Разработана технология получения иммуноглобулина специфического к вирусу простого герпеса 1-го типа для серотерапии нейроинфекций, связанных с ВПГ-1. У больных установлен следующий клинический диагноз: арахноэнцефалит, энцефалополирадикулоневрит, энцефаломиелит, энцефалит, арахноидит, полиневропатия, энцефаломиелополирадикулоневрит, менингоэнцефалит. Показана хорошая переносимость и безопасность препарата иммуноглобулина против вируса простого герпеса 1-го типа, побочных явлений в процессе исследования не зарегистрировано. Средний балл эффективности препарата оценен как 2,8 из 3-х возможных. Полученные результаты позволяют рекомендовать применение препарата "Иммуноглобулин человека против вируса простого 1-го типа жидкий для внутримышечного введения" при лечении нейроинфекций герпетической природы.

Створено першу вітчизняну імуноферментну тест-систему для виявлення антитіл проти вірусу Епштейна - Барр (ВЕБ), лабораторний зразок якої дістав назву "IФА-АтВЕБ-стрип". Розроблено технологію одержання специфічних компонентів імуноферментної тест-системи та оптимізовано умови проведення всіх етапів аналізу - сорбції антигену на планшети, його взаємодії з досліджуваною сироваткою, виявлення утвореного імунного комплексу. Чутливість тест-системи "IФА-АтВЕБ-стрип" становила 96 %, специфічність - 100 %.

Розроблено модельні системи інфікування лімфобластоїдних клітин МР-1 і BJAB вірусом Епштейна - Барр (ВЕБ), аденовірусом серотипу 5 та подвійного інфікування. Методом полімеразної ланцюгової реакції показано досить високий рівень накопичення в динаміці ДНК цих вірусів у клітинах за моноінфікування та взаємно інгібуючий вплив у разі змішаної інфекції. Вивчено вплив вірусної інфекції на проліферативну активність, виявлено стимуляцію росту клітин у системі BJAB + ВЕБ, подвійне інфікування інгібувало цей процес на 50 %. Під час визначення СД95-опосередкованого апоптозу в інфікованих клітинах МР-1 встановлено різницю (25 %) у проявах процесу апоптозу між клітинами, зараженими аденовірусом і ВЕБ. Зараження клітин BJAB вірусами мало впливає на процеси спонтанного апоптозу, але дані щодо СД95-опосередкованого апоптозу за ВЕБ-інфекції засвідчують гальмування цього процесу як за моноінфекції, так і подвійного інфікування.

Розроблено імуноферментну тест-систему для виявлення антитіл до вірусу Епштейна - Барр (ВЕБ). Одержано антиген для сенсибілізації планшет, який містить кілька білків (EBNA, EA, VCA) вірусу Епштейна - Барр та підтверджено його специфічність. Оптимізовано умови проведення всіх етапів імуноферментного аналізу, склад детектуючих компонентів та буферних розчинів. До специфічного антигену та очищеного вірусу одержано гіперімунні поліклональні сироватки кроля та охарактеризовано їх активність. Створено панелі позитивних та негативних сироваток, що гарантовано містять або не містять антитіла до ВЕБ відповідно, які надалі використовувались як стандарти під час конструювання тест-системи та визначенні критеріїв оцінки результатів. Показано, що специфічність тест-системи "ІФА - АтВЕБ-стрип" (імуно-ферментний аналіз для виявлення антитіл проти вірусу ВЕБ) становить 100 %, а чутливість - 96 %. З використанням тест-системи та конкурентного ІФА досліджено рівень антигенної спорідненості ВЕБ з деякими представниками родини герпесвірусів як один з критеріїв її специфічності. Цей показник досить низький та становить 2,4 %, 4,1 % та 2,2 % відповідно для ВЕБ та вірусу герпесу звичайного I типу, ВЕБ та цитомегаловірусу, ВЕБ та вірусу оперізувального лишаю. Досліджено понад 2 000 сироваток різних груп населення Києва (донорів, здорових вагітних жінок, хворих на інфекційний мононуклеоз, лімфоми, туберкульоз) та 45-ти виробничих серій імуноглобуліну людини нормального, в яких визначено високі рівні антитіл до ВЕБ, що свідчить про значну напруженість специфічного імунітету та широку циркуляцію цього вірусу. За результатами проведених досліджень

Сучасні підходи до лікування герпетичної інфекції, зокрема, вірусу Епштейна - Барр (ВЕБ), включають застосування етіотропних препаратів, а також проведення сенсибілізуючої терапії. Цей вірус відіграє значну роль в етіології назофарингіальної карциноми, аденокарциноми навколовушних залоз і шлунка, лімфоми Беркітта і лімфопроліферативних синдромів. Спектр препаратів, активних проти ВЕБ, залишається досить обмеженим і в медичній практиці застосовується ганцикловір і ацикловір, тому пошук нових сполук, активних проти ВЕБ, залишається актуальним. Досліджено антиВЕБ активність похідних ізонікотинової кислоти в культурах лімфобластоїдних клітин Raji, B95-8, Namalwa. Визначено показники цитотоксичності (CC50), які склали 840, 1250 та 3000 мкг/мл та концентрації препаратів, що інгібують репродукцію вірусу (IC50) - 0,1, 2,5 та 50 мкг/мл, відповідно, по культурам клітин. Виявлено здатність препарату 4-(N-бензил)амінокарбоніл-1-метилпіридинію йодиду (ПВ-1) інгібувати репродукцію ВЕБ в усіх досліджуваних культурах клітин. Сполуки ПВ-2 та ПВ-10 є менш токсичними відносно вихідного препарату ПВ-1, але їх антивірусна активність проявлялась у концентраціях в 25 та 500 разів вищих, що впливало на зниження їх індексу селективності, який складав 8400 для ПВ-1, 400 та 440 - для ПВ-2 та ПВ-10. Такі дослідження дозволяють передбачити можливі шляхи подальшої модифікації молекули ПВ-1 для створення високоактивних специфічних інгібіторів ВЕБ.

Проаналізовано системні чинники, які заважають одержанню, систематизації та аналізу інформації для завдань управління територіальним розвитком регіонів. Визначено функції та задачі корпоративної системи інформаційної підтримки управління розвитком регіону.

Сучасною стратегією терапії вірусних захворювань, особливо вірусіндукованих пухлинних новоутворень, є пошук індукторів апоптозу, які б діяли на один чи декілька етапів апоптотичного процесу. Досліджено здатність похідних ізонікотинової кислоти стимулювати апоптоз у лімфобластоїдних клітинах Raji на фоні інфекції вірусом Епштейна - Барр. Показано, що йодвмісна сполука ПВ-1 інгібує експресію білка Bcl-2 через 48 год в інфікованих вірусом клітинах, тобто при розвитку літичної інфекції. Сполука ПВ-2 індукує незначне зниження рівня експресії білка Bcl-2 на ранній точці, однак таке зниження не пов'язано з вірусною інфекцією, а пояснюється впливом речовини безпосередньо на процеси клітинного апоптозу. Суміш сполук ПВ-1 і ПВ-2 (речовина ПВ-10) викликає пролонговане інгібування експресії білка Bcl-2 в вірусінфікованих клітинах, що свідчить про залучення механізмів індукції апоптозу, пов'язаних з репродукцією вірусу. Таким чином, дані сполуки є ефективними при розвитку гострої літичної інфекції і можуть запобігати переходу інфекції в латентний стан за рахунок індукції процесів апоптозу.

Показано можливість виявлення антиаденовірусних антитіл за допомогою методу поверхневого плазмонного резонансу (ППР). Іммобілізація на поверхні сенсора гексону чи очищеного деградованого аденовірусу людини одного із типів (Ад 2) дозволяє виявляти антитіла до антигенної детермінанти гексону широкої специфічності, спільної для аденовірусів людини різних типів. Визначено оптимальні умови для іммобілізації антигену та утворення комплексу антиген-антитіло. Проведено порівняльний аналіз визначення рівня антитіл із використанням методів ППР та імуноферментного аналізу (ІФА) у зразках кролячих сироваток, одержаних проти гексону й аденовірусів різних серотипів (1, 2 і 6). Біосенсор використано для детекції антиаденовірусних антитіл у сироватках крові дітей із загостренням хронічних неспецифічних бронхолегеневих захворювань. Чутливість методу ППР у порівнянні з ІФА становила 86,9 %, а з методом флуоресціюючих антитіл - 89,5 %.

Мета роботи - дослідити можливість використання оптоелектронного біосенсора "Плазмон-6" на основі поверхневого плазмонного резонансу (ППР) для детекції специфічних антитіл до вірусу простого герпесу 1 типу (ВПГ-1). ВПГ-1 нагромаджували в культурі епітеліальних клітин нирки теляти MDBK (Madin-Darby Bovine Kidney) та очищали шляхом диференційного центрифугування в градієнті щільності хлористого цезію. Наявність вірусних білків перевіряли за методом електрофорезу в поліакриламідному гелі. Вірусні білки наносили на поверхню біочипу, попередньо модифіковану декстраном. Відбір сироваток крові людей здійснювали за допомогою методу ІФА з використанням тест-систем "HSV-1 IgG ELISA" (GenWay, США) "HSV-1 IgG ELISA" (Вектоp-Бест, Росія). Біосенсорний аналіз проводили на оптоелектронному спектрометрі "Плазмон-6". Одержано концентрований препарат білків ВПГ-1 і показано, що нанесення білків у кількості <$E8~times~10 sup -5> мг/мм<^>2 було оптимальним для виявлення антитіл до ВПГ-1. На біочипах було протестовано 10 негативних до ВПГ-1 сироваток крові донорів для визначення меж позитивного та негативного відгуку. Проведено порівняльний аналіз 25-ти сироваток крові хворих на наявність антитіл до ВПГ-1 за допомогою методів ІФА і ППР. Збіг за обома методами був у 24-х з 25-ти випадків. Висновки: в результаті проведених досліджень показано, що імуносенсорний аналіз з використанням приладу "Плазмон-6" надає змогу виявляти специфічні антитіла до ВПГ-1 в сироватках крові хворих на рівні з традиційними підходами.

Визначено структуру та зміст геоінформаційних ресурсів інтерактивної системи підтримки рішень з питань управління екологічною безпекою територіальних вод України в Чорному морі. Ці ресурси базуються на методах тематичного дешифрування космічних знімків повної лінійки розрізнення та технологіях геоінформаційних систем.

Створено модель адено-герпетичної інфекції клітин MDBK і досліджено рівень синтезу мажорних білків адено- та герпесвірусів за умов змішаного інфікування. Показано, що одночасне інфікування клітин двома вірусами призводить до значного інгібування репродукції вірусу герпесу, внаслідок пригнічення синтезу основного капсидного білка вірусу, та менш вираженого інгібування репродукції аденовірусу.

Понад 70 серотипів аденовірусів людини викликають різноманітні інфекційні захворювання, що в разі імунодефіцитних станів призводять до високого ризику розвитку генералізованої форми вірусної інфекції. Асортимент препаратів, яким властива антиаденовірусна дія, на сьогодні досить обмежений та представлений в основному синтетичними речовинами. Недоліком існуючих синтетичних антивірусних препаратів є їх висока токсичність. Мета роботи - дослідити протиаденовірусну дію препарату природного походження неофлазид (нової субстанції препарату протефлазид), його біологічно активного компоненту БАРП (природної біологічно активної речовини) і БАР СА (синтетичного аналогу БАРП). Для визначення цитотоксичних, віруліцидних і антиаденовірусних властивостей речовин використовували МТТ-аналіз (колориметричний метод з використанням 3(4,5-диметилтріазол-2-іл)-2,5-дифенілтетрозоліум броміду). За допомогою методу ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції) визначали рівень нагромадження вірусної ДНК в клітинах. Інфекційні титри аденовірусу, синтезованого за присутності речовин, визначали за кінцевою точкою розведення вірусу, що викликає 50 % ЦПД (цитопатогенну дію) в моношарі клітин. Цитотоксична концентрація (CC50) в культурі клітин A 549 для препарату неофлазид, речовин БАРП та БАР СА становила 10 мкг/мл, 76 мкг/мл та 43 мкг/мл відповідно. Речовини не мали вираженої віруліцидної дії. Препарат неофлазид, речовини БАРП та БАР СА повністю пригнічували утворення інфекційного аденовірусу в концентраціях 7,1 мкг/мл, 30 мкг/мл та 10 мкг/мл, відповідно. Висновки: препарат неофлазид НВК "Екофарм" (Київ, Україна), біологічно активний компонент (БАРП) та його синтетичний аналог (БАР СА) мають здатність пригнічувати утворення інфекційного аденовірусу, що надає перспективу для проведення відповідних клінічних випробувань.