Дисертація присвячена комплексному розгляду проблеми істини, умов і можливостей її пізнання, співвідношення знання та віри, розуму та одкровення в гносеології Григорія Сковороди. Визначаються передумови її позиціювання в діалогах українського мислителя, шляхи її вирішення, а також ідейні взаємозв'язки, що дозволяють включити творчість Г.Сковороди до загального русла історії української філософії і вивчати її у межах єдиного контексту розвитку європейської філософської традиції.