Досліджено еффективність використання вітчизняного керамічного матеріалу на основі гідроксилапатиту та трикальційфосфату в ході кістково-пластичних операцій після видалення злоякісних пухлин кісток з наступною післяопераційною променевою терапією (15 хворих). Встановлено відсутність будь-яких побічних ефектів у ході кістково-пластичних операцій з використанням керамічного матеріалу. Одержано позитивні попередні результати лікування: відновлення функції кінцівки відзначено в 11-ти (73,3 %) хворих, рецидиви пухлини виявлено у 2-х (13,3 %), метастази - у 2-х (13,3 %).

Наведено наукове вирішення актуальної проблеми клінічної онкології - забезпечення оптимальних функціональних можливостей кінцівок у хворих на пухлини кісток після радикальних резекцій шляхом розробки та впровадження реконструктивних хірургічних методик з урахуванням локалізації та гістологічних варіантів новоутворень. Для виконання ендопротезування великих суглобів запропоновано імплантати власної розробки. Модифіковано та застосовано в онкологічній практиці методи, що використовуються в класичній ортопедії та реконструктивній хірургії (дистракційний метод, аутопластика васкуляризованою малогомілковою кісткою). Подано порівняльну характеристику функціональних результатів, вивчено ускладнення, рецидивування пухлин, виживаність хворих за застосування різних реконструктивних методик після радикальних резекцій у хворих на пухлини кісток кінцівок.

Вивчено діагностичне значення оцінки активності тартратрезистентної кислої фосфатази (bone TRAP - 5b) для прогнозу виникнення метастазів у кістках (МК) у хворих за нирковоклітинного раку (НКР). Після хірургічного лікування у хворих визначено ризик виникнення МК. Частота ураження скелета у хворих, яким не призначали золендронову кислоту, достовірно перевищувала таку при проведенні лікування. Отже, рекомендоване застосування бісфосфонатів, зокрема, золендронової кислоти в дозі 4 мг щомісячно під контролем активності bone TRAP - 5b з метою попередження виникнення МК у хворих за НКР. Рекомендовано метод визначення активності цього маркера як додатковий під час обстеження хворих поряд з стандартними методами, в тому числі остеосцинтиграфією, рентгенографією, комп'ютерною томографією для діагностики МК.

Наведено результати оцінки якості життя (ЯЖ) хворих за наявності метастазів нирковоклітинного раку (НКР) у кістках (МК) з використанням опитувальника QLQ-С30, індексу Карновські, а також візуально-аналогової шкали (ВАШ) болю на тлі лікування з використанням бісфосфонатів (БФ). По завершенні комбінованого лікування відзначене покращання загального стану, достовірне зменшення вираженості больового синдрому, зміни психоемоційного та соціального стану пацієнтів. Комплексне лікування хворих з застосуванням БФ справляло позитивний вплив на ЯЖ, сприяло зменшенню частоти скелетних ускладнень.

Злоякісні пухлини кісток таза - це група відносно рідкісних новоутворень різної гістологічної структури, об'єднаних спільними проблемами хірургічного лікування. Анатомо-топографічні особливості та органозбережне лікування хворих із пухлинами кісток таза є одними з найактуальніших проблем онкологічної ортопедії. Досягнення сучасної медичної імплантології та хіміотерапії дозволили змінити традиційне лікування з втратою кінцівки на реконструктивні органозбережні хірургічні втручання. Проте більшість дослідників стикаються зі значною кількістю післяопераційних інфекційних ускладнень, низькою функціональністю кінцівки та незадовільними показниками якості життя. Мета аналітичного огляду - ретельний аналіз наукових публікацій з питань органозбережної хірургії при пухлинах кісток таза.

Вивчений вплив хірургічного методу на результати комплексного лікування хворих з приводу метахронних метастазів остеосаркоми (ОС) в легенях. Проаналізовано показники виживання 93 хворих, з них у 71 з приводу ОС проведене комплексне лікування з хірургічним втручанням в обсязі повного видалення всіх метастатичних вогнищ (показники трирічного виживання 34,2 %), у 21 - комплексне лікування з паліативною променевою терапією (ПТ) (показники трирічного виживання 3,7 %). Доведений достовірний вплив на показники трирічного виживання таких клінічних факторів, як строки появи метастазів (6 міс і менше, понад 6 міс) та кількість метастазів (до 5, 5 і більше).

Мета роботи - визначити прогностичне значення експресії імуногістохімічних маркерів p53, P-глікопротеїну (Pgp), VEGF у разі остеосаркоми (ОС). ОС первинна та з метахронними метастазами в легені. Експресію p53, Pgp, VEGF визначали за допомогою імуногістохімічного методу. Виживаність хворих оцінювали за методом Каплана - Мейєра, достовірність результатів - за t-критерієм Стьюдента. Для визначення рівня експресії p53, Pgp, VEGF проведено імуногістохімічний аналіз біопсійного матеріалу 123 хворих на ОС. Виявлено варіабельність експресії VEGF і доведено, що рівень експресії цього маркера не може бути використаний як незалежний прогностичний чинник при ОС. Встановлено прогностичну значущість p53, Pgp у разі ОС. Виявлено пряму кореляційну залежність між експресією р53 і Pgp та розвитком метастазів ОС у легенях. Висновки: молекулярно-біологічне дослідження p53 та Pgp надає змогу визначити групу сприятливого прогнозу у пацієнтів з ОС.

Проведено рандомізоване дослідження для вибору оптимального лікувального алгоритму у хворих зметахронними метастазами остеосаркоми (ОС) влегенях. 73 пацієнтів розподілено на 2 групи залежно від передопераційної хіміотерапії (ХТ) 2-ї лінії. Запропоновано оригінальний режим ХТ 2-ї лінії з використанням іфосфаміду, карбоплатину, етопозиду. Встановлено, що оптимальною тактикою лікування пацієнтів зметастазами ОС в легені є хірургічне втручання в обсязі видалення усіх метастатичних вузлів із подальшою ХТ альтернуючими блоками: карбоплатини/етопозид та іфосфамід/етопозид. Загальна 3-річна виживаність хворих у цій групі становила 41,9 % з медіаною 24,6 міс проти 26,5 % з медіаною 15,2 міс у групі хворих з перед- та післяопераційною ХТ за тією самою схемою. Аналіз рівня ускладнень показав зі статистичною достовірністю нижчі показники токсичності терапії 2-ї лінії в ад'ювантному режимі при збереженні її високої ефективності.

Проблема вибору методу органозбережного лікування чи ампутації у хворих із пухлинами тазової кістки залишається однією з найскладніших у сучасній онкоортопедії. Проведено кореляційний аналіз факторів, що можуть бути ключовими у виникненні ускладнень після реконструктивних хірургічних втручань. Запропоновано метод прогнозування, що дозволяє покращити результати лікування шляхом вибору оптимальної пропозиції - ампутації чи реконструкції.