Здійснено історико-філософський аналіз вчення німецьких містиків (Екгарта, Таулера, Сузо, Беме) і Г.Сковороди у контексті європейської ірраціоналістичної традиції. Розглянуто феномен містики як основи духовної культури, взаємопов'язаний з містеріями античності, гносеологічними пошуками божества, містичним богослов'ям Отців Церкви. Висвітлено місце містичних вчень німецьких мислителів та Г.Сковороди в історико-філософському контексті шляхом експлікації впливів неоплатонізму й ісихазму на формування основних положень містичної антропології Екгарта, Таулера, Сузо, космології Беме, а також ремінісценції їх ідей у філософії Сковороди. Запропоновано позитивний підхід до оцінки містичного світосприйняття, що виконує роль конструктивного принципу позараціональної організації антропного виміру буття.