Висвітлено основи перинатальної медицини, розкрито сучасні принципи організації перинатальної допомоги в Україні. Викладено міжнародно-правові та загальнодержавні основи неонатальної та перинатальної служби. Розглянуто організацію медичної допомоги новонародженим у пологових будинках, досліджено санітарно-гігієнічний режим пологового будинку. Розкрито особливості метаболічної адаптації доношених і недоношених новонароджених. Наведено принципи вигодування новонароджених в нормі та за патології, викладено закономірності росту новонародженого, потреби у харчових речовинах та енергії. Висвітлено особливості адаптації новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку.

Висвітлено сучасний стан поширення артеріальної гіпертензії у школярів та основні методи її ранньої діагностики, проблеми кардіоваскулярних порушень у дітей періоду новонародженості. Наведено характеристики артеріального тиску у школярів та результати його добового моніторингу, основні антропометричні показники і мікросоціальні чинники у школярів. Охарактеризовано стан периферійної мікроциркуляції за даними біомікроскопії судин нігтьового ложа у дітей.

Проведено теоретичне дослідження та запропоновано нове вирішення актуальної проблеми створення сучасної концепції діагностики, профілактики та лікування порушень функціонального стану гепатобіліарної системи у новонароджених за патології раннього неонатального періоду. Визначено фактори ризику, клініко-параклінічні ознаки, критерії загальної та диференційної діагностики та запропоновано методи профілактики та медикаментозної корекції цієї патології. Доведено участь імунобіологічних механізмів, зокрема, імунної, прооксидантної та антиоксидантної систем організму у патогенетичних процесах формування змін функціонального стану печінки та жовчовивідних шляхів у дітей, народжених за умов гіпоксії за наявності впливу факторів перинатального ризику. Відзначено позитивну роль мікрофлори кишечнику у процесах ранньої неонатальної адаптації. Встановлено деякі механізми апоптозу гепатоцитів за даними імуногістохімічних методів дослідження печінки новонароджених, які померли внаслідок перинатальних причин. На підставі проведеного клініко-лабораторного обстеження розроблено та обгрунтовано диференційований комплекс режимів догляду та лікування, удосконалено напрями корекції метаболічних порушень у новонароджених за нозологічної патології у ранньому неонатальному періоді з урахуванням особливостей функціонального стану гепатобіліарної системи, що сприяє покращанню резервів адаптації дітей груп перинатального ризику.

Розглянуто питання обслуговування новонароджених дітей у пологовому будинку, форми пневмопатій новонароджених (набряково-геморагічний синдром, хворобу гіалінових мембран, розсіяні ателектази). Проаналізовано фізіологію та патологію недоношених дітей, описано внутрішньоутробні інфекції, перинатальні ушкодження центральної нервової системи гіпоксичного та травматичного генезу, особливості антибактеріальної терапії.

Висвітлено особливості оцінки стану, первинного лікарського огляду, догляду та вигодовування новонароджених у пологовому будинку. Розкрито питання первинної реанімації новонароджених, особливості техніки проведення загальноприйнятих діагностичних і терапевтичних маніпуляцій у період новонародженості.

Освещены особенности оценки состояния, первичного врачебного осмотра и выкармливания новорожденных в родильном доме. Раскрыты вопросы первичной реанимации новорожденных, особенности техники проведения общепринятых диагностических и терапевтических манипуляций в период новорожденности.

Проведено комплексний аналіз використання антигомотоксичних препаратів (АГТП) фірми Heel "Traumeel S" і "Hepar compositum" для корекції дисметаболічних порушень у новонароджених на тлі гіпоксії. Дослідження включало загальноклінічні та спеціальні параклінічні методи в динаміці спостереження дітей на тлі лікування на першому тижні життя. Виявлено, що включення АГТП надає змогу зменшити тривалість застосування загальноприйнятих фармакологічних препаратів, що знижує фармакологічне навантаження на організм дитини, а також покращити рівень імунобіологічної адаптації та запобігти виникненню тяжких наслідків гіпоксії.

Обговорено патогенетичні основи формування апоптозу печінки у разі тяжких форм перинатальної патології в новонароджених дітей. Результати досліджень свідчать, що на тлі реалізації факторів антиперинатального ризику за умов патологічного пологового "оксидативного стресу" в дітей виникають різного ступеня тяжкості синдроми дезадаптації у ранньому неонатальному періоді. Найбільш важкі випадки супроводжуються значними метаболічними порушеннями, які до певної міри зумовлені дисфункцією гепатобіліарної системи на тлі дезрегуляції імунної й антиоксидантної систем організму. Вивчення основ формування апоптотичного процесу в печінці новонароджених дітей є суттєвим доповненням до розуміння тяжкості перебігу перинатальної дезадаптації, надає змогу в подальшому говорити про можливості своєчасної терапевтичної корекції з урахуванням стадійності виникнення патології.

З урахуванням важливої ролі сечовидільної системи в забезпеченні стабільності гомеостазу цілого організму та високої частоти ренальної дисфункції в доношених новонароджених дітей із патологічним перебігом постнатальної адаптації лікувальна тактика пацієнтів неонатальних відділень інтенсивної терапії вимагає системного підходу та спрямована на протекцію життєво важливих функцій, у тому числі на запобігання тяжким нирковим пошкодженням та їх віддаленим наслідкам. Мета дослідження - вдосконалити комплекс інтенсивної терапії новонароджених із тяжкими формами перинатальної патології за наявності порушень функціонального стану сечовидільної системи. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 100 доношених новонароджених дітей із перинатальною патологією тяжкого ступеня, з яких 60 дітям було призначено удосконалений терапевтичний комплекс (основна група), 40 дітей одержували загальноприйняту терапію (група порівняння). Новонародженим основної групи разом із традиційними заходами стабілізації гомеостазу було призначено препарат групи метилксантинів, діючою речовиною якого є теофілін, для запобігання аденозиніндукованій ренальній вазоконстрикції та препарат комплексної антигіпоксичної й антиоксидантної дії цитофлавін. Застосування удосконаленого комплексу лікування у порівнянні з традиційною терапією надало змогу суттєво покращити якість функціонування сечовидільної системи за тяжких форм перинатальної патології, зокрема зменшити частоту випадків формування гострого пошкодження нирок. Під час лікування новонароджених відмічалися зростання погодинного діурезу, зменшення рівня креатиніну в сироватці крові, збільшення швидкості клубочкової фільтрації, покращання основних допплерометричних показників ренального кровотоку та стабілізація балансу маси тіла. Стимуляція антиоксидантного ефекту захисту організму підтверджувалася суттєвим зменшенням рівня малонового альдегіду в еритроцитах та окисної модифікації білків у плазмі крові, збільшенням активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази в еритроцитах, глутатіонредуктази та глутатіон-S-трансферази у плазмі крові. Висновки: результати проведеного дослідження засвідчили доцільність використання призначеного комплексу лікування разом із традиційними терапевтичними заходами, що підтверджується нормалізацією становлення ренальних функцій за умови перинатальної гіпоксії та зменшенням тяжкості перебігу нозологічної патології в новонароджених дітей у ранньому неонатальному періоді.

Мета роботи - вивчити ефективність однократної внутрішньовенної дози теофіліну 3 мг/кг маси тіла у перші 60 хвилин життя на становлення ренальних функцій у доношених новонароджених із клінічними проявами тяжкої перинатальної патології. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 70 доношених новонароджених наприкінці 1-ї та 5-ї діб життя. Основна група (ІА) - 25 дітей з клінічними проявами тяжкої перинатальної патології, яким додатково у складі базисної терапії призначався теофілін. Група порівняння (ІБ) - 25 аналогічних за станом новонароджених, які отримували загальноприйнятий комплекс лікування. Контрольна група (II) - 20 умовно здорових дітей. Оцінка ренальних функцій проведена на основі визначення рівня погодинного діурезу, балансу маси тіла, рівнів креатиніну та сечовини у сироватці крові, розрахунку швидкості клубочкової фільтрації, а також допплерометричних швидкісних характеристик на головних ренальних артеріях. Доношені новонароджені з тяжкою перинатальною патологією є групою ризику формування полісистемних пошкоджень, у тому числі ренальних дисфункцій. Застосування однократного внутрішньовенного введення теофіліну в дозі 3 мг/кг сприяє ефективній стимуляції діурезу й балансу маси тіла та супроводжується зменшенням рівня креатиніну й сечовини, підвищенням швидкості клубочкової фільтрації та позитивними змінами ренальних допплерометричних характеристик. Висновки: враховуючи позитивні результати проведеного дослідження, необхідно продовжити вивчення ефективності профілактичного призначення теофіліну доношеним новонародженим дітям із тяжкими порушеннями процесів ранньої постнатапьної адаптації із залученням більшої когорти пацієнтів з метою впровадження даної терапії.

Вивчено показники імунітету новонароджених у разі перинатальної патології. На підставі одержаних даних дійшли висновку щодо доцільності визначення стану імунної системи для діагностики ступеня тяжкості дизадаптаційних синдромів у ранньому неонатальному періоді.

Наведено результати клініко-параклінічних досліджень порушень функціонального стану кишечнику у новонароджених за перинатальної патології. Виявлено зміни показників рівня альбуміну, альфа-1-антитрипсину та sIgA у випорожненнях, які свідчать про місцеву запальну, імунологічну реакцію, а також порушення формування мікробіоценозу кишечнику. Проведена корекція дисбіотичних порушень із застосуванням пробіотика Лактомун<191> Еколоджик ПАНДА дозволяє нормалізувати склад мікробіоти, що є профілактикою запальних захворювань шлунково-кишкового тракту у дітей.

Наведено дані імуногістохімічних досліджень печінки новонароджених, які померли внаслідок перинатальних причин. Обговорено патогенетичні основи формування апоптозу гепатоцитів. Одержані результати є суттєвим доповненням до розуміння тяжкості перебігу нозологічної патології в ранньому неонатальному періоді.

Висвітлено досвід включення препарату "Триглобулін" в комплексне лікування новонароджених з проявами перинатального інфікування. Результати показали, що застосування "Триглобулін" за означеної патології є патогенетично обгрунтованим: препарат покращує динаміку клінічного перебігу захворювання, зменшуючи прояви інтоксикації, нормалізує функціональний стан кишечнику, стабілізує спектр мікрофлори, запобігає побічним діям антибіотикотерапії.

Проведено порівняльну оцінку показників клініко-параклінічного обстеження гепатобіліарної системи у дітей, які перенесли "хімічну інтоксикаційну алопецію" як під час гострого періоду захворювання та і протягом наступних десяти років диспансерного спостереження. Виявлено суттєві зміни, що підтверджують формування патології функціонального та органічного характеру, пов'язаної з відхиленнями у системах імунітету й антиоксидантного захисту. Комплекс реабілітаційних заходів лікування дітей з екозалежною патологією повинен включати методи обов'язкової корекції функціонального стану гепатобіліарної системи у зіставленні з нормалізацією показників основних регуляторних систем організму.

Представлено результати клініко-параклінічних досліджень порушень функціонального стану кишечника у дітей грудного віку. Виявлено зміни показників рівня альбуміну, б-антитрипсину та секреторного IgA (sIgA) у випорожненнях, які свідчать про місцеву запальну, імунологічну реакцію, а також порушення мікробіоценозу кишечника. Проведено корекцію дисбіозу із застосуванням пробіотика Лактомун<191> Еколоджик ПАНДА, що призвело до нормалізації складу мікрофлори кишечника та є кращим профілактичним заходом розвитку хронічної патології шлунково-кишкового тракту.

Наведено результати дослідження стану гепатобіліарної системи у дітей, народжених "малими до терміну гестації", під час патології перинатального періоду. Запропоновано рекомендації щодо клінічної та диференційної діагностики порушень функціонального стану печінки та жовчовідвідних шляхів.