В динамике КонА-индуцированного гепатита изучена апоптотическая и некротическая гибель клеток, выделенных из тимуса и селезенки. Установлено, что в тимоцитах усиление апоптоза происходит раньше, чем возрастание некроза. В спленоцитах выявлено значительное усиление некроза в ранние сроки действия КонА без существенных изменений апоптоза. Ингибитор активации NF-kB андрографолид ослаблял как некротическую, так и апоптотическую гибель клеток тимуса и селезенки, вызванную КонА. Это свидетельствует об участии NF-kB в механизме усиления клеточной гибели в условиях КонА-индуцированного иммунного гепатита.

При двух видах иммунного повреждения яичников у мышей (ксеногенными антиовариальными антителами и иммунизацией аллогенным яичником) установлено нарушение мейотического созревания ооцитов в культуре. Нарушение оогенеза сопровождалось гибелью фолликулярных клеток преимущественно по апоптотическому пути, однако при иммунизации аллогенным яичником активировался и некротический путь их гибели.

Сравнена функциональная активность перитонеальных макрофагов (Мф) при Т-клеточно- и антитело-индуцированном гепатите у мышей линии СВА. Т-клеточный гепатит вызывали конканавалином А (КонА), антителоиндуцированный - ксеногенными противопеченочными антителами - <$E gamma>-глобулиновой фракции антигепатоцитотоксической сыворотки (<$E gamma>-АГЦС). Установлено, что однократное введение КонА или <$E gamma>-АГЦС через 20 ч вызвало повреждение печени с цитолитическим синдромом. Функциональная активность Мф в этих условиях была разнонаправленной. Применение КонА приводило к снижению фагоцитоза частиц латекса и кислородзависимого метаболизма, а <$E gamma>-АГЦС - к их увеличению. Ослабление активности Мф может быть одной из причин снижения элиминации погибших клеток, что приводит к поддержанию воспалительной реакции. В то же время выраженное усиление фагоцитарной активности Мф - один из путей увеличения эндогенных источников свободных радикалов, вызывающих альтерацию клеток и выступающих в роли медиаторов воспаления.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*745 + Е60*725.323.19

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*734.26

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: ооцит, кальцієві канали, антитіла
Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*333.12

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: відновлення мейозу ооцитів, кальцієві канали, антитіла
Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*333.12

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Циклізацією N2-заміщених 6-бром-3-оксо(аміно)-1,2,4-триазин-5(4Н)-онів із орто-амінотіофенолом одержано та досліджено нову серію трициклічних гетероароматичних сполук. Підтверджено структуру біологічно активних трициклічних глікозидів, нещодавно синтезованих за допомогою спрощеного методу сильної конденсації, та доведено доцільність і адекватність останнього для направленого глікозилювання триазинвмісних трициклічних основ.

Проведено деоксигенування 5-бензоїл-6-азацитидину за участю галоїдвмісних фосфонієвих реагентів. Одержано <$E 2 prime ,^3 prime>-рибоепоксид, <$E 2 prime ,^3 prime>-дигалоїд-<$E 2 prime ,^3 prime>-дидезокси- та <$E 2 prime ,^3 prime>-дидегідро-<$E 2 prime ,^3 prime>-дидезоксипохідні 6-азацитидину. Такий підхід дає можливість залежно від умов реакції ідентифікувати незалежні шляхи механізму утворення різних дезоксипохідних 6-азацитидину - потенційних противірусних та імуномодулювальних препаратів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-29

Рубрики:

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

У мышей линии СВА вызывали иммунный ответ введением эритроцитов барана. На 1, 5, 14-е сутки определяли количество антителообразующих клеток в селезенке, а также продукцию оксида азота (NO), кислородзависимый метаболизм и активность <$E 5 prime>-нуклеотидазы макрофагов и лимфоцитов перитонеального экссудата. Показано, что в индуктивную фазу иммунного ответа (1 сут) увеличивалась продукция NO клетками перитонеального экссудата, а в последующие сроки при нормализации содержания NO увеличивалась и их функциональная активность. Применение блокаторов NO-синтаз (неселективного L-NNA и блокаторов iNOS - SMT и дексаметазона) приводило к повышению интенсивности иммунного ответа и снижению функциональной активности макрофагов. Применение донатора NO нитропруссида натрия вызывало обратную реакцию - снижение интенсивности иммунного ответа и повышение функциональной активности клеток перитонеального экссудата. Полученные результаты свидетельствуют об участии NO в регуляции иммунного ответа, опосредованной, в частности, супрессорной функцией макрофагов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-29

Рубрики:

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*745.3

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*734.26 + Е60*725.323.19

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати теоретико-емпіричного обгрунтування перевірки результатів створеної корекційно-розвивальної програми "ГІПЕР - може стати СУПЕР", яка спрямована на розвиток соціалізації дітей зі схильністю до СДУГ старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.

У мышей линии СВА вызывали иммунное повреждение яичников введением ксеногенных антиовариальных антител (I серия) и иммунизацией аллогенным яичником (II серия). Изучено мейотическое созревание ооцитов in vitro, а также пути гибели фолликулярных клеток, клеток тимуса и лимфоузлов (апоптоз и некроз). Установлено, что при обоих видах иммунного повреждения яичников нарушалось мейотическое созревание ооцитов как в метафазе I (растворение зародышевого пузырька), так и в метафазе II (формирование первого полярного тельца). В обеих сериях уменьшалось количество живых фолликулярных клеток за счет усиления их гибели путем апоптоза. Во второй серии увеличивалось также количество клеток, гибнущих некротическим путем. Инъекция донора оксида азота молсидомина (10 мг/кг), за 1 час до каждого введения антител или антигена, способствовала выживанию фолликулярных клеток, клеток тимуса и лимфоузлов за счет уменьшения их гибели по апоптотическому и некротическому пути, а также способствовала менее выраженному нарушению мейотического созревания ооцитов.

С целью изучения иммунных механизмов патологии печени исследованы мононуклеарные клетки, выделенные из печени, при двух видах ее иммунного повреждения у мышей: клеточного генеза - введение конканавалина А (КонА) и антительного генеза - введение противопеченочных антител (ППА, <$Egamma>-глобулиновой фракции сыворотки кроликов, иммунизированных тканью печени мышей). Установлено, что оба вида повреждения сопровождались активацией иммунных процессов в ткани печени, что проявлялось в усилении пролиферации мононуклеаров, оцениваемой с помощью моноклональных антител ИПО-38. При действии ППА, в отличие от КонА, активация иммунных процессов проявлялась также в повышении процента плазматических клеток и более дифференцированных малых лимфоцитов среди мононуклеаров печени. Вместе с тем при введении КонА наблюдалось более выраженное усиление апоптоза и некроза мононуклеаров печени. Это соотносилось с намного большей при действии КонА экспрессией Fas-рецептора клеточной гибели на мононуклеарах печени. Таким образом, показано, что соотношение процессов пролиферации и гибели мононуклеарных клеток печени в условиях ее повреждения Т-клеточного генеза сдвигается в сторону существенного усиления апоптотической и некротической клеточной гибели, в частности Fas-опосредованной, тогда как в условиях повреждения антителами в большей мере выражены процессы пролиферации и активации иммунокомпетентных клеток.

Для пошуку нових сполук із антифунгальною дією на основі похідних азапіримідинів здійснено дизайн і синтез серії ариламідів 1,2,4-триазиніл-6-пропанкарбонової кислоти. Тестування in vitro одержаних карбоксамідів на модельній системі транскрипції з використанням ДНК-залежної Т7 РНК-полімерази виявило інгібіторну дію низки тест-агентів, що мають галоїдзамісники у фармакофорному фрагменті. Змодельовано утворення потрійного непродуктивного комплексу (ДНК-матриця - інгібітор - фермент) у ділянці каталітичного сайта полімерази, який проілюстрував можливий спосіб пригнічення синтезу РНК такими сполуками. Одержано позитивні результати біологічної дії нових похідних 1,2,4-триазину щодо деяких видів грибів і бактерій.

Зазначено, що полі(АДФ-рибозо)полімераза (ПАРП) - родина із 18 ферментів, знайдених практично у всіх еукаріотів. ПАРП-1, найбільш розповсюджена ізоформа, активується у разі розривів ДНК і здійснює посттрансляційну модифікацію білків. Фермент синтезує ланцюги полімеру АДФ-рибози та приєднує їх до гістонів, білків репарації ДНК, транскрипційних факторів тощо. Встановлено важливу роль ПАРП-1 у підтримці стабільності геному. За надмірної активації ферменту проявляється його патологічна роль. ПАРП-1 задіяна в ушкодження тканин і є ключовим медіатором клітинної загибелі за умов оксидативного стресу, ішемії й ушкодження ДНК. Участь ПАРП-1 у запаленні пов'язана як з посиленням некрозу, так і з активацією експресії прозапальних генів. Інгібування ПАРП виявляло значний протективний ефект при моделюванні патології серцево-судинної системи, запальних та аутоімунних захворювань. Інгібітори ПАРП також мають протипухлинну дію, вони підвищують чутливість ракових клітин до ДНК-ушкоджувальних агентів. ПАРП-1 видається перспективною терапевтичною мішенню.