Проаналізовано граничну щільність забруднення грунту цезієм 137 для одержання "нормативно чистої" сільськогосподарської продукції в різних зонах. З цією метою запропоновано маловитратні технології, які включають впровадження, використання підвищених доз мінеральних добрив, організацію насінництва багаторічних трав, передусім, таких, як стоколос безостий, грястиця збірна, костриця лучна та тимофіївка лучна.

Узагальнено і проаналізовано багаторічні дані радіаційного моніторингу і контролю вмісту радіонуклідів у сільськогосподарській продукції, що виробляється на території, забрудненій унаслідок Чорнобильської катастрофи. Визначено її критичність. Обгрунтовано підвищення ролі наукового забезпечення радіаційного моніторингу в агросфері у віддалений період розвитку радіаційної ситуації після ядерних і радіаційних аварій.

Виявлено ефективність дії різних видів і доз меліорантів, внесених у раніше провапнований дерново-підзолистий грунт, на накопичення радіоактивного цезію в товарній частині основних польових культур.

Висвітлено інноваційні підходи до застосування різних видів агротехнічних заходів для розроблення цілісної науково обгрунтованої системи раціонального ведення сільськогосподарського виробництва на території, забрудненій радіоактивними речовинами. Показано, що у пізній період після аварії на Чорнобильській АЕС особливої актуальності набуває завдання зменшення як індивідуальної ефективної дози опромінення населення завдяки виробництву гарантовано радіоекологічно безпечної сільськогосподарської продукції, так і колективної для визначених груп населення. Обгрунтовано, що за нинішніх економічних умов найдоступнішим ефективним агротехнічним заходом є підбір і введення в сівозміни сільськогосподарських культур і сортів, які відрізняються потенційно невисокою здатністю до акумуляції радіонуклідів.

З позицій системного аналізу та узагальнення результатів багаторічних досліджень розроблено наукові основи формування агроекосистем на радіоактивно забруднених територіях, визначено основні підходи до оптимізації застосування протирадіаційних заходів, їх пріоритетності та значущості з урахуванням особливостей віддаленого періоду розвитку радіологічної ситуації. Обгрунтовано тезу, що найважливішими критичними чинниками, які зумовлюють інтенсивність міграції ¹³⁷Cs у первинній ланці трофічного ланцюга, є комплекс показників потенційної родючості грунту, а хімічна меліорація радіоактивно забруднених грунтів та оптимізація калійного живлення рослин залишаються одними з основних протирадіаційних заходів. При цьому умови ефективного застосування калійних добрив грунтуються на зменшенні нормованого за калієм рівня забруднення грунту ¹³⁷Cs. Проаналізовано еколого-радіологічні аспекти формування сівозмін, які враховують здатність сільськогосподарських культур акумулювати радіонукліди в урожаї. Доведено пріоритетність виробництва сільськогосподарської продукції, яка не використовується безпосередньо на харчові потреби. Набули подальшого розвитку підходи до вдосконалення системи моніторингу та контролю вмісту радіонуклідів у сільськогосподарській продукції у віддалений період після Чорнобильської катастрофи.

Одним із видів деградації грунтів є забруднення техногенними радіонуклідами. В Україні аварійними викидами Чорнобильської АЕС було забруднено понад 3,5 млн га сільгоспугідь. Показано, що радіаційно-екологічні аспекти реабілітації і раціонального використання земель, забруднених радіонуклідами, полягають не лише у забезпеченні виробництва радіологічно безпечною продукцією, але й у зменшенні потоків <^>137Cs з урожаєм. Встановлено, що у віддалений період розвитку радіаційної ситуації, найкритичнішою продукцією залишається молоко корів, що виробляється в особистих підсобних господарствах населення, і лісова продукція (гриби, ягоди, дичина тощо). На основі узагальнення досвіду сільськогосподарського використання земель, забруднених радіонуклідами, запропоновано агроекологічне групування земель Полісся з метою запобігання їх деградації і раціонального використання.