Встановлено підвищену активність Vimentin у стромі та ендотелії судин плацент від жінок з герпесвірусною інфекцією, особливо при сполученні двох інфекцій (вірусу герпесу звичайного 2-го типу і цитомегаловірусу). У 90,0 % плацент жінок з таким поєднаним інфікуванням виявлено помірну та високу реакцію в стромі ворсин та ендотелії судин, а у плацентах від жінок контрольної групи такої реакції не встановлено. Це можна використовувати як ранній маркер внутрішньоутробного інфікування.

За даними родопомічних закладів м. Львів за 10-річний період встановлено високу частоту фетоплацентарної недостатності у жінок, хворих на цукровий діабет (72,1 % випадків). Визначено суттєву роль фетоплацентарної недостатності у розвитку ускладнень вагітності та порушень стану плода і новонародженого. При фетоплацентарній недостатності перинатальна смертність склала 162,5 <194>. В цьому разі у жінок без фетоплацентарної недостатності не зареєстровано жодного випадку перинатальної смертності, тобто резервом покращання перинатальних наслідків при цукровому діабеті є підвищення ефективності лікування фетоплацентарної недостатності у таких пацієнток.

Висвітлено історію становлення аріанства в Римській імперії на початку IV ст. Увагу приділено визначенню ролі християнства в релігійно-ідеологічних пошуках у римському суспільстві на межі III - IV ст., впливу "аріанської суперечки" на політичне та релігійне життя імперії. Проаналізовано конкретно-історичні умови виникнення аріанства та способи вирішення дискусії, спричиненої цим ученням. Висвітлено роль імператора Константина у подоланні внутрішньоцерковної кризи.

Освещена история становления арианства в Римской империи в начале IV в. Уделено внимание определению роли христианства в религиозно-идеологических поисках в римском обществе на рубеже III - IV вв., влиянию "арианского спора" на политическую и религиозную жизнь империи. Проанализированы конкретно-исторические условия возникновения арианства и способы решения дискуссии, вызванной этим учением. Освещена роль императора Константина в преодолении внутрицерковного кризиса.

Висвітлено принципово новий погляд на аріанство першої чверті IV ст. як на антитринітарне філософсько-релігійне вчення. Доведено, що воно зробило значний позитивний вплив на зміцнення позицій християнської Церкви. Проаналізовано визначення впливу попередніх вчень та філософських доктрин на формування аріанства. Відтворено цілісну картину релігійно-політичного середовища, в якому з'явилось вчення Арія. Показано, що аріанство відігравало важливу роль у суспільно-політичному житті Римської імперії та на певний час набуло статусу офіційної християнської доктрини.

На основі твору візантійського історика Менандра Протектора досліджено посольство Візантії до Тюркського каганату 568 р. та його передісторію. Суб'єктивність суджень Менандра надає змогу подивитися на дипломатичні церемонії, побут і звичаї ставки тюркського правителя очима сучасників-візантійців.

В результате исследований установлена активизация процессов перекисного окисления липидов (ПОЛ) у беременных при сахарном диабете без адекватного повышения активности антиоксидантной защиты (АОЗ). Выявленное у обследованных новорожденных снижение активности компонентов АОЗ на фоне накопления продуктов ПОЛ является одним из патогенетических факторов нарушений гемостаза.

Найбільш суттєві зміни ліпідного обміну на тлі дегенеративних процесів в печінці виявлено у новонароджених з проявами тромбогеморагічного синдрому. Такі порушення негативно впливають на функціональний стан печінки, спричиняють погіршення структурно-функціональних характеристик клітинних мембран і системи згортання крові, що призводить до несприятливого перебігу раннього неонатального періоду.

Розроблено концепцію розвитку тромбогеморагічних ускладнень у дітей від жінок з цукровим діабетом на підставі визначення анте-, інтра- та неонатальних факторів ризику. Вперше у дітей з діабетичною фетопатією досліджено стан судинно-тромбоцитарної, коагуляційної, фібринолітичної та антизгортуючої ланок системи гемостазу у їх взаємозв'язку в динаміці раннього неонатального періоду. З'ясовано роль порушень окремих ланок системи згортання крові в розвитку тромбо-геморагічних ускладнень. Визначено зв'язок порушень метаболічної адаптації, судинного фактора, функціонального стану печінки, порушень мікроциркуляції та мозкового кровообігу з виникненням геморагічного синдрому. Досліджено патогенетичний механізм розвитку тромбо-геморагічних ускладнень у новонароджених, матері яких хворі на цукровий діабет, створено математичну модель та алгоритм прогнозування ризику цих ускладнень. Розроблено мікрометод оцінки стану системи гемостазу новонароджених, а також систему організаційних, прогностично-діагностичних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зниження частоти та тяжкості геморагічних ускладнень.

Зазначено, що у новонароджених, які перенесли асфіксію, виявлено зниження концентрації 2,3-дифосфогліцерату, що може бути чинником погіршення показників стійкості еритроцитів до деформації, посилює їх гемоліз, утруднює дисоціацію оксигемоглобіну і ускладнює перебіг неонатальної адаптації дітей. Рекомендовано включення у комплексну терапію препаратів, які нормалізують метаболічні процеси та стабілізують стан клітинних мембран, що сприятиме зниженню захворюваності, смертності та інвалідизації дітей, які перенесли гіпоксію та асфіксію.

Основну увагу акцентовано на розробці стратегій і методів проведення історичних досліджень та пошуку ретроспективної інформації, а також розміщення необхідних для роботи історика джерел і результатів наукових пошуків у мережі інтернет. Досліджено головні засади розбудови сайтів історичної проблематики, вироблено підходи до роботи з історичною інформацію. Обрано формат зберігання текстів, сформовано структуру інформаційного забезпечення ресурсу, окреслено принципи структурування й опису даних в інформаційних таблицях. Вперше досліджено засоби взаємодії користувачів-науковців з базами даних, що містять історичну інформацію, визначено принципи та основні складові дослідницьких ресурсів історичного спрямування. Проаналізовано сучасний стан та перспективи розвитку інтернет-ресурсів в історичній науці.

У вагітних у разі виявлення герпесвірусної інфекції у стадії загострення або хронічної інфекції у поєднанні з обтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом (викидень, мертвонароджування, внутрішньоутробна інфекція у дитини) для профілактики внутрішньоутробного інфікування рекомендують проводити лікування специфічними імуноглобулінами. Проведеними дослідженнями доведено ефективність застосування такого лікувально-профілактичного комплексу, що підтверджено кращим станом дітей під час народження, зниженням частоти дизадаптаційних синдромів, клінічних проявів внутрішньоутробного інфікування (пневмонія тощо), неонатальної смертності та зниженням на 41,7 % частоти внутрішньоутробного інфікування за даними лабораторних досліджень і кращим станом імунної системи.

В результате проведеного исследования показано, что применение в комплексной терапии внутриутробно инфицированных новорожденных специфических иммуноглобулинов человека приводит к нормализации физиологичных защитных механизмов организма, нейтрализации возбудителя и его токсичных продуктов, что способствует более быстрому улучшению клинического состояния новорожденного, уменьшению длительности лечения и снижению выраженности дизадаптационных синдромов за счет устранения дисфункциональных иммунных нарушений.

Предложенная система организационных и лечебно-профилактических мероприятий для женщин, больных сахарным диабетом, с признаками антифосфолипидного синдрома (АФС) состоит из двух этапов: предгравидарная подготовка женщин группы высокого риска АФС к беременности и тактика ведения беременности у таких женщин. Доказанная эффективность комплекса лечебно-профилактических мероприятий позволяет рекомендовать его для внедрения в практику работы родовспомогательных учреждений.

Обоснована целесообразность включения в комплекс лечебно-профилактических мероприятий для беременных, больных сахарным диабетом, с плацентарной недостаточностью препаратов милдронат и кверцетин. Показана эффективность предложенной терапии, которая проявилась улучшением гормональной функции плацентарного комплекса (повышение уровня эстриола и прогестерона), уменьшением проявлений эндотелиальной дисфункции (снижение уровня эндотелина, которое привело к снижению коэффициента эндотелин-1/оксид азота), что оказало положительное влияние на состояние гемодинамики и, соответственно, состояние плода, в 3 раза снизилась частота рождения детей с признаками микросомии, течение раннего неонатального периода реже осложнялось дезадаптационными синдромами.

Висвітлено особливості виходжування та лікування новонароджених дітей з урахуванням чинних наказів, протоколів і алгоритмів, затверджених Міністерством охорони здоров'я України. Наведено інформацію про анатомо-фізіологічні особливості недоношеної дитини, види харчування плода протягом внутрішньоутробного розвитку, лактацію, ентеральне харчування, внутрішньоутробні інфекції, захворювання шкіри, органів дихання, шлунково-кишкового тракту, сечової системи, жовтяниці, кон'юктивіти у новонароджених.

Освещены особенности выхаживания и лечения новорожденных детей с учетом действующих приказов, протоколов и алгоритмов, утвержденных Министерством охраны здоровья Украины. Приведена информация об анатомо-физиологических особенностях недошенного ребенка, видах питания плода на протяжении внутриутробного развития, лактации, энтеральном питании, внутриутробных инфекциях, заболеваниях кожи, органов дыхания, желудочно-кишечного тракта, мочевой системы, желтухе, коньктивитах у новорожденных.

У результаті досліджень встановлено, що найбільш діагностично значущими ознаками можливості розвитку мікросомії за цукрового діабету у жінок є такі показники, як підвищення співвідношень ендотелін-1/NO у I та II половині вагітності та тромбоксан/простациклін у II половині, чутливість і специфічність яких досягає 90 %.

Розглянуто актуальні проблеми сучасної неонатальної фармакотерапії. Вказано на необхідність покращання інформаційного забезпечення лікарів щодо використання лікарських засобів у педіатрії, для чого потрібно створити національний формуляр лікарських засобів для дітей. Показано труднощі проведення клінічних досліджень нових лікарський засобів у дітей, особливо новонароджених. Виділено основні напрямки розв'язання проблем сучасної неонатологічної фармакотерапії.

Мета роботи - з'ясувати роль порушень гепатобіліарної системи у виникненні акушерських і перинатальних ускладнень у жінок із вагітністю після застосування ДРТ. Проаналізовано 614 амбулаторних карт жінок, які звернулися з приводу лікування безпліддя і їм було застосовано програму ДРТ (запліднення in vitro). Із 614 розпочатих циклів вагітність наступила у 147 (23,9 %) жінок (основна група). 50 вагітних жінок без непліддя в анамнезі склали контрольну групу. Для з'ясування ролі патології гепатобіліарної системи в розвитку порушень перебігу вагітності ми розділили 147 жінок, у яких вагітність настала після застосування ДРТ (основна група), на 2 підгрупи: 1-а - 18 вагітних із функціональними порушеннями гепатобіліарної системи, 2-а - 129 вагітних після ДРТ без ознак функціональних порушень гепатобіліарної системи. До функціональних порушень ми віднесли наявність УЗД-ознак порушень печінки та біохімічних маркерів (трансамінази, лужна фосфатаза, білірубін). Встановлено, що вагітність після ДРТ у жінок із функціональними розладами печінки має свої особливості: суттєво вища частота викиднів та завмерлих вагітностей, загрози передчасних пологів, ранніх гестозів, прееклампсії тяжкого ступеня та затримки росту плода. У пологах частіше була кровотеча, у післяпологовому періоді - гнійно-септичні ускладнення та пізня кровотеча. Майже 40 % дітей народились у стані асфіксії, причому у 11,1 % спостерігався тяжкий її ступінь, третина цих дітей була недоношеними й 40,0 % мали ознаки гіпотрофії, а в 66,7 % був порушеним перебіг ранньої неонатальної адаптації. Вищою була й перинатальна смертність. Висновки: наявність функціональних розладів печінки в жінок з непліддям відіграє певну роль у виношуванні вагітності після ДРТ, виникненні її ускладнень, негативних наслідках для жінки та новонародженої джитини, конкретні механізми чого потребують детального дослідження для розробки патогенетично обгрунтованої системи лікувально-профілактичних заходів.

Проведені дослідження 34 дітей з внутрішньоутробною затримкою росту протягом першого року життя показали високу загальну захворюваність цього контингенту. На тлі загального відставання приросту маси тіла, зниження рефлексів та м'язового тонусу у 7 дітей виявлено органічні порушення ЦНС; відмічено високу частоту анемій, значний рівень інфекційних та гнійно-запальних захворювань, дисбактеріозів та алергій. Перинатальна енцефалопатія у 1 дитини та гідроцефалія (1 дитина) призвели до інвалідизації.

Мета роботи - оцінити особливості стану плода і новонародженого в жінок високого ризику розвитку прееклампсії. Комплексно обстежено 160 вагітних жінок: 80 жінок із високим ризиком прееклампсії (ВРП) (основна група) і 80 жінок без високого ризику прееклампсії (група порівняння). Для аналізу одержаних даних застосовано методи параметричної та непараметричної статистики, прийняті в медицині. Проведеними дослідженнями встановлено, що в жінок ВРП дана вагітність частіше проходила з ускладненнями: у 2 рази частіше відмічалась загроза переривання вагітності (31,3 %), ранній гестоз спостерігався у 26,3 % жінок, плацентарна недостатність - у 36,3 %, дистрес плода - у 33,8 %, затримка росту плода - у 18,8 %. Серед жінок із прееклампсією 44,8 % були розроджені шляхом кесаревого розтину. У 17,5 % жінок пологи були передчасними. Перинатальна смертність становила 37,1 %о. Серед дітей 89,7 % народились у стані асфіксії різного ступеня тяжкості, при цьому кожна четверта (24,1 %) дитина - в асфіксії тяжкого ступеня. Недоношеними було 22,4 % дітей, 31,0 % мали ознаки гіпотрофії. Більш ніж у половини (53,4 %) дітей відмічено дизадаптаційні синдроми. Зроблено висновки, що висока частота перинатальних ускладнень у жінок групи ВРП свідчить про актуальність пошуку вдосконалення методів профілактики цього небезпечного ускладнення вагітності та його перинатальних наслідків.