Работа выполнена на основании комплексного клинико-лабораторного и инструментального обследования 137 больных с различными заболеваниями системы крови, требовавшими оперативного лечения. Показания к спленэктомии были определены строго индивидуально после проведенного обследования и лечения в гематологическом стационаре. Анализ результатов исследования позволяет заключить, что изменения, обусловленные характером заболевания - нозологиями, не влияют на исход спленэктомии и при оптимальной реабилитационной программе не являются прогностическими критериями развития осложнений.

Одним из методов лечения гематологических больных является спленэктомия. В клинике хирургических болезней Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина за период с 2000 по 2010 г. накоплен опыт комплексного клинико-лабораторного и инструментального обследования и лечения 58 больных с различными заболеваниями системы крови. Предоперационная подготовка и обследование пациентов позволяют решать значимые для проведения спленэктомии проблемы, результатом чего является адекватный контроль степени проявления основного заболевания и побочных проявлений специфической терапии. Спланированная предоперационная подготовка у этой категории больных позволяет добиться снижения количества интра- и послеоперационных осложнений.

Проведенное исследование показало, что использование пункционно-дренирующих методов хирургической коррекции в комплексе с патогенетически обоснованной консервативной терапией для лечения жидкостных образований поджелудочной железы и печени является высокоэффективным и перспективным способом лечения. При сравнении разных методов хирургического лечения данной патологии установлено, что миниинвазивные хирургические вмешательства являются, в большинстве случаев, окончательным либо этапным способом лечения, позволяющим в значительной мере улучшить медико-социальные показатели у больных с осложнённым течением острого деструктивного панкреатита и кистами печени.

Уперше вивчено в експерименті особливості впливу на паренхіму селезінки та судини її ніжки електрохірургічної й ультразвукової дисекції та коагуляції, що дозволило визначити ступінь тяжкості й поширеність локальних ушкоджень безпосередньо після впливу й особливості перебігу репаративних процесів у зоні операції в різні терміни післяопераційного періоду. Уперше вивчено імуногістохімічні процеси, які розвиваються в паренхімі селезінки та судинах її ніжки в різні терміни післяопераційного періоду, що визначали умови загоєння та можливість розвитку післяопераційних ускладнень. Вивчено морфологічні процеси, що забезпечують гемостаз під час проведення електрохірургічної та ультразвукової коагуляції. Одержані позитивні результати використання ультразвукового скальпеля в експериментальних дослідженнях дозволили з успіхом виконувати спленектомію у гематологічних хворих з застосуванням цієї ж методики, що спричинило зменшення кількості післяопераційних ускладнень. Запропоновано модифікувати початковий етап лапароскопічної спленектомії, що сприятиме запобіганню інтраопераційної крововтрати. Уперше в клінічних дослідженнях вивчено вплив способу спленектомії на стан імунітету в післяопераційний період у гематологічних хворих в аспекті зниження рівня імунореактивності. У результаті експериментально-клінічного комплексного дослідження ефектів дисекції та коагуляції визначено переваги й недоліки кожного з видів енергії за їх впливу на паренхіму селезінки та судини її ніжки.

Роботу виконано на підставі комплексного клініко-лабораторного й інструментального обстеження 137-ми хворих з різними захворюваннями системи крові, які вимагають оперативного лікування. Показання до спленектомії були визначені виключно індивідуально після проведеного обстеження і лікування в гематологічному стаціонарі. Зроблено висновок, що спленектомія сприяє нормалізації механізмів імунорегуляції і відновленню нормальної імунореактивності організму у гематологічних пацієнтів.

Работа выполнена на основании комплексного клинико-лабораторного и инструментального обследования 137-ми больных с различными заболеваниями системы крови, требующими оперативного лечения. Показания к спленэктомии были определены исключительно индивидуально после проведенного обследования и лечения в гематологическом стационаре. Сделан вывод, что спленэктомия способствует нормализации механизмов иммунорегуляции и восстановлению нормальной иммунореактивности организма у гематологических пациентов.

Цель работы - повышение качества хирургического лечения гематологических больных. Проведено комплексное обследование 102 больных с заболеваниями системы крови, которым была показана спленэктомия (СЭ). Особое внимание уделяли всестороннему дооперационному обследованию для выбора доступа к селезенке. Изменили тактику доступа при лапароскопической спленэктомии (ЛСЭ), во время СЭ использовали ультразвуковой скальпель (УЗС) и прошивающий аппарат. Анализ полученных результатов СЭ у гематологических больных показал, что выбор доступа зависит от многих причин, которые можно установить до операции. Планирование способа СЭ по совокупным данным ультразвукового исследования (УЗИ) и компьютерной томографии (КТ), изменение тактики доступа при ЛСЭ, использование УЗС и прошивающего аппарата во время операции позволяют улучшить качество хирургического лечения гематологических пациентов. Выводы: УЗИ и КТ играют важную роль при планировании способа СЭ, позволяя избежать случаев конверсии. Изменение тактики доступа при ЛСЭ, а также сочетанное применение УЗС и прошивающего аппарата для выполнения СЭ предупреждают развитие осложнений.