Розглянуто методичні, організаційні та технологічні аспекти нової технології вирощування рису з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища в господарствах України. Розкрито агроекологічні умови вирощування та біологічні особливості рису. Описано план водокористування господарства. Надано поняття сівозміни, описано меліоративний стан рисових зрошуваних систем і заходи з його покращання. Увагу приділено підготовці грунту по попередниках, його вирівнюванню. Надано відомості про систему живлення та систему захисту посівів рису, сорти рису. Розглянуто питання зрошення та збирання урожаю.

Розглянуто застосування добрив як фактор інтенсифікації виробництва та забезпечення продовольчої безпеки за умов недостатнього зволоження та глобального потепління. Досліджено зональну специфіку умов мінерального живлення та ефективності добрив в Україні. Охарактеризовано системи удобрення, сівозмін і обробітку грунту. Приділено увагу удобренню озимих зернових, ранніх ярих, пізніх зернових і круп'яних, зернових бобових, олійних культур. Проаналізовано особливості системи удобрення у зрошуваних свіозмінах. Розраховано потреби в мінеральних добривах за допомогою сучасних програмних засобів. Вивчено вплив системи удобрення на навколишнє середовище. З'ясовано економічні передумови удосконалення систем удобрення сільськогосподарських культур в Україні.

Обгрунтовано системи основного обробітку грунту та удобрення в рисових сівозмінах України з урахуванням регіональних агроекологічних чинників та впровадженням розроблених ресурсоощадних заходів шляхом зниження хімічного навантаження на одиницю зрошуваної площі, поліпшення екологічного стану рисових зрошувальних систем за обмеження застосування пестицидів і мінеральних добрив. Встановлено, що при вирощуванні в рисовій сівозміні продуктивність ячменю ярого, проса, рису по різних попередниках, ріпаку ярого, пшениці озимої, сої змінюється різною мірою залежно від способу та глибини основного обробітку грунту. Обгрунтовано необхідність диференційованого підходу щодо вибору різних систем основного обробітку грунту залежно від біологічних особливостей кожної культури рисової сівозміни та можливість зниження доз мінеральних добрив (до 75 і 50 % від повної рекомендованої дози). При вирощуванні рису за умов півдня України на темно-каштанових грунтах для одержання максимальної врожайності зерна рекомендовано добирати норми висіву залежно від попередника та сортових особливостей культури.

Висвітлено теоретичні, науково-методичні, технологічні, організаційно- економічні, біоенергетичні та екологічні основи вирощування сільськогосподарських культур в рисових сівозмінах в умовах Південного Степу України. Запропоновано агротехнологічний комплекс виробництва рису та інших культур, що забезпечує раціональне використання грунтово-кліматичного потенціалу агросфери, оптимізацію витрат природних та антропогенних ресурсів. Обгрунтовано можливість одержання високих економічних показників та зниження екологічного тиску на довкілля.