Розглянуто проблеми вдосконалення цінового механізму в сільському господарстві за умов переходу до ринкових відносин. Розкрито суть цінової еластичності попиту та запропоновано практичні підходи щодо використання даної концепції для удосконалення цінової стратегії сільськогосподарського підприємства. Розроблено економіко-математичну модель визначення порогових значень обсягів виробництва продукції у даній галузі.

Узагальнено значення та важливість дослідження цінової еластичності, встановлено причини виникнення цінового диспаритету. Викладено методику визначення цінової еластичності попиту. Запропоновано підходи до розв'язання проблеми диспаритету цін з урахуванням еластичності. Надано рекомендації щодо впровадження механізму регулювання сільськогосподарського виробництва на рівні регіону та окремого виробництва. Наведено методику розрахунку порогових значень обсягів виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції.

Розкрито теоретико-методологічні засади формування та становлення біоекономіки. Проведено аналіз стану розвитку біоекономіки в світі. Висвітлено світові тенденції в правовому регулюванні біоенергетичної галузі. Встановлено вплив біоекономіки на розвиток молочно-м'ясної галузі. Увагу приділено особливостям розвитку біоекономіки в різних регіонах природно-кліматичних зон України. Розглянуто перспектви розвитку біоекономіки за умов глобалізації та з урахуванням світового досвіду.

Викладено теоретико-методологічні засади формування та становлення біоекономіки. Проаналізовано стан розвитку біоекономіки в світі. Описано розвиток біоекономіки в Україні. Розкрито особливості розвитку біоекономіки в різних регіонах природно-кліматичних зон України. Розглянуто використання генетично модифікованих організмів: стан, проблеми та перспективи. Визначено перспективи розвитку біоекономіки за умов глобалізації. Особливу увагу приділено дослідженню різних напрямів біотехнології рослин. Охарактеризовано своєрідність поширення біоекономічних процесів у різних регіонах природно-кліматичних зон України.

Наведено результати соціального та клініко-імунологічного обстеження 30 пацієнток віком від 14 до 19 років, хворих на післяпологовий та післявикидневий ендометрити. У ході дослідження встановлено, що у всіх пацієнток із запаленням геніталій формувався імунологічний стан, який супроводжувався дисбалансом клітинної, гуморальної ланок імунної відповіді та навантаженням неспецифічної антиінфекційної резистентності (НАР), причому важкість захворювання залежала від міри пригноблення НАР. В результаті аналізу анамнестичних, клінічних проявів захворювання та етіологічних факторів з показниками клітинного, гуморального імунітету та НАР було виявлено, що захворювання розвивається на тлі спровокованого преморбітного фону різноманітними несприятливими соціальними факторами, наявністю високого інфекційного індексу.

Уточнено суть гендерної культури як особистісного утворення, що виявляється в засвоєнні людиною знань, цінностей, норм і правил статеворольової поведінки в різних сферах життєдіяльності на засадах гендерної рівності й демократії, дозволяючи адекватно поводитися як представнику певної соціальної статі. Визначено, що структура цього феномену включає такі компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-поведінковий, особистісний. Конкретизовано критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-дієвий, особистісно-поведінковий) й показники готовності майбутніх учителів до виховання гендерної культури учнів підліткового віку. Обгрунтовано, що ефективна підготовка майбутніх учителів до виховання гендерної культури учнів підліткового віку забезпечується науково обгрунтованою технологією, яка реалізується за такими етапами: 1) професійно-мотиваційний, спрямований на усвідомлення студентами ролі гендерної культури в житті сучасної людини, важливості її виховання в учнів підліткового віку, а також необхідності вияву педагогом цієї культури у професійній діяльності; 2) когнітивно-діяльнісний, що передбачає оволодіння майбутніми педагогами необхідними для цієї роботи знаннями, а також групами вмінь (комунікативно-орієнтовними, організаційно-мобілізуючими, асертивно-вольовими), необхідними для забезпечення оволодіння підлітками гендерною культурою; 3) особистісно-рефлексивний, зорієнтований на усвідомлення студентами власної гендерної ролі та необхідності відпрацювання індивідуального гендерного стилю поведінки під час здійснення педагогічної діяльності, розвиток у них особистісних якостей (толерантність, шанобливість, емпатійність, відповідальність тощо), необхідних для здійснення взаємодії з іншими людьми на засадах гендерної рівності, а також формування в майбутніх учителів адекватної самооцінки рівня сформованості гендерної культури. Експериментальною реалізацію цієї технології доведено їх ефективність.

Розглянуто концептуальні засади формування детермінант регулювання сталого соціально-економічного розвитку. Охарактеризовано фінансовий капітал як економічну основу забезпечення збалансованого розвитку підприємств. З'ясовано стратегічні напрями розвитку сільськогосподарських підприємств за умов фінансово-економічної кризи. Здійснено прогнозування ризику кредитного портфеля банку за допомогою вінтажного аналізу. Діагностовано конкурентне середовище аграрних підприємств. Оцінено інвестиційну привабливість сільськогосподарських підприємств. Вивчено концептуальні напрями реформування соціальної інфраструктури села. Викладено економіко-правові основи становлення ринку земель сільськогосподарського призначення. Приділено увагу теоретико-методологічному обгрунтуванню моделі еколого-збалансованого природокористування за умов поліфункціональності територій.

Мета роботи - дослідження сучасних наукових трактувань сутності категорії "соціальна відповідальність", розгляд наукових засад соціальної відповідальності біоекономіки, а також визначення того, як співвідноситься поняття біоекономіки з принципами сталого розвитку. У результаті дослідження було запропоновано визначення соціальної відповідальності біоекономіки як такої філософії її розвитку, яка грунтується на засадах сталості та усвідомленні наслідків, а також на необхідності здійснювати вплив на формування соціальних норм, що базуються на соціо-еколого-економічному світогляді. Обгрунтовано, що соціальна відповідальність тісно пов'язана зі сталим розвитком, а сталий розвиток, у свою чергу, можливий у результаті імплементації біоекономіки. Виділено соціальні ефекти розвитку біоекономіки на локальному, регіональному, національному та глобальному рівнях. Порівняльний аналіз переваг і недоліків розвитку біоекономіки дозволив зробити висновок щодо компетенції соціальної відповідальності біоекономіки. Перспективи подальших досліджень вбачаються у формуванні принципів соціального партнерства як платформи для діалогу між владою, бізнесом і суспільством з метою переходу до біоекономіки.

Зважаючи на актуальність і глобальність тенденцій формування біоекономіки у світі та в Україні, необхідно розробити відповідні методичні підходи для оцінки її ресурсного потенціалу. Відтак, метою статті є формування системи показників, які можна використовувати як характеристику потенціалу біоекономіки, і проведення відповідних розрахунків у розрізі регіонів України за розробленою методикою. Специфічні економіко-статистичні показники для аналізу розвитку біоекономіки на даний момент практично відсутні. З існуючої сукупності показників, що відображаються у статистичних базах, найбільш значущими є нормативна грошова оцінка ріллі; площа лісів у розрізі областей; обсяги добування водних біоресурсів; показники технічно досяжного потенціалу сонячної, вітрової, малої гідро- та біоенергетики. Оскільки дані показники є неспівставними, необхідно проводити так зване нормування вказаних показників, на основі яких, з урахуванням визначених експертами вагових коефіцієнтів, розраховуються індекси потенціалу ріллі, наявності лісів, наявності водних біоресурсів, потенціалу сонячної, вітрової, гідро- та біоенергії, котрі в подальшому стають складовими інтегрального показника ресурсного потенціалу біоекономіки. Запропонований нами методичний підхід дозволяє розрахувати відносний рівень потенціалу біоекономіки кожного регіону країни та визначити ті його складові, які потребують першочергової уваги. Також дана методика дозволяє ранжувати всі області за рівнем потенціалу біоекономіки та визначати певні позитивні та/або негативні тенденції, які спостерігаються на даному етапі її формування. Це надасть можливість обгрунтовано визначати цілі державної та регіональної політики тощо стимулювання розвитку біоекономіки в конкретному регіоні України.