Проаналізовано твір Ю.Барабаша "Знаю человека..." (М., 1989 р.), який склав основу її нової української версії "Дух животворить", присвячену постаттям Г.Сковороди, М.Гоголя, Т.Шевченка. Розглянуто феномен Г.Сковороди як унікальне явище генія та породження доби, висвітлено його основні мотиви та ціннісні домінанти - невтомленість духу, інстинкт свободи, вічний пошук "формули щастя ". Висвітлено проблеми творчості Т.Шевченка та Г.Сковороди, М.Гоголя та Г.Сковороди. Охарактеризовано повісті М.Гоголя "Портрет" і Т.Шевченка "Художник".

Проанализировано произведение Ю.Барабаша "Знаю человека..." (М., 1989 г.), которое является основой новой украинской версии "Дух животворит", посвященное личностям Г.Сковороды, Н.Гоголя, Т.Шевченко. Рассмотрен феномен Г.Сковороды как уникальное явление гения и порождение эпохи, освещены его основные мотивы и ценностные доминанты - неудовлетворенности духа, инстинкт свободы, вечный поиск "формулы счастья". Изложены проблемы творчества Т.Шевченко и Г.Сковороды, Н.Гоголя и Г.Сковороды. Охарактеризованы повести Н.Гоголя "Портрет" и Т.Шевченко "Художник".