Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.3-5 + Р418.110.40-37

Рубрики:

Хвороби кишечника

Остеодистрофії

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено питання, що стосуються проблем терапії атрезії стравоходу (АС) та трахеостравохідної нориці (ТСН) у новонароджених. Наведено історичні приклади лікування цих вад. Описано випадок проведення успішної корекції АС/ТСН у немовляти із численними факторами ризику.

Висвітлено роль пренатальної і постнатальної діагностики за корекції вроджених вад розвитку (ВВР). Наголошено на чинниках, які впливають на незадовільні результати хірургічного лікування ВВР у немовлят. Описано заходи передопераційної стабілізації стану новонароджених за порушень прохідності травного тракту та розладів дихання. Показано доцільність проведення пренатальної діагностики, допомоги під час пологів і ранньої хірургічної корекції вад розвитку у немовлят в єдиному науково-лікувальному закладі.

Незважаючи на високу частоту виявлення гострого апендициту у дітей, його симптоми є мінливими, що значно ускладнює діагностику, особливо у грудних немовлят. Запропоновано опис клінічного випадку гострого апендициту у защемленій пахвинній грижі у 2-місячної дитини, у якої не було характерної симптоматики, діагноз був встановлений у пізні терміни.

Визначено етіологічні чинники, особливості клінічного перебігу та створення діагностичних алгоритмів при обструкції дихальних шляхів (ОДШ) у дітей раннього віку. Проведено ретроспективний аналіз 29 пацієнтів (17 хлопчиків, 12 дівчаток) з ОДШ. Досліджувані знаходились на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургічної корекції вад розвитку в дітей у період з січня 1997 р. по грудень 2008 р. Вік пацієнтів становив від 1 місяця до 3 років. ОДШ була спричинена трахеомаляцією (4), зовнішньою компресією при судинних кільцях (12) та новоутвореннях межистіння (10). Незалежно від етіології, ОДШ проявлялась респіраторними розладами та супроводжувалась схожими ускладненнями, зокрема, запальними бронхолегеневими захворюваннями, обструктивною емфіземою, ателектазом легень, вторинною трахеомаляцією. Діагностичні заходи включали: оглядову рентгенографію органів грудної клітки, езофагографію, трахеобронхоскопію, ангіографію, ультразвукове дослідження, магнітно-резонансну та комп'ютерну томографію.

Дисертацію присвячено питанням росту, формоутворення, структурної перебудови та зміни водно-електролітного складу довгих трубчастих кісток скелета адаптованих та неадаптованих тварин за умов позаклітинного зневоднення різного ступеня важкості та потенції їх репарації. Встановлено, що позаклітинне зневоднення спричинює деструкцію епіфізарної хрящової пластинки, рарефікацію та демінералізацію кісткової тканини, яка, в першу чергу, проявляється в губчастій речовині. Адаптивні перетворення у кістковій тканині виявлено під час зростання масової частки остеотропних мікроелементів на фоні збереження структурної організації вологості та загальної мінеральної насиченості трубчастих кісток скелета. Попередня адаптація сприяє збільшенню резистентності кісткової тканини до впливу зневоднення, а також підвищує її відновлювальні можливості, ознакою чого є більш повна репарація кісток скелета адаптованих тварин порівняно з неадаптованими.

Зазначено, що дивертикул Меккеля є найчастішою природженою мальформацією тонкої кишки та названий іменем Д. Меккеля, що вперше його описав. Висвітлено два клінічні випадки інвагінації, спричиненої дивертикулом Меккеля, у дітей віком 2 міс і 4 роки. Проаналізовано причини пізньої діагностики та можливості ультразвукового обстеження у кожному випадку.

Мета дослідження - визначення ефективності та безпечності мініінвазивного способу лікування лімфатичних мальформацій (ЛМ) у дітей з використанням препарату ОК-432. 20 пацієнтів із ЛМ проліковано з застосуванням мінімально інвазивного способу завдяки препаратові ОК-432 в Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця протягом періоду січень 2011 р. - червень 2012 р. Лікування полягало в здійсненні пункції кісти, аспірації вмісту та введенні в порожнину препарату ОК-432. Доза препарату під час кожної маніпуляції складала 1 - 2 КЕ (0,01 - 0,02 мг), інтервал між процедурами - 2 - 6 міс. Результат лікування оцінювали за даними радіологічного дослідження у відсотках зменшення об'єму ЛМ: відмінний (90 - 100 % зменшення в об'ємі), добрий (60 - 89 %), задовільний (20 - 59 %) та відсутній (0 - 19 %). У 16 дітей попереднє лікування не проводили, 4 хворим раніше виконували оперативне втручання, електрокоагуляцію або кріодеструкцію. Найкращі результати одержано у пацієнтів із макрокістозною формою ЛМ (з повною регресією у 9 (90 %) пацієнтів та доброю в 1 (10 %) дитини). У 4 (80 %) із 5 пацієнтів зі змішаною макро- та мікрокістозною формою відповідь на лікування була доброю. Не одержано видимого результату лікування в дітей із мікрокістозними формами ЛМ після попередніх втручань. Побічна дія на введення препарату (шкірна алергічна реакція) виникла в 1 пацієнта.

Наведено сучасні дані про особливості політравми та травматичного шоку. Подано інформацію про черепно-мозкову травму, ушкодження органів черевної порожнини і заочеревинного простору, опорно-руховий апарат, травми грудної клітки в дитячому віці. Висвітлено сучасні методи діагностики та лікування цих ушкоджень.

Обгрунтовано вибір способу лікування кістозних лімфатичних мальформацій (ЛМ) голови і шиї у дітей та визначити прогноз лікування. У дослідження включено 47 дітей з ЛМ голови і шиї. Період спостереження складав від 6 до 35 місяців. Хірургічне видалення ЛМ виконано у 5 (10,6 %) дітей. 38 (80,8 %) пацієнтам проведена склерозуюча терапія з використанням ОК-432. Комбіноване лікування, яке включало резекцію частини ЛМ, трахеостомію та інтраопераційне введення ОК-432 проведено у чотирьох пацієнтів з гігантськими ЛМ. Під час використання склеротерапії ОК-432 найкращий результат одержано у пацієнтів з макрокістозною формою ЛМ, однобічним ураженням. У пацієнтів зі змішаною формою ЛМ середня кількість сесій склала 3, середня доза ОК-432 була 3,4 КЕ. У пацієнтів з макрокістозними формами виконано одну або дві сесії, середня доза ОК-432 складали 1,4 КЕ. Відмінний і добрий результат одержано у 5 пацієнтів з макрокістозними формами і у 4 зі змішаними ЛМ. Пацієнти з двобічним супра- та інфрагіоїдним ураженням потребують тривалого комбінованого лікування з використання як хірургічних, так і склерозуючих методик.

У дослідження включені 97 дітей, яких з приводу кістозних лімфатичних мальформацій (ЛМ) лікували в період з 2011 по 2016 рр. ЛМ класифікували залежно від розміру кіст: макрокістозні, мікрокістозні та змішані. Склеротерапія з використанням біологічного препарату ОК-432 проведена у 80 (82,5 %) дітей, хірургічне видалення ЛМ - у 10 (10,3 %), комбіноване лікуваня - у 7 (7,2 %).

Мета роботи - оцінити ефективність і безпечність методів лікування судинних аномалій у дітей згідно із затвердженим протоколом у багатопрофільному стаціонарі з урахуванням ускладнень лікувальних маніпуляцій. Здійснено проспективне дослідження результатів лікування 197 дітей із судинними аномаліями на базі однієї багатопрофільної клініки за період від січня 2011 р. до грудня 2016 р. Вік пацієнтів становив від 1 місяця до 18 років. Тактика лікування базувалася на даних затвердженого протоколу й охоплювала консервативну терапію, склеротерапію, ендоваскулярну емболізацію, хірургічне видалення та комбінацію зазначених методів. Оцінювали результат лікування та ускладнення лікарських маніпуляцій. З метою визначення тактики лікування в усіх пацієнтів виконували ультразвукове дослідження, а також комп'ютерну томографію з контрастним підсиленням або магнітно-резонансну томографію. Судинні пухлини - інфантильні гемангіоми - діагностовано у 61 (31 %) дитини, судинні мальформації (СМ) - у 136 (69 %). З-поміж 61 пацієнта із судинними пухлинами 58 (95 %) одержували лише консервативну терапію, у 3 (5 %) було застосовано комбінацію консервативного лікування з подальшим хірургічним втручанням. Серед 127 дітей із СМ з повільним кровотоком 18 (14,2 %) одержували консервативне лікування, 97 (76,4 %) проведено склерозувальну терапію, у 5 (3,9 %) застосовано хірургічне втручання та у 7 (5,5 %) - комбінацію лікувальних маніпуляцій. З-поміж 9 пацієнтів із СМ зі швидким кровотоком 2 (22,2 %) проведено ендоваскулярну емболізацію, у 5 (55,6 %) - емболізацію і склеротерапію та у 2 (22,2 %) застосовано комбінацію емболізації, склеротерапії та хірургічного видалення. Ускладнення виникли у 2 (1 %) пацієнтів: в однієї дитини - шкірна алергійна реакція після склеротерапії із застосуванням ОК-432, у другої - транзиторна гіпоглікемія на тлі консервативного лікування beta-адреноблокаторами. Висновки: впровадження діагностичного та лікувального алгоритму на основі затвердженого протоколу в багатопрофільній лікарні має позитивні результати з допустимим рівнем ускладнень у дітей із судинними аномаліями.

Для венозних мальформацій (ВМ) характерні прогресуючий перебіг, високий ризик ускладнень та нестійкий результат лікування. Мета дослідження - визначити інформативні методи діагностики та ефективні й безпечні способи лікування венозних мальформацій у дітей. У дослідження було включено 27 дітей із венозними мальформаціями віком від 2 місяців до 17,5 року. Основним методом візуалізації була магнітно-резонансна томографія. Для діагностики коагуляційних порушень визначали рівень фібриногену, D-димерів у плазмі крові. Встановлено, що підвищення D-димерів корелює з наявністю флеболітів та розміром ураження. Лікування ВМ розпочинали у віці від 2 місяців до 16 років. Склерозування як самостійний метод і в комбінації з хірургічним лікуванням проведено в 74,07 % пацієнтів, виконано від 1 до 12 сесій. Ускладнень не було, однак реканалізацію було діагностовано у 80 % дітей у термін від 8 місяців до 2 років. Для корекції коагуляційних порушень призначали низькомолекулярний гепарин у добовій дозі 100 U/кг маси тіла тривалістю 5 - 14 днів до і після втручання. Порівняння рівнів D-димерів до і після лікування, проведене з використанням тесту Wilcoxon, свідчить про вірогідне зниження рівня D-димерів. Результатами лікування були зникнення або зменшення болю (73,07 %), збільшення денного фізичного навантаження (26,92 %), зупинка кровотечі (11,54 %), покращання косметичного результату (19,23 %), відсутність змін (3,84 %), погіршення за рахунок збільшення набряку після операційного видалення ВМ (3,84 %). Висновки: склерозування є ефективним і безпечним методом лікування венозних мальформацій у дітей, однак його недоліком є потенційна реканалізація.