одиниць сучасної англійської мови.

Розглянуто дискурсну зону наратора в англомовній прозі модернізму та постмодернізму. Висвітлено персонажне мовлення в художньому просторі постмодернізму. Досліджено функціонально-типологічну варіативність прямого мовлення в тексті. Увагу приділено динаміці взаємодії непрямого мовлення з перспективою наратора. Розкрито питання внутрішнього мовлення в наративній структурі художнього тексту.

Випрацьовано модусну модель концептосфери "невербальна комунікація", згідно з якою вона постає у статичному (класифікаційному) та динамічному (ідентифікаційному) виявах, установлено її структурну організацію. Новим є запропоноване розмежування процедур, що розкривають сутність ідентифікаційного модусу концептосфери (селекція, інтеграція, інтерпретація), а також з'ясування якісних і кількісних особливостей реалізації концептосфери "невербальна комунікація" в художніх текстах.

Вперше запропоновано концепцію дослідження лінгвокультурних концептів у сферах їх профілювання - доменах і матрицях доменів, що у прецедентних художніх текстах виявляються у семантичних фонах актуалізації концептів. Апробовано когнітивно-квантитативну методику аналізу концептуальних структур з їх якісним і кількісним описом. Простежено динаміку сфер профілювання лінгвокультурних концептів впродовж XVIII - XX ст. Визначено мікроконтекстуальну сполучуваність на основі асоціативних, ситуаційних і семантичних зв'язків імені концепту зі словами-консоціатами у текстовому фрагменті, що дозволяє відтворити семантичні фони вираження лінгвокультурних концептів HOME, FREEDOM, PRIVACY, GENTLEMANLINESS, COMMON SENSE. Запропоновано комплексну методику аналізу вербального портрету концептів та сфер їх профілювання. Вперше проведено моделювання безпосередньої (домен) і максимальної (матриця доменів) царини концептів, що репрезентують як окремий контекст певної галузі фонових знань, так і весь обсяг знань автора, необхідний для профілювання концепту. Вперше лінгвостатистичні методи визначають міру та взаємозалежність між елементами матриці. На підставі актуалізації названих лінгвокультурних концептів у прецедентних текстах XVIII - XX ст. уперше відстежено їх еволюцію та інволюцію в часі.

Здійснено комплексне дослідження особливостей вербалізації гендерних стереотипів в англомовній художній прозі з позицій лінгвокогнітивного та лінгвокомунікативного підходів. Проаналізовано підходи та визначено зміст категорії "гендер" з лінгвістичних позицій, детерміновано склад, функції та змістовні характеристики соціокультурних стереотипів маскулінності/фемінінності в англійській мові. Встановлено особливості експлікації гендерних стереотипів в англомовному художньому дискурсі, охарактеризовано специфіку вербальної репрезентації гендерних стереотипів в англомовному патріархальному та постфеміністичному любовному романі. Виявлено прагматичні характеристики чоловічих і жіночих референтів у системі прямих та образних номінацій, з'ясовано особливості емоційно-експресивного аспекту комунікативної поведінки персонажів чоловічої та жіночої статі, що виявляється у вживанні табуйованої лексики. Досліджено вплив екстралінгвальних факторів, зокрема феміністичних ідей та статевої належності автора роману на лінгвальні прояви гендерних стереотипів в англомовному художньому дискурсі.

Проведено концептуальний аналіз референтної ситуації вибачення, яка розглянуто як один з видів ситуації міжособистісної взаємодії. Аналіз описів ситуацій вибачення, наведених в англомовній художній прозі, став основою для фреймового моделювання концептуальної ситуації вибачення, що профілюється на тлі сценарію скривдження-вибачення.

Проведен концептуальный анализ референтной ситуации извинения, которая рассмотрена как один из видов ситуации межличностного взаимодействия. Анализ описаний ситуаций извинения, представленных в англоязычной художественной прозе, послужил основой для фреймового моделирования концептуальной ситуации извинения, которая профилируется на фоне сценария оскорбление-извинение.

The article deals with the conceptual analysis of referential situation of apologizing, which is treated as a kind of situation of personal interaction. The study of text descriptions of situations of apologizing in English belles-lettres has resulted in construing a frame model of conceptual situation of apologizing, which has OFFENDING-APOLOGIZING scenario for its background.

Розглянуто соціально значущі комунікативні тактики та ходи кооперативної та конфронтативної стратегій, реалізованих дійовими особами англомовних художніх творів у ситуації суперництва. Конфронтативна стратегія представлена тактиками заниження статусу суперника та домінування, а кооперативна - тактиками підняття й підкреслення свого статусу та демонстрації вищого статусу опонента.

Рассмотрены социально значимые коммуникативные тактики и ходы кооперативной и конфронтативной стратегий, реализованных действующими лицами англоязычных художественных произведений в ситуации соперничества. Конфронтативная стратегия представлена тактиками понижения статуса соперника и доминирования, а кооперативная - тактиками повышения и акцентирования статуса оппонента.

The article centers on the revealing of socially determined communicative tactics and moves of cooperative and confrontative strategies chosen by rivalling characters of the English fiction. The confrontative strategy is represented by the tactics of lowering a rival's status and domination; the cooperative strategy consists of the tactics of increasing and demonstration of an opponent's status.