Описано та проілюстровано оригінальними рисунками структурно-функціональні особливості кісток скелета та їх з'єднань, наведено дані про становлення, будову та вади їх розвитку. Розглянуто клінічні аспекти природженої та набутої патології кісток та їх з'єднань.

В результаті проведеного дослідження у плодів людини 6 - 8 міс визначено місця виходу із таза в сідничну ділянку верхнього та нижнього сідничних судинно-нервових пучків і сідничого нерва, а також встановлено їх проекцію на остьово-горбову, остьово-вертлюгову і горбово-вертлюгову лінії.

Висвітлено раціональність алгоритму методів морфологічного дослідження топографоанатомічних взаємовідношень складових структур сідничної ділянки в перинатальному періоді онтогенезу людини. Послідовність і адекватність поєднання класичних і сучасних методів морфологічного дослідження: антропометрії, ін'єкції судин, рентгенографії, макромікроскопії, виготовлення гістотопографічних зрізів, морфометрії, тривимірного комп'ютерного реконструювання і статистичної обробки цифрових даних забезпечує високу репрезентативність отриманих результатів щодо типової і варіантної анатомії м'язів, фасціально-клітковинних просторів і судинно-нервових утворень сідничної ділянки у плодів і новонароджених людини.

Дослідження особливостей кровопостачання сідничого нерва проведено на 47-ми препаратах плодів людини 6 - 10 міс. З'ясовано, що у плодів людини супутня артерія сідничого нерва, що є гілкою сідничного відділу нижньої сідничної артерії, як правило, розміщується на задній або задньо-присередній поверхні нерва, кровопостачаючи його. У поодиноких випадках спостерігається тенденція переходу супутньої артерії сідничого нерва на його бічну поверхню. У всіх досліджених плодів супутня вена сідничого нерва є притокою нижньої сідничної вени. Сідничний відділ нижньої сідничної артерії, а в одиничних спостереженнях і супутня артерія сідничого нерва, беруть участь у кровопостачанні великого і середнього сідничних, грушоподібного і близнюкових м'язів, квадратного м'яза стегна, півперетинчастого і півсухожилкового м'язів, довгої головки двоголового м'яза стегна.

На підставі проведеного аналізу джерел літератури зроблено спробу узагальнити існуючі відомості про вади розвитку скелета стопи і запропоновано їх класифікацію та тлумачення відповідно до алфавіту. Вроджені вади розвитку стопи можна розподілити на типові (самостійні нозологічні форми) і атипові (комбіновані з іншими аномаліями чи захворюваннями). Найбільш розповсюдженими вродженими вадами скелета стопи є клишоногість, плоскостопість, полідактилія, синдактилія та ектродактилія.

За допомогою комплексу адекватних і сучасних морфологічних методів дослідження з'ясовано особливості становлення топографо-анатомічних взаємовідношень структурних елементів сідничної ділянки впродовж перинатального періоду онтогенезу людини, що дозволило одержати нові науково обгрунтовані дані, які суттєво доповнюють сучасні уявлення про діапазон індивідуальних коливань, меж анатомічної норми і найбільш частих за спостереженням варіантів будови, кровопостачання та іннервації зовнішніх м'язів тазового пояса у плодів і новонароджених. Охарактеризовано методи дослідження: ін'єкції судин, рентгеноскопії, комп'ютерної томографії, тривимірного комп'ютерного реконструювання тощо. Уперше описано особливості внутрішньом'язового розподілу нервів і судин у товщі зовнішньої групи м'язів таза. Визначено проекційно-синтопічні взаємовідношення судинно-нервових утворень сідничної ділянки у плодів 6 - 10 місяців і новонароджених.