Індекс рубрикатора НБУВ: Р542(4УКР) р3 + Ч481.290

Рубрики:

Туберкульоз легень

Дистанційне та віртуальне навчання в галузі вищої освіти

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчення динаміки вмісту незамінних амінокислот (НАК) крові у хворих на туберкульоз органів дихання у процесі лікування. Обстежено 50 хворих з вперше діагностованим туберкульозом легень (основна група) і 30 практично здорових осіб, порівнюваних за статтю та віком (контрольна група). Визначали вміст НАК у крові до початку лікування у перші дні госпіталізації та через 2 міс після лікування. У всіх пацієнтів основної групи з виразними симптомами інтоксикації та поширеним специфічним процесом у легенях до початку лікування помічено досить значні зміни в амінокислотному спектрі і загальній кількості амінокислот, що виявилося в зниженні вмісту переважної частини їх та загальної суми. У процесі терапії у порівнянні з показниками до лікування спостерігалося статистично значуще підвищення концентрації деяких амінокислот, а саме: лізину, аргініну, гістидину, ізолейцину. Але при цьому концентрація лізину, аргініну, ізолейцину все ж таки не досягла показників норми. За рахунок зростання концентрації окремих амінокислот загальна сума амінокислот зрівнялася з показником у здорових осіб, хоча у хворих продовжував зберігатися дисбаланс амінокислотного спектра. Висновки: застосування антимікобактеріальної терапії протягом 2 міс сприяло підвищенню вмісту деяких НАК у крові. Але повної нормалізації їх не відбулося. Перспективи досліджень полягають у подальшому вивченні стану білкового обміну у хворих на туберкульоз органів дихання, впливу його на клінічний перебіг туберкульозного процесу і тривалість лікування та розробки нових методів корекції його порушень для підвищення ефективності лікування туберкульозу.

Обговорено проблему харчування хворих на туберкульоз. Зростання захворюваності на туберкульоз зумовлено соціально-економічними та медичними чинниками, зокрема високим рівнем бідності та як наслідок - неповноцінним харчуванням, епідемією ВІЛ/СНІДу та поширенням стійких до антимікобактеріальних препаратів форм мікобактерій туберкульозу. Серед чинників, які зумовлюють розвиток туберкульозної інфекції, окрім загальновідомих, важливе значення має якість харчування. Голодування, недостатнє, незбалансоване надходження в організм людини основних нутрієнтів не лише сприяють формуванню та прогресуванню туберкульозу, а й зумовлюють зниження ефективності лікування. Доведено, що у разі голодування і навіть за незбалансованого харчування, особливо недостатнього вмісту в раціоні білків і вітамінів, нерідко реактивується туберкульоз. Спеціальні дієтичні раціони здатні коригувати основні порушення гомеостазу та підвищувати ефективність лікування, тому деталізація основних порушень харчування, що сприяють розвитку туберкульозного процесу, досі залишається актуальним питанням фтизіатрії.

Мета роботи - проаналізувати стан функції печінки у хворих на вперше діагностованим туберкульозом (ВДТБ) легень до початку антимікобактеріальної терапії (АМБТ) за допомогою ультразвукового дослідження (УЗД) гепатобіліарної системи печінки. У клінічному дослідженні взяли участь 47 дорослих хворих із ВДТБ легень, яких обстежували за національними методами і стандартами до початку АМБТ. Пацієнтів було розподілено на дві групи залежно від супутньої патології, а саме: вірусних гепатитів B і/або C. Хворі обох груп не відрізнялися за віком, статтю, типом туберкульозного процесу та коморбідністю. У більшості пацієнтів із супутніми вірусними гепатитами виявлено ознаки ураження печінки, які проявлялися гепатомегалією і спленомегалією, зниженням або підвищенням ехогенності паренхіми печінки, неоднорідністю її структури та параметрів портального кровоплину, на відміну від пацієнтів із ВДТБ легень без вірусних гепатитів. Висновки: ще до початку антимікобактеріальної терапії у пацієнтів із супутніми вірусними гепатитами були збільшені деякі біохімічні показники та спостерігалися зміни в паренхімі печінки під час УЗД. Це потребує особливої уваги у разі застосування антимікобактеріальних препаратів.

Мета роботи - вивчити стан білкового обміну, а саме: вміст замінних і незамінних амінокислот у лроватці крові хворих із вперше діагностованим туберкульозом (ТБ) легень залежно від клінічної форми. У обстеженні взяли участь 112 хворих із вперше діагностованим ТБ (основна група). Хворих було розподілено на 3 підгрупи: 1-ша - 21 хворий на вогнищевий ТБ, 2-га - 67 хворих на інфільтративний ТБ, 3-тя - 24 хворих на дисемінований ТБ. 30 практично здорових осіб склали контрольну групу. Найменші зміни виявлено за вогнищевого ТБ за рахунок зниження загального вмісту замінних і незамінних амінокислот, а саме: глутамінової кислоти, глутаміну, аланіну та лізину, гістидину, метіоніну. За інфільтративного ТБ вірогідне зниження загального вмісту амінокислот, загального вмісту незамінних амінокислот (лізин, гістидин, метіонін, аргінін, фенілаланін) та загального вмісту замінних амінокислот (глутамінова кислота, глутамін). Найбільші зміни виявлено у хворих на дисемінований ТБ: вірогідне зниження загального вмісту амінокислот, загального вмісту замінних і незамінних амінокислот. Висновки: чітко простежується прямий зв'язок між змінами з боку білкового обміну і поширеністю уберкульозного процесу в легенях. Виявлені зміни мають як загальні для всіх форм ТБ особливості, а саме: зниження загального вмісту амінокислот замінних (глутамінова кислота, глутамін, гліпин, аланін) та незамінних (лізин, гістидин, метіонін), так і притаманні лише окремим формам ТБ легень. Для дисемінованого ТБ характерне найбільше зниження загального вмісту амінокислот, зокрема замінних (глутамінової кислоти, глутаміну, гліцину, тирозину, серину) та незамінних (лізину, гістидину, метіоніну, лейцину, треоніну, аргініну). А для хворих на інфільтративний ТБ характерне зниження загального вмісту амінокислот і рівнів замінних та незамінних. У хворих на вогнищевий ТБ концентрація більшості амінокислот залишилася незмінною або невірогідно зниженою. Одержані дані об'єктивно відображають стан метаболічного балансу і білкового обміну та є підгрунтям для вибору способу корекції цих порушень з метою підвищення ефективності лікування хворих на ТБ.