При обследовании 68-ти девочек 3-х - 8-ми лет с ранними формами преждевременного полового развития (ППР) и 11-ти их здоровых ровесниц (контрольная группа) установлено, что содержание серотонина в крови при всех формах ППР не отличается от контрольного. Экскреция мелатонина и соотношение серотонин/мелатонин во всех группах девочек с ППР достоверно снижены. Наиболее выраженное снижение уровня мелатонина отмечено при изолированном преждевременном телархе. Обнаружена отрицательная корреляционная связь между экскрецией малатонина и возрастом, в котором начинает формироваться молочная железа (r = -0,6). Очевидно, угнетение синтеза мелатонина играет важную роль в патогенезе ППР у девочек.

Досліджено особливості змін рівня моноамінів у дівчаток із передчасним ізольованим телархе (ПІТ). Установлено, що порушення в стані моноамінергічної системи є однією з важливих патогенетичних ланок виникнення ПІТ у дівчаток, ступінь вираженості яких залежить від тривалості захворювання. Відзначено активацію обох ланок симпатико-адреналової системи в дівчаток із ПІТ до року. Зі збільшенням тривалості ПІТ до трьох років і більше екскреція катехоламінів і мелатоніну знижується, а рівень серотоніну в крові зростає, що свідчить про прогресуюче порушення обміну моноамінів.

Отмечено, что полученные результаты изменений активности коллагеназы, эластазы и ингибиторов эластазы в сыворотке крови больных с нейроэндокринным ожирением (НЭО) свидетельствуют о нарушении обмена белков в соединительной ткани и указывают на их связь с развитием АГ при данной патологии. Показатели активности коллагеназы в сыворотке крови можно использовать как один из критериев риска формирования АГ у подростков с НЭО.

Мета дослідження - визначення клініко-анамнестичних і гормонально-метаболічних показників, які впливають на віддалені результати лікування спіронолактоном. Обстежено 78 дівчат віком 13 - 17,5 року з гіпоменструальним синдромом (ГМС: олігоменорея (ОМ), вторинна аменорея (ВА)) через 2 роки і більше після початку лікування спіронолактоном (3 десятиденних курси). Вивчали хронологічний, менструальний вік (МВ), перинатальний анамнез, тривалість ГМС до початку лікування, індекс маси тіла (ІМТ), об'єм матки за даними ультразвукового дослідження органів малого таза, ступінь вираженості гірсутизму, вміст у крові гонадотропних, статевих гормонів, пролактину, інсуліну імуноферментним методом. Визначали прогностичний коефіцієнт (ПК) і його інформативність (І). Критерієм ефективності лікування слугувала наявність самостійного регулярного менструального циклу. Віддалена ефективність лікування при ОМ досягала 62,9 %, при ВА - лише 20,1 % (p << 0,001). Найбільш прогностично значущими щодо позитивних результатів лікування є МВ до 2-х років (ПК = +5,13; І = 0,542), щодо негативних результатів ВА (ПК = -3,54; І = 0,545), гірсутизм II - III ст. за шкалою Феррімана - Галвея, підвищений рівень лютеїнізувального гормону (ПК = -3,52; І = 0,59) і знижений вміст у крові естрадіолу (ПК = -3,68; І = 0,36). Віддалена ефективність лікування спіронолактоном протягом трьох місяців у 3 рази є кращою при ОМ, ніж при ВА. Дівчата з ГМС потребують обстеження і лікування вже у перші 1 - 1,5 року після менархе. Особливу увагу слід приділяти дівчатам із вираженим гірсутизмом і таким, в яких розлади менструальної функції зберігаються протягом 2-х років і більше, з високим вихідним рівнем лютеїнізувального гормону та зниженим вмістом у крові естрадіолу.

Ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА) належить до довічних патологічних станів. Тому актуальними є дослідження, що вивчають закономірності його розвитку, функціонування метаболічних систем, розвиток дистрофічних змін на тлі запального процесу. Мета роботи - вивчення особливостей метаболізму сполучнотканинних структур відповідно до стану імунного гомеостазу на етапах еволюції ЮРА у хворих дитячого віку. Вивчено особливості структурного складу компонентів сполучної тканини, вмісту мікроелементів, імунологічного гомеостазу у дітей із ЮРА. Проаналізовано 355 клінічних спостережень хворих на ЮРА з урахуванням ретро- і проспективних досліджень за 2012 - 2016 рр. Клінічна група становила 117 хворих на суглобову форму віком від 2 до 18 років (у середньому 6,0 +- 0,5 року). Дослідження імунного статусу визначило зниження рівня T-загальних лімфоцитів (p << 0,001), T-лімфоцитів-хелперів (p << 0,001), T-супресорів/цитотоксичних (p << 0,001), підвищення імунорегуляторного індексу (p << 0,05), зменшення бактерицидної активності нейтрофілів (p << 0,001), збільшення показників тесту з нітросинім тетразолієм і зниження показника індексу стимуляції нейтрофілів (p << 0,001), підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів (p << 0,001). Аналіз умісту прозапальних цитокінів довів підвищення рівня інтерлейкіну-1 (p << 0,05) та інтерлейкіну-6. Визначено залежність імунологічних показників від тривалості хвороби. Встановлено підвищення вмісту хондроїтин-4- та -6-сульфатів, кератан- і дерматансульфатів крові. Найбільші відхилення відзначались на перших етапах розвитку хвороби, що, безперечно, пов'язано з активністю патологічного процесу до призначення протизапального лікування або на перших етапах його отримання. У віддалені періоди захворювання відбувається зменшення рівня загальних глікозаміногліканів, хондроїтин-4- та -6-сульфатів, сповільнення екскреції уронових кислот (pt << 0,05). Аналіз змін у вмісті неорганічних компонентів залежно від тривалості хвороби виявив незначне зниження втрати організмом фосфору у період 3 - 5 років ЮРА. Аналіз відхилень імунобіохімічних співвідношень на різних етапах еволюції патологічного процесу виявив зміни кількості та характеру взаємозвіязків між показниками сполучнотканинного метаболізму й імунологічного гомеостазу. Висновки: висока активність захворювання є основним предиктором розвитку дистрофічних змін, що підтверджується численними кореляційними взаємозв'язками показників обміну сполучної тканини та імунологічних параметрів. Найбільш несприятливими періодами є перші 1,5 року і через 3 - 5 років від початку захворювання. Виявлені зміни є підставою для проведення медикаментозної корекції біохімічного складу сполучнотканинних структур з метою профілактики розвитку вторинних дистрофічних змін в уражених суглобах у дітей з ЮРА, а також можуть відображати недостатню ефективність проведеного лікування та збереження субклінічної активності запалення.

У девочек-подростков с олигоменореей и вторичной аменореей установлено наличие зависимости гонадотропной функции гипофиза от индекса массы тела. При низком индексе у подростков с олигоменореей замедляется становление гонадотропной функции, и её тип приближается к инфантильному, при вторичной аменорее снижается секреция лютеинизирующего гормона. У пациенток с задержками менструаций более чем на три месяца при повышенном индексе массы тела и общей продолжительности нарушений менструальной функции более двух лет снижается частота гипогонадотропинемии, и у половины подростков уровень лютеинизирующего гормона превосходит возрастную норму, что расценивается как высокий риск формирования синдрома поликистозных яичников.

Відомо, що перевага лікування гіпоменструального синдрому (ГМС) у дівчаток-підлітків надається негормональним методам. Однак прогнозування їх ефективності і досі потребує уточнення. Мета роботи - вивчення гормонально-метаболічних показників у дівчаток-підлітків з ГМС з різною ефективністю негормонального лікування з включенням у нього спіронолактону. Проведено обстеження 64 хворих віком 13 - 17 років з ГМС, які разом з базисною терапією (відповідно до Наказу МОЗ України від 15.07.2011 р. № 417 "Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні") одержували додатково лікування спіронолактоном. Усі дівчата залежно від розмірів матки і ефективності лікування були розподілені на 4 групи. Для оцінки достовірності відмінностей в порівнюваних групах застосовували методи кутового перетворення Фішера і Вілкоксона - Манна - Уїтні, визначення прогностичних коефіцієнтів - метод Вальда, величину інформативності ознаки визначали за допомогою міри інформативності Кульбака. Встановлено, що ефективність застосування негормонального комплексу лікування з включенням спіронолактону удвічі вище у дівчаток-підлітків з ГМС без гіпоплазії матки, ніж у хворих зі зменшенням її розмірів (77,5 % проти 32,6 %, <$EP sub phi ~<<~0,05>). До інформативних ознак з ефективності застосування лікувального негормонального комплексу у хворих з гіпоменструальним синдромом з розмірами матки, відповідним віковим нормативам, з включенням у нього спіронолактону належать: наявність інсулінорезистентності та гіперінсулінемії, підвищений ІМТ, вік менархе, рівень тестостерону. Висновки: визначено прогностичні показники застосування негормонального комплексу терапії з включенням спіронолактону у дівчаток-підлітків з гіпоменструальним синдромом, застосування яких сприятиме підвищенню ефективності лікування і відновленню репродуктивного потенціалу.

Цель работы - изучить гормонально-метаболический статус у девочек с ремитирующими пубертатными маточными кровотечениями (ремПМК). У 45-ти девочек возраста 12 - 17 лет с ремПМК определяли содержание в крови лютеинизирующего (ЛГ), фолликулостимулирующего гормонов (ФСГ), пролактина (ПРЛ), эстрадиола (Э2), тестостерона (Т) с помощью иммуноферментного метода (реактивы "Гранум", Украина), секс-стероидсвязывающего глобулина (ССГ), инсулина (Ин) по радиоизотопным методу (реактивы "Immunotech", Чехия), уровень глюкозы, общего холестерина, холестерина (ХС) липопротеидов высокой плотности (ЛПВП), низкой плотности (ХСЛПНП), очень низкой плотности (ХСЛПОНП), триглицеридов (ТГ). Рассчитывали индексы свободного эстрадиола (ИЭ2св), свободного тестостерона (ИТсв) и индекс НОМА. Контрольная группа - 75 девочек с регулярным менструальным циклом. При ремПМК на первом году после менархе (1-я группа) и через 1 год и более (2-я группа) отмечаются как идентичные гормонально-метаболические показатели, так и некоторые различия между показателями в этих группах. У пациенток 2-й группы регистрируется повышенный уровень ЛГ и соотношение ЛГ/ФСГ. Независимо от времени возникновения ремПМК содержание в крови общего Э2 не отличается от контрольных значений, но у 26,3 % больных значительно повышен ИЭ2св. Гипоэстрогенный вариант кровотечения имела каждая третья пациентка 2-й группы. Для больных 1-й группы наиболее характерной является нормоэстрогенемия. В обеих группах выявляется повышение концентрации в крови общего Т и у 36,1 % пациенток - высокий ИТСВ, но в 1-й группе это повышение менее выражено, чем во 2-й группе. У 20 % больных обеих групп обнаружена гиперинсулинемия и почти у 44,7 % - инсулиноресистентность (ИР). При отсутствии избыточной массы тела имеет место умеренная ИР (HOMA в пределах 3,5 - 4,4 усл. ед.), наблюдающаяся у и при регулярном менструальном цикле. Выраженную ИР (индекс HOMA выше 5,5 усл. ед.) имеют только подростки с избыточной массой тела. У 38 % девочек с ремПМК концентрация в крови ТГ превышает возрастную норму и у 62 % уровень ХСЛПОНП не достигает нижней границы нормы. Выводы: независимо от времени появления рнмПМК возникают на фоне повышенного содержания в крови Т, более выраженного при их возникновении через 1 год и позже после менархе. При появлении ремПМК через 1 год и более после менархе повышается уровень ЛГ и соотношение ЛГ/ФСГ. Для ремПМК на первом году после менархе характерной является нормоэстрогенная их форма, в отдаленный период чаще наблюдается гипоэстрогенный вариант кровотечения. Гиперэстрогенный тип ПМК имеют 26,3 % больных. У 44,7 % пациенток с ремПМК выявляется ИР разной степени выраженности, у большинства - дислипидемии неатерогенного характера.

Проведено исследование с цель определения особенностей гормонально-метаболического статуса у девочек с первичной олигоменореей (ОМ I) на фоне оптимального для возраста индекса массы тела (ИМТ) и ее дефицита. Обследовано 95 девочек 13 - 17-ти лет с ОМ I без сопутствующей экстрагенитальной патологии и 76 подростков того же возраста с регулярным менструальным циклом (контрольная група) на фоне нормального ИМТ и его дефицита. Определено содержание в сыворотке крови гонадотропных, половых гормонов, пролактина, лептина, уровня общего холестерина, холестерина липопротеидов высокой плотности, триглицеридов, глюкозы, инсулина. Рассчитан индекс НОМА как показатель инсулинорезистентности (ИР). Проведена статистическая обработка полученных результатов с использованием прикладных программ "SPSS Statistics 17.0". При ОМ I у 41,7 % девочек-подростков с оптимальной для возраста массой тела выявлено повышение содержания в крови тестостерона, у 7,9 % - признаки риска формирования синдрома поликистозных яичников. При той же патологии на фоне дефицита массы тела почти у трети пациенток регистрируется гиполептинемия (уровень лептина ниже 4,5 нг/мл) и у каждой 4 - 5-й - выраженная ИР (индекс НОМА более 4,5 E), что свидетельствует о недостаточности энергетических ресурсов организма для поддержания физиологического функционирования половой системы. Остальные определявшиеся показатели не выходили за рамки нормативных. Сделан вывод, что в группе девочек с ОМ I на фоне оптимального ИМТ и его дефицита чаще, чем в популяции, наблюдается повышение в крови уровней ЛГ и тестостерона. При дефиците массы тела у 23 % больных

На основании изучения содержания микроэлементов и витаминов у подростков с диффузным нетоксическим зобом установлено, что сопутствующая патология желчевыводящих путей приводит к существенной дизрегуляции витаминно-минерального обмена: снижению уровня эссенциальных и увеличению токсичных микроэлементов, дисбалансу витаминов. Изменения изученных микронутриентов у подростков с патологией желчевыводящих путей на фоне зоба имеют половые различия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.280.40-1 + Р733.418.12-1

Рубрики:

Хвороби суглобів у дітей

Шифр НБУВ: Ж22938 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - визначення найближчої та віддаленої ефективності негормонального загальностимулювального лікування у дівчаток із олігоменореєю та вторинною аменореєю (гіпоменструальним синдромом - ГМС). Обстежено 86 дівчаток віком 13 - 18 років із ГМС. Використано імуноферментний (ЛГ, ФСГ, ПРЛ, Е2, тестостерон, інсулін) і фотометричний методи (вітамін Е у сироватці крові), УЗД органів малого таза. У терапію були включені біостимулятори, адаптогени, вітамінно-мінеральні комплекси, за показаннями - бігуаніди та ципрогептадин. Встановлено, що найближча ефективність лікування значно знижується за гіпоплазії матки (ГПМ) (36,7 % проти 60,8 % без гіпоплазії), підвищення вмісту в крові ФСГ, ЛГ та за наявності гіпоестрогенемії, у дівчаток із ГПМ - ще й за підвищення рівня тестостерону. Віддалена ефективність (через 1 - 3 роки після початку лікування) залежить від тривалості ГМС, знижується за його тривалості без лікування протягом 2 років і більше (43,3 % проти 55,9 % за меншої тривалості ГМС). Із гормональних показників на віддалену ефективність негативно впливає вихідна гіпоестрогенемія, яку за відсутності ефекту реєструють у 80 % дівчаток із ГПМ та у 2 рази рідше - у разі позитивних результатів. У групі хворих із об'ємом матки, який відповідає віку, вихідну гіпоестрогенеміїо у разі позитивного ефекту мали 11,1 % дівчаток, за негативного - у 3 рази більше. Зроблено висновки, що для підвищення ефективності лікування дівчаток-підлітків із ГМС необхідне подальше удосконалення негормональних методів із широким залученням немедикаментозних засобів та уточнення показань для призначення гормональних препаратів.

Проаналізовано доцільність та ефективність застосування різних комплексів негормональної гемостатичної терапії (НГГСТ) у дівчат-підлітків із дисфункціональними матковими кровотечами. Встановлено ефективність так званої симптоматичної або базової терапії (БТ), до складу якої входили загальновідомі препарати, що використовуються для спинення кровотечі (утеротоніки, кровоспинні препарати), загальнозміцнювальні засоби, препарати, які покращують мікроциркуляцію, адаптогени, вітаміни, а також лікувальні засоби, спрямовані на лікування екстрагенітльної патології за її наявності. Широко використано фіто- та фізіолікування. Крім цього, задля досягнення гемостазу призначено антисеротоніновий препарат перитол, а з препаратів нестероїдної протизапальної групи - мефенамінову кислоту. Доведено, що додаткове введення в БТ перитолу та мефенамінової кислоти достовірно підвищує ефективність негормональної терапії пуберантної маткової кровотечі. Встановлено залежність ефективності НГГСТ від віку, рівня статевого та фізичного розвитку, часу появи перших порушень менструальної функції, тривалості кровотечі на момент звертання за медичною допомогою, даних УЗД органів малого таза.

С целью изучения закономерностей развития дистрофических процессов в соединительной ткани на этапах эволюции ювенильного идиопатического артрита (ЮИА) у детей и подростков изучена коллагенолитическая активность крови у 70 пациентов в возрасте 3 - 18 лет с установленным диагнозом ЮИА (72,3 % девочек и 27,7 % мальчиков). Средний возраст детей составил 11,46 года, преобладали пациенты с полиартикулярным поражением суставов (85,7 %), I степенью активности заболевания (61,4 %) и с III рентгенологической стадией поражения суставов (51,4 %). Установлено, что у детей и подростков с ЮИА средние значения активности коллагеназы значительно выше (в 1,5 раза) по сравнению с контрольной группой, при этом высокую активность фермента отмечали у половины больных. Выявлена прямая зависимость повышения активности коллагеназ от количества пораженных суставов (рu << 0,05), активности воспалительного процесса и рентгенологической стадии заболевания. Определены периоды наибольшей активации коллагеназ (первые 1,5 года, а также от 3 до 5 лет течения ЮИА), которые являются наиболее прогностически неблагоприятными в отношении развития дистрофических изменений в суставах и свидетельствуют о недостаточной эффективности применяемого лечения пациентов с ЮИА детского возраста.

Цель работы - изучить изменения показателей стресс-регулирующих систем у детей и подростков из зоны проведения антитеррористической операции (АТО). Обследовано 44 ребенка обоего пола в возрасте 7 - 17 лет, проживающих в зоне АТО. Группу сравнения составили 23 переселенца того же возраста из зоны боевых действий. Исследовали показатели стресс-реализующих (кортизол, адреналин, норадреналин, ТБК-актнвные продукты, диеновые конъюгаты) и стресс-лимитирующих (серотонин, восстановленный глутатион, глутатионпероксидаза, супероксиддисмутаза (СОД), мелатонин) систем в крови или суточной моче. У детей из зоны АТО наблюдалось достоверное повышение содержания ТБК-активных продуктов, снижение уровня мелатонина и активности СОД по сравнению с детьми-переселенцами. У лиц мужского пола из зоны АТО уровень кортизола в сыворотке крови был значительно выше, чем у девочек и мальчиков-переселенцев. Для мальчиков из зоны АТО является характерным усиление процессов ПОЛ (увеличение концентрации ТБК-активных продуктов), а для девочек - угнетение АОС (снижение активности СОД и уровня мелатонина) по сравнению с детьми-переселенцами. Выводы: изменения изученных показателей, а также результаты корреляционного анализа свидетельствуют об активации стресс-реализующих (в большей степени у мальчиков) и напряжении стресс-лимитирующих систем (особенно у девочек) у детей и подростков из зоны боевых действий.

Цель работы - оценить изменения уровня витамина E у девочек-подростков с гипоплазией матки при гипоменструальном синдроме (ГМС) в процессе катамнестического наблюдения. Обследованы 40 девочек-подростков возраста 14 - 18 лет с ГМС на фоне гипоплазии матки, в том числе с олигоменореей (ОМ) и вторичной аменореей (ВА), у которых до и через 2 недели после лечения определяли уровень витамина E в сыворотке крови. Больные получали базисную терапию и ультрафонофорез (УФ) витамина E. В процессе катамнестического наблюдения обнаружена коррекция уровня токоферола в сыворотке крови пациенток с ГМС: увеличение частоты нормальных показателей и снижение - низких. Причем при базисной терапии в большей степени это наблюдается у девочек с ОМ, а при лечении УФ витамина E - при ВА. При базисной терапии положительная динамика изменений токоферола чаще регистрируется у девочек с неэффективным лечением, а при использовании УФ витамина E - у пациенток с эффективным лечением. Выводы: применение негормональных методов лечения девочек-подростков с ГМС на фоне гипоплазии матки приводит к положительной динамике изменений концентрации витамина E, что способствует появлению менструаций у каждой третьей девочки при базисной терапии и у 61 % - при использовании УФ витамина E.

Досліджено клінічні особливості ускладнень цукрового діабету в дітей і підлітків, зокрема, частоту діабетичної мікроангіопатії, нефропатії, гепатозу, порушень статевого розвитку та нервово-психічних розладів залежно від тривалості хвороби та часу її маніфестації, а також віку хворих. Доведено, що найчастіше ускладнення цукрового діабету зустрічаються у групі хворих з великою тривалістю хвороби, а також серед обстежених, у яких захворювання маніфестувало у період дитинства та препубертату. Встановлено, що у підлітків ускладнення цукрового діабету зустрічаються значно частіше, ніж у дітей, незалежно від тривалості хвороби. Описано клінічні особливості проявів окремих діабетичних ускладнень у дітей та підлітків.

Исследованы клинические особенности осложнений сахарного диабета у детей и подростков, в частности, частота диабетической микроангиопатии, нефропатии, гепатоза, нарушений полового созревания, нервно-психических расстройств в зависимости от длительности заболевания и времени его манифестации, а также возраста больных. Доказано, что с наибольшей частотой осложнения сахарного диабета встречаются в группе больных с большой длительностью заболевания, а также среди обследованных, у которых заболевание манифестировало в раннем детском возрасте и препубертатном периоде. Установлено, что у подростков осложнения сахарного диабета встречаются достоверно чаще, чем у детей, независимо от длительности болезни. Описаны клинические особенности проявлений отдельных диабетических осложнений у детей и подростков.

Certain pecularities in the course of diabetes mellitus in children and adolescents as well as the incidence of diabetic microangiopathies, nephropathies, hepatosis, pubertal disorders and neuro-psychic disturbances have been established. Certain relationship of late diabetic complications with the duration of the disease has been proved. The analysis of the incidence of diabetic complications depending on the age of the disease manifestation has been carried out. The greatest incidence of complications was registered in patients who fell ill in early childhood and at prepubertal age.

Наведено характеристику загальних ланок патогенезу остеоартрозу в осіб молодого віку залежно від різних факторів ризику розвитку захворювання (диспластичні чи запальні зміни в суглобах). Установлено роль порушень обміну протеогліканів, активності протеолітичних ферментів, імунологічних змін у системі лімфоцитів, гуморальному імунітеті, системі інтерлейкінів. Визначено особливості мікроциркуляції та рівень статевих стероїдів у цих хворих.

Изучено состояние перекисного окисления липидов (ПОЛ) и системы антиоксидантной защиты (АОЗ) у 16 - 18-летних потомков ликвидаторов последствий аварии (ЛПА) на ЧАЭС и у их сверстников без радиационного риска. Установлено, что у подростков, рожденных от отцов-ЛПА, изменения процессов ПОЛ и системы АОЗ носили разнонаправленный характер, зависели от пола обследуемых и свидетельствовали как об усилении, так и угнетении про- и антиоксидантных процессов. Угнетение интенсивности ПОЛ регистрировалось чаще, чем активация, и сопровождалось состоянием гиперкомпенсации системы АОЗ. Тендерные различия состояли в активации супероксиддисмутазы и угнетении глутатионпероксидазы у юношей. Компенсаторная активность системы АОЗ была выше у потомков ЛПА 1986 г. по сравнению со сверстниками из семей ЛПА 1987 г. Подростки из семей радиационного риска требуют дифференцированного подхода к назначению антиоксидантных препаратов, учитывая дисбаланс активности ПОЛ и системы АОЗ.

В результате проведенного исследования установлено, что у девочек-подростков с аномальными маточными кровотечениями (АМК) наблюдаются нарушения в функционировании системы перекисного окисления липидов (ПОЛ) и антиоксидантной защиты (АОЗ). У абсолютного большинства обследованных снижался уровень витамина E и более чем у трети - витамина A. У больных с впервые возникшими кровотечениями и их рецидивом чаще регистрировалось увеличение уровня малонового диальдегида, а при ремиттирующих кровотечениях - его снижение. У каждой четвертой пациентки с АМК независимо от характера кровотечения активность глутатионпероксидазы увеличивалась. Построенная факторная модель показывает влияние стероидных гормонов и простагландинов на интенсивность процессов ПОЛ и АОЗ у девочек-подростков с АМК.