Рассмотрены вопросы клинической симптоматики, заболеваемости и инвалидности больных сахарным диабетом в г. Виннице. На первом этапе исследования обследовано 33 больных с впервые выявленным сахарным диабетом и показаны особенности клинической симптоматики. На втором этапе проанализировано возрастную и типовую структуры, а также структуру инвалидности среди 173-х больных, которые получают инсулины. На третьем этапе прослежены особенности терапии 1 226-ти больных сахарным диабетом ІІ типа. Также проведено исследование типа ацетилирования у 37-ми больных сахарным диабетом.

Вивчено доцільність використання антиоксиданту тіотриазоліну, препарату метаболічної дії ловастатину та глімепіриду для підвищення ефективності фармакотерапії ішемічної хвороби серця (ІХС) у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД) II типу з урахуванням поліморфізму N-ацетилтрансферази 2. Вперше проведено порівняльний аналіз структури фенотипового поліморфізму NAT2 в Центральному регіоні України у здорових осіб і його розподілу у разі ЦД та серед хворих на ІХС. Виявлено, що в Україні, як і в інших країнах Європи, є типовим бімодальний розподіл фенотипів NAT2. Вперше шляхом математичного моделювання створено прогностичну модель для визначення фенотипу NAT2 за антропологічними ознаками. Виявлено здатність тіотриазоліну вірогідно гальмувати метаболізм сульфаніламідного тест-препарату, тобто пригнічувати його ацетилювання у хворих на ІХС у поєднанні з ЦД II типу. З'ясовано, що розвиток толерантності до цукрознижуючих похідних сульфонілсечовини за більш стислі строки терапії у швидких ацетиляторах свідчить про меншу сприятливість даного фенотипу NAT2 для перебігу, прогнозу та фармакотерапії ЦД II типу. Вперше доведено доцільність і переваги сумісного використання трьох препаратів з різними механізмом дії - глімепіриду, тіотриазоліну та ловастатину в комплексній терапії хворих на ІХС у поєднанні з ЦД II типу, сумісний вплив яких обумовлює достовірну динаміку клініко-інструментальних і біохмічних показників.

Рак грудної залози - найбільш розповсюджена патологія серед хворих онкологічного профілю жіночої статі. Одним з методів лікування таких пацієнтів є використання засобів ендокринної терапії. Антиестрогенові препарати, інгібітори ароматази досить широко застосовуються в схемах лікування гормонозалежних пухлин грудної залози. Однак сьогодні зросла частка гормонорезистентних пухлин, що безпосередньо впливає на погіршення прогнозу цього захворювання та виживаність пацієнтів. Розглянуто основні механізми формування різних фенотипів резистентності при використанні препаратів гормональної цитостатичної хіміотерапії. Закцентовано увагу на молекулярних та фармакокінетичних механізмах стійкості пухлин до препаратів ендокринної терапії.