Встановлено, що в старих щурів, у порівнянні з дорослими, майже в усіх досліджених структурах головного мозку реакція катехоламінів як на ішемію, так і на реперфузію знижена. Показано відмінності конститутивних та індукованих двобічною каротидною ішемією-реперфузією показників пероксидного окиснення ліпідів, окиснювальної модифікації білків, активності тканинного протеолізу та фібринолізу. Ішемія-реперфузія головного мозку в дорослих щурів підвищує вміст первинних і вторинних продуктів ліпопероксидації, а в старих - переважно первинних. Конститутивні та постішемічні показники активності антиоксидантних ферментів у більшості структур мозку старих щурів достовірно нижчі, ніж у дорослих. Реакція параметрів протео- та фібринолітичної активності на ішемію-реперфузію у дорослих і старих щурів різноспрямована, а зміни вмісту продуктів окиснювальної модифікації білків - мозаїчні. За морфологічними ознаками найістотніші вікові зміни виявлено в гіпокампі, зокрема, у полі cornu ammonii 3 - поле гіпокампа 3. Ішемія-реперфузія головного мозку в старих щурів призводить до більш глибоких деструктивних змін нейро- та гліоцитів, особливо в гіпокампі, в порівнянні з дорослими тваринами.

Узагальнено дані щодо патогенезу гепаторенального синдрому як основи погіршення перебігу ниркової та печінкової недостатності за умов гострої гемічної гіпоксії. Встановлено, що препарат G-40 за умов розвитку гепаторенального синдрому за гемічної гіпоксії середнього ступеня тяжкості проявляє захисний вплив на збалансованість регуляторних процесів у кірковій речовині нирок і печінці, що проявляється в встановленні активності лужної фосфатази в кірковій речовині нирок і сукцинатдегідрогенази в третій функціональній ділянці печінкової часточки, антиоксидантною дією, гальмуванням активності протеолізу, нормалізацією фібринолізу та зниженням концентрації фактору некрозу пухлин - альфа в плазмі крові. Виявлене на фоні застосування іонолу зменшення ступеня гідропічної дистрофії нефроцитів через два роки розвитку гострої гемічної гіпоксії середнього ступеня тяжкості зумовлено потужними актиоксидантними властивостями препарату.

Висвітлено спогади колег про В. Проняєва - вченого, оганізатора, вчителя. Розглянуто питання статево-вікової та індивідуальної анатомічної мінливості органів і систем організму, порівняльної та функціональної морфології органів і систем організму в онтогенезі. Охарактеризовано найвагоміші досягнення анатомо-експериментальної хірургії, визначено пріоритети викладання клінічної анатомії та оперативної хірургії.

Дисертацію присвячено вивченню загальних закономірностей циркадіанних перебудов функції нирок і системи гемостазу при інтоксикаціях малими дозами хлоридів кадмію, свинцю і талію. Встановлено, що малі дози солей важких металів при субхронічній експозиції викликають десинхроноз фільтраційно-реабсорбційних процесів з порушенням механізмів реалізації клубочково-канальцевого балансу і тубуло-гломерулярного зворотного зв'язку. При металотоксикозах порушується циркадіанна узгодженість між системами коагуляційного, тромбоцитарно-судинного гемостазу, протизсідаючої та фібринолітичної систем, що призводить до латентної форми внутрішньосудинної гемокоагуляції. Експериментально підтверджено, що ранніми проявами хроноритмологічних перебудов при моноінтоксикаціях хлоридами кадмію, свинцю і талію є збільшення амплітуди коливального процесу і зміщення фазової структури ритму за стабільного мезору, які відображають компенсаторну реакцію гомеостатичних механізмів організму на екологічно-шкідливе навантаження. Комбінований вплив хлоридів важких металів призводить до циркадіанної ареактивності з боку хроноритмів основних показників функціонального стану нирок і параметрів системи регуляції агрегатного стану крові. В роботі продемонстровано ефективність комплексного застосування пилку квіткового та ентеросгелю щодо корекції патологічного десинхронозу екскреторної, іонорегулюючої і кислотовидільної функції нирок та системи регуляції агрегатного стану крові, що може бути використано як протекторний засіб для попередження токсичних ефектів важких металів.

Проаналізовано особливості лазерної поляриметричної діагностики біологічних рідин (БР) людини на основі застосування статистичного, фрактального, кореляційного та сингулярного підходів, а також методів спектрофотометрії. Описано методи та засоби лазерної діагностики оптико-анізотропних рідин і тканин людини, поляризаційні властивості кристалічних амінокислот та їх оптичну модель. Розглянуто питання оптичного моделювання сценаріїв перетворення амплітудно-фазових параметрів лазерного випромінювання полікристалічними мережами (ПКМ). Викладено методи двовимірної мюллер-матричної томографії ПКМ БР, лазерної поляриметрії у діагностиці полікристалічної структури синовіальної рідини для діагностики та диференціації стану суглобів людини, поляризаційної корелометрії лазерних зображень ліквору для діагностики давності настання смерті. Висвітлено медико-оптичні технології діагностики виникнення та моніторингу ефективності лікування гемангіоми, оптичні та дифузійні явища в біотканинах за дії осмотично активних імерсійних рідин.

Висвітлено особливості матричної діагностики та надано класифікацію поляризаційних властивостей біологічних тканин. Обгрунтовано застосування методу матриці Джонса для диференціації оптичних властивостей біологічних кристалів багатошарових паренхіматозних тканин. Охарактеризовано лазерну поляриметричну діагностику мереж біологічних кристалів. Розглянуто стоксполяри- та корелометрію біологічних тканин та їх Мюллер-матричні зображення. Наведено механізм проведення Вейвлет-аналізу Мюллер-матричних зображень основних типів тканин людини. Проведено аналіз двохвимірної стоксполяриметрії багатошарових і двохвимірної поляризаційної корелометрії двошарових біологічних тканин. Узагальнено результати експериментальних досліджень кореляційних параметрів реальних біологічних тканин та їх об'єктних полів. Приділено увагу ранній та диференційній діагностиці раку легень на основі методів багатовимірної поляризаційно-кореляційної мікро- та спектроскопії. Висвітлено основні теоретичні положення методу лазерної поляриметрії. Розглянуто діагностичні можливості лазерної поляриметрії плазми крові людини.

Розкрито роль стоматолога у виявленні симптомів грипу. Здійснено ретроспективний аналіз основних видів випинань твердих тканин та пульпи зуба. Увагу приділено сучасній діагностиці стоматологічних захворювань. Викладено деякі технічні аспекти хірургічного лікування травматичних ушкоджень печінки. Досліджено перебіг репаративних процесів кісткової тканини після остеосинтезу на тлі фонової патології та медикаментозної залежності. Розкрито сучасні особливості кесаревого розтину. Висвітлено сучасні методи лікування позаматкової вагітності. Охарактеризовано структурні зміни у нейронах кори головного мозку щурів за умов дозованого звуження черевної аорти. Обгрунтовано критерії оцінювання готовності фахівця фізичної реабілітації. Розкрито особливості програмування занять оздоровчою гімнастикою з жінками різного рівня фізичного стану. Проаналізовано зміни відносних площ структурних компонентів соматичних лімфатичних вузлів за хронічного опіоїдного впливу. Наведено відомості про вади товстої кишки у пренатальному періоді та новонароджених. Приділено увагу питанням топографії структур навколоочнояблукового простору у пренатальному періоді онтогенезу людини.

Висвітлено основи загальної та топографо-органної ембріології, в якій подано основи філо- та онтогенезу окремих органів, ділянок і систем організму, охарактеризовано фундаментальні закономірності онтогенезу. Наведено понад 1 000 анатомо-ембріологічних тлумачень основних ембріолого-генетичних термінів: автогенез, адвентиція, артерії легеневі, ідіоплазма, міоцити серцеві скоротливі, мішок жовтковий, нотохорда, обличчя, плазма зародкова, плевра, скостеніння енхондральне, ямка ротова тощо. Усі поняття та терміни викладено в алфавітному порядку з морфологічним трактуванням їх суті й латино-грецькою етимологією.

Обговорено актуальні питання стоматології, морфології, хірургії, практичної медицини, фармакології, біохімії, спортивної медицини, фізики та педагогіки.

Висвітлено історію розвитку футболу в незалежній Україні. Проаналізовано систему фізичного виховання у школах Східної Європи. Розглянуто проблеми оптимізації підготовки дітей, які займаються спортивним орієнтуванням. Описано методику проведення самостійних занять з баскетболу зі студентами медичних ВНЗ України. Розкрито теоретико-методичні аспекти швидкісно-силової підготовки у бадмінтоні. Наведено наукові рекомендації для проведення тестування рівня фізичних якостей і технічної підготовки юних футболістів.

У вищих навчальних закладах України навчається велика кількість студенток, які за станом здоров'я займаються фізичним вихованням у складі спеціальних медичних груп. Досвід практичної роботи свідчить про те, що часто в складі однієї спеціальної групи об'єднують студенток із дещо відмінними патологічними відхиленнями, що спонукає до пошуку спільного критерію оцінки їхнього вихідного функціонального стану, а також розробки програм для його покращання. Завдання дослідження - оцінити параметри фізичного розвитку й функціональної підготовленості студенток спеціальної медичної групи. Доведено, що студентки спеціальних медичних груп поступаються перед своїми здоровими ровесницями за показниками фізичного розвитку та функціональної підготовленості. Виявлені в студенток спеціальних медичних груп зміни показників зовнішнього дихання характерні для порушень рестриктивного типу. Наслідком указаних порушень є вірогідно зменшений, у порівнянні з контрольним аналогом, ступінь насичення артеріальної крові киснем. На підставі аналізу показників проб для оцінки стану вегетативної нервової системи встановлено, що в обстежених студенток наявна перевага симпатичної її ланки. Виявлені патологічні відхилення функціональних параметрів несприятливо позначилися на здатності переносити студентками спеціальних медичних груп фізичні навантаження, що засвідчила проба Руф'є. Одержані результати початкового тестування й інструментального обстеження аргументують необхідність розробки й апробації реабілітаційних заходів для студенток спеціальних медичних груп.

Висвітлено теоретичні та прикладні аспекти управлінського обліку, розкрито сутність такого обліку та його функції в управлінні підприємством. Розглянуто предмет, метод та основні завдання управлінського обліку в обліковій системі підприємства, основи організації управлінського обліку. Наведено класифікацію витрат для прийняття управлінських рішень, визначення фінансових результатів та контролю за витратами. Охарактеризовано методи дослідження поведінки та побудови функції витрат, сутність, способи та методи калькулювання витрат, методи аналізу "витрати - обсяг діяльності - прибуток", порядок аналізу облікової інформації під час прийняття операційних та інвестиційних управлінських рішень. Акцентовано на завданнях і методах бюджетування витрат та організації обліку за центрами відповідальності.

Розглянуто суть, мету і завдання управлінського обліку. Викладено основи організації управлінського обліку на підприємстві. Увагу приділено витратам виробництва та витратам операційної діяльності. Детально розглянуто методи обліку і калькулювання витрат. Висвітлено аналіз релевантної інформації у процесі прийняття управлінських рішень. Описано організацію обліку за центрами відповідальності та трансферне ціноутворення.

Досліджено зв'язок між складом Fe-, Co-вмісних каталізаторів на основі цеолітів і <$Eroman ZrO sub 2> та їх активністю у процесах розкладу оксиду азоту (I), його відновлення та сумісного відновлення <$Eroman {N sub 2 O}> та NO легкими вуглеводнями. Виявлено, що Fe-вмісні цеоліти (структури пентасилу та морденіту, зокрема їх катіон-декатіоновані форми з іоном цирконілу <$Eroman {Fe sub 2 O sub 3 "/"[(ZrO) sup 2+ - H - ZSM - 5]>, які за даними термопрограмованої десорбції аміаку <$Eroman NH sub 3> характеризуються поверхневими сильнокислотними центрами, виявляють більшу активність у прямому розкладі закису азоту. Доведено, що активність кобальт-цирконійоксидних каталізаторів залежить від кількості введеного оксиду кобальту (0,5 - 10 %): на найбільш активному зразку, що містить 5 % CoO, конверсія <$Eroman N sub 2 O> становить 93 % за <$E500~ symbol Р roman C>. Виявлено, що більша ефективність відновлення <$Eroman N sub 2 O> <$Eroman {C sub 3 - C sub 4 }>-алканами у порівнянні з CO, зокрема за умов селективного каталітичного відновлення (СКВ) <$Eroman {N sub 2 O}> (досягнення 90 - 94 % конверсії <$Eroman {N sub 2 O}> у разі більш низьких температур) за присутності Fe-вмісних цеолітних каталізаторів, обумовлена активацією вуглеводнів-відновників на сильних кислотних центрах Бренстеда, зокрема, на протонних центрах цеолітів. Показано, що у разі сумісного відновлення <$Eroman {N sub 2 O}> та NO <$Eroman {C sub 3 - C sub 4 }>-алканами, зокрема, за умов СКВ-процесу

Вивчено взаємозалежності між нейромесенджерним, морфофункціональним, стать- і вік-детермінованим континуумом у хворих із преморбідними станами ішемічної хвороби серця, стабільної стенокардії та гострого інфаркту міокарда за умов оцінювання депресивних розладів за впливу хроноритмів, профілактики серцевої недостатності й об'єктивізації лікувальної тактики. Визначено механізми залежності циркадіанної активності формування гострих коронарних ушкоджень за різних форм інфаркту міокарда та його ускладнень на підставі поєднання хронобіологічних і клініко-функціональних досліджень, що дозволяє виділити патогенетичні аспекти розвитку гострих коронарних катастроф і запобігти повторним епізодам дестабілізації у хворих.

Висвітлено актуальні питання антибіотикотерапії та формування антибіотикорезистентності. Охарактеризовано проблеми застосування антибіотиків у клінічній практиці та сучасний стан чутливості клінічних штамів умовно патогенних бактерій і грибів до антибіотиків та антисептиків. Увагу приділено безпосередньо антибіотикам та імунному статусу хворого, антибіотикам та нормальній автохтонній облігатній і факультативній мікробіомі тіла людини. Враховано особливості формування резистентності мікроорганізмів до антибіотиків у клінічних умовах та в експерименті. Обгрунтовано експериментальне та клінічне вивчення нових антимікробних речовин. Розглянуто методи вивчення антимікробної активності нових синтетичних сполук in vitro та in vivo.

Висвітлено актуальні проблеми та перспективи розвитку хронобіології, хрономедицини і геронтології, хронофармакології. Відображено роль шишкоподібної залози і ії гормону мелатоніну у формуванні часової організації фізіологічних функцій, описано патофізіологічні аспекти десинхронозів, вплив сезонних ритмів на організм людини та тварин, вікові особливості хроноритмів, хронопатофізіологічні доклінічні порушення здоров'я. Досліджено значення хронодіагностики та хронотерапії в клініці внутрішніх хвороб та геропротекторів як фактору впливу на хроноритми. Розкрито сучасні напрями геріатрії, механізми дії та ефективність застосування інтервальних гіпоксичних тренувань у клінічній практиці. Охарактеризовано особливості порушень при хронопатології та їх фітокорекції, вплив фітопрепаратів на циркадіанну організацію фізіологічних та біохімічних процесів, біоритмологічні аспекти фітотерапії, фармації і фармакології.

Висвітлено особливості гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини. Описано елементи грижі, наведено їх класифікацію, анатомо-фізіологічні відомості про гострий апендицит, підшлункову та молочну залози, очеревину, поверхневі та глибокі вени, артерії нижніх кінцівок. Розглянуто хірургічні проблеми та аспекти жовчнокам'яної та виразкової хвороб шлунка, а також прямої кишки, стравоходу.

Освещены особенности острых хирургических заболеваний органов брюшной полости. Описаны элементы грыжи, приведены их классификация, анатомо-физиологические сведения об остром аппендиците, поджелудочной и молочной железах, брюшине, поверхностных и глубоких венах, артериях нижних конечностей. Рассмотрены хирургические проблемы и аспекты желчнокаменной и язвенной болезнях желудка, а также прямой кишки, пищевода.

Систематизовано погляди щодо визначальних факторів виникнення та патогенетичних механізмів артеріальної гіпертензії на тлі нефропатій неімунного генезу - первинного та вторинного хронічного пієлонефриту та діабетичної нефропатії. Подано детальну характеристику добових профілів артеріального тиску та клінічного перебігу гіпертензивного синдрому в хворих на нефропатії неімунного генезу. Досліджено стан центральної та регіонарної (ниркової та церебральної) гемодинаміки та зміни структурно-функціональних властивостей міокарда лівого шлуночка. Встановлено взаємозв'язки контрольованих ниркою гомеостатичних показників з параметрами центральної та регіонарної гемодинаміки. Виділено діагностичні, диференційні критерії та прогностичні детермінанти гіпертензивного синдрому. Встановлено значний антигіпертензивний і органопротекторний ефект тривалого застосування еналаприлу малеату, подано режими його дозування залежно від важкості артеріальної гіпертензії.

За допомогою методу переривчастого гальваностатичного титрування проведено дослідження процесів електростимульованої дифузії іонів літію в структуру нанорозмірної шпінелі, модифікованої ферумом. Показано, що з використанням золь-гель-методу синтезу за температури відпалу <$E800~symbol Р roman C> утворюється однофазна шпінельна структура з розміщенням синтезом введених катіонів феруму в обох підгратницях шпінелі, що сприяє підвищенню електропровідності та коефіцієнта електростимульованої дифузії літію. При цьому розміри неагломерованих частинок складають близько 50 - 70 нм, що забезпечує високу швидкість перебігу електрохімічних реакцій на межі електрод-електроліт. Встановлено залежність коефіцієнта дифузії літію від напруги для різних водних електролітів і показано, що, незалежно від вибору водних розчинів електроліту на основі Li2SO4 та LiNO3-електроліту, максимально інтенсивно інтеркаляція літію відбувається за напруги у 1,1 - 1 В відносно електроду порівняння. При цьому значення коефіцієнта дифузії літію в структуру шпінельної матриці знаходяться в діапазоні 10<^>-10 - 10<^>-9 см<^>2/с.