За допомогою комплексу адекватних і сучасних морфологічних методів дослідження з'ясовано особливості становлення топографо-анатомічних взаємовідношень структурних елементів сідничної ділянки впродовж перинатального періоду онтогенезу людини, що дозволило одержати нові науково обгрунтовані дані, які суттєво доповнюють сучасні уявлення про діапазон індивідуальних коливань, меж анатомічної норми і найбільш частих за спостереженням варіантів будови, кровопостачання та іннервації зовнішніх м'язів тазового пояса у плодів і новонароджених. Охарактеризовано методи дослідження: ін'єкції судин, рентгеноскопії, комп'ютерної томографії, тривимірного комп'ютерного реконструювання тощо. Уперше описано особливості внутрішньом'язового розподілу нервів і судин у товщі зовнішньої групи м'язів таза. Визначено проекційно-синтопічні взаємовідношення судинно-нервових утворень сідничної ділянки у плодів 6 - 10 місяців і новонароджених.

Описано та проілюстровано оригінальними рисунками структурно-функціональні особливості кісток скелета та їх з'єднань, наведено дані про становлення, будову та вади їх розвитку. Розглянуто клінічні аспекти природженої та набутої патології кісток та їх з'єднань.

На підставі проведеного аналізу джерел літератури зроблено спробу узагальнити існуючі відомості про вади розвитку скелета стопи і запропоновано їх класифікацію та тлумачення відповідно до алфавіту. Вроджені вади розвитку стопи можна розподілити на типові (самостійні нозологічні форми) і атипові (комбіновані з іншими аномаліями чи захворюваннями). Найбільш розповсюдженими вродженими вадами скелета стопи є клишоногість, плоскостопість, полідактилія, синдактилія та ектродактилія.

Дослідження особливостей кровопостачання сідничого нерва проведено на 47-ми препаратах плодів людини 6 - 10 міс. З'ясовано, що у плодів людини супутня артерія сідничого нерва, що є гілкою сідничного відділу нижньої сідничної артерії, як правило, розміщується на задній або задньо-присередній поверхні нерва, кровопостачаючи його. У поодиноких випадках спостерігається тенденція переходу супутньої артерії сідничого нерва на його бічну поверхню. У всіх досліджених плодів супутня вена сідничого нерва є притокою нижньої сідничної вени. Сідничний відділ нижньої сідничної артерії, а в одиничних спостереженнях і супутня артерія сідничого нерва, беруть участь у кровопостачанні великого і середнього сідничних, грушоподібного і близнюкових м'язів, квадратного м'яза стегна, півперетинчастого і півсухожилкового м'язів, довгої головки двоголового м'яза стегна.

В результаті проведеного дослідження у плодів людини 6 - 8 міс визначено місця виходу із таза в сідничну ділянку верхнього та нижнього сідничних судинно-нервових пучків і сідничого нерва, а також встановлено їх проекцію на остьово-горбову, остьово-вертлюгову і горбово-вертлюгову лінії.

Висвітлено раціональність алгоритму методів морфологічного дослідження топографоанатомічних взаємовідношень складових структур сідничної ділянки в перинатальному періоді онтогенезу людини. Послідовність і адекватність поєднання класичних і сучасних методів морфологічного дослідження: антропометрії, ін'єкції судин, рентгенографії, макромікроскопії, виготовлення гістотопографічних зрізів, морфометрії, тривимірного комп'ютерного реконструювання і статистичної обробки цифрових даних забезпечує високу репрезентативність отриманих результатів щодо типової і варіантної анатомії м'язів, фасціально-клітковинних просторів і судинно-нервових утворень сідничної ділянки у плодів і новонароджених людини.