Вміщено понад дев'ятсот термінів мовознавства. Наведено приклади наукової лексики зі стилістики, соціолінгвістики, історії літературної мови. Запропоновано стисле тлумачення терміна, пояснено його уживання, подано варіанти утворюваних словосполучень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-4 + Ш141.4-72

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено основні жанрово-стильові параметри оповідості та розмовності в мові художньої прози. Розглянуто лексико-семантичні елементи й індивідуально-авторську мову, зокрема, І. Квітки-Основ'яненка, Марка Вовчка, Дніпрової Чайки, Є. Дударя в контексті історичної стилістики. Досліджено індивідуально-авторську специфіку розмовної модальності художньої оповіді Г. Тютюнника.

Розглянуто наукову спадщину Л. С. Паламарчука в контексті сьогодення. Описано історію створення академічного тлумачного "Словника української мови" в 11-ти томах. Розкрито семантичний діапазон слова в словнику епітетів і в тлумачному словнику. Наведено теоретичні та практичні засади лексикографічного опису українсько-німецьких лексичних паралелей. Проаналізовано прикладні аспекти укладання асоціативних словників. Акцентовано на розвитку українського діалектного словникарства на початку XXI ст. Описано лексичні й акцентуаційні вади в українських словниках. Подано інформацію про рукописні словники XIX - початку XX ст. як важливий резерв для підготовки нових тлумачних словників української мови.

Запропоновано концепцію вивчення усної літературної мови в контексті національної культури з урахуванням специфіки мовомислення за певних соціокультурних ситуацій. Параметризовано диференційні та інтегральні ознаки розмовно-побутового стилю як комунікативно-стильового різновиду усної літературної мови. Структуровано лексику розмовної сфери вживання за складом, тематичними та морфологічними ознаками. Здійснено аналіз драматизованої телереклами, радіоінтерв'ю, наукових висловлювань, а також текстів драматизованого газетно-журнального повідомлення як сфер кореляції "усності - розмовності" та трансформації писемного масмедійного стандарту, репрезентації спеціалізованих комунікатів усності.

З урахуванням тенденції сучасної лексико-стилістичної норми представлено значний масив загальновживаної та термінологічної лексики і фразеології української та російської мов. Вміщено додаток "Українсько-російський словник географічних назв", що рекомендує написання великої та малої літер у власних і загальних назвах.

Розглянуто теоретичні та практичні питання співвідношення літературної норми та сучасної мовної практики. Простежено динаміку лексичної та граматичної норми з погляду її кодифікації. Наведено критерії літературної норми. Викладено літературний стандарт у контексті мовної свідомості українців. Висвітлено особливості рефлексії над літературною нормою.

Акцентовано увагу на актуальній проблемі вивчення української усної літературної мови в її комунікативно-стильових реалізаціях. Вперше в українській лінгвістиці запропоновано концепцію дослідження усної літературної мови в контексті культури повсякдення. Обгрунтовано універсальні, диференційні та інтегральні ознаки розмовно-побутового стилю як комунікативно-стильового різновиду усної літературної мови, ієрархієзовано як засіб модифікації "розмовності" лексику розмовної сфери вживання за тематичними та морфолого-словотвірними ознаками. Встановлено кореляцію "усність" - "розмовність" як ознаку сучасних жанрово-стильових різновидів "драматизована телереклама", "радіодіалог- інтерв’ю", "усне спонтанне наукове висловлення", а також текстів "діалогізованого газетно-журнального повідомлення". Поглиблено теорію літературної мови з урахуванням параметрів "усність" і "писемність", "усність" і "розмовність", які виявляють залежний від мовної ситуації в повсякденні прагматичний зміст літературної мови в етно-, державотворчому та культурно-освітньому процесах, у комунікативно-стильовій еволюції мови.

Розглянуто проблеми вивчення ролі усної форми літературної мови у формуванні її функціонально-стильових різновидів та загальних норм комунікації. Представлено погляди істориків мови на екстралінгвальні чинники формування літературного стандарту, ролі соціуму та мовних особистостей у становленні загальних дикційних, орфоепічних та мовно-естетичних норм. У контексті історії української літературної мови закцентовано увагу на ролі усної комунікації у виробленні писемних норм ділової мови, підкреслено вагу сценічної мови та драматургійного дискурсу у формуванні норм усного літературного спілкування та виразових функцій складників оралізованої практики, підкреслено значення епістолярної культури як дзеркала уснорозмовних норм в інтелігентському середовищі, відзначено вплив публічної мови, зокрема й радіомовлення, освітньо-навчальної усної мови у формуванні загальної літературної норми.