За даними родопомічних закладів м. Львів за 10-річний період встановлено високу частоту фетоплацентарної недостатності у жінок, хворих на цукровий діабет (72,1 % випадків). Визначено суттєву роль фетоплацентарної недостатності у розвитку ускладнень вагітності та порушень стану плода і новонародженого. При фетоплацентарній недостатності перинатальна смертність склала 162,5 <194>. В цьому разі у жінок без фетоплацентарної недостатності не зареєстровано жодного випадку перинатальної смертності, тобто резервом покращання перинатальних наслідків при цукровому діабеті є підвищення ефективності лікування фетоплацентарної недостатності у таких пацієнток.

Предложенная система организационных и лечебно-профилактических мероприятий для женщин, больных сахарным диабетом, с признаками антифосфолипидного синдрома (АФС) состоит из двух этапов: предгравидарная подготовка женщин группы высокого риска АФС к беременности и тактика ведения беременности у таких женщин. Доказанная эффективность комплекса лечебно-профилактических мероприятий позволяет рекомендовать его для внедрения в практику работы родовспомогательных учреждений.

Обоснована целесообразность включения в комплекс лечебно-профилактических мероприятий для беременных, больных сахарным диабетом, с плацентарной недостаточностью препаратов милдронат и кверцетин. Показана эффективность предложенной терапии, которая проявилась улучшением гормональной функции плацентарного комплекса (повышение уровня эстриола и прогестерона), уменьшением проявлений эндотелиальной дисфункции (снижение уровня эндотелина, которое привело к снижению коэффициента эндотелин-1/оксид азота), что оказало положительное влияние на состояние гемодинамики и, соответственно, состояние плода, в 3 раза снизилась частота рождения детей с признаками микросомии, течение раннего неонатального периода реже осложнялось дезадаптационными синдромами.

У результаті досліджень встановлено, що найбільш діагностично значущими ознаками можливості розвитку мікросомії за цукрового діабету у жінок є такі показники, як підвищення співвідношень ендотелін-1/NO у I та II половині вагітності та тромбоксан/простациклін у II половині, чутливість і специфічність яких досягає 90 %.

Розроблено концепцію розвитку тромбогеморагічних ускладнень у дітей від жінок з цукровим діабетом на підставі визначення анте-, інтра- та неонатальних факторів ризику. Вперше у дітей з діабетичною фетопатією досліджено стан судинно-тромбоцитарної, коагуляційної, фібринолітичної та антизгортуючої ланок системи гемостазу у їх взаємозв'язку в динаміці раннього неонатального періоду. З'ясовано роль порушень окремих ланок системи згортання крові в розвитку тромбо-геморагічних ускладнень. Визначено зв'язок порушень метаболічної адаптації, судинного фактора, функціонального стану печінки, порушень мікроциркуляції та мозкового кровообігу з виникненням геморагічного синдрому. Досліджено патогенетичний механізм розвитку тромбо-геморагічних ускладнень у новонароджених, матері яких хворі на цукровий діабет, створено математичну модель та алгоритм прогнозування ризику цих ускладнень. Розроблено мікрометод оцінки стану системи гемостазу новонароджених, а також систему організаційних, прогностично-діагностичних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зниження частоти та тяжкості геморагічних ускладнень.

В результате исследований установлена активизация процессов перекисного окисления липидов (ПОЛ) у беременных при сахарном диабете без адекватного повышения активности антиоксидантной защиты (АОЗ). Выявленное у обследованных новорожденных снижение активности компонентов АОЗ на фоне накопления продуктов ПОЛ является одним из патогенетических факторов нарушений гемостаза.

Найбільш суттєві зміни ліпідного обміну на тлі дегенеративних процесів в печінці виявлено у новонароджених з проявами тромбогеморагічного синдрому. Такі порушення негативно впливають на функціональний стан печінки, спричиняють погіршення структурно-функціональних характеристик клітинних мембран і системи згортання крові, що призводить до несприятливого перебігу раннього неонатального періоду.

В результате проведеного исследования показано, что применение в комплексной терапии внутриутробно инфицированных новорожденных специфических иммуноглобулинов человека приводит к нормализации физиологичных защитных механизмов организма, нейтрализации возбудителя и его токсичных продуктов, что способствует более быстрому улучшению клинического состояния новорожденного, уменьшению длительности лечения и снижению выраженности дизадаптационных синдромов за счет устранения дисфункциональных иммунных нарушений.

Розглянуто актуальні проблеми сучасної неонатальної фармакотерапії. Вказано на необхідність покращання інформаційного забезпечення лікарів щодо використання лікарських засобів у педіатрії, для чого потрібно створити національний формуляр лікарських засобів для дітей. Показано труднощі проведення клінічних досліджень нових лікарський засобів у дітей, особливо новонароджених. Виділено основні напрямки розв'язання проблем сучасної неонатологічної фармакотерапії.

Мета роботи - оцінити особливості стану плода і новонародженого в жінок високого ризику розвитку прееклампсії. Комплексно обстежено 160 вагітних жінок: 80 жінок із високим ризиком прееклампсії (ВРП) (основна група) і 80 жінок без високого ризику прееклампсії (група порівняння). Для аналізу одержаних даних застосовано методи параметричної та непараметричної статистики, прийняті в медицині. Проведеними дослідженнями встановлено, що в жінок ВРП дана вагітність частіше проходила з ускладненнями: у 2 рази частіше відмічалась загроза переривання вагітності (31,3 %), ранній гестоз спостерігався у 26,3 % жінок, плацентарна недостатність - у 36,3 %, дистрес плода - у 33,8 %, затримка росту плода - у 18,8 %. Серед жінок із прееклампсією 44,8 % були розроджені шляхом кесаревого розтину. У 17,5 % жінок пологи були передчасними. Перинатальна смертність становила 37,1 %о. Серед дітей 89,7 % народились у стані асфіксії різного ступеня тяжкості, при цьому кожна четверта (24,1 %) дитина - в асфіксії тяжкого ступеня. Недоношеними було 22,4 % дітей, 31,0 % мали ознаки гіпотрофії. Більш ніж у половини (53,4 %) дітей відмічено дизадаптаційні синдроми. Зроблено висновки, що висока частота перинатальних ускладнень у жінок групи ВРП свідчить про актуальність пошуку вдосконалення методів профілактики цього небезпечного ускладнення вагітності та його перинатальних наслідків.

Описано особливості фізіології новонароджених та недоношених дітей, які зумовлюють відмінності фармакокінетики та фармакодинаміки. Розглянуто основні побічні реакції застосування лікарських засобів у цієї категорії пацієнтів.

Мета роботи - з'ясувати роль порушень гепатобіліарної системи у виникненні акушерських і перинатальных ускладнень вагітності у жінок після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Проаналізовано 614 амбулаторних карт жінок, яким було застосовано програми ДРТ. Вагітність настала у 147 (23,9 %) жінок, з яких у 18 вагітних встановлені порушення гепатобіліарної системи (1-а група), у 129 жінок (2-а група) такі порушення не виявлені. У жінок 1-ї групи відмічена суттєво вища частота викиднів та завмерлих вагітностей, загрози передчасних пологів та затримки росту плода. Майже 40 % дітей народились у стані асфіксії, причому у 11,1 % новонароджених відмічено важкий її ступінь; третина цих дітей були недоношеними і 40,0 % мали ознаки гіпотрофії, а у 66,7 % був порушеним перебіг ранньої неонатальної адаптації. Вищою була і перинатальна смертність. Висновки: наявність функціональних розладів печінки у жінок з непліддям відіграє певну роль у виношуванні вагітності після ДРТ, виникненні акушерських і перинатальних ускладнень, негативних наслідках для новонародженої дитини.

С целью изучения удельного веса геморрагических осложнений проанализировано 217 патологоанатомических протоколов вскрытия. Анализ позволил определить частоту и локализацию кровоизлияний (КИ) у детей от матерей с сахарным диабетом. Чаще всего КИ обнаружены в эпендиму (38,8 %), желудочек мозга (30,8 %), паренхиму мозга - (30,8 %), отмечена также высокая частота КИ в плевру, эпикард и надпочечники.

За результатами досліджень у новонароджених з діабетичною фетопатією виявлено порушення гемодинаміки, більш виражені у дітей з проявами тромбогеморагічного синдрому, що проявлялось гіпердинамічним типом кровообігу, вираженою тахікардією, підвищенням ударного та хвилинного об'єму кровообігу на тлі гіпертрофії міокарда і зменшення об'єму шлуночка. Такі зміни супроводжуються високим питомим периферичним опором судин, що свідчить про низьку ефективність кровообігу та надмірне навантаження на серцево-судинну систему та міокард. Дослідження мозкового кровообігу виявило порушення резистентності та мікроциркуляції судин мозку.

Мета дослідження - дослідити поліморфні варіанти генів біотрансформації ксенобіотиків і гена множинної лікарської стійкості (МЛС) у жінок з безпліддям і порушеннями гепатобіліарної системи (ГБС). Досліджено 18 жінок із безпліддям: 8 жінок з функціональними порушеннями ГБС, 10 жінок без таких порушень. Проведено молекулярно-генетичне дослідження поліморфних варіантів гена МЛС MDR1 (C3435T), генів ізоферментів цитохрому P450 Cyp2C19*2 (G681A), Cyp2D6*4 (G1846A) і генів сімейства глутатіон-S-трансфераз (GSTT1, GSTM1, GSTP1). Установлено підвищення частоти несприятливих варіантів поліморфізмів генів біотрансформації ксенобіотиків (I фази - ізоферментів цитохрому P450 Cyp2C19*2 і Cyp2D6*4, II фази - сімейства глутатіон-S-трансфераз GSTT1, GSTM1, GSTP1) і гена МЛС MDR1 у жінок з безпліддям і функціональними порушеннями ГБС, що свідчить про потенціальну можливість порушення біодоступ ності, токсичності лікарських препаратів або неефективності їх рекомендованих дозувань, виникнення ускладнень терапії, ослаблення захисту клітин від пошкоджувальної дії метаболітів і вільних радикалів, автотоксичності, що у сукупності призводить до розвитку різноманітних патологічних станів, зокрема під час вагітності, впливає на ускладнення проведення програм допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), їх ефективність та акушерські і перинатальні наслідки. Оцінка генотипу жінки надасть можливість виявити потенційні ризики застосування програм ДРТ, своєчасно провести необхідну підготовку, профілактику та корекцію відповідних порушень.

Установлены факторы риска развития тромбогеморрагических осложнений (ТГО) у детей с диабетической фетопатией (универсальная ангиопатия у матери, гипоксия плода, эндотелиальная дисфункция у женщины, декомпенсация сахарного диабета, рождение ребенка в состоянии асфиксии, недоношенность, осложнение хода раннего неонатального периода респираторным дистресс-синдромом, нарушениями микроциркуляции, отечным синдромом). Количественная интегральная оценка этих факторов позволяет на каждом из трех этапов обследования (антенатальном, интранатальном, неонатальном) выделить группу высокого риска по развитию ТГО и своевременно применить комплекс лечебно-профилактических мероприятий.

Для з'ясування ролі системи гемостазу в патогенезі тромбогеморагічних ускладнень вивчено її показники у 50-ти новонароджених від матерів із цукровим діабетом і 20-ти дітей від соматично здорових жінок. Обстеження проведено на 1 - 3-ю і 5 - 7-у добу життя. Для корекції виявлених порушень запропоновано вдосконалений метод лікувально-профілактичних заходів, застосування якого дозволяє покращити основні показники системи гемостазу.

Мета роботи - оцінити ефективність комплексу профілактики перинатальних ускладнень за асоціації ВІЛ- та герпесвірусної інфекції (ГВІ). Відібрано 60 ВІЛ-інфікованих вагітних із ГВІ, яких було розподілено на дві групи: основна - 30 вагітних, яким застосовано комплекс профілактики (специфічні імуноглобуліни, інтерферон альфа-<$E 2 beta>, флавоноїди, пробіотики, аргінін глутамат); група порівняння - 30 вагітних із веденням вагітності за протоколами МОЗ України. Після рекомендованої терапії суттєво покращується стан дітей при народженні: у задовільному стані (без асфіксії) народилися 60,0 проти 37,9 % дітей групи порівняння. Відносно кращим є і перебіг періоду ранньої неонатальної адаптації: у 1,5 - 2 рази є нижчою частота жовтяниці, геморагічного та гастроінтестинального синдромів. Достовірно знижується частота таких небезпечних для життя та подальшого розвитку дитини синдромів, як неврологічний (до 23,3 проти 44,8 %) і СДР (до 16,7 проти 37,9 %). Зробоено висновки, що безпечність і висока ефективність запропонованого комплексу профілактики перинатальних ускладнень для ВІЛ-інфікованих вагітних із ГВІ надає можливість рекомендувати його для впровадження у жіночих консультаціях і родопомічних закладах.

Наведено результати клініко-статистичного аналізу 400-т історій пологів та карт розвитку новонароджених, матері яких хворі на цукровий діабет (ЦД). Встановлено високу частоту проявів геморагічних ускладнень новонароджених (до 46 %). Сукупність одержаних даних дозволила зробити висновок, що стадія компенсації ЦД у матері, наявність у неї судинної патології, ускладнення вагітності прееклампсією та внутрішньоутробною гіпоксією плода є провідними чинниками розвитку геморагічних порушень у новонароджених.

Висвітлено історію становлення аріанства в Римській імперії на початку IV ст. Увагу приділено визначенню ролі християнства в релігійно-ідеологічних пошуках у римському суспільстві на межі III - IV ст., впливу "аріанської суперечки" на політичне та релігійне життя імперії. Проаналізовано конкретно-історичні умови виникнення аріанства та способи вирішення дискусії, спричиненої цим ученням. Висвітлено роль імператора Константина у подоланні внутрішньоцерковної кризи.

Освещена история становления арианства в Римской империи в начале IV в. Уделено внимание определению роли христианства в религиозно-идеологических поисках в римском обществе на рубеже III - IV вв., влиянию "арианского спора" на политическую и религиозную жизнь империи. Проанализированы конкретно-исторические условия возникновения арианства и способы решения дискуссии, вызванной этим учением. Освещена роль императора Константина в преодолении внутрицерковного кризиса.