Досліджено питання впливу природно-ландшафтних факторів на архітектурно-просторову та розпланувальну еволюцію волинських поселень. Установлено, що на містобудівні процеси досліджених міст впливали певні чинники, а саме: географія, рельєф, грунти та рослиннність. Даний вплив виявлено й формуванні мережі історичних волиньких міст, специфіці їх локації та локалізації у природно-ландшафтному середовищі, утворенні РПМ поселень, формуванні типу їх просторового розвитку, території поселень, типу архітектурно-розпланувальної структури, утворенні розпланувального каркасу, архітектурного образу міст.

Проведено дослідження формотвірної дії руху в архітектурній композиції в естетико-психологічному аспекті сприйняття вузлів просторово-часової структури міста. На підставі порівняльного аналізу архітектурних, загальнонаукових і мистецтвознавчих концепцій, а також вибраної методики дослідження проведено вивчення історичних містобудівних ансамблів Чернігова, Ізюма, Святогорська щодо ритмічних побудов їх композиції з виявленням естетико-емоційного (архетипічного) аспекту сприйняття архітектурно-просторових структур. Розкрито емоційно-психологічний та інформаційно-формотвірний потенціал фактора руху. У науковий обіг введено поняття "порогового простору" як архетипічного аспекту ритмічного акценту. Встановлено, що на синтез вражень, сформованих шляхами руху, впливає ритмічна послідовність просторів, утворених акцентами і паузами. Відзначено, що акцент повинен мати якості "порогового простору", а пауза - "розрядки". Розроблено методику архітектурно-семіотичного аналізу композиційної структури міста (ансамблю), що враховує психологічний аспект сприйняття.

Досліджено процес формування структури архітектурного простору у формально-теоретичному аспекті. Розроблено новий метод формального структурування архітектурного простору, виявлено та систематизовано основні ознаки його організації: конструктивну, геометричну, композиційну, функціональну, перцептивну. До наукового обігу введено поняття моно- та поліпростору, охарактеризовано їх властивості, співвідношення, зв'язки, межі застосування. Здійснено апробацію нового методу визначення формально-теоретичної структури архітектурного простору на базі моделі адекватного відбиття дійсності, в якій зафіксовано специфічні ознаки, умови та вимоги, які необхідно враховувати під час формування архітектурного простору з визначеним функціональним процесом. Доведено, що запропонований метод впорядковує взаємозв'язки між структурними одиницями складних просторових систем, визначає понятійний апарат і створює теоретичну базу для формування цілісного архітектурного простору.

Дисертацію присвячено проблемам створення комплексної системи знань про архітектурне середовище історичного міста як об'єкта реконструкції. Розроблено методику опису морфології і типологічну класифікацію елементів архітектурного середовища історичного міста.

Розкрито особливості та засоби втілення архітектурної та богословської сутності світла в архітектурно-просторовій організації української церкви, встановлено значення природного та штучного освітлення у формуванні структури та простору, архітектоніки церковної будівлі, виявлено закономірності формування світлового середовища церкви у часовій динаміці богослужінь. Проаналізовано архітектоніку освітлення українських церков різних типів і періодів розвитку церковного будівництва за характером розподілу у просторі та інтенсивністю світлових потоків. Встановлено архітектурно-просторові принципи, прийоми та засоби організації світлового середовища основних типів української церкви. Зазначено, що архітектура християнського храму східного обряду є архітектурою освітлення. Аргументовано необхідність переносу принципів організації світлового середовища традиційної церкви в практику сучасного проектування українських церков.

Визначено регіональну своєрідність морфологічного ладу єврейських містобудівних комплексів-штетлів XV - початку XX ст. у структурі історичних поселень України та проведено комплексний аналіз їх збереженості. Проаналізовано архітектурно-просторову організацію штетлів зазначеного періоду у структурі історичних поселень Поділля та встановлено її базові типи об'ємно-просторової, планувальної, функціональної та естетичної структур. Розроблено класифікацію всіх історичних містобудівних утворень Поділля за станом збереженості в них історичного планування та об'ємно-просторового шару, 70 - 97 % якого впродовж XV - початоку XX ст. складала рядова єврейська житлово-виробнича забудова. Розроблено пропозиції щодо охорони містобудівної спадщини та історичної своєрідності середовища старовинних містобудівних утворень Поділля.

Визначено особливості використання баневої просторової структури в українському храмобудуванні. Виявлено конструктивні фактори вирішення баневої структури українських храмів. Використано метод розрахунково-числового експерименту, який підтвердив факт вибору будівничими баневої форми та конструкції просторової структури з урахуванням архітектоніки та конструктивно-будівельної доцільності. Встановлено принципи та національні ознаки формування архітектоніки баневої структури українських церков, розроблено пропозиції щодо нових напрямків розвитку архітектури українських баневих церков з використанням сучасних будівельних технологій та матеріалів.

Виявлено та проаналізовано фактори, які впливають на формування функціонально-планувального та архітектурно-просторового вирішення громадського центру житлового району Рясне. Надано рекомендації щодо реалізації такого комплексу за сучасних умов.

Визначено метрологічні закономірності сакральної архітектури Чернігова. Розглянуто різні підходи досягнення гармонії в архітектурі. Висвітлено кількісні засоби організації форми в архітектурі різних історичних періодів. Проаналізовано особливості об'єктів чернігівської сакральної архітектури та встановлено числові та геометричні відношення, що формують їх пропорційну систему, а також визначено мірний інструментарій. Зазначено, що початковий етап формування гармонійної композиції чернігівських пам'яток пов'язаний з обранням певної метрологічної системи, врахуванням її властивостей. Cформульовано метрологічні закономірності чернігівської сакральної архітектури. Окреслено перспективу реалізації окремих наукових положень у проектно-реставраційній практиці.

Досліджено композиційно-смислові відношення ландшафтних та архітектурних форм силуету міста. Розглянуто роль ландшафту у формування силуету міста, визначено принцип формоутворення композиційно-силуетних структур міста як функцію семантичних структур ландшафту та створення співзалежної системи морфотипів ландшафтних і архітектурних форм. Запропоновано класифікацію універсальних ландшафтно-архітектурних форм як знаків, що несуть смислову інформацію, обгрунтовано універсальну семантичну мову (код) образів-символів природи й архітектури, що відображає сприйняття людиною світу. Виявлено композиційно-образну та знаково-смислову структури силуету Харкова, обгрунтовано смислоутворювальний принцип його архітектурно-ландшафтного силуету.

Дано определение понятия "Общественное пространство", рассмотрены особенности формирования общественных пространств на ранних этапах развития цивилизации, в период промышленных революций и устойчивого развития городской среды. Рассмотрены социально-градостроительные предпосылки реновации этих объектов. Определены их типологические и композиционные характеристики с учетом особенностей размещения в структуре города. Выявлены критерии и приемы гуманизации общественных пространств в городской среде. Рассмотрены современные приемы формирования общественных пространств в исторической среде города с объектами историко-культурного наследия и в различных зонах города с современной застройкой. Рассмотрены также ландшафтный и светоцветовой дизайн как перспективные средства реновации и гуманизации общественных пространств в городской среде.

Присвячено культурологічному аналізу трансформацій символічного простору міста. Запропоновано методику та проаналізовано сучасний простір міста Сімферополя. Аргументовано, що місто являє собою локальний континуум часу та простору, що знаходиться в постійній динаміці. Встановлено, що семіотичний підхід до вивчення міста дозволяє описати символічний "портрет" території, який зумовлений конкретно-історичним часом, насичений символами, символічними домінантами, що утворюються в процесі трансформації простору. Зауважено, що трансформації символічного простору відбуваються на підгрунті попереднього досвіду та не мають чіткого вектора розвитку системи або її елементів, що характерно для трансформаційних процесів у цілому. Виявлено, що кожен новий етап трансформації символічного простору міста супроводжується зміщенням низки існуючих символічних домінант від ядра до периферії (домінанти втрачають актуальність), а також появою символічних домінант (найчастіше — абсолютно нових, рідше - рух старих символічних домінант від периферії до центру). Зазначено, що запропонований алгоритм фіксування образу міста як символічного тексту, що трансформується в історичній ретроспективі та на сучасному етапі, дозволив охарактеризувати сучасний символічний простір українського міста, що підтримує традицію розвитку української культури як оригінальної та самобутньої.

Увагу приділено вдосконаленню композиційної структури архітектурної системи просторів щодобової міграції мешканців мегаполісу (за схемою дім - робота - дім). Вперше виявлено у системі міського простору цілісний об'єкт - підсистему просторів, у якій мешкають, працюють і щодобово переміщуються сотні тисяч містян. Вперше розроблено дві усереднені ідеалізовані моделі мегаполісу та традиційно-етнічного поселення. Проведено композиційний аналіз цих моделей. Визначено напрями можливої реабілітації системи міських просторів на шляхах щодобової міграції. Наведено планувально-композиційну структуру й ергономічний та культурний аналіз.

Приведена связь между формами временной архитектуры и аналитическими геометрическими поверхностями. Эти поверхности и приведенные примеры их использования во временной архитектуре изучены с точки зрения аналитической геометрии, чтобы продемонстрировать возможности формообразования на ее основе.

Изучены особенности формообразования и применения пространственных деревянных конструкций, предложена их классификация по аналогии с конкретными аналитическими поверхностями. Исследован опыт возведения архитектурных объектов с использованием подобных конструкций.

Розглянуто архітектурну композицію як результат зчленування різнонаправлених осьових фрагментів та їх об'єднання в естетичне ціле. Висвітлено семантику локальних координатних систем, їх місце у світосприйнятті людини та причини сталості систем в архітектурі різних епох і народів. Простежено, як локальні координатні структури перетворюються в архітектурі на складні різнонаправлені під впливом географічних умов та функціональних вимог. Головна проблема дослідження - складність об'єднання координатних структур у естетичне ціле, що є архітектурною композицією. На підставі порівняльного аналізу концепцій та архітектурної практики встановлено механізм та засоби об'єднання різнонаправлених координатних структур. Розроблено модель композиційного об'єднання різнонаправлених координатних архітектурних структур за результатом теоретико-емпіричного аналізу концепцій та творів архітектурних споруд.

Розглянуто моделювання як структурний компонент проектної творчості архітектора. Досліджено особливості поведінки людей у підземному архітектурному середовищі. Здійснено аспектний аналіз ситуаційності в архітектурі підземного середовища. Висвітлено просторову концептуалізацію моделі підземної архітектури. Визначено межі підземного архітектурного простору з використанням засобів моделі "замкненого простору". Наведено концептуальні схеми універсальної моделі підземної архітектури як провідної форми проектного моделювання.

Архітектурна композиція розглядається насамперед як емоційно-естетичний аспект архітектури. Методологічною основою дослідження прийнята установка переходу до міждисциплінарного способу формулювання задач.

Архитектурная композиция рассматривается прежде всего как эмоционально-эстетический аспект архитектуры. В качестве методологической основы исследования принята установка перехода к междисциплинарному способу постановки задач.

The architectural composition is considered first of all as emotional - aesthetic aspect of the architecture. As a methodological basis of research the installation of passage to interdisciplinary mode of production of the tasks is accepted.

Розглянуто наукові дослідження відомого вченого, засновника радянської теорії архітектури А. Габричевского, викладено погляди вченого на проблему синтезу маси та простору в архітектурі.

Рассмотрены научные исследования известного ученого, основоположника советской теории архитектуры А. Габричевского, изложены взгляды ученого на проблему синтеза массы и пространства в архитектуре.

Work introduces with scientific researches of the famous scientist, the founder of the Soviet theory of architecture A. Gabrichevsky. Scientist's views on the problem of synthesis of mass and space in architecture are performed in the article.

На підставі проведених комплексних досліджень розкрито виявлені архітектурно-планувальні, композиційні принципи побудови та розміщення житлової забудови в центрах міст Донбасу в 1930 - 1950-і рр. Укладено типологію виявлених принципів стосовно житлової забудови.

На основе проведенных комплексных исследований раскрыты выявленные архитектурно-планировочные, композиционные принципы построения и размещения жилой застройки в центрах городов Донбасса в 1930 - 1950-е гг. Составлена типология выявленных принципов применительно к жилой застройке.

On the basis of the carried out(spent) complex researches composite principles of construction and accommodation of inhabited buildings in the centres of cities of Donbass in 1930 - 1950th are opened revealed by us architectural-scheduled. The typology of the revealed principles, with reference to a vein (an inhabited) to building is made.