Розглянуто наукові дослідження відомого вченого, засновника радянської теорії архітектури А. Габричевского, викладено погляди вченого на проблему синтезу маси та простору в архітектурі.

Рассмотрены научные исследования известного ученого, основоположника советской теории архитектуры А. Габричевского, изложены взгляды ученого на проблему синтеза массы и пространства в архитектуре.

Work introduces with scientific researches of the famous scientist, the founder of the Soviet theory of architecture A. Gabrichevsky. Scientist's views on the problem of synthesis of mass and space in architecture are performed in the article.

Увагу приділено вдосконаленню композиційної структури архітектурної системи просторів щодобової міграції мешканців мегаполісу (за схемою дім - робота - дім). Вперше виявлено у системі міського простору цілісний об'єкт - підсистему просторів, у якій мешкають, працюють і щодобово переміщуються сотні тисяч містян. Вперше розроблено дві усереднені ідеалізовані моделі мегаполісу та традиційно-етнічного поселення. Проведено композиційний аналіз цих моделей. Визначено напрями можливої реабілітації системи міських просторів на шляхах щодобової міграції. Наведено планувально-композиційну структуру й ергономічний та культурний аналіз.

Висвітлено питання архітектурно-будівельної діяльності в Києво-Печерському монастирі у період правління імператриці Анни Іоаннівни у контексті ліквідованого інституту гетьманства, відновленого Петром ІІ. Наведено відомості про мистецькі твори, представлені в монастирських храмах в 1730-х рр. у синтезі з архітектурою.

Освещены вопросы архитектурно-строительной деятельности в Киево-Печерском монастыре в период правления императрицы Анны Иоановны в контексте ликвидированного института гетманства, восстановленного Петром ІІ. Даны сведения о художественных произведениях, представленных в монастырских храмах в 1730-х гг. в синтезе с архитектурой.

Досліджено процес формування структури архітектурного простору у формально-теоретичному аспекті. Розроблено новий метод формального структурування архітектурного простору, виявлено та систематизовано основні ознаки його організації: конструктивну, геометричну, композиційну, функціональну, перцептивну. До наукового обігу введено поняття моно- та поліпростору, охарактеризовано їх властивості, співвідношення, зв'язки, межі застосування. Здійснено апробацію нового методу визначення формально-теоретичної структури архітектурного простору на базі моделі адекватного відбиття дійсності, в якій зафіксовано специфічні ознаки, умови та вимоги, які необхідно враховувати під час формування архітектурного простору з визначеним функціональним процесом. Доведено, що запропонований метод впорядковує взаємозв'язки між структурними одиницями складних просторових систем, визначає понятійний апарат і створює теоретичну базу для формування цілісного архітектурного простору.

Запропоновано представлення внутрішньої просторової структури у вигляді сукупності просторових одиниць, що мають форму компактного, видовженого, площинного або кільцевого типу. Вперше узагальнено різні види взаємодії просторових одиниць. Виявлено властивість візуальної проникності стосовно архітектурних об'єктів, досліджено особливості візуально-проникних внутрішніх просторових структур, удосконалено їх класифікацію за типом групування просторових одиниць. Сформульовано морфологічні принципи організації внутрішніх просторових структур (просторових одиниць, внутрішнього та зовнішнього ускладнення) та узагальнено вторинні (візуальної проникності, комунікаційності, змінності та ілюзійності). Розроблено комплекс вправ, спрямований на удосконалення просторового мислення під час архітектурного проектування.

Вперше внутрішні громадські простори у структурі історичної житлової забудови Львова на межі XIX - XX ст. стали об'єктом наукового дослідження, в результаті якого визначено особливості формування даної архітектури. До наукового обігу введено значний обсяг фактичних матеріалів (описано понад 500 об'єктів, досліджено близько 1 000 будинків Львова, зроблено більше ніж 3 000 фотофіксацій). Встановлено планувальні, об'ємно-конструктивні, стилістичні та композиційні принципи формування архітектури громадських просторів у структурі житлових будинків Львова, з'ясовано причини їх руйнування та розроблено рекомендації щодо збереження, використання та реконструкції. Проведено порівняльний аналіз архітектурних рішень громадських просторів житлових будинків Львова та інших міст (Відня, Вроцлава, Варшави, Кракова), виявлено основні закономірності, відмінності й особливості їх розвитку. Сформульовано базові принципи збереження громадських просторів, встановлено критерії визначення їх цінності. Наведено рекомендації щодо реставрації та модернізації архітектури громадських просторів в історичній житловій забудові Львова за сучасних умов.

Освещены история становления и перспективы развития, теоретические и методологические основы дизайна архитектурной среды (АС). Проанализированы особенности проектирования и художественного конструирования объектов АС, мобильных зданий и сооружений, оборудования, средств визуальной коммуникации, комплексного формирования городской и ландшафтно-рекреационной среды. Определены направления дизайн-деятельности в сфере формирования АС.

Рассмотрена пространственная среда как мифопоэтическая категория. Уделено внимание выявлению в архитектуре мифопоэтических аспектов сознания, так называемой "вторичной смысловой парадигмы", которая присуща только художественной литературе. На основе анализа и сопоставления архитектурных объектов разных исторических периодов показаны инвариантность и разнообразное архитектурно-пространственное выражение мифопоэтических конструкций.

Виявлено рівень вивченості архітектури Донбасу у загальній теорії архітектури та містобудування. Розглянуто специфіку ансамблевої забудови архітектури у містах Донбасу, зумовлену певними чинниками, а саме: наявністю корисних копалин і дешевої робочої сили, а також появою залізниці. Установлено етапи виникнення, становлення та розвитку ансамблевої архітектури у центрах міст Донбасу - з початку 1934 р. до кінця 1940-х рр. (зародження), з кінця 1940-х рр. до 1955 р. (розквіт) і з 1955 р. до 1959 р. (зникнення). Стосовно кожного з визначених етапів виявлено характерні особливості формування ансамблів: галузеві, композиційно-планувальні та стилістичні. Виявлено та послідовно розкрито основні принципи та прийоми формування ансамблів, розташованих у центрах міст. Описано складові елементи (планувальні, просторові принципи та принципи об'ємної забудови будівель). Запропоновано концепцію стосовно охорони використання та відновлення ансамблів 1930 - 1950-х рр., яка припускає мінімальні зміни в їх зовнішньому вигляді. Розроблено та запропоновано збереження та використання ансамблів 1930 - 1950-х рр. у центрах міст Донбасу.

Вперше розроблено методичний підхід щодо реконструкції композиційної структури (КС) міста, пов'язаний з архітектурною регламентацією забудови історичного середовища на підставі вивчення морфології та типології елементів КС. Визначено принципи та методи реконструкції КС історичних міст. Виявлено факторну залежність диференціації архітектурного середовища історичного міста від просторової організації історико-культурної спадщини та морфологічних типів середовища. Розроблено метод виявлення морфоструктури архітектурного середовища історичного міста. Апробовано методику визначення архітектурних регламентів забудови історичного середовища.

Досліджено композиційні прийоми внутрішнього простору православних храмів Слобожанщини XVII - початку XXI ст. Висвітлено історичні етапи розвитку храмового будівництва. Встановлено типологічні, стилістичні й об'ємно просторові особливості побудови церковних інтер'єрів. Здійснено комплексний аналіз морфологічних принципів формування внутрішнього простору церков Слобожанщини. Проведено порівняльний аналіз церков Росії, західної України та Слобожанщини з метою виявлення особливостей, притаманних інтер'єрам останньої. Вперше проведено повне всебічне дослідження церковних інтер'єрів. Простежено розвиток іконостасу за конструктивним і стилістичним принципом, розроблено його типологію. Виявлено традиційні та новітні підходи у проектуванні й оздобленні інтер'єрів сучасних церков і їх іконостасів.

З'ясовано теоретичні передумови дослідження взаємозв'язку поведінки людини та сприйняття нею інтер'єру, а також формування робочої моделі дослідження цього взаємозв'язку. Визначено функціональні закономірності та композиційні прийоми організації цілеспрямованої поведінки в інтер'єрах видовищних будинків. Виявлено принципи архітектурної організації невимушеної поведінки людини в інтер'єрі. Введено до наукового обігу психологічні, соціологічні, семантичні критерії, а також такі, що дозволяють розкрити формотворчу роль процесів руху та сприйняття людиною інтер'єру.

Досліджено питання впливу природно-ландшафтних факторів на архітектурно-просторову та розпланувальну еволюцію волинських поселень. Установлено, що на містобудівні процеси досліджених міст впливали певні чинники, а саме: географія, рельєф, грунти та рослиннність. Даний вплив виявлено й формуванні мережі історичних волиньких міст, специфіці їх локації та локалізації у природно-ландшафтному середовищі, утворенні РПМ поселень, формуванні типу їх просторового розвитку, території поселень, типу архітектурно-розпланувальної структури, утворенні розпланувального каркасу, архітектурного образу міст.

Проведено дослідження формотвірної дії руху в архітектурній композиції в естетико-психологічному аспекті сприйняття вузлів просторово-часової структури міста. На підставі порівняльного аналізу архітектурних, загальнонаукових і мистецтвознавчих концепцій, а також вибраної методики дослідження проведено вивчення історичних містобудівних ансамблів Чернігова, Ізюма, Святогорська щодо ритмічних побудов їх композиції з виявленням естетико-емоційного (архетипічного) аспекту сприйняття архітектурно-просторових структур. Розкрито емоційно-психологічний та інформаційно-формотвірний потенціал фактора руху. У науковий обіг введено поняття "порогового простору" як архетипічного аспекту ритмічного акценту. Встановлено, що на синтез вражень, сформованих шляхами руху, впливає ритмічна послідовність просторів, утворених акцентами і паузами. Відзначено, що акцент повинен мати якості "порогового простору", а пауза - "розрядки". Розроблено методику архітектурно-семіотичного аналізу композиційної структури міста (ансамблю), що враховує психологічний аспект сприйняття.

Дисертацію присвячено проблемам створення комплексної системи знань про архітектурне середовище історичного міста як об'єкта реконструкції. Розроблено методику опису морфології і типологічну класифікацію елементів архітектурного середовища історичного міста.

Узагальнено класифікацію архітектурних ансамблів, визначено їх основні типологічні особливості. Висвітлено теорію закономірності еволюційних перетворень міської забудови. Вперше сформульовано принципи архітектурно-планувальної організації ансамблевої забудови. Наведено теоретичне обгрунтування архітектурно-планувальних та об'ємно-просторових рішень під час реконструкції об'єктів у містах з цінною історичною забудовою. Визначено архітектурно-планувальні типи ансамблів сучасної міської забудови. Обгрунтовано пріоритетні напрямки використання принципів архітектурно-планувальної організації ансамблевих рішень. Розроблено теоретичні засади гармонізації міської забудови.

Досліджено композиційно-смислові відношення ландшафтних та архітектурних форм силуету міста. Розглянуто роль ландшафту у формування силуету міста, визначено принцип формоутворення композиційно-силуетних структур міста як функцію семантичних структур ландшафту та створення співзалежної системи морфотипів ландшафтних і архітектурних форм. Запропоновано класифікацію універсальних ландшафтно-архітектурних форм як знаків, що несуть смислову інформацію, обгрунтовано універсальну семантичну мову (код) образів-символів природи й архітектури, що відображає сприйняття людиною світу. Виявлено композиційно-образну та знаково-смислову структури силуету Харкова, обгрунтовано смислоутворювальний принцип його архітектурно-ландшафтного силуету.

Визначено метрологічні закономірності сакральної архітектури Чернігова. Розглянуто різні підходи досягнення гармонії в архітектурі. Висвітлено кількісні засоби організації форми в архітектурі різних історичних періодів. Проаналізовано особливості об'єктів чернігівської сакральної архітектури та встановлено числові та геометричні відношення, що формують їх пропорційну систему, а також визначено мірний інструментарій. Зазначено, що початковий етап формування гармонійної композиції чернігівських пам'яток пов'язаний з обранням певної метрологічної системи, врахуванням її властивостей. Cформульовано метрологічні закономірності чернігівської сакральної архітектури. Окреслено перспективу реалізації окремих наукових положень у проектно-реставраційній практиці.

Висвітлено принципи формування інтер'єру клубних будівель радянського періоду. Проаналізовано соціально-політичні та культурні передумови розвитку клубів, що зумовили чинники формування їх інтер'єру. Представлено цілісну картину поетапного становлення типології клубних будівель і еволюцію їх функціональної та просторової організації. Визначено прийоми функціонально-планувальної організації клубних будівель і особливості формування приміщень видовищної частини, зокрема залу для глядачів, фойє, вестибюлю. Надано класифікацію клубів за стилями та стилістичними напрямами. Розкрито роль синтезу мистецтв у формуванні внутрішнього простору. Досліджено інтер'єри клубних будівель конструктивізму, радянського класицизму і технологізму. Розглянуто принципи композиційної організації просторової структури та художньо-декоративної організації монопростору видовищної частини клубної будівлі.

Розглянуто основні положення зорового сприйняття та проектування видимості в будівлях і спорудах для глядачів. Розглянуто питання впливу форми рядів в плані та форми фокусної лінії на вибір моделі безперешкодної видимості і форму поверхні глядачів. Наведено відомості щодо особливості проектування видимості в культурно-видовищних будівлях, лекційних аудиторіях, спортивно-демонстраційних та спортивно-видовищних спорудах і залах.