Сучасні публікації з приводу аденом гіпофіза демонструють важливу роль капсули аденоми гіпофіза в рості та інвазивності пухлини. Роботу побудовано на аналізі 562-х спостережень хворих з гормонально-неактивними аденомами гіпофіза (ГНАГ), яких було прооперовано в ДУ "Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України" у період з 2011 по 2015 рр. Операції проводились переважно транссфеноїдально мікрохірургічно, ендоскопічно або з ендоскопічною асистенцією. 4,6 % випадків оперовано за транскраніальних доступів. Контроль обсягу видалення мав комплексний характер та базувався на інтраопераційних даних і проведенні МРТ з контрастуванням в перші 5 - 7 діб після операції. Проведено розподіл аденом гіпофіза за ознакою радикальності видалення, яке може бути досягнуто. Група радикальної хірургії ГНАГ (n = 248), де повне видалення пухлини і капсули було можливим. Випадки, коли візуального видалення всіх елементів капсули не було досягнуто, віднесено до II групи ГНАГ (n = 181). Третя група (n = 133) пухлин включала в себе всі випадки ГНАГ, коли радикальне видалення було завідомо неможливим і не планувалось як таке. Прогностично найсприятливішим є радикальне видалення пухлини у пацієнта I групи, з повним візуальним контролем інтактної тканини гіпофіза. Висновки: використання розподілу ГНАГ за ознакою радикальності видалення надає змогу об'єктивно оцінювати можливості нейрохірургічного втручання.

Аденоми гіпофіза (АГ) - переважно доброякісні пухлини, що походять із залозистої тканини передньої частки гіпофізу. Інвазивність аденоми гіпофіза, яка включає своєрідний характер поширення та ступеня деструктивного росту пухлини за межі арахноїдальної капсули, не знаходить досі однозначної кореляції з іншими морфологічними критеріями та морфофункціональними характеристиками пухлини. Мета дослідження - вивчення морфологічної структури аденом гіпофізу та виявлення критеріїв інвазивності незалежно від розмірів пухлини та клінічної групи АГ для покращання ефективності їх морфологічної діагностики та персоніфікації лікування. Проаналізовано результати діагностики і лікування 41-го пацієнта з аденомами гіпофіза з клінічними ознаками інвазивного характеру росту, яких було прооперовано в клініці трансфеноїдальної нейрохірургії позамозкових пухлин ДУ "Інститут нейрохірургії НАМН України" у 2012 - 2014 рр. Пухлини проростали стінки кавернозних синусів, розповсюджувались супраселлярно чи в клиноподібну пазуху, іноді - у ділянку гіпоталамуса чи інфраселлярно у порожнину носа та пазуху основної кістки і екстракраніально. В 42 % спостережень виявлялись опосередковані ознаки "активності" пухлини і ядерний поліморфізм, ділянки "фетальної" будови, інвазію пухлини в оболонки головного мозку. В 41,5 % спостережень встановлено підвищення мітотичної та проліферативної активності в пухлині. Індекс мічення Ki-67 в 60 % випадків перевищує 4 %. Морфологічні критерії агресивності АГ та клініко-морфологічні співставлення для виявлення кореляцій потребують подальшого поглибленого вивчення, а виявлені і систематизовані структурні критерії сприятимуть індивідуалізації лікувальної тактики.

Мета роботи - оцінити ранні клінічні вияви та можливості ранньої діагностики гормонально неактивної аденоми гіпофіза. Протягом 2012 - 2014 рр. в Інституті нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України за даними магнітно-резонасної томографії виявлено 236 пацієнтів з аденомами гіпофіза без специфічних клінічних виявів захворювання (зорових, ендокринних та неврологічних розладів). Результати. 154 (65,2 %) хворих прооперовано по онкологічним показам (наявність екстраселярного інвазивного росту пухлини або пухлинна прогресія, підтверджена обстеженнями в динаміці). 63 (26,7 %) хворих нині перебувають під спостереженням і не мають ознак прогресування захворювання чи росту пухлини протягом 6 - 26 міс. Висновки: гормонально неактивна аденома гіпофіза може не проходити певні стадії перебігу захворювання, що призводить до пізньої діагностики. Найпізніше діагностують аденоми гіпофіза з ретроселярним ретрохіазмальним поширенням при передньому положенні перехресту зорових нервів. Значна частина гормонально неактивних аденом гіпофіза - це інциденталоми, які не виявляють пухлинної прогресії, тому тактика спостереження є виправданою на етапі мікро- та ендоселярних новоутворень.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування хворих з метастатичним ураженням гіпофіза. Проаналізовано результати лікування 35 пацієнтів, прооперованих з приводу метастазів у гіпофіз у ДУ "Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України" у період з 2005 до 2015 рр. Діагноз "пітуїтарний метастаз" гістологічно підтверджено в усіх хворих. На момент звернення в установу у 23 хворих мала місце та чи та стадія ракової хвороби. Найчастішою первинною пухлиною був рак легень (34,3 %), молочних залоз (22,9 %), нирки (8,6 %), прямої кишки, простати, крові (всі по 5,7 %). У 27 (77,2 %) хворого операції виконано транссфеноїдальним доступом, у 8 (22,8 %) - транскраніальним. Видалення об'ємного утворення гіпофіза з різним ступенем радикальності виконано у 30 (85,8 %) пацієнтів, внутрішньомозкової пухлини та об'ємного утворення турецького сідла - у 3 (8,6 %). Діагностичну біопсію проведено у 2 (5,6 %) пацієнтів. Тотального видалення пітуїтарного метастазу досягнуто у 7 (20,0 %) хворих, субтотального - у 17 (48,6 %), часткового - у 9 (25,7 %). Кращі показники радикальності оперативного втручання мали місце у хворих з незначною кровоточивістю та щільністю метастатичного ураження, без поширення в кавернозний синус. Позитивна динаміка якості життя хворих після хірургічного лікування була пов'язана із регресом зорових порушень, локального больового синдрому, меншою мірою - з регресом окорухових порушень. Висновки: основними показаннями до оперативного втручання з приводу метастазу в гіпофіз є симптомний перебіг захворювання, необхідність верифікації гістологічного діагнозу за відсутності онкологічного анамнезу або первинного вогнища пухлини. Найближчі результати хірургічного лікування хворих із метастазами в гіпофіз свідчать про необхідність ретельного відбору пацієнтів та поліпшення стану хворих унаслідок усунення або зменшення неврологічної симптоматики.

Мета роботи - визначити лікувальну тактику у хворих з назальною ліквореєю (НЛ), яка виникла на тлі консервативного лікування пролактиноми (ПРЛ) агоністами допаміну (АД). Протягом 2015 - 2016 рр. у клініці аденом гіпофіза Інституту нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України діагностовано 178 первинних ПРЛ. У 134 (75,3 %) пацієнтів проведено консервативне лікування під спостереженням клінічного ендокринолога та нейрохірурга. У 16 випадках первинно здійснено хірургічне лікування (при кистозних аденомах гіпофіза, у разі гіпофізарної апоплексії, при непереносності препаратів групи АД). Ще 28 (15,7 %) пацієнтам проведено операції через резистентність до терапії АД протягом перших 6 - 12 міс від установлення діагнозу. Частка макроаденом з інвазивним екстраселярним поширенням становила 78,4 % серед первинно нехірургічних випадків (n = 105). У 3 пацієнтів з великими інвазивними ПРЛ виникла спонтанна НЛ під час лікування АД. При уточненні анамнезу встановлено, що у однієї пацієнтки епізод НЛ, який тривав декілька днів, був первинним виявом захворювання і передував консервативному лікуванню. Посилення НЛ, що потребувало проведення нейрохірургічного втручання, виникло пізніше. Всім хворим проведено тривале (до 10 - 14 діб) зовнішнє люмбальне дренування, чого було достатньо в 2 випадках, і консервативне лікування було успішно продовжене. В одному випадку НЛ мала профузний характер та не реагувала на дренування. Ендоскопічно трансназально пухлину було видалено. Проведено пластику дефекту кісток основи черепа і твердої мозкової оболонки. Спонтанна НЛ можлива при кістково-деструктивному поширенні ПЛМ як у дебюті захворювання, так і при швидкому зменшенні розміру пухлини на тлі консервативної терапії АД. Хірургічне лікування таких випадків є складним через необхідність проведення пластики НЛ та реконструкції основи черепа лише після видалення пухлини. Висновки: частота виникнення НЛ на тлі консервативного лікування ПРЛ становить 2,2 %. При виявленні НЛ слід застосовувати тривале зовнішнє люмбальне дренування, не припиняючи базисну терапію АД, і лише у разі неефективності дренування проводити хірургічне лікування.

Хвороба Кушинга є досить рідкісним захворюванням і в переважній більшості випадків спричиняється кортикотропною аденомою гіпофіза. Мета роботи - дослідження унікального випадку агресивного перебігу хвороби Кушинга, що спричинений інвазивною кортикотропіномою у пацієнта віком 63 років, з застосуванням методів: клініко-неврологічного обстеження, вимірювання рівнів АКТГ та кортизолу крові, рентгенографії черепу та МРТ голови. Висновки: особливість спостереження полягає в тому, що у пацієнта чоловічої статі похилого віку виявлено агресивну АКТГ-секретуючу аденому гіпофіза з блискавичним перебігом захворювання, що не є типовим для хвороби Кушинга.

Изложены сведения об архитектурно-конструктивном типе существующих научно-исследовательских судов, приведены их тактико-технические характеристики. Рассмотрены основные этапы проектирования этого вида объектов океанотехники и концептуальные решения, учитывающие особенности комплектации научно-исследовательских судов в соответствии с условиями эксплуатации и перечнем решаемых задач. Представлены рассчеты, связанные с определением главных размерений и водоизмещений, динамическим позиционированием, оценкой мореходности научно-исследовательских судов.

Приведены данные об океанологии и геологии морского дна, описаны свойства морской воды и особенности её движения в океане, процессы, происходящие на дне, в толще и на поверхности океанов и морей. Представлена классификация ресурсов океана и освещены особености технологий и устройств по использованию данных ресурсов человеком. Оценены масштабы загрязнения гидросферы Земли.

Освещены вопросы, связанные с применением гибких конструкций в океанотехнике. Рассмотрены конструкция и основные свойства гибких линейных связей океанотехники - канатов и цепей. Приведены уравнения равновесия для пространственной, плоской и линейной статических задач, возникающих при расчете буксирного, якорного и других судовых устройств. Рассмотрены вывод формулы Эйлера и уравнения цепной линии, численный метод расчета гибких связей, расчет гибких связей в потоке жидкости, а также явления, связанные с распространением упругих деформаций в канатах. Мягкие оболочки кранцев, спасательных устройств рассмотрены в рамках основ теории мягких оболочек. Уделено внимание особенностям материалов мягких оболочек океанотехники.

Досліджено проблему вдосконалення діагностування та хірургічного лікування аденоми гіпофіза з інсультоподібним перебігом на підставі результатів хірургічного лікування 92-х таких хворих, які знаходились на лікуванні в ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України" з 1996 до 2006 рр. і були прооперовані. Проаналізовано 99 історій хвороб, з яких 45 - жінок, 47 - чоловіків. Їх середній вік становив 43,7 років. Запропоновано термін "аденома гіпофіза з інсультоподібним перебігом". Обгрунтовано критерії виділення окремої клінічної групи таких випадків аденом гіпофіза. Виявлено, що проблеми неадекватної діагностики цієї патології в Україні призводять до несвоєчасного хірургічного лікування та незадовільності його результатів. Розглянуто відмінності перебігу захворювання, неврологічної симптоматики, ендокринних проявів, інструментальної, лабораторної та диференціальної діагностики аденом гіпофіза з інсультоподібним перебігом. Вивчено особливості оперативних втручань, інтраопераційних змін, гістоструктури таких аденом. Показано важливість оцінювання та корекції гіпопітуітаризму. Обгрунтовано неохідність оперативних втручань у ранні строки від початку захворювння танссфеноїдальним доступом. З використанням результатів дослідження визначено шляхи покращання діагностування та хірургічного лікування аденом гіпофіза в Україні.