Проаналізовано лікування 105-ти дітей з патологією куприка, які знаходились на лікуванні в клініці хірургії дитячого віку ДДМА. Серед них 74 дитини лікувалось консервативно, 31 дитина з переломами та переломо-вивихами прооперовано за методикою клініки. Встановлено, що використання розробленого органозбереженого методу лікування переломів та переломо-вивихів куприка у дітей дозволяє значною мірою покращити результати хірургічного лікування цієї категорії хворих.

Изучены факторы риска и состояние ренин-ангиотензиновой (РАС) и калликреин-кининовой (ККС) систем у 83-х машинистов с пограничной артериальной гипертензией (АГ). Пациентов обследовали до и после рейса. Обследуемых машинистов распределили в 2 группы: первая - не имеющие органических изменений, вторая - пациенты с признаками гипертрофии левого желудочка сердца или с транзиторным ангиоспазмом на глазном дне. У 65-ти (78 %) пациентов выявлены следующие факторы риска АГ: отягощенная наследственность по сердечно-сосудистым заболеваниям, повышенный уровень глюкозы в крови натощак, увеличение уровня <$E beta>-липопротеинов и индекса массы тела. Установлено, что у лиц первой группы повышена активность РАС и ККС до рейса и снижен уровень кининогеназы после рейса. У лиц второй группы высокая активность РАС наблюдается до рейса и после него, однако реакция кининов крови и мочи у них ниже по сравнению с обследованными лицами первой группы.

Наведено дані про одержання мутантних штамів-надсинтетиків дріжджів Phaffia rhodozyma з продуктивністю 110 - 138 мг каротиноїдів на літр середовища шляхом мутагенізації вихідного штаму IBM Y-5021. Встановлено, що у біомасі мутантного штаму 17 вміст астаксантину становить 14,6 мг на грам сухої маси, що складає 44,5 % від загальної кількості каротиноїдів.

Выявлены группы риска больных с замедленной консолидацией переломов костей, проанализированы результаты лечения 40 детей. Основной метод диагностики - рентгенологический, но для выявления более ранних признаков развития замедленной консолидации применялось ультразвуковое исследование. Всем больным был проведен курс лечения замедленной консолидации на протяжении 10 дней по разработанному способу стимуляции консолидации переломов костей. Использование предложенного способа лечения замедленной консолидации переломов костей позволило улучшить результаты лечения этой категории больных, сократить пребывание больного в стационаре, уменьшить продолжительность гипсовой иммобилизации и срок лечения.

Представлено дані про одержання селеновмісної біомаси дріжджів S. cerevisiae у разі культивування селекціонованих штамів N 1 і N 106 в середовищі з селенітом натрію. Встановлено, що внесення в середовище селеніту натрію з розрахунку 1 мг Se/мл не впливає на ріст культури. В разі зростання вмісту селену до 5 мг/мл зменшується кількість біомаси штаму N 1 на 41 %, а штаму N 106 - на 17 %. Одержана біомаса містила селен у концентрації 2 мг/г. Встановлено антагоністичний вплив штамів на умовно-патогенні мікроорганізми. Введення до раціону щурів селеновмісної біомаси дріжджів у кількості 20 мг на 100 г корму позитивно впливало на мікробоценоз кишечника за оксидативного стресу, змодельованого введенням тетрахлорметану. У вмісті кишечника щурів збільшувалась кількість штамів кишкової палички з нормальною ферментативною активністю і зменшувалась загальна кількість стрепто- і стафілококів.

Представлено нові дані про негативний вплив на мікрофлору товстої кишки щурів тетрахлорметану як модулятора оксидативного стресу. Інтоксикація тетрахлорметаном спричиняла порушення видового кількісного та якісного складу мікробоценозу кишечника щурів. У вмісті товстої кишки щурів дослідної групи зменшилась загальна кількість кишкової палички на 0,21 lоg10 КУО/г у порівнянні з показником у тварин контрольної групи. У результаті цього змінилось співвідношення нормально ферментуючих штамів кишкової палички до слабоферментуючих з 87:12,94 у контрольній групі до 65:34,96 у дослідній. Кількість слабоферментуючих штамів E. coli за дії тетрахлорметану досягла 35 %, що перевищило загально допустимі норми у 3,5 рази. Введення тетрахлорметану призвело до зростання загальної кількості кокових форм та повного зникнення з порожнини товстого кишечника щурів протею та грибків.

Наведено порівняльну характеристику складу мікрофлори кишечника японських перепелів у разі випоювання пробіотика "Байкал" ЕМ-1-У та згодовування біомаси дріжджів Saccharomyces cerevisiae. Встановлено позитивний вплив пробіотика "Байкал" на мікробоценоз прямої кишки 21-добових перепілок, що проявлявся зростанням загальної кількості кишкової палички за рахунок лактозопозитивних штамів та зменшенням кількості кокових форм. У групі птахів, яким згодовували біомасу дріжджів, достовірних змін виявлено не було, проте спостерігалась тенденція до зростання кількості стрептококів, стафілококів та грибків. За тривалого застосування пробіотика "Байкал" (протягом двох місяців) у вмісті кишечника зросла кількість слабоферментуючих штамів кишкової палички до 10 % від загальної кількості мікроорганізмів.

Представлен современный взгляд на проблему стадийности репаративной регенерации кости. Проанализированы литературные источники (отечественные и иностранные) и исследования о влиянии локальных факторов риска на процесс репаративной регенерации при переломах костей у детей. Эти факторы разделены на три основные группы: зависящие от травмирующего воздействия и характера травмы, связанные с лечением, связанные с осложнениями. Рассмотрены данные о влиянии системных факторов на процесс репаративной регенерации, а именно: возраст, уровень физической активности, заболевания, особенности питания, гормональные вещества, лекарственные препараты, экологическое окружение. Представлены различные варианты классификации нарушений репаративной регенерации костей у детей.

Розроблено системні моделі та методи аналізу тестопридатності та подальшої модифікації проектів, наведених на системному (з використанням програмних продуктів), регістровому та вентильному рівнях HDL-опису (з застосуванням цифрових пристроїв, зокрема ПЛІС) для суттєвого зменшення часу синтезу та моделювання тестів, зменшення діагностичної інформації, підвищення тестопридатності цифрових схем і програмних продуктів. Розроблено новий структурно-функціональний метод, який є розширено функціональний і може бути використаний на вентильному та регісторовому рівнях для схем, які містять більш, ніж мільйон логічних вентилів або логічних блоків. Запропоновано методи аналізу тестопридатності програмних і апаратних продуктів, моделі яких наведено орієнтованими графами регістрових передач. Модифіковано модель операційного пристрою у вигляді композиції керуючого й операційного автомата, модель процесу вибору контрольних точок для проведення аналізу структур вентильного, регісторового та системного рівнів, модель тестування цифрових систем з використанням комірки регістра сканування та зваженого тесту, генерованого на підставі показників тестопридатності, що дозволяє суттєво зменшити час тестування та генерації тестів і покращити глибину покриття дефектів на ~10 % у порівнянні з псевдовипадковим тестом. За результатами апробації розробленої моделі асерцій установлено зменшення часу ручного проектування у 2 - 3 раза.

Вивчено вплив препарату даларгін на стадії формування клітинної бластеми, диференціювання клітин і формування тканинних структур. Відмічено найбільш виражений ефект дії даларгіна на функцію остеобластів, і на анаболічну фазу репаративного процесу. Під дією даларгіну визначено стимуляцію ангіогенезу, що супроводжується диференціюванням клітин остеобластичного диферону, формуванням кісткових структур регенерату й оптимізацією замісної регенерації ушкоджених ділянок материнської кістки. Уточнено головні та другорядні фактори впливу на репаративну остеорепарацію (РО) та виділено групу ризику виникнення повільної консолідації (ПК) серед хворих із переломами довгих кісток. Обгрунтовано можливість використання сонографічних і допплерографічних досліджень для виявлення прогнозу перебігу РО за переломів довгих кісток у дітей. Уточнено принципи профілактики ПРР за переломів довгих кісток. Доведено, що комплексне лікування хворих з ПК кісткових уламків за розробленим способом стимуляції консолідації кісткових уламків за переломів сприяє скороченню строку консолідації та покращує результати в порівнянні з групою хворих, що лікувались за традиційною методикою.

Досліджено теоретичні, методологічні та практичні аспекти мотиваційного менеджменту екологобезпечного розвитку сільськогосподарських підприємств. Визначено сутність, критерії та шляхи формування екологобезпечного розвитку як стратегічної орієнтації. Встановлено цільові орієнтири сучасного сільськогосподарського підприємства у системі мотиваційного менеджменту екологобезпечного розвитку. Розроблено класифікацію інструментів мотиваційного менеджменту екологобезпечного розвитку аграрних підприємств. Проаналізовано сучасний стан і тенденції розвитку сільськогосподарських підприємств. Визначено закономірності впливу обсягів аграрного виробництва, кількості використовуваних ресурсів і рівня застосовуваних технологій на глибину екологічних проблем аграрного сектору регіону. Встановлено критерії вибору режиму мотиваційного менеджменту для суб'єктів господарювання в аграрному секторі економіки. Розроблено рекомендації щодо формування системи застосування податкових важелів для досягнення цілей мотиваційного менеджменту екологобезпеченого розвитку. Обгрунтовано рекомендації щодо організації збуту біологічної сільськогосподарської продукції як чинника мотивації екологобезпечного розвитку підприємств.

Представлено дані щодо впливу пробіотичних домішок (препарат "Байкал" ЕМ-1-У, біомаса дріжджів Saccharomyces cerevisiae, біомаса каротиносинтезувальних дріжджів Phaffia rhodozyma) на масу та середньодобові прирости перепілок, морфологічні показники яєць, їх ліпідний склад та інкубаційні якості. У разі випоювання пробіотика "Байкал" вивід молодняку перепелів зріс до 82,5 %, що на 17,5 % більше, ніж у контрольній групі. У разі введення у раціон біомаси дріжджів S. cerevisiae збільшився вміст вільних жирних кислот у жовтку перепелиних яєць на 21,6 % і підвищився вивід молодняку на 15 % у порівнянні з відповідними показниками у перепілок контрольної групи. Домішка до корму біомаси дріжджів P. rhodozyma призвела до зростання маси 51-добових перепелів на 22,5 г, збільшення на 10,8 % вмісту фосфоліпідів і на 10 % концентрації каротиноїдів у жовтку перепелиних яєць, що призвело до підвищення виводу молодняку на 10 %, у порівнянні з такими показниками птахів контрольної групи.

Представлено нові дані про позитивний вплив на мікрофлору товстої кишки щурів сухої біомаси пекарських дріжджів Saccharomyces cerevisiae та каротиносинтезувальних дріжджів Phaffia rhodozyma при додаванні до стандартного раціону у кількості 1,5 та 2 % від загальної кількості комбікорму відповідно. Показано зростання кількості кишкової палички з нормальною ферментативною активністю та зменшення кількості факультативної мікрофлори, зокрема протею, у вмісті порожнини товстої кишки щурів дослідних груп.

Наведено порівняльні дані про вплив біомаси каротиновмісних дріжджів Phaffia rhodozyma та синтетичного <$E beta>-каротину на склад мікрофлори порожнини товстої кишки щурів і показники фагоцитозу за стандартних умов утримання та на тлі змодельованого тетрахлорметаном оксидативного стресу. Додавання до раціону щурів 0,5 мг біомаси каротиновмісних дріжджів на голову в день покращувало кількісний та якісний склад мікробіоценозу кишечника: позитивно змінилось співвідношення окремих штамів кишкової палички та зменшилась кількість кокових форм. За умов оксидативного стресу застосування біомаси дріжджів стабілізувало склад мікрофлори та призводило його до норми. Застосування <$E beta>-каротину не запобігало порушенням у мікробіоценозі кишечника. Показники фагоцитозу за умов змодельованого стресу у щурів контрольної та дослідних груп не зазнали достовірних змін.

Установлено, що клітинам дріжджів P. rhodozyma є властивим ефект Кребтрі, тобто у разі зростання концентрації глюкози в середовищі у них пригнічується дихання та вуглеводи використовуються шляхом бродіння. Для дріжджів P. rhodozyma за аеробних умов є характерним двофазний ріст. Під час першої фази росту проходить неповне окиснення глюкози та клітини утворюють етанол, який вони використовують у другій фазі росту. Показано, що основну кількість каротиноїдів клітини цих дріжджів нагромаджують у дихальній і стаціонарній фазах росту.

Наведено основні напрямки досліджень лабораторії біотехнології мікроорганізмів Інституту біології тварин НААН України та представлено результати вивчення дії біомаси дріжджів на організм тварин. Установлено, що біомаса селекціонованих селеновмісних та каротиносинтезувальних штамів дріжджів є ефективним пробіотиком та виявляє антитоксичну та антиоксидантну дію за умов експериментального оксидативного стресу та дисбактеріозу. Одержані результати дозволили розробити рекомендації для застосування біомаси селекціонованих штамів дріжджів у тваринництві.

Наведено порівняльні дані про вплив селенізованої біомаси каротиносинтезувальних дріжджів Phaffia rhodozyma та селеніту натрію на вміст продуктів перекисного окиснення ліпідів, активності ферментів антиоксидантного захисту та амінотрансфераз у крові та печінці щурів за умов змодельованого тетрахлорметаном оксидативного стресу. Встановлено позитивний ефект під час застосування біомаси дріжджів: зниження активності аланінамінотрансферази у плазмі крові щурів на 47 % та аспартатамінотрансферази на 9 %, зменшення вмісту дієнових кон'югатів у 3,6 разу та ТБК-активних продуктів у печінці щурів на 18 % у порівнянні з групою стрес-контролю. Під час застосування селеніту натрію активність АлАТ у плазмі крові зросла на 51 %, однак зменшився вміст дієнових кон'югатів та ТБК-активних продуктів у печінці інтоксикованих щурів. Введення в раціон інтоксикованих тетрахлорметаном щурів біомаси дріжджів P. rhodozyma з вмістом селену 2 мкг/г сухої маси проявляє кращу захисну дію від наслідків оксидативного стресу, ніж селеніт натрію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*723-6

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж23570 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Виділено колекцію селеніторезистентних мутантів штамів дріжджів S. cerevisiae та P. rhodozyma. Додавання селеніту натрію (з розрахунку 1 мг Se/л) до середовища не впливає на ріст дріжджів. У разі підвищення вмісту селену в середовищі до 7,5 мг/л зменшується кількість біомаси S. cerevisiae у 2 рази, а у P. rhodozyma - на 9,2 %. Аналіз вмісту селену в біомасі засвідчив, що для одержаних мутантів є характерною виражена селеноакумулювальна активність. Дріжджі P. rhodozyma акумулюють вищі кількості селену, ніж S. cerevisiae. Установлено, що домішка селеніту натрію до поживного середовища знижує вміст каротиноїдів у клітинах P. rhodozyma.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е521.551.1 Sac*441.22

Рубрики:

Endomycetales

Шифр НБУВ: Ж23570 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Одержано колекцію селеніторезистентних мутантів дріжджів S. сerevisiae і досліджено їх ріст і нагромадження селену у біомасі. Селекціоновані штами росли за вмісту селену у середовищі 1 - 10 мг/л та акумулювали його у клітинах у концентрації 10 - 99 мкг/г сухої біомаси. Додавання селеніту натрію (з розрахунку 1 - 5 мг Se/л) до поживного середовища не впливало на ріст дріжджів, а у разі підвищення вмісту селену в середовищі до 7,5 мг/л кількість нагромадженої біомаси зменшувалася. У селеніторезистентних штамів дріжджів під час росту за наявності селеніту у середовищі змінювався колір колоній - від білого до червоного різної інтенсивності. Аналіз вмісту селену в біомасі засвідчив, що для одержаних мутантів є характерною виражена селеноакумулювальна активність.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е521.551.1 Sac*441.22

Рубрики:

Endomycetales

Шифр НБУВ: Ж23570 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України