Наведено дані щодо частоти тиреоїдної патології у дітей і підлітків, хворих на ЦД. Особливу увагу приділено діагностиці тиреопатій і різних варіантів дистиреозу. Висвітлено особливості ультразвукового дослідження щитовидної залози у хворих на ЦД. Наведено алгоритм діагностики тиреоїдної дисфункції, розглянуто підходи до корекції виявлених порушень.

Представлены данные о частоте тиреоидной патологии у детей, больных сахарным диабетом (СД). Особое внимание уделено диагностике тиреопатий и различных вариантов дистиреоза. Освещены особенности ультразвукового исследования щитовидной железы у больных СД. Приведен алгоритм диагностики тиреоидной дисфункции, рассмотрены подходы к коррекции выявленных нарушений.

Подано характеристику мікроальбумінурії та клубочкової фільтрації у юних хворих на цукровий діабет, встановлено зниження фільтраційної функції нирок, яке супроводжувалось зростанням мікроальбумінурії із збільшенням тривалості у них цукрового діабету. Показано значення початку пубертатного періоду для появи ранніх діагностичних симптомів діабетичної нефропатії, особливо помітне у дівчат. Підтверджено взаємозв'язок порушень у клітинній ланці імунітету, зокрема, зниження кількості активних лімфоцитів та підвищення реакції бласттрансформації лімфоцитів , з появою мікроальбумінурії у дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет. Встановлено імуногенетичні маркери раннього розвитку у них діабетичної нефропатії. Виділено фактори ризику раннього розвитку діабетичної нефропатії у дитячому і підлітковому віці та розроблено алгоритм її діагностики.

Наведено дані наукових досліджень, у яких підтверджено існування зниженої чутливості до інсуліну в дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 типу. За результатами власних спостережень під час обстеження 175 дітей та підлітків віком 4 - 18 років із тривалістю ЦД 1 типу від 1 до 15 років у 42 % з них виявлено ознаки зниження чутливості до інсуліну, переважно на тлі декомпенсації хвороби (у 30 %). Частота інсулінорезистентності збільшувалась у період статевого дозрівання (у II - IV групах за Таннером), особливо в дівчат, але не була пов'язана із наявністю надлишкової маси тіла. Інсулінорезистентність у разі ЦД 1 типу в дітей та підлітків супроводжувалася дисліпідемією атерогенної спрямованості, а також патологічними змінами контрінсулінових гормонів та лептину залежно від стану компенсації вуглеводного обміну. У разі зниження чутливості до інсуліну за умов декомпенсації хвороби спостерігалося підвищення рівня тиреотропного гормону, соматотропного гормону (СТГ) та кортизолу, зменшення продукції пролактину на тлі дефіциту маси тіла та гіполептинемії, а за задовільної компенсації ЦД відбувалося підвищення рівня ІФР-1 на тлі помірного зростання рівня СТГ та лептину. У разі ЦД 1 типу з ознаками інсулінорезистентності встановлено вірогідне збільшення ФНП-<$E alpha>, а під час зниження чутливості до інсуліну на тлі декомпенсації хвороби - підвищення рівня ІЛ-1<$E beta> та тенденцію до збільшення ІЛ-10, який у разі ЦД 1 типу в цілому знижений.

Проблема використання біосимілярів інсуліну у хворих на цукровий діабет останніми роками набуває все більшої актуальності через закінчення терміну патентування найефективніших інсулінових препаратів, зокрема золотого стандарту базальної інсулінотерапії гларгіну. Наведено аналіз особливостей перебігу цукрового діабету 1 типу у хворих дитячого віку в аспекті підвищеної імунної реактивності та активного продіабетогенного антитілоутворення. На підставі аналізу численних наукових досліджень обгрунтовано необхідність урахування високого потенційного ризику застосування у дітей та підлітків препаратів інсуліну з непередбаченими властивостями, що характеризує більшість відомих наразі біосимілярів інсуліну гларгіну.

Перебіг цукрового діабету у дітей та підлітків вирізняється лабільністю та незадовільною компенсацією вуглеводного обміну. Застосування сучасних препаратів інсуліну - аналогів короткої та подовженої дії призводить до зменшення показників глікозильованого гемоглобіну, помірного збільшення добових доз екзогенного інсуліну, але без суттєвого впливу на масу тіла хворих. Переведення дітей та підлітків з цукровим діабетом на лікування аналогами інсуліну супроводжувалось позитивними зрушеннями в імунологічному статусі: підвищенням кількості Т-клітин, зменшенням рівнів прозапальних цитокінів та антиінсулінових антитіл, особливо у разі використання базальних аналогів інсуліну.

У дослідженні показано, що перебіг цукрового діабету у дітей та підлітків вирізняється лабільністю та незадовільною компенсацією вуглеводного обміну. Застосування сучасних препаратів інсуліну - аналогів короткої та подовженої дії - призводить до зменшення показників глікозильованого гемоглобіну, помірного збільшення добових доз екзогенного інсуліну, але без суттєвого впливу на масу тіла хворих. Переведення дітей та підлітків з цукровим діабетом на лікування аналогами інсуліну супроводжувалось позитивними зсувами в імунологічному статусі: підвищенням кількості T-клітин, зменшенням рівнів прозапальних цитокінів та антиінсулінових антитіл, особливо при використанні базальних аналогів інсуліну.

Проблема оптимізації лікування цукрового діабету (ЦД) 1-го типу у дітей до цього часу залишається остаточно нерозв'язаною, а рекомендації щодо режиму фізичних навантажень звичайно не враховують особливостей метаболічного статусу хворих. Мета роботи - визначення особливостей показників ліпідного спектра крові залежно від рівня фізичної активності (ФА) у дітей та підлітків, хворих на ЦД 1-го типу. Обстежено 173 хворі на ЦД 1-го типу віком 7 - 18 років із тривалістю захворювання від 1 до 10 років із визначенням показників вуглеводного обміну, ліпідного спектра крові, а також рівня ФА за допомогою модифікованого адаптованого опитувальника. Встановлено, що у дітей та підлітків із ЦД 1-го типу спостерігалися атерогенно спрямовані зміни ліпідного профілю у вигляді підвищення рівнів загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ) та тригліцеридів (ТГ) разом із тенденцією до зниження холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ). Виявлені порушення ліпідного профілю були значною мірою пов'язані з декомпенсацією захворювання. Високий рівень ФА у дітей, хворих на ЦД 1-го типу, супроводжується різними змінами ліпідного профілю залежно від стану метаболічної компенсації: за рівня HbA1с << 9 % спостерігалось підвищення показників ТГ, ХС ЛПНЩ та ХС ЛПДНЩ, а за рівня HbA1с >> 7,5 % - зниження ХС ЛПВЩ. Одержані результати свідчать про неоднозначний вплив високого рівня ФА на стан метаболізму у дітей із ЦД 1-го типу, зокрема на можливість формування дисліпідемій та підвищення ризику діабетичних ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.17

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23-3 + Р733.415.12-2

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Хвороби щитовидної залози у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено характер інсулярно-контрінсулярних взаємовідносин, їх зв'язок із статтю та ступенем статевої зрілості, показано особливості імунологічних порушень у різних ланках системи захисту у дітей та підлітків на фоні цукрового діабету (ЦД) І типу різної тривалості на етапах пубертату залежно від статі. Встановлено персистенцію антитіл до глутаматдекарбоксилази у хворих дитячого та підліткового віку та значущість цих змін для підтримки стійкої декомпенсації хвороби. Одержано дані про частоту тиреопатій за ЦД І типу у дітей та підлітків, а також показано, що виявлені у них порушення функції щитовидної залози є різноспрямованими, найчастіше представлені підвищенням тиротропного гормона та значною мірою пов'язані з декомпенсацією хвороби. Доведено можливість покращання компенсації вуглеводного обміну у дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет, за допомогою застосування аналогів інсуліну, а також метформіну та препаратів для лікування тиреопатій на фоні замісної інсулінотерапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.1-5

Рубрики:

Хвороби ендокринної системи

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Надано аналіз даних наукових досліджень щодо результатів застосування інсулінових аналогів у комплексному лікуванні цукрового діабету 1 типу в дітей та підлітків. Обговорено проблему мітогенного потенціалу препаратів інсуліну та шляхи попередження його реалізації за умов реальної клінічної практики. Обгрунтовано доцільність використання в дітей та підлітків аналогів інсуліну глюлізину і гларгіну для досягнення оптимальної компенсації завдяки їх високій ефективності та достатньому рівню безпеки, що знайшло відображення в міжнародних консенсусах і клінічних настановах (ISPAD та IDF).

Наведено результати дослідження стану антиоксидантної системи та рівня окиснювального стресу в підлітків з ожирінням. Активність глутатіонпероксидази, супероксиддисмутази, загальну антиоксидантну активність та рівень карбонілованих білків (КБ) у сироватці крові проаналізовано у 65 підлітків (35 хлопчиків та 30 дівчат), хворих на ожиріння, та у 90 дітей (51 хлопчик та 39 дівчат) з нормальною вагою віком 14 - 18 років. У дітей з ожирінням спостерігалося зниження супероксиддисмутази та КБ на тлі збереження загальної антиоксидантної активності. Збільшення ступеня ожиріння супроводжувалося зниженням потужності антиоксидантного захисту та підвищенням вмісту КБ. Ступінь вираженості й характер змін показників антиоксидантного захисту та рівня КБ залежали від наявності інсулінорезистентності та дисліпідемій. Ожиріння в підлітків супроводжується окиснювальним дисбалансом. Таким чином, уже в дитячому віці за наявності надлишкової ваги створюються умови для розвитку оксидативного стресу, який у подальшому сприятиме формуванню серцево-судинних ускладнень.

Проведено аналіз частоти ураження окремих органів та систем за цукрового діабету у дітей залежно від ступеня статевої зрілості хворих, які були об'єднані в дві групи, подібні за тривалістю хвороби (більше 5-ти років та від 1-го до 5-ти років). Встановлено, що період статевого дозрівання характеризується помітним погіршенням компенсації вуглеводного обміну, особливо у хворих з тривалістю цукрового діабету більше 5-ти років. Це супроводжується збільшенням частоти діабетичної мікроангіопатії (ретинопатії та нефропатії), гепатопатії та затримки росту у хворих пубертатного віку. В період нейтрального дитинства цукровий діабет найчастіше характеризується проявами діабетичної енцефалопатії, гепатопатії та патологічними змінами судинного тонусу кінцівок.

Проведен анализ частоты поражения отдельных органов и систем при сахарном диабете у детей в зависимости от степени половой зрелости больных, объединенных в две сходные по длительности заболевания группы (более 5-ти лет и от 1-го до 5-ти лет). Установлено, что период полового созревания отличается заметным ухудшением компенсации углеводного обмена, особенно у больных с длительностью сахарного диабета более 5-ти лет. Это сопровождается увеличением частоты диабетической микроангиопатии (ретинопатии и нефропатии), гепатопатии и задержки роста у больных пубертатного возраста. В период нейтрального детства сахарный диабет чаще всего характеризуется проявлениями диабетической энцефалопатии, гепатопатии и патологическими изменениями сосудистого тонуса конечностей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.41,32

Рубрики:

Внутрішні хвороби дітей

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Останнім часом поширеність цукрового діабету (ЦД) набула характеру епідемії, що охопила багато держав світу, зокрема й Україну. За даними клінічних спостережень, ЦД 1 типу в дітей та підлітків перебігає значно тяжче, ніж у дорослих, а пік захворюваності на цю хворобу припадає на ранній пубертатний період. Середня тривалість життя хворих на ЦД дітей становить менше половини від середньої тривалості життя здорової людини за значних матеріальних витрат і докладених зусиль лікарів та самого хворого, що характеризує ЦД як важливу медико-соціальну проблему. Отже, висока поширеність, хронічні ускладнення, необхідність дотримання щоденних медичних процедур, передчасна смерть у молодому віці - усе це змушує розглядати ЦД 1 типу в дітей і підлітків як актуальну проблему суспільства. Розвиток цього тяжкого ендокринологічного захворювання залежить не лише від рівня медичної підтримки хворих, а й від їх навчання принципам управління власним захворюванням, що забезпечує ефективність лікування. Низька мотивація пацієнтів до лікування та боротьби із хворобою, відмова нести відповідальність за стан свого здоров'я та самопочуття може суттєво вплинути на результат лікування. За даними сучасних досліджень виявлено взаємозв'язок між показником глікозильованого гемоглобіну та наявністю у хворого знань щодо ЦД: чим вищий рівень знань, тим кращий показник компенсації вуглеводного обміну. Тому поліпшення психодіагностичного інструментарію, що надасть змогу вивчати наявність у хворого підлітка із ЦД уявлень щодо самовідповідальності за власне здоров'я та виявляти наявність знань про способи контролю хвороби, - важливе завдання медичної психології. Методичні рекомендації створені за результатами проведеної авторами інноваційної науково-дослідницької роботи "Розробити технологію підтримки довгострокової мотивації до самоконтролю цукрового д іабету 1 типу у дітей та підлітків", номер держреєстрації 011511001021, термін виконання - 01.01.2015 р. - 31.12.2017 р. У цих дослідженнях наведено комплекс психологічних опитувальників, призначений для скринінгового визначення прихильності підлітка із ЦД 1 типу до виконання певних дій, спрямованих на формування самоконтролю цього захворювання, та наявності усвідомлення відповідальності за власне здоров'я. Застосування запропонованого інструментарію надасть змогу визначати напрями корекційних заходів під час медико-психологічного супроводу цього контингенту хворих і своєчасно корегувати програми шкіл самоконтролю, що спрямовані на підтримку довгострокової мотивації до самоконтролю ЦД 1 типу в підлітків. Методичні рекомендації призначені для дитячих ендокринологів, психологів, спеціалістів, які працюють з дітьми із ЦД 1 типу. Рекомендуються до впровадження в роботу спеціалізованих ендокринологічних стаціонарів, навчальних діабетологічних центрів, шкіл самоконтролю ЦД. Раніше методичні рекомендації вказаного змісту в Україні не видавалися.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23-5

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстеження 120-ти дітей і підлітків віком 3 - 18-ти років в період маніфестації цукрового діабету (ЦД) I типу показало, що в більшості випадків захворювання починається з появи типових клінічних симптомів (спраги, поліурії, загальної слабкості, порушення апетиту та ін.), хоча схуднення під час першого діагностування хвороби виявлено лише у третини обстежених. У 20 % хворих ЦД I типу був діагностований на тлі незначної декомпенсації вуглеводного обміну, в тому числі у 9 % пацієнтів - із надлишковою масою тіла. Середні величини глікозильованого гемоглобіну як інтегрального показника компенсації вуглеводного обміну на початку хвороби були підвищені в усіх вікових групах, однак, лабільність метаболічних порушень була більш значущою серед хворих дітей (у порівнянні з підлітками), що виявлялось значними добовими коливаннями глікемії. Виявлено також вищі показники глікемії і глікозильованого гемоглобіну в період маніфестації діабету у дівчат у порівнянні з хлопцями.

Обследование 120-ти детей и подростков в возрасте 3 - 18-ти лет в период манифестации сахарного диабета (СД) I типа показало, что в большинстве случаев заболевание начинается с появления типичных клинических симптомов (жажды, полиурии, общей слабости, нарушения аппетита и др.), хотя похудание при первичной диагностике болезни имело место лишь у трети обследованных. При этом, у 20 % больных СД I типа был диагностирован на фоне незначительной декомпенсации углеводного обмена, в том числе у 9 % пациентов - с избыточной массой тела. Средние величины гликозилированного гемоглобина как интегрального показателя компенсации углеводного обмен, в начале болезни были повышены во всех возрастных группах, однако лабильность метаболических нарушений была более выраженной среди больных раннего возраста, что проявлялось значительными суточными колебаниями гликемии. Выявлены также более высокие показатели гликемии и гликозилированного гемоглобина в период манифестации диабета у девочек по сравнению с мальчиками.

Examination of 120 children and adolescents, aged 3 - 18, in the period of type I diabetes mellitus manifestation showed that in most cases the disease began with typical clinical symptoms (thirst, polyuria, asthenia, appetite disturbances, etc.) thoughbody weight loss at primary diagnosis of the disease was revealed only in 1/3 of the examined children. At that, in 20 % of patients type I diabetes mellitus was diagnosed in the presence of a slight carbohydrate metabolism decompensation, including 9 % of patients with body weight excess. Average values of glycosilated hemoglobin as an integral index of carbohydrate metabolism compensation at the disease onset, were increased in all age groups; however, lability of metabolic disorders was more pronounced among patients of younger age, which manifested by significant dailyglycemia and glycosilated hemoglobin indices during diabetes mellitus manifestation in girls as compared to boys.

Мета роботи - визначити сироваткові рівні судинного ендотеліального фактора росту (VEGF) у дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 типу, залежно від метаболічної компенсації та рівня фізичної активності (ФА). У 46 дітей та підлітків 7 - 18 років, хворих на ЦД 1 типу, досліджено показники вуглеводного обміну, ліпідного спектра крові, вмісту VEGF у сироватці, мікроальбумінурії в ранковій порції сечі. Стан мікроциркуляції вивчено за допомогою капіляроскопії з обчисленням загального капіляроскопічного індексу (ЗКІ). Оцінено рівень ФА протягом 7 днів, зокрема активність у школі, після школи й під час вихідних, за допомогою адаптованого модифікованого опитувальника. У дітей із ЦД 1 типу виявлено зниження рівня VEGF порівняно з їх здоровими однолітками ((<$E92,9~symbol С~10,2>) і (<$E137,12~symbol С~12,5>) пг/мл відповідно; p << 0,05), яке більшою мірою виявлялося в дівчат, ніж у хлопців. Погіршення мікроциркуляції супроводжувалося зростанням рівня VEGF від (<$E71,3~symbol С~15,9>) до (<$E101,5~symbol С~19,8>) пг/мл, але в межах, нижчих за контрольні показники. В усіх групах хворих з високою ФА рівень VEGF наближувався до контрольних показників, не досягаючи їх повною мірою, але найбільшим вміст VEGF виявився в групі хворих з низькою ФА на тлі оптимального глікемічного контролю ((<$E297,3~symbol С~89,3>) пг/мл), що супроводжувалося найвищою серед усіх груп добовою дозою екзогенного інсуліну ((<$E1,23~symbol С~0,06>) ОД/кг/добу). Встановлено позитивні кореляційні зв'язки вмісту VEGF з рівнями атерогенних фракцій ліпопротеїдів, але не з показниками глікемії (натще, иостпрандіальїюї, добових її коливань). Висновки: продукція VEGF у дітей, хворих на ЦД 1 типу, знижена, тісно пов'язана з метаболічною декомпенсацією хвороби, причому більшою мірою з дисліпідемією, ніж із дисглікемією, та може частково відновлюватися на тлі посилення фізичної активності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23-436.1 + Р733.696.54-436.1

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Хвороби нирок і ниркових мисок у дітей

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ