Проведено исследование особенностей экспрессии РЭ, РП, Bcl-2, Her2/neu, E-кадгерина и Ki-67 в опухолевых клетках больных РМЖ, комплексное лечение которых было дополнено применением рекомбинантного интерферона-альфа (Лаферобиона). Установлено, что использование ИФН в неоадъювантном режиме у больных РМЖ способствует увеличению в опухолевых клетках уровня экспрессии рецепторов стероидных гормонов и молекул межклеточной адгезии E-кадгерина, и снижению пролиферативной активности исследуемых опухолей, что в свою очередь свидетельствует о благоприятном прогнозе.

З метою створення моделі оцінки токсичності речовин in vitro у культурі клітин проведено експерименти з використанням культур клітин людини різного тканинного походження (легені та печінка - A-549, A-549IFN, Hep-G2). У порівняльних дослідженнях використано 2 основних тести, за якими оцінено кількість життєздатних клітин - метилтетразолієвий тест і B-сульфородаміновий (СРВ). Для експерименту відібрано найпоширеніші забруднювачі навколишнього середовища - сполуки важких металів. Установлено, що 2 різних методи аналізу in vitro не відрізняються між собою за чутливістю (за показниками IC50), але з метою моніторингу широкого набору сполук більш зручним і дешевшим є СРВ-тест. Установлено, що клітини людини різного тканинного походження відрізняються за чутливістю до певних ксенобіотиків; показано, що модифікація клітин тривалою експозицією з інтерферонами здатна підвищувати їх чутливість до солей деяких металів. Дані, одержані in vitro, свідчать про їх відповідність результатам дослідження гострої токсичності солей важких металів in vivo.

Синтезированы производные циклопента[c]хинолиния взаимодействием вторичных аминов с формальдегидом и циклопентаноном в нитробензоле и бутаноле при наличии хлорной кислоты. Получены продукты взаимодействия синтезированных модельных веществ с ароматическими альдегидами. Исследована цитотоксическая активность и установлены вещества, которые имеют цитотоксичность относительно опухолевых клеток человека.

Приведены результаты изучения влияния антрациклиновых антибиотиков (доксорубицина) на показатели работы сердца больных раком молочной железы. Установлено, что наиболее частыми нарушениями при применении доксорубицина, выявленными с помощью ЭКГ, являются изменения амлитуды зубцов R и T, дисперсии интервалов QT, ДJT и QTс, а также изменение показателей ЭхоКГ: КСР, КДР, ММЛЖ, ФВ ЛШ. Установлено достоверное улучшение исследуемых параметров при применении Ритмокора<190>, обладающего кардиопротекторным действием. Показано, что Ритмокор подавляет системные токсические еффекты антрациклинов, не снижая их токсического влияния на жизнеспособность опухолевых клеток. Сделан вывод о целесообразности применения Ритмокора в качестве терапии сопровождения при лечении онкологических больных антрациклиновыми антибиотиками.

На моделі клітин недрібноклітинного раку легені людини (лінія A-549) виявлено широкий спектр фенотипових і цитогенетичних змін внаслідок тривалої дії інтерферону (ІФН), що свідчить про реверсію злоякісного фенотипу клітин і елімінацію з популяції найбільш злоякісних клітинних клонів. Установлено, що пригнічення експресії ядерного антигену КІ-67, підвищення рівня їх диференціювання, а саме: зниження експресії віментину й EGFR, посилення експресії E-кадгерину й ускладнення ультраструктурної організації клітин. Показано, що внаслідок тривалої дії ІФН пригнічується прояв всіх ознак туморогенності клітин, зокрема, росту в середовищі з агаром та у безсироватковому середовищі, клональну ефективність на субстраті, пригнічення експресії VEGF. Установлено універсальність дії ІФН щодо підвищення чутливості пухлинних клітин до цитотоксичних чинників різної природи. Ця висока чутливість асоційована з підвищенням експресії проапоптичних білків: Fas-антигену, каспази-3 та топоізомерази II альфа, а також пригніченням експресії Bcl-2, p53, білків-маркерів лікарської резистентності (Pgp, Gst, MRP, LRP). Встановлено, що реверсія злоякісного фенотипу пухлинних клітин раку легені шляхом тривалої модифікації їх інтерфероном має стійкий характер. Зміни фенотипових властивостей супроводжуються змінами у клональному складі пухлинної популяції, зокрема, змінюється модальний клас хромосом і домінування клітин з іншими маркерними хромосомами - значно збільшується кількість метафаз з хромосомною перебудовою der(6)t(6;1) і майже зникають клітини з хромосомною перебудовою der(2)t(2;1).

З бурхливим розвитком нанотехнологій пов'язані не тільки значні досягнення в сфері медицини, різних галузях промисловості та точних технологій, але й небажані наслідки для здоров'я людини та навколишнього середовища. У зв'язку з цим виникає гостра необхідність у розробці державних санітарно-гігієнічних норм та стандартів, які регламентуватимуть концентрації наночастинок у повітрі робочої зони та навколишньому середовищі. Оскільки ступінь токсичності наночастинок залежить не тільки від їх хімічного складу, а й від їх розмірів, характеристики поверхні, внутрішньої структури, електромагнітних властивостей, з'являється необхідність у диференційному підході під час проведення токсиколого-гігієнічної оцінки наноматеріалів, що у свою чергу потребує використання значно більшої кількості тварин під час токсикологічних досліджень, ніж під час оцінки речовин мікророзмірів тієї ж самої природи. Таким чином, дослідження токсичності наночастинок in vitro на культурах клітин людини можуть не тільки дозволити скоротити кількість тварин у дослідженнях in vivo, але й забезпечити цінною інформацією про можливі ризики для живого організму та оточуючого середовища за умов експозиції наночастинками. Із цієї точки зору було проведено пілотні дослідження гострої токсичної дії наночастинок кількох металів на культурах клітин людини - А-549, НаСаТ, Colo-205 та U-373. Одержані результати відповідали даним наукової літератури, що свідчать про особливий пошкоджуючий вплив наночастинок на тканини легенів і шкіри людини та тварин in vivo.

Проведено експериментальне дослідження можливості збільшення ефективності протипухлинної дії магніточутливого нанокомплексу (МК) на основі наночастинок оксиду заліза і доксорубіцину (ДР) у разі електромагнітного опромінення (ЕО) клітин аденокарциноми. Використано клітини мишей лінії LL та клітини людини А-549. Досліджено вплив МК на основі наночастинок Fe3O4 з КСl та ДР за ЕО з частотою 40 МГц. Підрахунок живих та загиблих клітин здійснено за допомогою камери Горяєва. Для аналізу індукції апоптозу та розподілу пухлинних клітин за фазами клітинного циклу проведено проточну цитофлуориметрію. За допомогою імуноцитохімічного методу досліджено експресію топоізомерази II. Парамагнітний ДР, який входив до складу МК, мав більший цитотоксичний ефект, ніж офіцінальний ДР, а додаткове ЕО ініціювало подальше підвищення загибелі клітин LL та А-549. Комбінована дія ЕО та МК найбільш істотно збільшувала кількість апоптотичних клітин LL. Для клітин А-549 найбільший рівень індукції апоптозу спостерігали після використання МК без ЕО. Комбінована дія ЕО з одним із препаратів - офіцінальним ДР, парамагнітним ДР або МК - ініціювала суттєве зменшення процентного розподілу клітин LL та А-549 в S-фазі клітинного циклу. Обробка клітин парамагнітним ДР або МК більш ефективно знижувала експресію топоізомерази II в клітинах А-549, ніж офіцінальний ДР.

Мета роботи - дослідити взаємодію пухлинних клітин з деякими компонентами мікрооточення для визначення можливої ролі останніх у модифікації фенотипу пухлинних клітин у разі розвитку дисемінованого пухлинного процесу з залученням кісткового мозку (КМ). Дослідження проведено з використанням біоптатів КМ хворих на рак молочної залози (РМЗ) з різним перебігом пухлинного процесу та постійних культур клітин, застосовано методи роботи з культурами клітин, імуноцитахімічний та статистичний методи аналізу. За допомогою створеної системи безконтактного кокультивування пухлинних і нормальних клітин досліджено їх фенотипічний профіль, характеризуючи рівень експресії маркерів епітеліально-мезенхімального переходу (ЕМП) (білки адгезії та цитоскелета і транскрипційний фактор Slug), стовбурових пухлинних клітин (CD44), а також регулятора клітинного циклу p21. Виявлено значну відмінність у ростових і фенотипічних характеристиках досліджуваних клітин залежно від ЕМП-статусу пухлинних клітин і від варіанта їх кокультивування: використання клітин з КМ пацієнтів з раним характерам перебігу пухлинного процесу (прогресування чи ремісія захворювання). Висновок: виявлено модифікуючий вплив in vitro мононуклеарів КМ хворих на РМЗ на пухлині клітини залежно від перебігу захворювання. Зокрема, встановлено факт стимуляції ЕМП пухлинних клітин за дії на них факторів, які, можливо, продукуються клітинами КМ хворих у стадії прогресування захворювання.

Досліджено особливості життєздатності й експресії білків адгезії та клітинного цитоскелета клітин ліній раку легені A-549 і грудної залози T47D залежно від магнітних властивостей магнітного нанокомплексу (МНК) на основі наночастинок Fe3O4 з антрацикліновим антибіотиком доксорубіцином (ДР) при використанні технології магнітної нанотерапії. В експериментах in vitro життєздатність клітин раку легені людини А-549 та грудної залози людини T47D мала в усіх дослідах сильну відіємну кореляцію з концентрацією препаратів (у середньому коефіцієнт кореляції становив r = -0,71). У проведених експериментах виявлено відмінності в порушеннях експресії молекул міжклітинної адгезії та протеїнів, що формують цитоскелет, під впливом МНК та електромагнітного опромінення на відміну від дії ДР. Загальним для обох моделей є достовірне зниження експресії Е-кадгерину під дією як ДР, так і МНК й електромагнітного опромінення. При цьому встановлено тенденцію до залежності експресії молекул міжклітинної адгезії та протеїнів від магнітних характеристик МНК. З урахуванням отриманих результатів прогноз розвитку технології магнітної нанотерапії - це реалізація можливості дистанційно керованого за допомогою зовнішніх магнітних полів локального впливу на окисно-відновні (редокс) реакції та рівень токсичності у злоякісних пухлинах під час хіміотерапії хворих онкологічного профілю.

Мета роботи - оцінити корелятивний зв'язок між експресією маркерів епітеліально-мезенхімального переходу пухлинних клітин і білків, асоційованих із лікарською стійкістю, та дослідити їх прогностичну значущість у перебігу пухлинного процесу у хворих на колоректальний рак (КРР). Досліджено зразки пухлин 50-ти хворих на КРР III - IV стадії (T3N0M0, T4N0M0), із них хворих на рак пряної кишки (верхньо- і середньоампулярного відділу) - 39, рак ободової кишки - 11 осіб. Застосовано морфологічні, імуногістохімічні та статистичні методи. Оцінювали наявність білків E-кадгерину, Topo II-alpha, ERCCI, Twist у гістологічних зрізах первинних пухлин. Встановлено, що достовірно інформативним показником для прогнозування більшої тривалості безрецидивного періоду та покращання загальної виживаності є такі фенотипові характеристики пухлинних клітин: Е-кадгерин<^>+/ERCCI<^>-, Е-кадгерин<^>+/Topo II-a<^>-, Twist<^>-/Topo II-alpha<^>-. Комплекси маркерів пухлинних клітин E-кадгерин<^>-/ERCCТ<^>+ та E-кадгерин<^>-/Topo II-alpha<^>+ асоційовані з погіршенням прогнозу перебігу захворювання, зі скороченням безрецидивного періоду та зниженням показників виживаності. За результатами кореляційного аналізу зв'язку експресії окремих антигенів із виживаністю встановлено, що тільки наявність E-кадгерин<^>+ клітин у пухлинах свідчить про позитивний прогноз щодо виживаності хворого, тоді як наявність Topo II-alpha та ERCC1 достовірно погіршує прогноз щодо перебігу пухлинного процесу за КРР. Висновок: визначення експресії у первинній пухлині білків Twist і E-кадгерину, асоційованих з епітеліально-мезенхімальним переходом, та білків лікарської стійкості Topo II-alpha та ERCC1 є інформативним та ефективним комплексом маркерів для прогнозування перебігу пухлинного процесу у хворих на КРР за умов проведення хіміотерапії.

Мікрооточення пухлинних клітин (МПК), що походять з епітеліальної тканини, є осередком клітинних і гуморальних чинників, які за епігенетичними механізмами контролюють проліферативну активність пухлинних клітин і їх фенотипові характеристики. Зміна фенотипових властивостей клітин від окремих мезенхімальних ознак до повного стовбурового фенотипу становить основну визначальну характеристику злоякісної пухлини, що призводить до певної автономності її клітин, їх метастазування і резистентності до лікарських засобів. Окремі фактори МПК можуть виступати як маркери ступеня злоякісності пухлини та як мішень для протипухлинних засобів. Наведено результати визначення біомаркерних елементів МП К у кістковому мозку хворих на рак молочної залози ще до оперативного втручання. Це надало змогу достовірно прогнозувати можливий ризик рецидиву захворювання і сприяло раціональній корекції протипухлинної терапії, знизило ризик метастазування. На моделі пухлин інших локалізацій продемонстровано зв'язок маркерів епітеліально-мезенхімального переходу (ЕМП) з клінічним перебігом захворювання. В експериментах in vitro показано активацію ЕМП прозапальними цитокінами і клітинами кісткового мозку хворих, у яких існує ризик метастазування, а також показана анти-ЕМП дія протипухлинних засобів, використаних у лікуванні.

The research was aimed at identifying the relationship between the oncogenic (-182, -155) and the onco-suppressive (-122, -200b) microRNAs in tumor cells with clinical and pathological characteristics of breast cancer (BC) and at establishing their clinical significance. MicroRNA levels have been determined by reverse transcription polymerase chain reaction (RT-PCR) in real time. The expression of estrogen PE and progesterone RP receptors, and Her2/neu epidermal growth factor has been ascertained by immunohistochemical method. The relationship of these microRNAs expression with the disease stage, the presence of metastatic lesions of regional lymph nodes, the differentiation degree, and the tumor molecular subtype has been established. The obtained results have confirmed the involvement of the tested microRNAs in the formation of BC malignancy degree, their association with tumor aggressiveness and have defined the prospects of further studies of the proposed microRNAs panel for their use as BC additional markers.