Проаналізовано 500 актів судово-медичної експертизи й історій хвороби. Для організації заходів з метою профілактики ДТП вивчено категорії учасників загиблих у ДТП, проаналізовано підвищені групи ризику за віковою і статевою ознакою. Одним з важливих факторів, який впливає на смертність постраждалих, є термін та якість першої допомоги та першої медичної допомоги. Для підвищення якості надання медичної допомоги вивчений характер травми та її тяжкість, якість надання медичної допомоги на етапах транспортування і терміни доставки постраждалих до лікувальних установ, їх рівень. Виявлено, що серед загиблих в ДТП питома вага постраждалих з травмою опорно-рухового апарату досягає 60 %. Причиною смерті у цих постраждалих в 46 % послужила черепно-мозкова травма, в 44 % масивна крововтрата і жирова емболія через переломи кісток тазу та довгих кісток скелета. Аналіз статистичних показників смертності постраждалих в ДТП показав, що проблема дорожньо-транспортного травматизму та боротьба з його тяжкими соціальними наслідками - смертністю та інвалідністю на сучасному етапі є одним з головних питань державної політики, і вимагає комплексного міжвідомчого підходу, із залученням усіх систем і організацій.

Наведено результати фармакологічного вивчення похідних глюкозаміну та їх комбінацій з флавоноїдом кверцетином у якості коректорів гепатотоксичності антрациклінових антибіотиків, зокрема доксорубіцину. В якості досліджуваних сполук вивчались субстанції глюкозаміну гідрохлориду в умовно-терапевтичній дозі 50 мг/кг та комбінація аміноцукрів глюкозаміну гідрохлориду і N-ацетилглюкозаміну з флавоноїдом кверцетином у співвідношенні 3:1 в перерахунку на глюкозаміну гідрохлорид в умовно-терапевтичній дозі 82 мг/кг. У якості препарату порівняння використовували кверцетин у дозі 20,5 мг/кг. Для оцінки ступеня ураження печінки та вираженості гепатотропної дії обраних об'єктів визначали низку біохімічних показників (рівень ТБК-реактантів сироватки крові та гомогенату печінки, активність індикаторних ферментів цитолізу АлАТ, АсАТ, вміст загального білка, глюкози, сечовини у сироватці крові), а також проводили гістоморфологічне дослідження тканини печінки. За результатами досліду встановлено, що всі досліджувані сполуки проявили здатність до зменшення токсичних проявів доксорубіцину по відношенню до печінки. За сумарним рейтингом досліджених показників найбільш значущу гепатотропну дію виявила комбінація аміноцукрів глюкозаміну гідрохлориду і N-ацетилглюкозаміну з кверцетином, що може пояснюватися синергічною дією її окремих компонентів, спрямованою на інгібування вільнорадикальних процесів і цитолізу, пригнічення запалення, відновлення сечовиноутворюючої, білоксинтезуючої функцій печінки, нормалізацію вуглеводного обміну та зменшення гіпопластичних змін у тканині печінки. Результати дослідження експериментально обгрунтовують перспективність використання комбінації аміноцукрів глюкозаміну гідрохлориду і N-ацетилглюкозаміну з кверцетином для фармакокорекції токсичних ефектів антрациклінових антибіотиків під час проведення протипухлинної терапії.

Проведено аналіз медичної документації 303-х постраждалих в ДТП, у яких скелетна травма зустрічалася у різних поєднаннях з торакальною, абдомінальною, краніальною травмами для вивчення функціонуючої в мегаполісі системи організації надання екстреної медичної допомоги потерпілим у ДТП у догоспітальному та стаціонарному періодах. Визначено питому вагу смертності від ушкоджень скелета в структурі смертності від ДТП і встановлено дві основні причини смерті - масивна крововтрата та жирова емболія внаслідок численних переломів кісток і травм внутрішніх органів. Одержано дані, що найбільш небезпечними ділянками скелета у разі травмування є кістки нижної кінцівки та таза, виявлено зростання кількості ушкоджень тазових кісток за незмінно високої частоти ушкодження кісток гомілки та стегна (переломи великогомілкової кістки - 148, малогомілкової кістки - 134, переломи кісток таза - 144 випадків). Доведено за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу, що терміни виживання осіб, у яких причиною смерті була черепно-мозкова травма були майже удвічі більші, ніж в осіб, у яких причиною смерті була скелетна травма: 9,7 діб проти 5,6 (р < 0,005). Розроблено рекомендації до протоколів та оснащення спеціалізованих бригад швидкої допомоги, запропоновано перехід на сучасну систему надання медичної допомоги у разі ДТП на стаціонарному етапі.