Досліджуються історичні і внутрішньотеоретичні обумовленості визначення питання про істину, а також його змісту і структури в філософії Григорія Сковороди завдяки зверненню до структурного методу текстуального аналізу та його використанню у вивченні такого специфічного типу дискурсу, як філософський. Предметом аналізу автора стає розгортання проблематики істини, а також шляхів її розв'язання на текстуальному просторі сковородинівських праць, і, зокрема, діалогів острозького і бабаївського циклу.