Розглянуто задачу розподілу ресурсів, що виділені частинам та підрозділам сил охорони правопорядку за умов обмеженого фінансування. Обгрунтовано та сформульовано математичну модель задачі оптимального розподілу ресурсів за видами забезпечення службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку, що враховує ймовірність виконання службово-бойових задач частинами та підрозділами. Для перевірки коректності математичної моделі проведено рішення на умовному числовому прикладі.

Обгрунтовано розроблення наборів типових сценаріїв дій натовпу для адаптації у систему підготовки особового складу частин і підрозділів внутрішніх військ (ВВ) МВС України до виконання службово-бойових завдань. Проаналізовано поведінку натовпу, наведено класифікацію видів натовпу та визначено поняття "динаміка натовпу" для застосування у службово-бойовій діяльності ВВ. Запропоновано варіанти сценаріїв можливих типових дій агресивного натовпу для удосконалення заходів професійної підготовки у ВВ МВС України.

Досліджено теоретичні та методологічні основи взаємодії органів державної влади (ОДВ) з громадськістю в контексті теорії та практики державного управління. Використано зарубіжний досвід для визначення концептуальних засад ефективної взаємодії органів виконавчої влади з громадськістю за умов суспільно-економічних трансформацій. Обгрунтовано необхідність і можливість подальшого розвитку громадянського суспільства, розкрито значення його інститутів в Україні. Показано особливості нормативно-правового забезпечення системи взаємодії влади з громадськістю, функціональної структури механізмів державного управління взаємодією ОДВ з громадськістю та методології оцінювання її ефективності. Розглянуто взаємовідносини ОДВ з громадськістю за умов виникнення кризових явищ. Розроблено науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного управління взаємодією ОДВ з громадськістю на основі вивчення передового досвіду зарубіжних країн. Проаналізовано стан соціально-економічної безпеки регіонів держави, запропоновано концепцію стратегії соціально-економічної безпеки.

Визначено місце кризових явищ соціально-економічного характеру серед складових національної безпеки та в системі забезпечення національної безпеки. Надано визначення системи національної безпеки. Зазначено перспективні заходи державних механізмів протидії кризовим явищам соціально-економічного характеру.

Проаналізовано існуючі механізми з протидії кризовим ситуаціям за масовою участю населення. Розглянуто зміст системи забезпечення національної безпеки, внутрішньої безпеки, громадської безпеки, охорони громадського порядку. Надано структурну схему комплексного державного механізму протидії кризовим ситуаціям за масовою участю населення.

Наведено матеріали теоретико-експериментального дослідження з оцінювання складності оперативної обстановки напередодні та під час проведення заходів за масової участі громадян, а також особливості нормативно-правової бази України щодо порядку організації і проведення масових заходів. Наведено математичний апарат і на його основі розроблено методики з оцінювання поточного та прогнозування рівня складності оперативної обстановки в населеному пунктів. Розглянуто методику з визначення оптимального плану залучення військових оперативних резервів до виконання службово-бойових завдань у разі одночасного ускладнення оперативної обстановки у декількох регіонах країни. Наведено елемент розробленої системи підтримання прийняття рішення, що дозволяє командирові вчасно одержати комплексну оцінку щодо поточної складності оперативної обстановки в зоні відповідальності військової частини та найімовірніші напрями розвитку проблемної ситуації в майбутньому.

Наведено матеріали теоретико-методологічного дослідження протидії кризовим явищам соціально-економічного характеру в українському суспільстві. Визначено теоретичні засади кризових явищ і методологічних аспектів функціонування та розвитку державних механізмів протидії кризовим явищам соціально-економічного характеру. Розроблено механізми державного моніторингу загроз національній безпеці соціально-економічного характеру, опрацьовано комплексний державний механізм регулювання кризових явищ соціально-економічного характеру. Запропоновано шляхи вдосконалення державних механізмів протидії кризовим явищам соціально-економічного характеру.

Проаналізовано практику залучення громадськості в секторі безпеки зарубіжних держав. Досліджено досвід створення ситуаційних центрів під час виникнення кризових ситуацій. Розглянуто світову практику введення надзвичайних адміністративно-правових режимів. Запропоновано надати більше повноважень організаціям громадянського суспільства в Україні під час протидії кризовим явищам соціально-економічного характеру та здійснити реформування системи протидії кризовим явищам шляхом створення в регіонах України ситуаційних центрів.

Доведено актуальність державної політики з протидії кризовим явищам соціаль-ноекономічного характеру в українському суспільстві. Розроблено модель державного механізму оцінювання рівня загроз національній безпеці соціально-економічного характеру. Запропоновано модель поведінки органів державної влади, місцевого самоврядування та сил охорони правопорядку за рівнями загроз національній безпеці соціально-економічного характеру.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми розвитку механізмів державного врегулювання кризових явищ (КЯ) соціально-економічного характеру в Україні. Сформовано теоретико-методологічні засади КЯ українського суспільства, розвинуто поняттєво-категорійний апарат механізмів державного врегулювання КЯ соціально-економічного характеру в Україні. Обгрунтовано та розроблено механізм моніторингу КЯ соціально-економічного характеру та комплексний механізм державного врегулювання КЯ соціально-економічного характеру. Розроблено пропозиції з удосконалення організаційно-функціональної структури органів державного управління, що здійснюють врегулювання КЯ соціально-економічного характеру та системи підготовки фахівців з врегулювання КЯ соціально-економічного характеру.

Піднято проблему забезпечення особового складу Національної гвардії України необхідною інформацією всебічної спрямованості, що може впливати на якість виконання поставлених завдань. Розглянуто поняття "інформованість особового складу" та його значення під час виконання завдань з забезпечення державної безпеки особовим складом в зоні проведення антитерористичної операції.