Наведено експериментальні дані з дослідження ефективності препарату рекомбінантної супероксиддисмутази "Рексоду" у разі дексаметазонового діабету у щурів. Встановлено, що за використання рексоду спостерігається зменшення інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення (за рівнем ТБК-активних продуктів, ДК), покращується активність ферментативного ланцюга антиокисної системи (СОД, каталаза, глутатіон), що сприяє поліпшенню стану вуглеводного обміну. За всіма показниками, що досліджувалися, ефективність препарату рекомбінантної супероксиддисмутази "Рексоду" в 1,2 - 1,4 рази перевищувала ефективність <$Ealpha>-токоферолу ацетату. Одержані дані свідчать про доцільність подальшого дослідження природних антиоксидантів за цукрового діабету як коректорів метаболічних процесів.

Приведены экспериментальные данные исследования эффективности препарата рекомбинантной супероксиддисмутазы - "Рексод" при дексаметазоновом диабете у крыс. Установлено, что при использовании рексода наблюдается уменьшение интенсивности процессов свободнорадикального окисления (по уровню ТБК-активных продуктов, ДК), улучшается активность ферментативного звена антиоксдантной системы (СОД, каталаза, глутатион), что способствует улучшению состояния углеводного обмена. По всем показателям, которые изучались, эффективность препарата рекомбинантной супероксиддисмутазы - "Рексод" в 1,2 - 1,4 раза превышала эффективность <$Ealpha>-токоферола ацетата. Полученные данные свидетельствуют о целесообразности последующих исследований природных антиоксидантов при сахарном диабете в качестве корректоров метаболических процессов.

The article gives the experimental data of the efficiency research of the recombinant superoxide dismutase drug - Rexod - in dexametazone diabetes in rats. It has been proven that while using Rexod there is the reduction in the intensity of the free radical processes oxidation (in the level of the TBA-active products, DC), the activity of the fermentative link of the anti-oxidative system (SOD, catalase, glutation) is improved, and it promotes the improvement of the carbohydrate metabolism state. Theefficiency of recombinant superoxide dismutase drug - Rexod exceeded in 1.2-1.4 times the efficiency of (-tocopherol acetate in all indexes studied. The data obtained testify the expediency of further research of the natural antioxidants in diabetes mellitus as correctors of metabolic processes.

Обгрунтовано доцільність застосування препарату Рексод на різних етапах розвитку інсулінової недостатності. На підставі комплексних експериментальних досліджень виявлено ангіо- та мембранопротекторні властивості даного препарату, а також його позитивний вплив на відновлення антиоксидантного балансу. Встановлено, що у разі застосування препарату Рексод за умов експериментальної відносної й абсолютної інсулінової недостатності спостерігається достовірне посилення функціональної активності <$Ebeta>-клітин підшлункової залози, збільшення чутливості до інсуліну, покращання толерантності до вуглеводів. З'ясовано, що препарат Рексод за умов експериментальної абсолютної інсулінової недостатності зменшує розвиток діабетичної нефропатії та проявляє антиатерогенні властивості. Доведено, що Рексод проявляє антигіперглікемічні властивості лише за наявності патології, що супроводжується оксидативним стресом і порушенням вуглеводного обміну. Експериментально встановлено ефективність комбінованого застосування препарату Рексод з антиоксидантами та пероральними цукрознижувальними засобами. Доведено доцільність застосування даного препарату для корекції інсулінорезистентних станів, зокрема, метаболічного синдрому, з метою гальмування проявів відносної й абсолютної інсулінової недостатності, запобігання або ослаблення діабетичних мікро- та макроангіопатій.

Фармакологически обоснована целесообразность применения антиоксидантов природного происхождения и их комбинаций в условиях первичной инсулинорезистентности, вызванной введением дексаметазона. Установлено, что использование природных антиоксидантов в условиях эксперимента тормозит развитие инсулинорезистентности путем снижения выраженности процессов свободнорадикального окисления, сохранения активности систем антиоксидантной защиты. Экспериментально доказана эффективность комбинированного применения рексода с антиоксидантами (эмоксипином, корвитином и альфа-токоферола ацетатом), что способствует потенцированию антиоксидантного, антицитолитического эффекта комбинаций, улучшению показателей гликемического контроля и снижению проявлений инсулинорезистентности.

Наведено результати вивчення гіполіпідемічної дії антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 ралейкіну. Як референс-препарат використано антагоніст рецепторів інтерлейкіну-1 анакінра. Вивчення проведено на моделі низькодозового стрептозоцинового цукрового діабету (ЦД). Застосування даного антибіотика призводить до відтворення моделі, подібної до ЦД 1 типу в людини. Після введення тваринам стрептозоцину спостерігалося значне підвищення рівня глікемії (у 2,0 рази), зниження вмісту інсуліну (у 2,8 разу). Також у 1,3 разу знизився індекс HOMA-IR (індикатор інсулінорезистентності). Після застосування анакінри спостерігалося зниження рівня глікемії в 1,5 разу у порівнянні з ЦД, вміст інсуліну підвищився в 2,0 рази. Індекс HOMA-IR не відрізнявся від контролю, тобто інсулінорезистентність відсутня. Оцінка динаміки змін у лікованих ралейкіном щурів у порівнянні з групою тварин із ЦД 1 типу показала, що рівень глікемії знизився в 1,6 разу, вміст інсуліну підвищився в 2,2 разу, індекс HOMA-IR виявився вищим в 1,3 разу. Досліджено динаміку зміни маси тіла експериментальних тварин. У процесі моделювання патології спостерігалося зниження маси тіла тварин, але після застосування як анакінри, так і ралейкіну маса тіла тварин вірогідно зросла. Показано наявність антидіабетогенних властивостей у ралейкіну та необхідність подальшого дослідження його властивостей для лікування діабету.

В структуре эндокринных заболеваний сахарный диабет (СД) занимает второе место после патологии щитовидной железы. Поэтому оптимизация терапии СД является одной из актуальных медицинских проблем. Доказано, что гипергликемия может индуцировать развитие оксидативного стресса непосредственно в панкреатических <$Ebeta>-клетках. По данным современных исследований важную роль в патогенезе СД обоих типов играют противовоспалительные цитокины, а именно, интерлейкин-1 (ИЛ-1). Учитывая наличие у рекомбинантного антагониста рецепторов ИЛ-1 ралейкина определенного в предыдущих исследованиях гипогликемического действия, представляло интерес изучить его антиоксидантные свойства. Приведены результаты экспериментального изучения антиоксидантных свойств рекомбинантного антагониста рецепторов ИЛ-1 ралейкина модели дитизонового диабета у кролей. Определено, что ралейкин оказывает выраженный антиоксидантный эффект, снижая концентрацию вторичных продуктов ПОЛ, увеличивая активность антиоксидантной системы животных и повышая активность антиоксидантного и антиатерогенного фермента - параоксоназы в сыворотке крови животных с абсолютной инсулиновой недостаточностью. По нормализующему воздействию на вышеупомянутые показатели ралейкин не уступает референс-препарату анакинра и превышает метформин. Сочетание антиоксидантных свойств ралейкина с положительным влиянием препарата на начальные реакции неферментативного гликозилирования и глюкозный обмен свидетельствует о перспективности его применения в комплексной терапии СД 1 типа.

Обгрунтовано доцільність застосування рексоду (препарату на основі рекомбінантної Cu-Zn супероксиддисмутази, одержано методом генної інженерії з культури штаму дріжджів-продуцентів Saccharomyces cerevisiae Y 2134) у щурів із індукованими хронічним введенням фруктози проявами метаболічного синдрому. Встановлено, що рексод гальмує метаболічні прояви синдрому інсулінорезистентності внаслідок покращання толерантності до вуглеводів і підвищення чутливості до інсуліну, пригнічення процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, покращання функціональної активності ендогенної антиокисної системи. Покращання антиоксидантного гомеостазу на тлі використання рексоду опосередковано призводить до зменшення рівня жирних кислот і тригліцеридів у сироватці крові та процесів глюконеогенезу в печінці експериментальних тварин. З'ясовано, що ефективність рексоду за експериментального метаболічного синдрому була в середньому на 20 % вище ефективності альфа-токоферолу ацетату. Виявлено антиоксидантні й антигіперглікемічні властивості рексоду зумовлюють доцільність його подальших досліджень як перспективного препарату для корекції інсулінорезистентних станів, зокрема метаболічного синдрому.

Обоснованы целесообразности применения рексода (препарата на основе рекомбинантной Cu-Zn супероксиддисмутазы, полученной методом генной инженерии из культуры штамма дрожжей-продуцентов Saccharomyces cerevisiae Y 2134) у крыс с индуцированными хроническим введением фруктозы проявлениями метаболического синдрома. Установлено, что рексод тормозит метаболические проявления синдрома инсулинорезистентности вследствие улучшения толерантности к углеводам и повышения чувствительности к инсулину, угнетения процессов свободнорадикального окисления липидов, улучшения функциональной активности эндогенной антиокислительной системы. Улучшение антиоксидантного гомеостаза на фоне использования рексода косвенно приводит к уменьшению уровня жирных кислот и триглицеридов в сыворотке крови и процессов глюконеогенеза в печени экспериментальных животных. Выяснено, что эффективность рексода при экспериментальном метаболическом синдроме была в среднем на 20 % выше эффективности альфа-токоферола ацетата. Выявленные антиоксидантные и антигипергликемические свойства рексода обусловливают целесообразность его дальнейших исследований как перспективного препарата для коррекции инсулинорезистентних состояний, в частности метаболического синдрома.

С каждым годом увеличивается бремя социально-значимых заболеваний человечества. Одно из первых мест среди них занимает сахарный диабет (СД). Важную роль в развитии СД играют провоспалительные цитокины, а именно интерлейкин-1 (ИЛ-1). Можно предположить, что антагонисты рецепторов ИЛ-1 могут защитить <$E beta>-клетки, а также способствовать нормализации содержания липопротеидов и холестерола. Приведены результаты экспериментального изучения влияния рекомбинантного антагониста рецепторов ИЛ-1 ралейкина, разработанного в НИИ ОЧБП (Санкт-Петербург), на липидный обмен на модели стрептозоцинового СД у крыс. Определено, что на модели потологии у крыс ралейкин проявляет мощные гиполипидемические свойства, по которым превосходит референс-препарат метформин. По выраженности гиполипидемического и гипохолестеринемического действия ралейкин не уступает своему аналогу - рекомбинантному антагонисту рецепторов ИЛ-1 - анакинре. Сочетание у ралейкина гипогликемических, антиоксидантных и гиполипидемических свойств является очень ценным для терапии СД 1 типа, так как позволяет воздействовать одновременно на несколько звеньев патогенеза заболевания и делает ралейкин перспективным препаратом для дальнейшего изучения с целью включения в комплексную терапию СД 1 типа.

Цель работы - изучение гиполипидемических свойств препарата-антагониста рецепторов интерлейкина-1 - ралейкина. Препарат получен рекомбинантным методом в Санкт-Петербургском научно-исследовательском институте особо чистых биопрепаратов. Это обусловлено тем, что на фармацевтическом рынке Украины отсутствуют препараты такого класса. Однако механизмы возникновения сахарного диабета (СД) свидетельствуют о необходимости разработки таких лекарственных средств. Исследования проведены на модели СД I типа. Модель воспроизведена с помощью низких доз стрептозоцина, поскольку он вызывает возникновение патофизиологических признаков СД I типа у человека (рост инсулиновой зависимости, некроз <$Ebeta>-клеток и гипергликемия). Результат моделирования - повышение уровня гликемии по сравнению с контролем на 111,4 %. Площадь под гликемической кривой в группе животных с СД оказалась больше на 95,6 %. Сравнение результатов, полученных в конце эксперимента, между группой животных, получавших анакинру, и группой животных с СД показало, что после введения препарата уровень гликемии оказался меньше на 72,7 %. Площадь под гликемической кривой в группе животных, получавших анакинру, была меньше на 15,6 %. В ходе эксперимента показано, что при введении исследуемого препарата ралейкина в лечебном режиме опытным крысам на модели СД I типа существенно снижается уровень гликемии (79,6 %). Величина площади под гликемической кривой, по которой определяется толерантность к углеводам, уменьшилась так же, как и при применении референс-препарата анакинры (15,6 %). При сравнении выявленных обоими препаратами эффектов доказано, что по данным показателям достоверная разница между препаратами отсутствует. Таким образом, дальнейшие исследования ралейкина в качестве антидиабетического лекарственного препарата являются очень актуальными, поскольку ни одного препарата - антагониста рецепторов интерлейкина-1 в Украине не зарегистрировано.

Розкрито поняття нерухомості для цілей оподаткування, вказано перспективні напрями розвитку оподаткування нерухомості в Україні для забезпечення дієвості механізму такого оподаткування. Охарактеризовано правовий механізм платежів, якими оподатковується нерухомість в Україні, а саме: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плати за землю та податку на доходи фізичних осіб від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм), продаж (обмін) об'єктів нерухомості, дарування (спадкування) об'єктів нерухомого майна та визначено шляхи його вдосконалення. Аргументовано доцільність скасування державного мита за нотаріальні послуги у разі відчуження нерухомого майна та збору на загальнообов'язкове соціальне страхування, що стягується під час укладення договорів купівлі-продажу нерухомості. Надано пропозиції, сформульовано рекомендації, обрунтовано положення, спрямовані на вдосконалення правового регулювання оподаткування нерухомості в Україні.

Сучасна терапія цукрового діабету (ЦД) базується на вивченні ряду патофізіологічних механізмів розвитку хвороби. В останні роки існує гіпотеза, згідно з якою універсальним механізмом, причетним до основних біохімічних порушень, індукованих гіперглікемією, є оксидативний стрес, який поєднує інсулінорезистентність із дисфункцією панкреатичних <$Ebeta>-клітин, а це обгрунтовує доцільність застосування антиоксидантів в комплексній терапії ЦД. Враховуючи наявність у рекомбінантного антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 (ІЛ-1) ралейкіну визначеної у попередніх дослідженнях гіпоглікемічної дії, виник інтерес вивчити його антиоксидантні властивості. Наведено результати експериментального вивчення впливу антагоніста рецепторів ІЛ-1 ралейкіну на вміст первинних та вторинних продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та активність антиоксидантної системи захисту на моделі алоксанового діабету в щурів. Визначено, що ралейкін виявив виразний антиоксидантний ефект, знижуючи концентрацію первинних та вторинних продуктів ПОЛ, збільшуючи активність антиоксидантної системи тварин з абсолютною інсуліновою недостатністю. За нормалізувальним впливом на зазначені вище показники ралейкін не поступається референс-препарату анакінрі та переважає метформін. Поєднання антиоксидантних властивостей ралейкіну з позитивним впливом препарату на початкові реакції неферментативного глікозилювання та глюкозний обмін свідчить про перспективність його застосування в комплексній терапії ЦД 1 типу.

Зазначено, що завдяки широкій розповсюдженості та надзвичайно високій летальності метаболічний синдром (МС) є однією з важливих медико-соціальних проблем сучасності. Сьогодні доведено провідну роль прозапальних цитокінів, а саме ІЛ-1, ІЛ-6 та ФНП-<$E alpha>, у розвитку МС та його ускладнень. Тому препарати, які здатні гальмувати синтез та активність ІЛ-1, нормалізувати функціональну активність <$E beta>-клітин підшлункової залози та підвищувати чутливість тканин до інсуліну, є перспективними патогенетичними антидіабетичними засобами. Наведено результати експериментального вивчення впливу оригінального рекомбінантного антагоніста рецепторів ІЛ-1 ралейкіну на вуглеводний обмін за умов модельного МС в щурів. Модельну патологію відтворювали за допомогою введення білим безпородним щурам-самцям фруктози в дозі 200 мг/л з питною водою протягом двох місяців. Визначено, що за умов інсулінорезистентності, викликаної хронічним введенням фруктози, антагоніст рецепторів інтерлейкіну-1 ралейкін в дозі 7 мг/кг ефективно гальмує розвиток інсулінорезистентності, про що свідчать рівень базальної інсулінемії у сироватці, який утримується на рівні інтактного контролю, індекс інсулінорезистентності та площа під глікемічною кривою, та має гіпоглікемічну дію, за якою не поступається дії референс-препаратів - метформіну та анакінрі. Тобто рекомбінантний антагоніст рецепторів ІЛ-1 є перспективним препаратом для застосування в комплексній терапії МС.

Цукровий діабет (ЦД) є однією з глобальних медико-соціальних проблем XXI ст. та визначений ВООЗ як неінфекційна пандемія. За останні 10 років кількість хворих на ЦД в Україні зросла більш ніж у 1,5 разу і становить понад 1,3 млн хворих. Згідно з сучасними уявленнями про патогенез ЦД II типу одну з провідних ролей у розвитку захворювання відіграють прозапальні цитокіни, а саме, інтерлейкін-1 (ІЛ-1). Наведено результати експериментального вивчення гіпоглікемічних властивостей оригінального рекомбінантного антагоніста рецепторів ІЛ-1 ралейкіну на моделі ЦД II типу. Визначено, що на моделі стрептозотоцин-індукованого діабету з нікотинамідом у щурів ралейкін виявив антидіабетичні властивості, а саме, спричинив гіпоглікемічну дію, гальмував розвиток гіперінсулінемії та знижував ознаки інсулінорезистентності. За гіпоглікемічною дією та впливом на індекс інсулінорезистентності HOMA-IR ралейкін не поступався препаратам порівняння метформіну та анакінра, за впливом на вміст інсуліну в сироватці крові експериментальних тварин ралейкін поступався метформіну та достовірно не відрізнявся від анакінра. Одержані результати дослідження свідчать про важливу роль ІЛ у розвитку ЦД II типу та роблять ралейкін перспективним препаратом для подальшого доклінічного і клінічного вивчення з метою включення до комплексної терапії ЦД.

Цукровий діабет (ЦД) посідає одне з перших місць у структурі ендокринних захворювань. Незважаючи на великий арсенал сучасних антидіабетичних засобів, постійно проводиться пошук нових схем лікування та лікарських препаратів, здатних виявляти нормалізуючий вплив одночасно на декілька патогенетичних ланок захворювання. Увагу привертають антидіабетичні препарати, які поряд з гіпоглікемічною дією мають антиоксидантні властивості, а також здатні зберігати цілісність beta-клітин. Наведено результати дослідження антиоксидантних властивостей оригінального рекомбінантного антагоніста рецепторів ІЛ-1 ралейкіну за умов низькодозового стрептозотоцинового діабету в щурів. Одержані дані підтверджують важливу роль оксидативного стресу в розвитку ЦД I типу. Результати дослідження антиоксидантних ферментів у підшлунковій залозі (ПЗ) свідчать, що їх активність значно нижча, ніж у печінці, що співпадає з даними літератури та доводить небезпеку незворотних змін ПЗ під впливом оксидативного стресу. Визначено, що за умов стрептозотоцинового діабету в щурів ралейкін виявив виражений антиоксидантний ефект, сприяючи відновленню активності складових глутатіон-залежної ланки антиоксидантної системи експериментальних тварин і знижуючи концентрацію продуктів ПОЛ. За нормалізуючим впливом на вищезазначені показники ралейкін не поступається рекомбінантному антагоністу рецепторів ІЛ-1 анакінрі з доведеною антидіабетичною активністю та перевищує метформін.

Згідно з сучасними уявленнями про патогенез цукрового діабету (ЦД) II типу, одну з провідних ролей у розвитку захворювання відіграють прозапальні цитокіни, а саме інтерлейкін-1 (ІЛ-1). Наведено результати експериментального вивчення гіпоглікемічних властивостей оригінального рекомбінантного антагоніста рецепторів ІЛ-1 ралейкіну на моделі ЦД II типу. Визначено, що на моделі стрептозотоцин-індукованого діабету з нікотинамідом у щурів ралейкін виявив антидіабетичні властивості, а саме, спричиняв гіпоглікемічну дію, гальмував розвиток гіперінсулінемії та знижував ознаки інсулінорезистентності. За гіпоглікемічною дією та впливом на індекс інсулінорезистентності HOMA-IR ралейкін не поступався препаратам порівняння метформіну та анакінрі, за впливом на вміст інсуліну в сироватці крові експериментальних тварин ралейкін поступався метформіну та достовірно не відрізнявся від анакінри. Одержані результати дослідження свідчать про важливу роль ІЛ у розвитку ЦД II типу та роблять ралейкін перспективним препаратом для подальшого доклінічного та клінічного вивчення з метою включення до комплексної терапії ЦД.