За допомогою NotI-мікрочипів установлено генетичні / епігенетичні зміни генів / локусів трьох хромосом людини у пухлин епітеліального походження. Вивчено статус метилування гена FHIT у разі світлоклітинної карциноми нирок. З 192-х NotI-зв'язувальних клонів третьої хромосоми людини виявлено делеції / метилування більше, ніж у 30 % зразків пухлин для 32-х генів / локусів у разі раку шийки матки (11-ти - уперше), для 35-ти генів / локусів - у разі раку яєчників (17-ти - уперше), для 15-ти генів / локусів - у разі карциноми нирок (7-ми - уперше). Знайдено 7 генів / локусів з високою частотою генетичних / епігенетичних змін за умов всіх досліджених типів раку. Для гена GORASPI у аденокарциномах і гена GNAI2 в усіх досліджених зразках злоякісних пухлин яєчників уперше показано зниження експресії. Установлено значне гіперметилування <$E5 prime>CpG-острівця гена FHIT у разі світлоклітинної карциноми нирок, зменшення експресії FHIT для всіх досліджених пухлин з метильованим <$E5 prime>CpG-острівцем цього гена у порівнянні з пухлинами з неметильованим <$E5 prime>CpG-острівцем і немалігнізованою тканиною, що уможливлює використання FHIT як одного з прогностичних маркерів у разі світлоклітинної карциноми нирок.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-2 + Е70*445.4

Рубрики:

Онкологія

Біологія людини

Шифр НБУВ: РА361607 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для вивчення генетичних та епігенетичних змін у пухлинах яєчників використано технологію ДНК-мікрочипів на базі NotI-зв'язувальних клонів. За допомогою аналізу зразків пухлин 22 пацієнтів виявлено метилювання, делеції або ампліфікації у 92 NotI-клонах із 181. Для 32 локусів генів подібні зміни зустрічаються більш ніж у 30 % випадків, що вказує на високу вірогідність залучення цих генів до процесу пухлиноутворення в яєчниках. Для двох генів, GORASP1 і GNAI2, підтверджено зниження експресії за допомогою методу нозерн-блотингу. Для 16 генів і локусів 3-ї хромосоми вперше показано аберації у разі раку яєчників.

Досліджено зразки біопсійного матеріалу 33 хворих, обстежених з приводу припущення про наявність раку передміхурової залози (РПЗ). За даними морфологічного дослідження, у 15 хворих верифіковано доброякісну гіперплазію (ДГ) передміхурової залози (ПЗ), у 18 - аденокарциному ПЗ. Для визначення епігенетичних змін застосовували Hotl-мікрочіпи 180 клонів 3-ї хромосоми. У 50 генах 3-ї хромосоми відзначено високу частоту змін стану метилювання (від 33 до 82 %). Деякі змінені гени беруть участь у канцерогенезі (HMGB1L5, LRRC58, GPR149, DZIP1L, C3orf77, NUDT16) та виникненні РПЗ (BCL6, ITGA9, FBLN2, SOX2, LRRC3B тощо). Залежність стану метилювання генів від клініко-морфологічних показників у хворих, зокрема, рівня простатспецифічного антигену (ПСА), ступеня диференціації пухлини за Глісоном, стадії РПЗ не встановлена. Ідентифікована панель з 16 нових потенційних маркерів для ранньої та диференційної діагностики РПЗ: BHLHE40, FOXP1, LOC285205, ITGA9, CTDSPL, FGF12, LOC440944/SETD5, VHL, CLCH2, OSBPL10/ZNF860, LMCD1, FAM19A4, CAND2, MAP4, KY та LRRC58.