Розроблено концепцію розвитку тромбогеморагічних ускладнень у дітей від жінок з цукровим діабетом на підставі визначення анте-, інтра- та неонатальних факторів ризику. Вперше у дітей з діабетичною фетопатією досліджено стан судинно-тромбоцитарної, коагуляційної, фібринолітичної та антизгортуючої ланок системи гемостазу у їх взаємозв'язку в динаміці раннього неонатального періоду. З'ясовано роль порушень окремих ланок системи згортання крові в розвитку тромбо-геморагічних ускладнень. Визначено зв'язок порушень метаболічної адаптації, судинного фактора, функціонального стану печінки, порушень мікроциркуляції та мозкового кровообігу з виникненням геморагічного синдрому. Досліджено патогенетичний механізм розвитку тромбо-геморагічних ускладнень у новонароджених, матері яких хворі на цукровий діабет, створено математичну модель та алгоритм прогнозування ризику цих ускладнень. Розроблено мікрометод оцінки стану системи гемостазу новонароджених, а також систему організаційних, прогностично-діагностичних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зниження частоти та тяжкості геморагічних ускладнень.

Висвітлено принципово новий погляд на аріанство першої чверті IV ст. як на антитринітарне філософсько-релігійне вчення. Доведено, що воно зробило значний позитивний вплив на зміцнення позицій християнської Церкви. Проаналізовано визначення впливу попередніх вчень та філософських доктрин на формування аріанства. Відтворено цілісну картину релігійно-політичного середовища, в якому з'явилось вчення Арія. Показано, що аріанство відігравало важливу роль у суспільно-політичному житті Римської імперії та на певний час набуло статусу офіційної християнської доктрини.

Висвітлено історію становлення аріанства в Римській імперії на початку IV ст. Увагу приділено визначенню ролі християнства в релігійно-ідеологічних пошуках у римському суспільстві на межі III - IV ст., впливу "аріанської суперечки" на політичне та релігійне життя імперії. Проаналізовано конкретно-історичні умови виникнення аріанства та способи вирішення дискусії, спричиненої цим ученням. Висвітлено роль імператора Константина у подоланні внутрішньоцерковної кризи.

Освещена история становления арианства в Римской империи в начале IV в. Уделено внимание определению роли христианства в религиозно-идеологических поисках в римском обществе на рубеже III - IV вв., влиянию "арианского спора" на политическую и религиозную жизнь империи. Проанализированы конкретно-исторические условия возникновения арианства и способы решения дискуссии, вызванной этим учением. Освещена роль императора Константина в преодолении внутрицерковного кризиса.

На основі твору візантійського історика Менандра Протектора досліджено посольство Візантії до Тюркського каганату 568 р. та його передісторію. Суб'єктивність суджень Менандра надає змогу подивитися на дипломатичні церемонії, побут і звичаї ставки тюркського правителя очима сучасників-візантійців.

Основну увагу акцентовано на розробці стратегій і методів проведення історичних досліджень та пошуку ретроспективної інформації, а також розміщення необхідних для роботи історика джерел і результатів наукових пошуків у мережі інтернет. Досліджено головні засади розбудови сайтів історичної проблематики, вироблено підходи до роботи з історичною інформацію. Обрано формат зберігання текстів, сформовано структуру інформаційного забезпечення ресурсу, окреслено принципи структурування й опису даних в інформаційних таблицях. Вперше досліджено засоби взаємодії користувачів-науковців з базами даних, що містять історичну інформацію, визначено принципи та основні складові дослідницьких ресурсів історичного спрямування. Проаналізовано сучасний стан та перспективи розвитку інтернет-ресурсів в історичній науці.

Висвітлено особливості виходжування та лікування новонароджених дітей з урахуванням чинних наказів, протоколів і алгоритмів, затверджених Міністерством охорони здоров'я України. Наведено інформацію про анатомо-фізіологічні особливості недоношеної дитини, види харчування плода протягом внутрішньоутробного розвитку, лактацію, ентеральне харчування, внутрішньоутробні інфекції, захворювання шкіри, органів дихання, шлунково-кишкового тракту, сечової системи, жовтяниці, кон'юктивіти у новонароджених.

Освещены особенности выхаживания и лечения новорожденных детей с учетом действующих приказов, протоколов и алгоритмов, утвержденных Министерством охраны здоровья Украины. Приведена информация об анатомо-физиологических особенностях недошенного ребенка, видах питания плода на протяжении внутриутробного развития, лактации, энтеральном питании, внутриутробных инфекциях, заболеваниях кожи, органов дыхания, желудочно-кишечного тракта, мочевой системы, желтухе, коньктивитах у новорожденных.

Висвітлено історію виникнення та розвитку електронної версії "Українського історичного журналу" на порталі Інституту історії України НАНУ. Розглянуто питання структурування даних, пов'язані з періодичними й серійними виданнями. Визначено пріоритетні напрями еволюції системи в контексті розширення блоку наукометричних характеристик.

Для з'ясування ролі системи гемостазу в патогенезі тромбогеморагічних ускладнень вивчено її показники у 50-ти новонароджених від матерів із цукровим діабетом і 20-ти дітей від соматично здорових жінок. Обстеження проведено на 1 - 3-ю і 5 - 7-у добу життя. Для корекції виявлених порушень запропоновано вдосконалений метод лікувально-профілактичних заходів, застосування якого дозволяє покращити основні показники системи гемостазу.

В результате проведеного исследования показано, что применение в комплексной терапии внутриутробно инфицированных новорожденных специфических иммуноглобулинов человека приводит к нормализации физиологичных защитных механизмов организма, нейтрализации возбудителя и его токсичных продуктов, что способствует более быстрому улучшению клинического состояния новорожденного, уменьшению длительности лечения и снижению выраженности дизадаптационных синдромов за счет устранения дисфункциональных иммунных нарушений.

Проведено дослідження стану системи гемостазу у 30 новонароджених від матерів, інфікованих вірусом герпесу звичайного 2 типу, 30 дітей від матерів з цитомегаловірусною інфекцією, 20 - з токсоплазмовою інфекцією, 30 - з мікст-інфекцією (поєднання двох і більше інфекцій). Більш суттєві зміни тромбоцитарної ланки гемостазу спостерігалися у дітей, народжених від матерів, інфікованих вірусом герпесу звичайного 2 типу, а коагуляційної ланки - у новонароджених від матерів з цитомегаловірусною інфекцією.

Встановлено підвищену активність Vimentin у стромі та ендотелії судин плацент від жінок з герпесвірусною інфекцією, особливо при сполученні двох інфекцій (вірусу герпесу звичайного 2-го типу і цитомегаловірусу). У 90,0 % плацент жінок з таким поєднаним інфікуванням виявлено помірну та високу реакцію в стромі ворсин та ендотелії судин, а у плацентах від жінок контрольної групи такої реакції не встановлено. Це можна використовувати як ранній маркер внутрішньоутробного інфікування.

Розглянуто актуальні проблеми сучасної неонатальної фармакотерапії. Вказано на необхідність покращання інформаційного забезпечення лікарів щодо використання лікарських засобів у педіатрії, для чого потрібно створити національний формуляр лікарських засобів для дітей. Показано труднощі проведення клінічних досліджень нових лікарський засобів у дітей, особливо новонароджених. Виділено основні напрямки розв'язання проблем сучасної неонатологічної фармакотерапії.

Мета роботи - оцінити особливості стану плода і новонародженого в жінок високого ризику розвитку прееклампсії. Комплексно обстежено 160 вагітних жінок: 80 жінок із високим ризиком прееклампсії (ВРП) (основна група) і 80 жінок без високого ризику прееклампсії (група порівняння). Для аналізу одержаних даних застосовано методи параметричної та непараметричної статистики, прийняті в медицині. Проведеними дослідженнями встановлено, що в жінок ВРП дана вагітність частіше проходила з ускладненнями: у 2 рази частіше відмічалась загроза переривання вагітності (31,3 %), ранній гестоз спостерігався у 26,3 % жінок, плацентарна недостатність - у 36,3 %, дистрес плода - у 33,8 %, затримка росту плода - у 18,8 %. Серед жінок із прееклампсією 44,8 % були розроджені шляхом кесаревого розтину. У 17,5 % жінок пологи були передчасними. Перинатальна смертність становила 37,1 %о. Серед дітей 89,7 % народились у стані асфіксії різного ступеня тяжкості, при цьому кожна четверта (24,1 %) дитина - в асфіксії тяжкого ступеня. Недоношеними було 22,4 % дітей, 31,0 % мали ознаки гіпотрофії. Більш ніж у половини (53,4 %) дітей відмічено дизадаптаційні синдроми. Зроблено висновки, що висока частота перинатальних ускладнень у жінок групи ВРП свідчить про актуальність пошуку вдосконалення методів профілактики цього небезпечного ускладнення вагітності та його перинатальних наслідків.

У вагітних у разі виявлення герпесвірусної інфекції у стадії загострення або хронічної інфекції у поєднанні з обтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом (викидень, мертвонароджування, внутрішньоутробна інфекція у дитини) для профілактики внутрішньоутробного інфікування рекомендують проводити лікування специфічними імуноглобулінами. Проведеними дослідженнями доведено ефективність застосування такого лікувально-профілактичного комплексу, що підтверджено кращим станом дітей під час народження, зниженням частоти дизадаптаційних синдромів, клінічних проявів внутрішньоутробного інфікування (пневмонія тощо), неонатальної смертності та зниженням на 41,7 % частоти внутрішньоутробного інфікування за даними лабораторних досліджень і кращим станом імунної системи.

Мета роботи - оцінити ефективність комплексу профілактики перинатальних ускладнень за асоціації ВІЛ- та герпесвірусної інфекції (ГВІ). Відібрано 60 ВІЛ-інфікованих вагітних із ГВІ, яких було розподілено на дві групи: основна - 30 вагітних, яким застосовано комплекс профілактики (специфічні імуноглобуліни, інтерферон альфа-<$E 2 beta>, флавоноїди, пробіотики, аргінін глутамат); група порівняння - 30 вагітних із веденням вагітності за протоколами МОЗ України. Після рекомендованої терапії суттєво покращується стан дітей при народженні: у задовільному стані (без асфіксії) народилися 60,0 проти 37,9 % дітей групи порівняння. Відносно кращим є і перебіг періоду ранньої неонатальної адаптації: у 1,5 - 2 рази є нижчою частота жовтяниці, геморагічного та гастроінтестинального синдромів. Достовірно знижується частота таких небезпечних для життя та подальшого розвитку дитини синдромів, як неврологічний (до 23,3 проти 44,8 %) і СДР (до 16,7 проти 37,9 %). Зробоено висновки, що безпечність і висока ефективність запропонованого комплексу профілактики перинатальних ускладнень для ВІЛ-інфікованих вагітних із ГВІ надає можливість рекомендувати його для впровадження у жіночих консультаціях і родопомічних закладах.

Мета дослідження - дослідити поліморфні варіанти генів біотрансформації ксенобіотиків і гена множинної лікарської стійкості (МЛС) у жінок з безпліддям і порушеннями гепатобіліарної системи (ГБС). Досліджено 18 жінок із безпліддям: 8 жінок з функціональними порушеннями ГБС, 10 жінок без таких порушень. Проведено молекулярно-генетичне дослідження поліморфних варіантів гена МЛС MDR1 (C3435T), генів ізоферментів цитохрому P450 Cyp2C19*2 (G681A), Cyp2D6*4 (G1846A) і генів сімейства глутатіон-S-трансфераз (GSTT1, GSTM1, GSTP1). Установлено підвищення частоти несприятливих варіантів поліморфізмів генів біотрансформації ксенобіотиків (I фази - ізоферментів цитохрому P450 Cyp2C19*2 і Cyp2D6*4, II фази - сімейства глутатіон-S-трансфераз GSTT1, GSTM1, GSTP1) і гена МЛС MDR1 у жінок з безпліддям і функціональними порушеннями ГБС, що свідчить про потенціальну можливість порушення біодоступ ності, токсичності лікарських препаратів або неефективності їх рекомендованих дозувань, виникнення ускладнень терапії, ослаблення захисту клітин від пошкоджувальної дії метаболітів і вільних радикалів, автотоксичності, що у сукупності призводить до розвитку різноманітних патологічних станів, зокрема під час вагітності, впливає на ускладнення проведення програм допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), їх ефективність та акушерські і перинатальні наслідки. Оцінка генотипу жінки надасть можливість виявити потенційні ризики застосування програм ДРТ, своєчасно провести необхідну підготовку, профілактику та корекцію відповідних порушень.

Описано особливості фізіології новонароджених та недоношених дітей, які зумовлюють відмінності фармакокінетики та фармакодинаміки. Розглянуто основні побічні реакції застосування лікарських засобів у цієї категорії пацієнтів.

Мета роботи - з'ясувати роль порушень гепатобіліарної системи у виникненні акушерських і перинатальних ускладнень у жінок із вагітністю після застосування ДРТ. Проаналізовано 614 амбулаторних карт жінок, які звернулися з приводу лікування безпліддя і їм було застосовано програму ДРТ (запліднення in vitro). Із 614 розпочатих циклів вагітність наступила у 147 (23,9 %) жінок (основна група). 50 вагітних жінок без непліддя в анамнезі склали контрольну групу. Для з'ясування ролі патології гепатобіліарної системи в розвитку порушень перебігу вагітності ми розділили 147 жінок, у яких вагітність настала після застосування ДРТ (основна група), на 2 підгрупи: 1-а - 18 вагітних із функціональними порушеннями гепатобіліарної системи, 2-а - 129 вагітних після ДРТ без ознак функціональних порушень гепатобіліарної системи. До функціональних порушень ми віднесли наявність УЗД-ознак порушень печінки та біохімічних маркерів (трансамінази, лужна фосфатаза, білірубін). Встановлено, що вагітність після ДРТ у жінок із функціональними розладами печінки має свої особливості: суттєво вища частота викиднів та завмерлих вагітностей, загрози передчасних пологів, ранніх гестозів, прееклампсії тяжкого ступеня та затримки росту плода. У пологах частіше була кровотеча, у післяпологовому періоді - гнійно-септичні ускладнення та пізня кровотеча. Майже 40 % дітей народились у стані асфіксії, причому у 11,1 % спостерігався тяжкий її ступінь, третина цих дітей була недоношеними й 40,0 % мали ознаки гіпотрофії, а в 66,7 % був порушеним перебіг ранньої неонатальної адаптації. Вищою була й перинатальна смертність. Висновки: наявність функціональних розладів печінки в жінок з непліддям відіграє певну роль у виношуванні вагітності після ДРТ, виникненні її ускладнень, негативних наслідках для жінки та новонародженої джитини, конкретні механізми чого потребують детального дослідження для розробки патогенетично обгрунтованої системи лікувально-профілактичних заходів.

Мета роботи - з'ясувати роль порушень гепатобіліарної системи у виникненні акушерських і перинатальных ускладнень вагітності у жінок після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Проаналізовано 614 амбулаторних карт жінок, яким було застосовано програми ДРТ. Вагітність настала у 147 (23,9 %) жінок, з яких у 18 вагітних встановлені порушення гепатобіліарної системи (1-а група), у 129 жінок (2-а група) такі порушення не виявлені. У жінок 1-ї групи відмічена суттєво вища частота викиднів та завмерлих вагітностей, загрози передчасних пологів та затримки росту плода. Майже 40 % дітей народились у стані асфіксії, причому у 11,1 % новонароджених відмічено важкий її ступінь; третина цих дітей були недоношеними і 40,0 % мали ознаки гіпотрофії, а у 66,7 % був порушеним перебіг ранньої неонатальної адаптації. Вищою була і перинатальна смертність. Висновки: наявність функціональних розладів печінки у жінок з непліддям відіграє певну роль у виношуванні вагітності після ДРТ, виникненні акушерських і перинатальних ускладнень, негативних наслідках для новонародженої дитини.

У новонароджених від матерів з токсоплазменною інфекцією виявлено клінічні та нейросонографічні ознаки перинатального ураження центральної нервової системи (ЦНС), які можуть свідчити не тільки про безпосередній вплив токсоплазменної інфекції на стан нервової системи, але й про комплексну дію несприятливих факторів антенатального та інтранатального періоду. Лентикулостріарну васкулопатію, поренцефалічні кісти, кістозні зміни судинних сплетінь, вентрикулодилатацію та розширення зовнішніх лікворових просторів поряд з іншими структурними змінами мозкових структур можна розглядати як специфічні ознаки внутрішньоутробного інфікування та, відповідно, використовувати як діагностичні тести зазначеної патології у новонароджених. Показано, що нейросонографія є високоінформативним методом діагностики ураження ЦНС новонароджених внаслідок внутрішньоутробного інфікування.