Вивчено активність реноспецифічних лізосомальних ферментів (N-ацетил-<$E beta>-Д-глюкозамінідази, <$E beta>-галактозидази) в сечі дітей з нефротичним синдромом гломерулонефриту з урахуванням наявності інфікування HBV/HCV на різних етапах патогенетичної терапії. Визначено вірогідні відмінності залежно від активності захворювання та чутливості до глюкокортикоїдної терапії.

Узагальнено результати дослідження рівнів активності умовно реноспецифічних лізосомних ферментів N-ацетил-<$E beta>-D-глюкозамінідази (НАГ), її термостабільного ізоферменту НАГ В та <$E beta>-галактозидази у сечі 62 дітей з гострим необструктивним, хронічним необструктивним та хронічним обструктивним пієлонефритом до та після лікування. Одержані дані дають змогу рекомендувати використовувати ці ензимологічні показники для оцінки функціонального стану канальцевого нефротелію та відповідно для оцінки ефективності впливу терапевтичних заходів, які були застосовані у кожної хворої дитини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.54-99

Рубрики:

Операції на нирках і ниркових лоханках

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено характеристику 85-ти сортів ячменю ярого за електрофоретичними спектрами запасних білків (гордеїнів) одержаних за допомоги електрофорезу в поліакриламідному гелі (ПААГ), а також стислий опис сортів за показниками придатності до поширення сорту. Зазначено, що досліджувані сорти занесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні в 1992 - 2016 рр. Проаналізовано особливості виробництва ячменю в Україні та світі за останні роки. Розкрито перспективи застосування білкових маркерів для вивчення поліморфізму сортів рослин. Наведено методику проведення електрофорезу запасних білків ячменю в ПААГ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.112

Рубрики:

Пієлонефрити

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розробці прогностичної моделі розвитку рецидивуючого перебігу пієлонефриту (ПН) передувало комплексне дослідження показників оксидантно/антиоксидантного (О/А) балансу крові 118-ти жінок з хронічним ПН (середній вік 36,0 +- 7,9 року) та 30 умовно здорових донорів. Рецидивуючий перебіг захворювання констатовано у 82-х (69,5 %) хворих, у 36-ти (30,5 %) було загострення до 2-х разів на рік. Комплексне дослідження показників О/А балансу крові включало визначення вмісту малонового діальдегіду в сироватці, церулоплазміну, трансферину та кількості сульфгідрильних груп, що надало змогу розрахувати індекс оксидативного стресу (ІОС). У хворих на рецидивуючий ПНІОС становив 4,27 +- 2,06 проти 2,30 +- 1,06 за спорадичного перебігу ПН (P << 0,001), що було підставою для проведення багатофакторного аналізу з використанням бінарної логістичної регресії. Встановлено високу якість (>> 80 %) створеної регресійної моделі <$Echi sup 2 ~=~74,3>; P << 0,001; відношення шансів (ВШ) = 7,5; 95 % ДІ 3,3 - 7,1. Для підтвердження адекватності одержаної моделі створено додаткову екзаменаційну вибірку, до якої було включено результати обстеження 23-х хворих на гострий ПН, з яких у 6-ти (26 %) розвинувся рецидивуючий перебіг захворювання. Визначено високу якість екзаменаційної моделі <$Echi sup 2 ~=~11,2>; P = 0,0008; ВШ = 3,74; 95 % ДІ 1,3 - 10,3 та підтверджено оптимальний критерій ІОС >> 3, чутливість методу - 100 %, специфічність - 94 %. Таким чином, для прогнозування розвитку рецидивуючого перебігу ПН можна обчислювати ІОС. У разі його значення >> 2,5 можна з імовірністю 97,6 % прогнозувати розвиток рецидивуючого ПН, що надасть змогу оптимізувати програму реабілітації хворих на гострий ПН та запобігти рецидиву захворювання.

Мета дослідження - вивчення особливостей розвитку оксидативного стресу (ОС) та оксидантно-антиоксидантного (О/А) дисбалансу крові у хворих на пієлонефрит (ПН) залежно від його перебігу та ускладнень. Обстежено 88 жінок, хворих на ПН: 48 пацієнток з неускладненим хронічним ПН (ХрНПН) та 40 пацієнток з ускладненим ПН (ХрУПН). Контрольна група - 30 здорових жінок. У сироватці крові визначали вміст малонового діальдегіду (МДА), церулоплазміну (ЦП), трансферину (Тр) та SH-груп. Розраховували індекс ОС (ІОС). У сечі визначали активність ферментів лізосом - загальної N-ацетил-<$E beta>-D-глюкозамінідази (НАГ) та <$E beta>-галактозидази (<$E beta>-Гал). Показано, що у хворих на ПН, у порівнянні з контрольною групою, мало місце порушення О/А балансу: величини ІОС у 96 % пацієнток перевищували середні значення у контрольній групі майже у 4,5 разів (<$Ep~<<~0,001>). Аналіз показників активності ОС залежно від перебігу ХрПН (ускладненого, неускладненого) показав, що в сироватці крові хворих порушується О/А баланс в обох групах (зростання показників МДА та ІОС на тлі зниження Тр та SH-груп), проте більш негативні зміни - у хворих з ХрУПН. Встановлено, що більш суттєвий вплив на зміни даних показників справляв саме рецидивуючий перебіг ХрПН: для пацієнтів з ХрНПН з рецидивуючим перебігом характерні більш низькі величини Тр (на 36 %) та ЦП (на 16 %), порівняно з аналогічними показниками у групі хворих з ХрНПН без рецидивів. Показано, що у групі хворих з ХрНПН з рецидивуючим перебігом активність НАГ у сечі хворих становила <$E20,25~symbol С~1,83> мкМ/год/мМ, що вірогідно більше за аналогічний показник у групі контролю (<$Ep~<<~0,001>) та аналогічний показник у групі пацієнток з нерецидивуючим перебігом ПН (). Активність НАГ та <$E beta>-Гал сечі у хворих на ХрУПН за середніми даними суттєво перевищувала аналогічний показник у групі хворих на ХрНПН (<$Ep~<<~0,01>). Заключення: у хворих на ХрПН виникає порушення О/А балансу крові, що супроводжується активацією МДА на тлі змін активності показників антиоксидантного захисту та змін активності реноспецифічних ферментів сечі - НАГ та <$E beta>-Гал, що призводить до розвитку ОС в нирках, активність якого обумовлена насамперед перебігом захворювання - ускладненим чи неускладненим, рецидивуючим чи нерецидивуючим.

Мета дослідження - оцінити ефект корекції імунологічних і біохімічних порушень у хворих на пієлонефрит (ПН) з рецидивним перебігом під впливом лікування імуномодулювальним препаратом нуклеїнат натрію за даними визначення прозапальних цитоцінів - вмісту фактора некрозу пухлин альфа (ФНП-alpha) і моноцитарного хемоатрактантного протеїну 1 (MCP-1) й активності ферментів трансамідинази (ТА) та beta-галактозидази (beta-Гал) як інформативних індикаторів функціонального стану нирок. Обстежено 55 жінок віком 17 - 65 років, хворих на ПН з рецидивним перебігом, з них 30 пацієнток крім антибактеріального лікування одержували імуномодулювальний препарат нуклеїнат натрію (основна група), 25 жінок одержували тільки антибактеріальну терапію (група порівняння). Контрольна група - 25 умовно здорових осіб. До та після лікування у сироватці крові визначали вміст ФНП-alpha та МСР-1, а також активність ТА, у сечі визначали активність beta-Гал. Установлено достовірне зниження у сироватці крові хворих основної групи середніх рівнів ФНП-alpha та MCP-1 (<$Eroman p~<<~0,001>). У групі порівняння зміни цих медіаторів запалення недостовірні. Після лікування у хворих основної групи відбувалось зниження на 30 % та більше від вихідних даних вмісту ФНП-alpha у 100 % пацієнток та MCP-1 - у 92 % відповідно (<$Eroman p~<<~0,001>), у групі порівняння - лише у 70 % хворих. Позитивну динаміку змін активності beta-Гал сечі після застосування нуклеїнату натрію встановлено у 67 % хворих основної групи (<$Eroman p~<<~0,001>) проти 25 % хворих групи порівняння, активності ТА сироватки крові - у 69 % хворих основної групи проти 42 % хворих групи порівняння. Отже, у хворих з основної групи при зниженні у крові рівнів ФНП-alpha та MCP-1 на 30 % та більше від вихідних даних, а також під час визначення активності beta-Гал сечі у межах контрольних величин і відсутності реєстрації активності ТА у сироватці крові ефект корекції імунологічних та біохімічних порушень вважають досягнутим, що свідчить про позитивний вплив препарату нуклеїнат натрію у хворих на ПН.

Досліджено спонтанне та металіндуковане окиснення ліпідів та протеїнів за моделювання in vitro шляхів перекисного окиснення за утворенням малонового діальдегіду (МДА) та карбонільних груп протеїнів (КГП) у пацієнтів з хронічними пієлонефритом (хПН) та гломерулонефритом (хГН) без порушення екскреторної функції нирок. Встановлено, що у хворих на хПН і хГН у порівнянні з групою практично здорових осіб вміст МДА в сироватці крові збільшувався у 2 та 2,3 разу відповідно, в еритроцитах - на 14 та 29 %, вміст КГП - в 1,5 та 2 рази. Відмічено більш виразне зростання продукції МДА та КГП у крові у пацієнтів з хГН. Стимуляція in vitro процесів пероксидації сприяла суттєвому зростанню цих показників у порівнянні з базовим рівнем до стимуляції. При моделюванні аскорбат- та НАДФН-залежного шляхів пероксидації ліпідів та протеїнів констатовано збільшення продукції МДА та КГП в обох групах пацієнтів, особливо у разі другого шляху, що необхідно враховувати під час корекції оксидативних порушень та призначенні антиоксидантної терапії.

Проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження проблеми національного характеру та виявлено механізми його формування. Обгрунтовано роль міжкультурного порівняльного підходу у формуванні національного характеру студентів. Побудовано концептуальну модель формування національного характеру з урахуванням психолінгвістичних особливостей. Розроблено критерії, показники та рівні сформованості національного характеру, сконструйовано експериментальну програму його формування у студентів з урахуванням психолінгвістичних особливостей у контексті реалізації міжкультурного порівняльного підходу.

Розглянуто теоретико-методологічні засади дослідження проблеми формування національного характеру за умов оволодіння іноземною мовою. Розкрито психологічні особливості українського національного характеру та фактори його формування. Запропоновано концептуальну модель і авторську програму формування національного характеру студентської молоді з урахуванням психолінгвістичних особливостей у контексті реалізації міжкультурного порівняльного підходу.

Розглянуто проблему мультикультуралізму та національної толерантності відповідно до закордонних психологічних теорій. Аналіз зазначеної проблематики представлено крізь призму розгляду психологічних феноменів національної ідентичності та ідентифікації, групової ідентичності, а також акультараційних стратегій. Охарактеризовано змістову сутність мультикультуралізму та моделей його функціонування в суспільстві.

Проаналізовано основні сучасні наукові підходи щодо дослідження феномена толерантності у контексті зарубіжної психології. Розглянуто концепції класичного, неокласичного та автентичного розуміння толерантності та різноманітні теорії інтерпретації цього поняття у площині соціальної та індивідуальної психології.

Работа посвящена актуальной проблеме межличностных отношений в семье с детьми с онкологическими заболеваниями. В исследование включена 531 семья, в которой изучали межличностные отношения, типы воспитания и контроля поведения ребенка. Выявлены основные типы воспитания и коммуникации с больным ребенком.

Здійснено цілісний історико-педагогічний аналіз проблеми розвитку педагогічної майстерності як складової професійної підготовки майбутнього вчителя у Полтавському державному педагогічному інституті (ПДПІ) ім. В.Г.Короленка в 1970 - 1990 рр. Розглянуто генезу, обгрунтовано передумови, етапи та тенденції розвитку педагогічної майстерності у діяльності цього ВНЗ, з'ясовано шляхи актуалізації досвіду ПДПІ зазначеного періоду у сучасній практиці професійної підготовки майбутнього вчителя. Доведено, що розвиток педагогічної майстерності у ПДПІ як головний напрям цільової комплексної програми "Вчитель" (Школа - педагогічний ВНЗ - школа) є вагомим чинником у царині тогочасної педагогічної освіти. На відміну від панівного у досліджений період діяльнісного розуміння суті феномену педагогічної майстерності вчителя, науковці ПДПІ акцентували увагу на пріоритеті професійних властивостей особистості.

На основі адаптованих психодіагностичних методик виявлено особливості емпатійного ставлення молодших школярів до дорослого, однолітка, тварини, природи в цілому.

Розгянуто особливості емпатійності сучасних молодших школярів, деякі психолого-педагогічні умови її формування в навчально-виховному процесі.

Виявлено психологічні особливості становлення пізнавальної самостійності сучасних учнів та шляхи їх розвитку в процесі навчання.

Выявлены психологические особенности становления познавательной самостоятельности современных учеников и пути их развития в процессе обучения.

The article considers the psychological peculiarities of the development of the cognitive independence of the modern pupils and the ways of their development in the teaching process.

Виявлено психолого-педагогічні чинники підвищення ефективності підготовки спеціалістів. Проаналізовано стан проблеми научуваності в психології та її розробленості щодо студентства, зіставлено визначення поняття "научуваність", її чинників і критеріїв у літературі. Вивчено показники научуваності студентів та їх зв'язок з успішністю навчання, визначено деякі психолого-педагогічні умови підвищення ефективності навчання та розвитку індивідуально-психологічних можливостей студентської молоді.

Выявлены психолого-педагогические факторы повышения эффективности подготовки специалистов. Проанализировано состояние проблемы обучаемости в психологии и ее разработанности по студенчеству, сопоставлено определение понятия "обучаемость", ее факторов и критериев в литературе. Изучены показатели обучаемости студентов и их связь с успешностью обучения, определены некоторые психолого-педагогические условия повышения эффективности обучения и развития индивидуально-психологических возможностей студенческой молодежи.

ItТs identified psychological and educational factors enhance the effectiveness of training. The state of the problem nauchuvanosti in psychology and of exploration for students, matched the definition of УaptitudeФ, its factors and criteria in the literature. We studied parameters nauchuvanosti students and their relationship to successful learning, identifying some psycho-pedagogical conditions for improving the effectiveness of training and development of individual and psychological capabilities of students.

Виявлено особливості становлення самостійності сучасних молодших школярів і підлітків, деякі психолого-педагогічні умови розвитку особистості у процесі навчання.

Выявлены особенности становления самостоятельности современных младших школьников и подростков, некоторые психолого-педагогические условия развития личности в процессе обучения.

The article deals with the peculiarities of the development of modern junior pupils' and teenagers' independence, some psychological and pedagogical conditions of their development in the teaching process.