Уперше розроблено концепцію стосовно особливостей нейро-гормональної та метаболічної адаптації у системі мати - плацента - плід - новонароджений, а також впливу порушень у цій системі на розвиток перинатальної патології. Визначено фактори, що призводять до перинатальних втрат за цукрового діабету (ЦД). На підставі даних комплексного вивчення материнсько-плодових взаємовідносин і, базуючись на математичному аналізі, доведено патогенетичну роль ендотеліальної дисфункції, гормонально-метаболічних й імунологічних зрушень у виникненні діабетасоційованих і акушерських ускладнень, перинатальної патології та смертності. Одержано дані про стан систем, що приймають участь у становленні процесів адаптації у матері, плода і новонародженого, зокрема, гіпофізарно-наднирникової, симпато-адреналової, простаноідів, нейропептидів, циклічних нуклеотидів, ендотеліальної й імунологічної залежно від ступеня тяжкості та компенсації ЦД, рівня інсуліно-глюкагонового фону, наявності та поширеності ангіопатій і акушерських ускладнень. Математично доведено взаємозв'язок між рівнем функціонування цих систем і станом плода та новонародженого. Вивчено зміни матково-плацентарного і плодового кровообігу та гормональної функції плаценти. Запропоновано критерії ранньої діагностики порушень стану плода та розроблено тактику ведення вагітності залежно від їх характеристик. З застосуванням сучасних інформаційних технологій, базуючись на аналізі показників, що характеризують стан нейро-гормональної та метаболічної адаптації у системі мати - плацента - плід - новонароджений, створено математичну модель та розроблено алгоритм

Наведено основні відомості про рідкісну вроджену аномалію центральної нервової системи - агенезію мозолистого тіла. Обгрунтовано необхідність використання методу магнітно-резонансної томографії під час вагітності для покращання пренатальної діагностики. Наведено описи клінічних випадків двох пацієнтів з аномалією мозолистого тіла різного генезу, які проходили обстеження та лікування в клініці дитячої психоневрології ДУ "ІПАГ НАМН України".

За даними родопомічних закладів м. Львів за 10-річний період встановлено високу частоту фетоплацентарної недостатності у жінок, хворих на цукровий діабет (72,1 % випадків). Визначено суттєву роль фетоплацентарної недостатності у розвитку ускладнень вагітності та порушень стану плода і новонародженого. При фетоплацентарній недостатності перинатальна смертність склала 162,5 <194>. В цьому разі у жінок без фетоплацентарної недостатності не зареєстровано жодного випадку перинатальної смертності, тобто резервом покращання перинатальних наслідків при цукровому діабеті є підвищення ефективності лікування фетоплацентарної недостатності у таких пацієнток.

Антибіотикопрофілактику в післяопераційний період проведено 60 жінкам із цукровим діабетом. В основну групу ввійшли 30 жінок, які одержували для антибіотикопрофілактики в післяопераційний період препарат Ампісид. Групу порівняння склали 30 жінок, які одержували цефтріаксон. У жінок основної групи відзначено кращу динаміку температури тіла, меншу частоту та більш швидке усунення скарг, у 4 рази нижчу частоту проявів дисбіозу кишечнику, раніше відбувалося виписування жінок зі стаціонару. Побічних реакцій Ампісиду не зареєстровано.

Вивчено ефективність удосконаленого комплексу лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів (ЛПРЗ) у жінок з ревматичними вадами серця (РВС) (обстежено 148 вагітних з РВС, із них 43 жінки одержували лікування за розробленою системою і 105 вагітних одержували загальноприйняту терапію). Проаналізовано перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду, стану плода та новонародженого у жінок порівнюваних груп. Установлено зниження частоти ускладнень вагітності (загроза передчасних пологів, анемії, дистресу та затримки росту плода), пологів (дистрес плода, кровотечі в III і ранньому післяпологовому періодах), що визначило більш сприятливе закінчення вагітності у жінок, які одержували розроблену комплексну терапію. Зроблено висновок щодо доцільності використання вдосконаленого комплексу ЛПРЗ у відділеннях екстрагенітальної патології вагітних родопомічних закладів України.

За даними МОЗ України за 2014 р. екстрагенітальна патологія (ЕГП) займає 22,7 % в структурі материнської смертності. На частку ендокринної патології припадає 6 % від загальної ЕГП, близько 1 % жінок дітородного віку страждають на цукровий діабет (ЦД) ще до вагітності, і у 2 - 17 % він розвивається під час вагітності (гестаційний діабет (ГД)); прогнозується, що до 2030 р. ГД буде спостерігатися у 49,3 % жінок. Проведено статистичний аналіз кількості випадків гестаційного ЦД у Київському міському пологовому будинку N 5, вивчено вплив застосування локальних клінічних протоколів на частоту та своєчасність виявлення ГД і кількість ускладнень для матері, плода та новонародженого. Локальний протокол передбачає своєчасний скринінг, виявлення, визначення показань і протипоказань до виношування, госпіталізацію (за необхідності) та алгоритм надання медичної допомоги. Виявлено, що дотримання локального протоколу призводить до того, що частота ускладнень для матері, плода та новонародженого від ЦД у КМПБ N 5 є нижчою від загального міського показника на 6 %. Отже, ЦД є захворюванням, яке має тенденцію до різкого зростання його частоти в суспільстві та залишається найбільш перинатально значущою ЕГП. Ретельне дотримання локального клінічного протоколу призводить до зменшення частоти ускладнень за даної патології.

Наведено дані щодо актуальної проблеми сучасної медицини - вроджених вад розвитку ЦНС у дітей з урахуванням медичних, етичних і психологічних аспектів. Описано клінічний випадок пацієнта, який проходив обстеження та лікування в клініці дитячої психоневрології ДУ "ІПАГ НАМН України".

Розглянуто одне з найбільш актуальних питань медицини - вроджені вади розвитку центральної нервової системи (ЦНС) у дітей із розгляданням існуючих методів пренатальної діагностики. Показано необхідність застосування сучасного методу нейровізуалізації - магнітно-резонансної томографії для оптимізації пренатальної діагностики та оцінки структур мозку, що розвивається. Наведено опис клінічного випадку пацієнта з вродженими вадами розвитку ЦНС, який проходив обстеження та лікування в клініці дитячої психоневрології ДУ "ІПАГ НАМН України".

Функциональную активность фетоплацентарного комплекса (ФПК) оценивали по уровню плацентарного лактогена, эстриола и прогестерона в крови 250-ти беременных, страдающих сахарным диабетом. Исследования проведены с учетом состояния ребенка при рождении (I группа - 45 женщин, родивших детей в асфиксии (АФ) легкой степени, II - 76 женщин, родивших детей в АФ средней степени, III - 93 женщины, родившие детей в тяжелой АФ, IV - 36 женщин с перинатальными потерями (ПНП)). Для математической обработки числового материала использован перцентильный подход. Установлены динамические изменения гормонального профиля ФПК, характерные для тяжелого состояния ребенка при рождении и ПНП.

На основе исследования маркеров состояния эндотелиальной функции (уровень в крови оксида азота, эндотелина-1, простациклина и тромбоксана) у 104 беременных с артериальной гипертензией установлено наличие у таких женщин глубокой эндотелиальной дисфункции. Математически доказана существенная роль эндотелиальной дисфункции в возникновении перинатальных осложнений (дистресс плода, перинатальные потери, рождение ребенка в состоянии тяжелой асфиксии) при артериальной гипертензии.

Рассмотрен один из наиболее актуальных вопросов современной медицины - пренатальная диагностика врождённых аномалий центральной нервной системы, с рассмотрением её основных этических, психологических и медицинских аспектов. Приведены основные этапы перинатальной технологии при врождённых пороках и наследственной патологии и необходимость использования современного метода нейровизуализации - магнитно-резонансной томографии с целью оптимизации пренатальной диагностики врождённой патологии ЦНС.

В течение последних лет произошло быстрое синтезирование знаний относительно заболеваний щитовидной железы (ЩЖ) и беременности. Во время беременности болезни ЩЖ занимают второе место среди эндокринопатий. Нарушения функции ЩЖ выявляют в 0,2 % всех беременностей. Кроме того, они могут проявляться в послеродовой период с частотой до 5 - 10 %. В последние годы распространенность заболеваний ЩЖ во время беременности растет, что, несомненно, определяет состояние физического и психического здоровья подрастающего поколения, так как установлено, что даже субклинические формы тиреоидной патологии у матери могут крайне неблагоприятно отразиться на состоянии плода и новорожденного.

У ході дослідження доведено безпечність і високу ефективність застосування донатора оксиду азоту Тівортіну у лікуванні вагітних з артеріальною гіпертензією та ендотеліальною дисфункцією, про що свідчать нормалізація функції ендотелію, яка зберігалася протягом вагітності, кращі показники перебігу вагітності та пологів, стану плода і новонародженого.

Предложенная система организационных и лечебно-профилактических мероприятий для женщин, больных сахарным диабетом, с признаками антифосфолипидного синдрома (АФС) состоит из двух этапов: предгравидарная подготовка женщин группы высокого риска АФС к беременности и тактика ведения беременности у таких женщин. Доказанная эффективность комплекса лечебно-профилактических мероприятий позволяет рекомендовать его для внедрения в практику работы родовспомогательных учреждений.

Обоснована целесообразность включения в комплекс лечебно-профилактических мероприятий для беременных, больных сахарным диабетом, с плацентарной недостаточностью препаратов милдронат и кверцетин. Показана эффективность предложенной терапии, которая проявилась улучшением гормональной функции плацентарного комплекса (повышение уровня эстриола и прогестерона), уменьшением проявлений эндотелиальной дисфункции (снижение уровня эндотелина, которое привело к снижению коэффициента эндотелин-1/оксид азота), что оказало положительное влияние на состояние гемодинамики и, соответственно, состояние плода, в 3 раза снизилась частота рождения детей с признаками микросомии, течение раннего неонатального периода реже осложнялось дезадаптационными синдромами.

Описано основні зміни структури плаценти в жінок з діабетичними ангіопатіями. У структурах плаценти виявлено такі характерні зміни як експресія проліферативно-клітинно-нуклеарного антигену ядер проліферуючих клітин (PCNA), судинно-ендотеліального фактора росту, або фактора росту васкулярного ендотелію (VEGF) і фактора адгезії тромбоцитів до ендотелію (CD-31, PECAM), що розцінюються як прояви компенсаторної реакції, спрямованої на покращання плацентарно-плодового кровообігу та стану плода.

У результаті досліджень встановлено, що найбільш діагностично значущими ознаками можливості розвитку мікросомії за цукрового діабету у жінок є такі показники, як підвищення співвідношень ендотелін-1/NO у I та II половині вагітності та тромбоксан/простациклін у II половині, чутливість і специфічність яких досягає 90 %.

Загалом під спостереженням знаходилися 60 вагітних з цукровим діабетом 1-го типу (ЦД1): у 30 із них вагітність ускладнилась прееклампсією легкого (n = 15), середнього (n = 11) або важкого (n = 4) ступеня (основна група), а у решти 30 пацієнток - перебігала без неї (група порівняння). Окрім стандартного загальноклінічного обстеження, у кожної пацієнтки також проведено молекулярно-генетичне дослідження з вивченням наступних поліморфних варіантів генів: A1166C-AT2R1; C108T-PON1; Thr83Ala- та T138C-MGP; 4b/4a- та G894T-eNOS; а також I/D-ACE. У результаті дослідження на підставі вивчення клінічних показників і поліморфних варіантів генів розроблено диференційовані моделі прогнозування ступеня важкості прееклампсії у вагітних з ЦД1. Найбільш вагомими прогностичними факторами розвитку середньо-важких форм прееклампсії є наступні: наявність діабетичних ускладнень (нефропатії та ангіопатії нижніх кінцівок), а також їх комбінацій (нефропатія + ретинопатія; нефропатія + ангіопатія нижніх кінцівок) на момент настання вагітності; за відсутності судинних ускладнень - ІМТ << 23,7 кг/м<^>2; носійства DD-генотипу за I/D поліморфізмом гена ACE. У носіїв гетерозиготного варіанта (108CN) гена PON1 клінічні параметри справляють модифікувальний ефект: за поєднання даного генотипу з діабетичною нефропатією, або стажем ЦД << 8,5 року, або показником ІМТ << 23,8 кг/м<^>2 прееклампсія матиме легкий перебіг; за присутності того самого генотипу середньоважкі форми прееклампсії виникали за тривалості ЦД >> 13,5 року та ІМТ >> 25,17 кг/м<^>2. Поєднання генотипів II/CC за генами ACE (I/D) та PON1 (C108T) справляє захисний вплив на розвиток прееклампсії, у той час як комбінація ID/CT асоціюється з розвитком прееклампсії легкого ступеня. Встановлені генетичні маркери надають можливість ще на передгравідарному етапі спрогнозувати ступінь важкості перебігу прееклампсії у пацієнток з ЦД1. Відокремлення когорти вагітних із підвищеним ризиком розвитку важких форм прееклампсії надасть можливість застосувати у них відповідні лікувально-профілактичні заходи та забезпечити більш ретельний моніторинг, що врешті-решт сприятиме поліпшенню наслідків вагітності.

Обстежено 50 вагітних, хворих на цукровий діабет і 30 здорових жінок у терміні 28 - 38 тижнів вагітності. Виявлено суттєві порушення матково-плацентарного і плодового кровообігу, вираженість яких залежить від тяжкості діабету та наявності ускладнень за вагітності. З погіршенням стану вагітної під час Допплер-УЗД відзначалися гемодинамічні зміни в артеріях стінки матки та плаценти. З поглибленням патологічного процесу відбувались зміни кровотоку в артеріях пуповини, аорті та середньомозковій артерії плода. Зроблено висновок, що Допплер-УЗД - високоінформативний метод оцінки гемодинаміки в системі "мати - плацента - плід" за цукрового діабету у вагітних, що дозволяє виявити ранні діагностичні ознаки порушення стану плода.

Приведены данные обследования 50 беременных, страдающих сахарным диабетом, и 30 здоровых женщин в сроке 28 - 38 недель беременности. Выявлены существенные нарушения маточно-плацентарного и плодового кровообращения, выраженность которых зависит от тяжести диабета и наличия осложнений беременности. С ухудшением состояния беременной при Допплер-УЗИ первыми отмечались гемодинамические изменения в артериях стенки матки и плаценты. С углублением патологического процесса наблюдались изменения кровотока в артериях пуповины, аорте и среднемозговой артерии плода. Сделан вывод о том, что Допплер-УЗИ является высокоинформативным методом оценки состояния гемодинамики в системе "мать - плацента - плод" при сахарном диабете у беременных, позволяющим выявить ранние диагностические признаки страдания плода.

Мета роботи - дослідити психоемоційний стан вагітних при вродженій патології центральної нервової системи у плода. Для визначення рівня депресії, зумовленої неврівноваженістю нервових процесів, при дослідженні 45 вагітних жінок використано опитувальник Т. І. Бапашової - 20 висловлювань, що відображають психічні стани особистості. Виявлено випадки розвитку істинного депресивного стану у 4 вагітних. Встановлено необхідність обов'язкового проведення своєчасного скринінгового ультразвукового дослідження під час вагітності. У разі нечіткої візуалізацїї та підозри на будь-яку аномалію розвитку (зокрема, центральної нервової системи) у плода за результатами ультразвукового дослідження слід спрямувати вагітну на проведення магнітно-резонансної томографії малого тазу для своєчасного уточнення діагнозу. Висновки: комплексне застосування методів ультразвукового дослідження і магнітно-резонансної томографії значно поліпшує якість пренатальної діагностики, надає змогу своєчасно коригувати акушерську тактику, зменшити перинатальну і малюкову смертність, скоротити кількість інвалідів із дитинства через вроджену, але не вчасно діагностовану патологію.