Проаналізовано організаційно-методологічний аспект системи соціального захисту України. Виявлено недоліки його функціонування та проведено порівняльний аналіз систем соціального захисту розвинених країн світу, а також країн зі схожим з Україною ступенем розвитку. Запропоновано методичний підхід щодо проведення регіонального аналізу соціального захисту населення України, який виявив велику диференціацію в розвитку регіонів України за рівнем безробіття, за рівнем доходів та екологічного стану. Досліджено реформовану пенсійну систему України. Визначено можливості формування власного механізму соціального самозахисту. Запропоновано шляхи вдосконалення механізмів соціального захисту населення в Україні.

Розглянуто стан розвитку ринку праці в Україні, останні перетворення та чинники, які впливають на його функціонування. Визначено перспективи й тенденції розвитку цього ринку в Україні.

Розглянуто сучасний стан пенсійної системи України, наслідки й реформування та тенденції розвитку. Визначено сферу її поширення та наслідки впровадження. Зазначено можливість формування окремою людиною механізму соціального самозахисту.

Мета роботи - систематизація інструментарію реалізації соціально-економічної відповідальності підприємств України та теоретичний розгляд наведених інструментів. Досліджено основні погляди на інструменти соціальної відповідальності бізнесу. Визначено, які з них є більш традиційними, а які - новітніми, тобто сучасними. Так, до традиційних можна віднести філантропію, благодійність, спонсорство, волонтерство, меценатство, грошові гранти, еквівалентне фінансування. Виходячи із сутності соціально-економічної відповідальності підприємництва, що запропоновано автором, до її інструментів можна віднести всі традиційні, окрім волонтерства, що не передбачає отримання коштів за свою діяльність та має лише соціальний ефект. Досліджено сучасні інструменти соціальної відповідальності бізнесу, якими визначено соціальні інвестиції, соціально відповідальні інвестиції, соціальний маркетинг, благодійний маркетинг, соціальні програми, соціальне підприємництво, соціальну звітність та соціальну експертизу, фандрайзинг, соціально відповідальні підходи до ведення бізнесу й управління ланцюгом постачання. Усі з них можуть бути віднесені до інструментарію соціально-економічної відповідальності підприємництва.

Досліджено процес становлення та розвитку соціально-економічної відповідальності (СЕВ) підприємництва в Україні та напрями регулювання державою зазначеного процесу. Обгрунтовано розподіл основних функцій між державою та підприємництвом у реалізації функції відповідальності. Визначено кількісні та якісні показники оцінки рівня СЕВ держави та підприємництва. На підставі обгрунтування новітньої методологічної бази регулювання СЕВ підприємництва в національній економіці та на основі дослідження зарубіжного досвіду, який може бути пристосований до вітчизняних реалій, розроблено методичні підходи та науково-практичні рекомендації для трансформації інституційних засад механізму СЕВ підприємництва в Україні.

Мета роботи - визначення основних показників, які можуть бути використані при оцінці соціально-економічної відповідальності підприємств України, та групування цих показників за категоріями зацікавлених сторін. Наведено основні реципієнти, на яких спрямована соціально-економічна відповідальність підприємництва. Ними виступають: працівники підприємства; власники (акціонери); споживачі продукції; постачальник і конкуренти; суспільство та держава. Наведено форми й інструменти реалізації соціально-економічної відповідальності підприємств (СЕВП) та на цій основі розроблено систему показників, які можуть бути використані при оцінці СЕВП. Показники виступають як у кількісній формі, так і у якісній, а також надають можливість охопити весь масштаб прояву СЕВП стосовно зацікавлених груп. Велику увагу приділено сектору прибутковості підприємства (як основній задачі корпоративної соціальної відповідальності за А. Керролом), а також відрахувань на розвиток персоналу, як професійний, так і оздоровчий, та на розвиток громади, суспільства, добробуту населення у вигляді витрат на соціальне інвестування, соціально відповідальний маркетинг, грошові гранти на дослідження, благодійну діяльність та інші інструменти прояву СЕВП.