Регистрировалось возобновление мейотического созревания ооцитов мыши после 2 и 14 ч их культивирования в среде с физиологической концентрацией ионов кальция. Установлено, что количество ооцитов, находящихся на стадии ЗП+ (с зародышевым пузырьком), способных осуществить переход на следующую стадию ЗП- (разрушенного зародышевого пузырька) после 2 ч культивирования был 22,2 % от "малых" и 32,4 % от "больших" фолликулов яичника мышей в диэструсе и соответственно 28,1 % и 41,8 % из фолликулов яичника в установившемся эструсе. Количество же ооцитов перешедших на стадию ЗП-, а затем сформировавших первое полярное тельце (стадия ПТ) после 14 ч культивирования был 21,4 % от "малых" и 30,3 % из "больших" фолликулов яичника мышей в диэструсе и 26,1 % и 43,6 % в эструсе соответственно.

Исследовали влияние различных концентраций блокатора трансмембранного тока кальция на возобновление мейоза ооцитами кумулюсно-ооцитарных клеточных комплексов и ооцитами без кумулюса, а также на формирование первого полярного тельца ооцитами без кумулюса из яичников мышей на стадиях диэструс, проэструс, эструс (I и II). Показано участие кальциевых каналов кумулюсных клеток и ооцитов в возобновлении первого деления мейоза и в формировании первого полярного тельца ооцитами мышей in vitro.

Ключ. слова: ооцит, кальцієві канали, антитіла
Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*333.12

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що здатність до дозрівання ооцита - формування першого полярного тільця - є кальцієзалежною та змінюється залежно від фази естрального цикла миші. За допомогою блокаторів кальцієвих каналів L- і T-типів (верапамілу та амілориду відповідно) показано, що у процесі формування першого полярного тільця на оолемі ооцита миші функціонують переважно канали T-типу, їх роль є більш вираженою на стадії еструсу. Встановлено роль кумулюсних клітин у дозріванні ооцита. Показано, що контакт ооцита з кумулюсними клітинами призводить до секреції останніми термостабільних, активуючих мейоз факторів, які паракринно ініціюють відновлення мейотичного дозрівання ооцитів мишей. Показано пригнічувальний вплив великих доз і стимулювальних малих доз антиоваріальних антитіл у разі застосування in vivo та in vitro на фолікуло- й ооцитогенез. Встановлено роль кумулюсних клітин у стимуляції відновлення мейозу ооцитами під впливом антитіл. Встановлено пригнічувальний ефект верапамілу на ооцитогенез, який дає підставу для ствердження, що цей препарат, який широко застосовується для лікування серцево-судинних захворювань, може посилювати ризик розвитку безпліддя.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.362.423.2Миг*333.12*550.324

Шифр НБУВ: РА316998 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*73 + Р252.778

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

При двух видах иммунного повреждения яичников у мышей (ксеногенными антиовариальными антителами и иммунизацией аллогенным яичником) установлено нарушение мейотического созревания ооцитов в культуре. Нарушение оогенеза сопровождалось гибелью фолликулярных клеток преимущественно по апоптотическому пути, однако при иммунизации аллогенным яичником активировался и некротический путь их гибели.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*550.38 + Р715.52-29

Рубрики:

Загальна зоологія

Хвороби яєчників

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У мышей линии СВА вызывали иммунное повреждение яичников введением ксеногенных антиовариальных антител (I серия) и иммунизацией аллогенным яичником (II серия). Изучено мейотическое созревание ооцитов in vitro, а также пути гибели фолликулярных клеток, клеток тимуса и лимфоузлов (апоптоз и некроз). Установлено, что при обоих видах иммунного повреждения яичников нарушалось мейотическое созревание ооцитов как в метафазе I (растворение зародышевого пузырька), так и в метафазе II (формирование первого полярного тельца). В обеих сериях уменьшалось количество живых фолликулярных клеток за счет усиления их гибели путем апоптоза. Во второй серии увеличивалось также количество клеток, гибнущих некротическим путем. Инъекция донора оксида азота молсидомина (10 мг/кг), за 1 час до каждого введения антител или антигена, способствовала выживанию фолликулярных клеток, клеток тимуса и лимфоузлов за счет уменьшения их гибели по апоптотическому и некротическому пути, а также способствовала менее выраженному нарушению мейотического созревания ооцитов.

В обзоре собраны данные литературы о распределении, структуре и метаболической активности митохондрий; их переносчиках, полярности и участии в регуляции внутриклеточного свободного <$E roman Ca sup 2+> в ооцитах и эмбрионах млекопитающих.

Проанализированы экспериментальные данные о роли ряда цитокинов в регуляции овариальной функции. Цитокины являются ауто- и паракринными регуляторными факторами, которые контролируют фолликулогенез, рост и функциональную дифференцировку овариальных клеток, влияют на продукцию стероидных гормонов, осуществляют регуляторное влияние на мейотическое созревание женских гамет, а также вовлечены в овуляцию и лютеальную функцию. Оценена возможность их использования в клинической практике в программах in vitro оплодотворения, в диагностировании и лечении бесплодия у женщин.

На двох експериментальних моделях імунного ураження яєчників у мишей, індукованого імунізацією водно-сольового екстракту алогенного яєчника або введенням ксеногенних антиоваріальних антитіл, в оваріальному гомогенаті та сироватці крові визначено вміст імунорегуляторних цитокінів - інтерферонів (ІФН) та фактора некрозу пухлини <$E alpha> (ФНП-<$Ealpha>). Встановлено зміну продукції досліджуваних цитокінів, більш виражену при патології антитільного генезу, що свідчить про більшу інтенсивність запальної реакції організму, за якої, як відомо, порушується принцип локальності продукції цитокінів. Так, у мишей, яким вводили алогенний антиген, у гомогенаті яєчників вміст ФНП-<$Ealpha> вірогідно не змінювався, а ІФН - суттєво (в 20 разів) зменшувався. У сироватці крові мишей цієї групи більше ніж удвічі підвищувалася концентрація ФНП-<$Ealpha> на тлі незмінного вмісту ІФН. Разом з тим у гомогенаті яєчників мишей, які одержували ксеногенні оваріальні антитіла, вміст ФНП-<$Ealpha> підвищувався більше ніж у 5 разів у порівнянні як з контрольною групою, так і мишами з імунним ушкодженням яєчників. Концентрація ІФН вірогідно не змінювалась щодо контролю, але була вищою, ніж у гомогенаті яєчників мишей, які одержували алогенний антиген. Також суттєво зростала концентрація сироваткових ІФН та ФНП-<$Ealpha>, що свідчить про розвиток потужної запальної реакції. Одержані результати обгрунтовують важливість визначення вмісту прозапальних цитокінів для розкриття імунних механізмів, які лежать в основі патогенезу аутоімунних захворювань органів жіночої репродуктивної системи.

В експерименті на мишах лінії СВА вивчено вплив інгібітора активації ядерного транскрипційного фактора кВ (NF-kB) куркуміну (речовини рослинного походження - Curcuma longa) на мейотичне дозрівання ооцитів і загибель фолікулярних клітин через апоптоз і некроз при імунному ушкодженні яєчників, викликаному імунізацією тварин антигеном алогенного яєчника. NF-kB відіграє ключову роль у регуляції транскрипції генів, які кодують прозапальні чинники (цитокіни, молекули адгезії, індуцибельні NO-синтазу та циклооксигеназу), а також регулює проліферацію і загибель клітин. Встановлено, що імунізація мишей посилювала загибель фолікулярних клітин через апоптоз і некроз, призводила до розвитку запальних процесів в організмі (за лейкограмою крові) і порушувала мейотичне дозрівання ооцитів у метафазі I і II. Інтрагастральне введення куркуміну ("Sigma", США) в дозі 2 мг на тварину 4 рази на тиждень протягом усього періоду імунізації призводило до зниження кількості фолікулярних клітин, що гинули через апоптоз і, особливо, некроз, до послаблення запальних процесів та до покращання оогенезу.

Описано молекулярно-клітинні механізми регуляції репродуктивної функції. Вивчено аутоімунну патологію (АІП) жіночої репродуктивної системи, зокрема яєчників, а також механізми дії антиоваріальних антитіл. Наведено результати досліджень щодо мітохондріальної дисфункції ооцитів і кумулюсних клітин як причини безпліддя у жінок з АІП яєчників під час їх репродуктивного періоду життя. Особливу увагу приділено ролі цитокінів у процесі дозрівання яйцеклітини для вдосконалення та розробки нових методів у регуляції народжуваності, фертильності та лікування безпліддя.

Представлено дані, що стосуються аутоімунної патології яєчників у жінок. Розглянуто експериментальні моделі аутоімунної патології яєчників з використанням тварин. Наведено результати власних досліджень експериментальної імунної патології яєчників у мишей.

Нині активно вивчаються молекулярні механізми, задіяні у ініціації відновлення мейозу ооцитами в преовуляторному фолікулі, які можуть включати як усунення мейозпригнічувальних факторів, так і активацію ооцитарних сигналів дозрівання. Узагальнено дані літератури щодо участі циклічних монофосфатів (цАМФ і цГМФ), протеїнкіназ (мітогенактивована протеїнкіназа - МАПК, AI, AII, B, C, G), епідермальних факторів росту (ЕФР), ЕФР-подібних, мРНК ЕФР і ЕФР-подібних, стероїдних гормонів і стеролів яєчників, а також транскрипційних факторів у регуляції відновлення мейотичного дозрівання ооцитів ссавців. Обговорено схему регуляції відновлення мейозу ооцитів за участю гонадотропінів, цАМФ, МАПК, цГМФ, мережі ЕФР, стероїдів і стеролів, а також NO. Подальші дослідження потрібні для розуміння важливих механізмів, що регулюють складні аспекти мейотичного дозрівання ооцитів ссавців.

Вперше розкрито нові аспекти фундаментальних механізмів функціонування органів жіночої репродуктивної системи за умов зміни імунного статусу організму. На основі результатів експериментальних досліджень вперше обгрунтовано концепцію, згідно з якою зміни життєздатності кумулюсних клітин яєчників та імунокомпетентних клітин за згаданих умов є односпрямованими. Показано, що апоптоз і некроз імунокомпетентних клітин периферичної крові тісно корелює з загибеллю клітин яєчника. Результати дослідження негативних змін життєздатності імунокомпетентних клітин тимуса, лімфовузлів, селезінки віддзеркалюють загальний стан активації клітинної загибелі, а також сумарний баланс в організмі факторів, які сприяють виживанню цих клітин, їх апоптозу або некрозу. Одержано дані щодо механізмів дії прозапальних цитокінів на процес мейотичного дозрівання ооцитів і на скоротливу активність міометрія. Доведено, що порушення функціонального стану мітохондрій призводить до пригнічення мейотичного дозрівання ооцитів та скоротливої активності гладеньких м'язів матки миші. Показано, що у разі експериментального імунного ушкодження яєчників порушується розвиток ооцитів, скоротлива активність яйцеводів і міометрія, зростають показники смертності ембріонів і відбувається затримка їх розвитку. Вперше запропоновано принципи визначення та оцінювання ефективності застосування модуляторів клітинної загибелі за умов експериментального імунного ушкодження яєчників, тобто дії агентів, які можуть зумовлювати покращання функціонального стану яєчників під час розладів жіночої репродуктивної системи аутоімунного походження.

Досліджено особливості скоротливості міометрія миші за експериментальних умов змін функціонального стану мітохондрій, а також аргінази II і NO-синтази. Встановлено, що скоротлива активність міометрія миші детермінується функціональним станом мітохондрій. Аспартатні мітохондріальні переносники є NO-залежними, але не залежать від входу Ca<^>2+ через кальцієвий уніпортер. У їх роботі активно бере участь мітохондріальний мембранний потенціал та неспецифічна провідність мітохондрій.

Досліджено скоротливість оваріального (ОВ) і цервікального (ЦВ) відділів матки у мишей за умов імуноопосередкованого запального процесу, викликаного імунізацією бичачим сироватковим альбуміном (БСА). Встановлено, що у разі активації енергосинтезувальних функцій мітохондрій за допомогою мексидолу зменшується частота скорочень, зростають амплітуда та індекс скоротливості в ОВ та ЦВ міометрія, а також тривалість активного стану в останньому. Дія мексидолу на тлі імунізації БСА спричиняє у ОВ зменшення амплітуди в 2,6 разу, індексу скоротливості у 2,2 разу, a y ЦВ - викликає їх зростання. Показано, що особливості скоротливості ОВ і ЦВ матки зумовлені змінами функціонального стану мітохондрій, а також пов'язані з залученням оксиду азоту, пул якого може бути різний у досліджуваних відділах матки.