Наведено дані наукових досліджень, у яких підтверджено існування зниженої чутливості до інсуліну в дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 типу. За результатами власних спостережень під час обстеження 175 дітей та підлітків віком 4 - 18 років із тривалістю ЦД 1 типу від 1 до 15 років у 42 % з них виявлено ознаки зниження чутливості до інсуліну, переважно на тлі декомпенсації хвороби (у 30 %). Частота інсулінорезистентності збільшувалась у період статевого дозрівання (у II - IV групах за Таннером), особливо в дівчат, але не була пов'язана із наявністю надлишкової маси тіла. Інсулінорезистентність у разі ЦД 1 типу в дітей та підлітків супроводжувалася дисліпідемією атерогенної спрямованості, а також патологічними змінами контрінсулінових гормонів та лептину залежно від стану компенсації вуглеводного обміну. У разі зниження чутливості до інсуліну за умов декомпенсації хвороби спостерігалося підвищення рівня тиреотропного гормону, соматотропного гормону (СТГ) та кортизолу, зменшення продукції пролактину на тлі дефіциту маси тіла та гіполептинемії, а за задовільної компенсації ЦД відбувалося підвищення рівня ІФР-1 на тлі помірного зростання рівня СТГ та лептину. У разі ЦД 1 типу з ознаками інсулінорезистентності встановлено вірогідне збільшення ФНП-<$E alpha>, а під час зниження чутливості до інсуліну на тлі декомпенсації хвороби - підвищення рівня ІЛ-1<$E beta> та тенденцію до збільшення ІЛ-10, який у разі ЦД 1 типу в цілому знижений.

Мета роботи - удосконалення інформаційного забезпечення дитячих ендокринологів. Матеріали роботи - реферати звітів НДР (39) та ДР (79), проведених в Україні у 2001 - 2017 рр. У дослідженні використано інформаційні та інноваційні ресурси дослідницьких робіт, подані в облікових картках, їх семантичний, інформаційний, наукометричний, бібліометричний, патентний, статистичний методи аналізу; опитування дитячих ендокринологів (50). Встановлено, що за економічним змістом трансфер технологій може бути двох форм: комерційний та некомерційний. У галузі охорони здоров'я дітей і підлітків використовують переважно некомерційний трансфер, інструментом якого виступає науково-технічна інформація: наукові і професійні журнали, їх бази і банки даних, патентні видання, довідники, доповіді і виступи на конференціях, семінарах, симпозіумах, виставкових заходах, стажування вчених і фахівців в університетах та організаціях; обмін науково-технічною інформацією. Досліджено, що впровадження нових методів профілактики, діагностики, лікування та організаційних рішень у напрямі дитячої ендокринології включає в себе 3 основних етапи: придбання первинної інформації про медичні технології через засоби наукової комунікації; організацію їх впровадження на робочому місці і розв'язання матеріально-технічних, юридичних, фінансових і кадрових питань з її використання (складання відповідної угоди), а також авторський нагляд. Надано інформаційно-аналітичну оцінку дослідницькому процесу і некомерційному трансферу знань і технологій за напрямом "Дитяча ендокринологія" в Україні протягом терміну 2001 - 2017 рр. Аналіз дослідницьких робіт свідчить про збільшення кількості НДР та ДР (у 1,5 разу), показано їх тематичні напрями, виявлено структуру створеного наукового продукту (публікацій, об'єктів інтелектуальної власності, методичних документів тощо), визначено шляхи використання наукового результату дитячими ендокринологами. Висновки: в Україні стабільно здійснюється дослідницький процес за актуальними напрямами дитячої ендокринології, створюється відповідний інформаційний та інноваційний ресурс. Разом з тим, його використання фахівцями має низку нерозв'язаних питань, серед яких розробка понятійного апарату, недосконалість каналів передачі наукового продукту в професійний соціум, відсутність методики оцінки некомерційного трансферу медичних технологій. Подальші дослідження цієї проблеми допоможуть удосконалити трансфер знань та технологій не тільки за окремими напрямами дитячої ендокринології, а й у цілому в галузі охорони здоров'я дітей і підлітків.

Обстежено та проліковано 47 дітей, підлітків і юнаків з непроліферативною діабетичною ретинопатією (НПДР), що страждають на цукровий діабет (ЦД) I типу з супутньою тиреоїдною патологією. Згідно з даними ретинотомографічного обстеження у дітей, підлітків і юнаків з непроліферативною діабетичною ретинопатією (у разі гостроти зору 1,0) на тлі ЦД I типу та супутнього дистиреозу з зобом I - II ступеня коефіцієнт набряку складає у середньому <$E2,65~ symbol С ~0,33>, площа набряку - <$E0,85~ symbol С ~0,05~ roman мм sup 2>. Формування НПДР у дітей, підлітків і юнаків зі ЦД I типу на тлі дистиреозу супроводжувалося достовірним зниженням показників антиоксидантного захисту. За результатами HRT-дослідження, комп'ютерної статичної периметрії, візоконтрастопериметрії фізіотерапевтичне застосування фонофорезу тіотриазоліну у сполученні з елімінацією за Черикчі Л.Е. підвищує ефективність загального лікування (корекція інсуліно-, вітамінотерапії) даної категорії хворих.

Обследовано и пролечено 47 детей, подростков и юношей с непролиферативной диабетической ретинопатией (НПДР), страдающих сахарным диабетом I типа с сопутствующей тиреоидной патологией. Согласно данным ретинотомографического обследования у детей, подростков и юношей с непролиферативной диабетической ретинопатией (при остроте зрения 1,0) на фоне сахарного диабета I типа и сопутствующего дистиреоза с зобом I - II степени коэффициент отека составляет в среднем <$E2,65~ symbol С ~0,33>, площадь отека - <$E0,85~ symbol С ~0,05~ roman мм sup 2>. Формирование НПДР у детей, подростков и юношей с СД I типа на фоне дистиреоза сопровождается достоверным снижением показателей антиоксидантной защиты. По результатам HRT исследования, компьютерной статической периметрии, визоконтрастопериметрии физиотерапевтическое применение фонофореза тиотриазолина в сочетании с элиминацией по Черикчи Л.Е. повышает эффективность общего лечения (коррекция инсулино-, витаминотерапии) данной категории больных.

47 children, teenagers and young people with non-proliferative diabetic retinopathy (NPDR) suffering from diabetes of the I type with the concomitant thyroid pathology. According to the data of the retinotomographic examination in children, teenagers and young people with non-proliferative diabetic retinopathy (with the acuity of vision of 1.0) on the background of diabetes of the I type and the concomitant dysthyroidism with the goiter of the I-II degree the edema coefficient was about <$E2,65~ symbol С ~0,33>, the area of the edema was <$E0,85~ symbol С ~0,05~ roman мм sup 2>. The formation of NPDR in children, teenagers and young people with DM, type I, on the background of dysthyroidism was accompanied by a reliable decrease in the parameters of antioxidant protection. According to the results of retinotomography examination, computer statistic perimetry and visual contrast perimetry the efficiency of the total treatment (the correction of insulin therapy, vitamin therapy) for the given category of patients was increased by the physiotherapeutic application of phonophoresis with thiotriazoline in the combination with elimination by Cherikchi L.Ye.

Проблема використання біосимілярів інсуліну у хворих на цукровий діабет останніми роками набуває все більшої актуальності через закінчення терміну патентування найефективніших інсулінових препаратів, зокрема золотого стандарту базальної інсулінотерапії гларгіну. Наведено аналіз особливостей перебігу цукрового діабету 1 типу у хворих дитячого віку в аспекті підвищеної імунної реактивності та активного продіабетогенного антитілоутворення. На підставі аналізу численних наукових досліджень обгрунтовано необхідність урахування високого потенційного ризику застосування у дітей та підлітків препаратів інсуліну з непередбаченими властивостями, що характеризує більшість відомих наразі біосимілярів інсуліну гларгіну.

Мета роботи - оцінити поширеність компонентів метаболічного синдрому (МС) і біохімічні показники в дітей та підлітків, що страждають на ожиріння, залежно від віку та статі. Проведено комплексне обстеження 354 дітей віком 6 - 18 років, у тому числі 40 дітей віком 6 - 9 років (22 хлопчики і 18 дівчаток) та 314 дітей і підлітків віком 10 - 18 років (192 хлопці та 122 дівчини) з ожирінням. У 106 хворих віком 10 - 18 років (72 хлопці та 34 дівчини) зареєстровано вияви МС за критеріями IDF (2007). Визначено показники ліпідного спектра крові (рівень загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів низької та дуже низької щільності). Стан вуглеводного обміну оцінювали за рівнем глюкози крові та імунореактивного інсуліну (ІРІ) із розрахунком показників інсулінорезистентності (HOMA-IR), чутливості до інсуліну (НОМА-% S) та секреторної функції <$Ebeta>-клітин підшлункової залози (НОМА-% <$Ebeta>) за допомогою моделі НОМА2 (Homeostasis Model Essessment) з використанням НОМА Calculator v. 2.2. Статистичний аналіз здійснено з використанням SPSS 19.0. Поширеність МС серед дітей віком 10 - 18 років становила 33,7 % і вірогідно не залежала від віку у хлопців (41,4 % у 10 - 15 років і 41,9 % у 16 - 18 років), на відміну від дівчат, у яких поширеність МС удвічі зростала з віком (20,6 % у 10 - 15 років і 46,2 % у 16 - 18 років). Виявлено достатню кількість критеріїв для встановлення діагнозу МС у 7,5 % дітей молодшого віку (6 - 9 років). У дітей з МС були вищі рівні глюкози натще, ІРІ, НОМА-IR, ТГ, мікроальбумінурії та знижена секреторна функція <$Ebeta>-клітин підшлункової залози. Доведено, що найстійкіші складники МС у пацієнтів дитячого віку - це ожиріння, артеріальна гіпертензія (із перевагою у хлопців) і зниження рівня ХС ЛПВЩ (незалежно від статі). Гіпертригліцеридемія - менш значущий критерій МС у дітей, за винятком хлопців віком 10 - 15 років. Серед порушень вуглеводного обміну, асоційованих з виявами МС у дітей, більш значущою є інсуліноррезистентність (у 75 - 88 % випадків, а не дисглікемія, яка виявляється у складі МС лише у 27 % хворих віком 10 - 15 років і зростає до 42 % серед хворих віком 16 - 18 років, переважно у хлопців старшої рупи, у більшої половини з яких (58 %) гіперглікемія натще слугує критерієм МС. Висновки: серед дітей і підлітків з ожирінням поширені ознаки МС, частота й характер виявів якого залежать як від віку, так і від статі. Найпоширеніші складники МС у пацієнтів дитячого віку - підвищення артеріального тиску та зниження рівня ХС ЛПВЩ. Ознаки МС можуть виявлятися вже у дітей молодшого шкільного віку, що зумовлює важливість профілактики та лікування ожиріння своєчасно, починаючи з раннього дитинства.

Мета роботи - вивчити особливості функціонального стану щитоподібної залози (ЩЗ) залежно від наявності інсулінорезистентності у дітей з ожирінням. Обстежено 213 дітей з ожирінням віком від 6 до 16 років, яких було розподілено на 2 групи залежно від наявності інсулінорезистентності за індексом HOMA-IR, а також на 4 групи залежно від наявності тиреопатії. Діагностику тиреоїдної патології здійснювали за допомогою пальпаторного та ультразвукового дослідження ЩЗ, визначення антитиреоїдних антитіл, рівня тиреотропного гормона, вільного тироксину та трийодтироніну у сироватці крові за допомогою імуноферментного методу. За величиною співвідношення тиреотропного гормона і вільного тироксину визначали наявність мінімальної тиреоїдної недостатності. Всім дітям проведено дослідження вмісту інсуліну, глюкози в крові та визначення індексу HOMA-IR. Встановлено, що у дітей з ожирінням наявність інсулінорезистентності впливала лише на формування автоімунного тиреоїдиту, частота якого серед хворих зі зниженою чутливістю до інсуліну була в 5 разів вищою у порівнянні з пацієнтами без інсулінорезистентності. З порушень тиреоїдної регуляції найчастіше виявляли патологічні зміни вмісту тиреотропного гормона, переважно у вигляді його збільшення (на 17,9 %). Зв'язок гіпотиреозу зі зниженням чутливості до інсуліну встановлено у хворих на автоімунний тиреоїдит, у яких підвищення рівня тиреотропного гормона мало місце лише за наявності інсулінорезистентності. Зниження тиреоїдної функції у дітей з ожирінням без тиреопатій та з мінімальними змінами структури ЩЗ виявляли частіше за умови нормальної чутливості до інсуліну, особливо у хлопчиків. Висновки: інсулінорезистентність має значущий негативний вплив на формування автоімунного тиреоїдиту та зниження функції ЩЗ у дітей з ожирінням. Існують гендерні відмінності у негативному впливі зниженої чутливості до інсуліну на формування патології ЩЗ у разі ожиріння, зокрема більша схильність до її виникнення у хворих чоловічої статі, що підтверджено розвитком автоімунного тиреоїдиту в хлопчиків з ожирінням лише за наявності інсулінорезистентності, а також тенденцією до зниження функції ЩЗ за нижчих значень HOMA-IR у хлопчиків у порівнянні з дівчатками.

Перебіг цукрового діабету у дітей та підлітків вирізняється лабільністю та незадовільною компенсацією вуглеводного обміну. Застосування сучасних препаратів інсуліну - аналогів короткої та подовженої дії призводить до зменшення показників глікозильованого гемоглобіну, помірного збільшення добових доз екзогенного інсуліну, але без суттєвого впливу на масу тіла хворих. Переведення дітей та підлітків з цукровим діабетом на лікування аналогами інсуліну супроводжувалось позитивними зрушеннями в імунологічному статусі: підвищенням кількості Т-клітин, зменшенням рівнів прозапальних цитокінів та антиінсулінових антитіл, особливо у разі використання базальних аналогів інсуліну.

У дослідженні показано, що перебіг цукрового діабету у дітей та підлітків вирізняється лабільністю та незадовільною компенсацією вуглеводного обміну. Застосування сучасних препаратів інсуліну - аналогів короткої та подовженої дії - призводить до зменшення показників глікозильованого гемоглобіну, помірного збільшення добових доз екзогенного інсуліну, але без суттєвого впливу на масу тіла хворих. Переведення дітей та підлітків з цукровим діабетом на лікування аналогами інсуліну супроводжувалось позитивними зсувами в імунологічному статусі: підвищенням кількості T-клітин, зменшенням рівнів прозапальних цитокінів та антиінсулінових антитіл, особливо при використанні базальних аналогів інсуліну.

Цукровий діабет (ЦД) тісно пов'язаний з розвитком оксидативного стресу (ОС), який є важливим як патогенетичний фактор негативних наслідків хвороби. Вплив фізичної активності (ФА) на формування ОС у дітей до цього часу залишається невизначеним. Мета роботи - вивчити показники перекисного окиснення та антиоксидантного захисту у разі ЦЦ 1 типу у дітей з різним рівнем ФА. У 98 дітей віком 7 - 18 років, хворих на ЦД 1 типу проводилось вивчення стану компенсації вуглеводного обміну, показників перекисного окиснення протеїнів (карбоніловані білки - КБ) та ліпідів (дієнові кон'югати - ДК), антиоксидантного захисту (глутагіонпероксидаза - ГПО, супероксиддисмутаза - СОД, загальна антиоксидантна активність - ЗАА). Рівень ФА досліджено за допомогою адаптованого, модифікованого опитувальника. У дітей з ЦД 1 типу виявлено ознаки підвищення гівня КБ ((<$E0,98~symbol С~0,04>) од/мл проти (<$E0,87~symbol С~0,05>) од/мл в контролі, p << 0,05) та зниження рівня ДК ((<$E5,89~symbol С~0,44>) мкмоль/л проти з (<$E11,3~symbol С~3,6>) мкмоль/л в контролі, p << 0,05). Стан антиоксидантного захисту (АОЗ) характеризувався помірним підвищенням показника ГПО ((<$E10,95~symbol С~0,35>) мкмоль/мл/хв, у порівнянні з контролем (<$E10,18~symbol С~0,31>) мкмоль/мл/хв, p << 0,05) поряд зі зниженням СОД ((<$E1,25~symbol С~0,03> од/мл/хв) проти (<$E1,48~symbol С~0,02> од/мл/хв в контролі, p << 0,05) на тлі збереження ЗАА ((<$E0,11~symbol С~0,10>) моль/л). Збільшення рівня HbA1c супроводжувалось посиленням процесів перекисного окиснення активацією АОЗ. Зі зростанням рівня ФА спостерігались різноспрямовані зміни окисних процесів, які значною мірою залежали від стану метаболічної компенсації хвороби. Висновки: у дітей з ЦД 1 типу має місце окиснювальний дисбаланс у вигляді зниження перекисного окиснення ліпідів і посилення окиснення протеїнів, а також дискоординація АОЗ з різноспрямованими змінами окремих його ланок - зниження рівня СОД та підвищення рівня ГПО. Вплив зростання ФА у дітей з ЦД 1 типу залежить від стану метаболічної компенсації: у разі його оптимального рівня відбувається гальмування процесів перекисного окиснення з покращанням АОЗ, навпаки у випадку погіршення рівня глікемічного контролю спостерігається активація перекисного окиснення та дискоординація окремих ланок АОЗ. Рекомендації щодо збільшення ФА у дітей, хворих на ЦД 1 типу в стані метаболічної декомпенсації, мають бути обмежені з огляду можливого негативного впливу на посилення ОС та підвищений ризик формування діабетичних ускладнень.

Проблема оптимізації лікування цукрового діабету (ЦД) 1-го типу у дітей до цього часу залишається остаточно нерозв'язаною, а рекомендації щодо режиму фізичних навантажень звичайно не враховують особливостей метаболічного статусу хворих. Мета роботи - визначення особливостей показників ліпідного спектра крові залежно від рівня фізичної активності (ФА) у дітей та підлітків, хворих на ЦД 1-го типу. Обстежено 173 хворі на ЦД 1-го типу віком 7 - 18 років із тривалістю захворювання від 1 до 10 років із визначенням показників вуглеводного обміну, ліпідного спектра крові, а також рівня ФА за допомогою модифікованого адаптованого опитувальника. Встановлено, що у дітей та підлітків із ЦД 1-го типу спостерігалися атерогенно спрямовані зміни ліпідного профілю у вигляді підвищення рівнів загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ) та тригліцеридів (ТГ) разом із тенденцією до зниження холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ). Виявлені порушення ліпідного профілю були значною мірою пов'язані з декомпенсацією захворювання. Високий рівень ФА у дітей, хворих на ЦД 1-го типу, супроводжується різними змінами ліпідного профілю залежно від стану метаболічної компенсації: за рівня HbA1с << 9 % спостерігалось підвищення показників ТГ, ХС ЛПНЩ та ХС ЛПДНЩ, а за рівня HbA1с >> 7,5 % - зниження ХС ЛПВЩ. Одержані результати свідчать про неоднозначний вплив високого рівня ФА на стан метаболізму у дітей із ЦД 1-го типу, зокрема на можливість формування дисліпідемій та підвищення ризику діабетичних ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.17

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23-3 + Р733.415.12-2

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Хвороби щитовидної залози у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подано характеристику мікроальбумінурії та клубочкової фільтрації у юних хворих на цукровий діабет, встановлено зниження фільтраційної функції нирок, яке супроводжувалось зростанням мікроальбумінурії із збільшенням тривалості у них цукрового діабету. Показано значення початку пубертатного періоду для появи ранніх діагностичних симптомів діабетичної нефропатії, особливо помітне у дівчат. Підтверджено взаємозв'язок порушень у клітинній ланці імунітету, зокрема, зниження кількості активних лімфоцитів та підвищення реакції бласттрансформації лімфоцитів , з появою мікроальбумінурії у дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет. Встановлено імуногенетичні маркери раннього розвитку у них діабетичної нефропатії. Виділено фактори ризику раннього розвитку діабетичної нефропатії у дитячому і підлітковому віці та розроблено алгоритм її діагностики.

Мета роботи - дослідити рівень експресії генів, які задіяні у гліколітичному шляху метаболізму глюкози, у клітинах крові дітей чоловічої статі з ожирінням, що мали як нормальну, так і порушену чутливість до інсуліну. Дослідження проведено на 3-х групах дітей чоловічої статі віком біля 14 років: нормальних (контроль) та з ожирінням, що мали як нормальну, так і порушену чутливість до інсуліну. З клітин крові виділяли РНК і за методом кількісної полімеразної ланцюгової реакції визначали рівень експресії генів, які задіяні у гліколізі. Встановлено, що рівень експресії генів альдолази C (ALDOC) та регулятора гліколізу та апоптозу, що індукується TP53 (TIGAR), збільшується, а генів ENO1 та ENO2 суттєво не змінюється у клітинах крові за умов ожиріння та нормальної чутливості до інсуліну у порівнянні з контрольною групою, але за умов резистентності до інсуліну на фоні ожиріння спостерігається зниження рівня експресії генів енолаз ENO1 і ENO2, за відсутності змін у рівні експресії генів ALDOC та TIGAR, у порівнянні з групою дітей, що мали ожиріння та нормальну чутливість до інсуліну. Висновки: у клітинах крові за умов ожиріння порушується експресія групи генів, які задіяні у гліколітичному шляху метаболізму глюкози, але з резистентністю до інсуліну за умов ожиріння асоціюються лише зміни в рівні експресії генів ENO1 і ENO2, які, можливо, причетні до розвитку резистентності до інсуліну та порушення толерантності до глюкози.

Вивчали експресію генів, що відповідають за метаболізм глюкози, у крові дітей чоловічої статі з ожирінням, у яких була як нормальна, так і порушена толерантність до глюкози, і зіставляли з даними групи дітей без ознак ожиріння (контроль). Встановлено, що рівень експресії гена PFKFB3 збільшується, PFKFB1 та INSIG2 зменшується, а гена HK2 суттєво не змінюється у клітинах крові у разі ожиріння та нормальної чутливості до інсуліну у порівнянні з контрольною групою. Резистентність до інсуліну у разі ожиріння призводить до посилення експресії гена INSIG2 та до зниження експресії генів PFKFB1, PFKFB3 і HK2 у клітинах крові у порівнянні з групою дітей, у яких було ожиріння і нормальна чутливість до інсуліну. Одержані результати вказують на те, що у клітинах крові у разі ожиріння порушується експресія групи генів, які контролюють метаболізм глюкози. Крім того, резистентність до інсуліну за ожиріння асоціюється із змінами рівня експресії генів PFKFB1, PFKFB3, HK2 і INSIG2, що, можливо, роблять певний внесок у розвиток резистентності до інсуліну та порушення толерантності до глюкози.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.1-5

Рубрики:

Хвороби ендокринної системи

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Надано аналіз даних наукових досліджень щодо результатів застосування інсулінових аналогів у комплексному лікуванні цукрового діабету 1 типу в дітей та підлітків. Обговорено проблему мітогенного потенціалу препаратів інсуліну та шляхи попередження його реалізації за умов реальної клінічної практики. Обгрунтовано доцільність використання в дітей та підлітків аналогів інсуліну глюлізину і гларгіну для досягнення оптимальної компенсації завдяки їх високій ефективності та достатньому рівню безпеки, що знайшло відображення в міжнародних консенсусах і клінічних настановах (ISPAD та IDF).

Наведено результати дослідження стану антиоксидантної системи та рівня окиснювального стресу в підлітків з ожирінням. Активність глутатіонпероксидази, супероксиддисмутази, загальну антиоксидантну активність та рівень карбонілованих білків (КБ) у сироватці крові проаналізовано у 65 підлітків (35 хлопчиків та 30 дівчат), хворих на ожиріння, та у 90 дітей (51 хлопчик та 39 дівчат) з нормальною вагою віком 14 - 18 років. У дітей з ожирінням спостерігалося зниження супероксиддисмутази та КБ на тлі збереження загальної антиоксидантної активності. Збільшення ступеня ожиріння супроводжувалося зниженням потужності антиоксидантного захисту та підвищенням вмісту КБ. Ступінь вираженості й характер змін показників антиоксидантного захисту та рівня КБ залежали від наявності інсулінорезистентності та дисліпідемій. Ожиріння в підлітків супроводжується окиснювальним дисбалансом. Таким чином, уже в дитячому віці за наявності надлишкової ваги створюються умови для розвитку оксидативного стресу, який у подальшому сприятиме формуванню серцево-судинних ускладнень.

Проведено аналіз частоти ураження окремих органів та систем за цукрового діабету у дітей залежно від ступеня статевої зрілості хворих, які були об'єднані в дві групи, подібні за тривалістю хвороби (більше 5-ти років та від 1-го до 5-ти років). Встановлено, що період статевого дозрівання характеризується помітним погіршенням компенсації вуглеводного обміну, особливо у хворих з тривалістю цукрового діабету більше 5-ти років. Це супроводжується збільшенням частоти діабетичної мікроангіопатії (ретинопатії та нефропатії), гепатопатії та затримки росту у хворих пубертатного віку. В період нейтрального дитинства цукровий діабет найчастіше характеризується проявами діабетичної енцефалопатії, гепатопатії та патологічними змінами судинного тонусу кінцівок.

Проведен анализ частоты поражения отдельных органов и систем при сахарном диабете у детей в зависимости от степени половой зрелости больных, объединенных в две сходные по длительности заболевания группы (более 5-ти лет и от 1-го до 5-ти лет). Установлено, что период полового созревания отличается заметным ухудшением компенсации углеводного обмена, особенно у больных с длительностью сахарного диабета более 5-ти лет. Это сопровождается увеличением частоты диабетической микроангиопатии (ретинопатии и нефропатии), гепатопатии и задержки роста у больных пубертатного возраста. В период нейтрального детства сахарный диабет чаще всего характеризуется проявлениями диабетической энцефалопатии, гепатопатии и патологическими изменениями сосудистого тонуса конечностей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.41,32

Рубрики:

Внутрішні хвороби дітей

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України