Запропоновано новий метод і наведено результати визначення діаметра Сонця. Розроблений метод базується на фотометричних спостереженнях повних сонячних затемнень. Спостереження затемнень 11 липня 1991 р. та 11 серпня 1999 р. виконано з застосуванням фотоелектричних фотометрів за ефективної довжини хвилі близько 0,69 мкм у декількох місцях у межах смуг повного затемнення біля їх границь. Для кожного з місць спостережень радіус сонячного диска визначено за методом найменших квадратів як один з невідомих параметрів теоретичної кривої блиску затемнення, описаної інтегральним рівнянням I роду з урахуванням розподілу яскравості сонячного диска вздовж радіуса на його краї та нерівності рельєфу на краї диска Місяця. Кутовий розмір диска Місяця та швидкість його руху використано як відомі незалежні параметри. Усереднений за всіма спостереженнями кожного затемнення радіус сонячного диска для відстані 1 а. о. та оцінки його середньоквадратичних похибок становлять <$E959 symbol Т .70~ symbol С ~0 symbol Т .12> щодо затемнення 11 липня 1991 р. та <$E959 symbol Т .66~ symbol С ~0 symbol Т .03> - щодо затемнення 11 серпня 1999 р.

Проведено підготовку до створення комплексу наукової апаратури експерименту "Аерозоль-UA", зокрема поляриметра "СканПол", для вивчення з борту космічного апарата глобального розподілу фізичних властивостей аерозольних частинок та хмарних утворень в атмосфері Землі за вимірюваннями поляризаційних та спектральних характеристик розсіяного сонячного випромінювання. Виконано розробку вузлів макета поляриметра "СканПол", вузлів оптико-механічного блоку та блоку управління сканувальних дзеркал, а також електронних вузлів. Розроблено концепцію алгоритму визначення параметрів аерозолю над водною поверхнею, поверхнею Землі та хмарами. Продовжено доопрацювання методики роботи мобільної станції валідації та калібрування поляриметричних вимірювань аерозолю для підтримки космічного експерименту.

Наведено результати аналізу оптичних і мікрофізичних властивостей аерозольних частинок та їх розподілу в атмосфері над Києвом на початку вересня 2015 р. за даними лідарних і фотометричних спостережень перед та під час забруднення атмосфери внаслідок лісових і торфових пожеж. Спостереження виконано за допомогою лідара CIMEL370 та сонячного фотометра станції Київ мережі AERONET, розташованих у Головній астрономічній обсерваторії НАН України в Києві. Для аналізу даних використано нещодавно розроблений алгоритм GARRLiC. Встановлено, що на початку події, 1-го та 2-го вересня, в атмосфері над Києвом спостерігався типовий стан атмосфери з незначним вмістом аерозолю, а з вечора 2 вересня у Київ з північно-північно-західного напрямку надійшла велика кількість продуктів горіння, що спричинило підвищення вмісту аерозолю в декілька разів. При цьому вперше в Україні за даними лідарних спостережень відтворено характеристики аерозолю залежно від висоти над поверхнею. Проведено порівняння характеристик аерозолю з відповідними значеннями, отриманими за алгоритмом AERONET.

Наведено результати аналізу даних про спектральні оптичні характеристики аерозолів у атмосфері над Східною Європою за вимірюваннями у міжнародній мережі сонячних фотометрів AERONET, а також динаміки пожеж рослинності на цій території улітку 2010 р. за даними супутникового приладу MODIS. Виявлено та проаналізовано вплив лісових пожеж, горіння торфу та трав'яного покриву на вміст, динаміку і властивості атмосферного аерозолю над Україною та прилеглими регіонами з урахуванням розвитку синоптичної ситуації та переміщень атмосферних мас. Для дослідження шляхів переміщень аерозолів у атмосфері було використано зворотні траєкторії руху повітряних мас до місць спостережень, обчислені за допомогою моделі HYSPLIT для висот 0,5, 1,5, 3, 4 і 5 км. Показано, що підвищений вміст аерозолів над спостережними станціями AERONET, розташованими на території України, Росії, Молдови, Румунії, Польщі, Білорусі й Естонії, що збігся з у часі з періодом сильних лісових пожеж на Європейській території Росії (ЄТР), у різні періоди з середини липня до середини серпня 2010 р. над різними територіями, був зумовлений як пожежами на ЄТР, так і на південному сході України, у Молдові та Польщі.

Зазначено, що криві блиску повного затемнення Сонця, зареєстровані за допомогою фотоелектричних фотометрів, можуть бути використані для визначення кутового діаметра сонячного диска. Для цього необхідно одержати високоточні спостережні калібровані криві блиску та побудувати адекватні їм теоретичні моделі. Показано шлях побудови теоретичної кривої блиску, яка враховує розподіл яскравості на краю сонячного диска, зокрема у хромосфері за межами видимого диска, а також нерівності рельєфу на краю диска Місяця. Оцінено ефект дифракції сонячного випромінювання на ньому. Викладено процедуру побудови кривих блиску за даними фотометричних спостережень затемнення 11 серпня 1999 р., каліброваних за блиском цілого сонячного диска з максимальним значенням середніх квадратичних похибок не більше за 10 %. За певних припущень щодо розподілу яскравості на краю сонячного диска підраховано теоретичні криві блиску для кожного з місць спостережень. З порівняння теоретичних кривих блиску зі спостережними випливає, що процедури спостережень та редукції результатів загалом не обтяжені грубими помилками, а процедура побудови теоретичних кривих в основному правильно враховує його головні параметри.

Зазначено, що фотометричні спостереження повних затемнень Сонця дозволяють визначати радіус його диска за локалізацією точки перегину розподілу яскравості на його краю. Для цього крива блиску описується інтегральним рівнянням відносно функції розподілу яскравості на краю сонячного диска. Задача розв'язується з використанням підгонки теоретичної кривої блиску затемнення до спостережної за допомогою методу найменших квадратів. Для затемнення 11 серпня 1999 р. одержано оцінку радіуса Сонця <$E 959,66~symbol С~0,03 symbol Т> для відстані 1 а. о. Цей результат можна уточнити в разі врахування несферичності фігури та уточнення карт рельєфу крайової зони Місяця.

Structure, design and functional resources of the hardware system for astronomical observations using Internet network are described. Telescope Celestron 1400XTL, CCD camera Rolera-MGi and GPS-receiver Acutime 2000 are basic components of the complex. System is equipped with originally designed light filter set of broadband Jonson system UBVRI. Developed singular software for automatic control of every module and the whole observational procedure makes it possible to obtain images of the observational heavenly bodies or to perform photometric observations with up to 30 frames per second speed, within the UTC scale and an accuracy better as 1 ms.